Рішення

від 30.01.2023 по справі 456/2118/22

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2118/22

Провадження № 2/456/129/2023

РІШЕННЯ

іменем України

30 січня 2023 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернулась до суду з позовом, згідно якого просить суд постановити рішення яким визнати за нею право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також право власності на частину земельної ділянки площею 0,12 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625383200:01:002:0013.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.10.1987 між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.05.2014.

08.11.2016 ними було повторно зареєстровано шлюб Стрийським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено актовий запис №12.

30.08.2019 рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області шлюб між ними було розірвано.

Перебуваючи у шлюбі вони з чоловіком набули у власність житловий будинок загальною площею 102 кв.м. за адресою: будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,12 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625383200:01:002:0013.

Право власності на житловий будинок та земельну ділянку зареєстровані за відповідачем.

Оскільки, враховуючи, що побудований сторонами у період шлюбу житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя не існує, а тому поділ слід здійснити виходячи з правил рівності часток подружжя у спільному майні по частині. Окрім того, враховуючи те, що на спірній земельній ділянці, яка не є спільною сумісною власністю подружжя було збудовано житловий будинок право власності на який виникає в обох з подружжя, а тому і на земельну ділянку виникає право власності відповідно.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2022 року головуючим суддею у справі визначено суддю Янів Н.М. /а.с.24/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 вересня 2022 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 30.09.2022. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі./а.с.26/.

30.09.2022 справу відкладено на 01.11.2022 /а.с.31/.

01.11.2022 ухвалою суду справа відкладена у зв`язку з неявкою сторін на 17.11.2022 /а.с.38/

17.11.2022 ухвалою суду справа відкладена у зв`язку з неявкою сторін на 05.12.2022 /а.с.42/

05.12.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 23.12.2022 /а.с.45/

23.12.2022 у справі оголошено перерву до 30.01.2023 /а.с.48/

Розгляд справи по суті відбувся 30.01.2023.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив.

Представник позивача адвокат Дмитрович Н.В. в судове засідання не з`явилась, подала заяву згідно якої просила проводити розгляд справи у її відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомили.

Представник відповідача адвокат Зошій Ю.Й. подав заяву, згідно якої вказав, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за яким поділу підлягає житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 по частки будинку кожному. Також просив застосувати до розподілу судових витрат п.9 ч. 3 ст. 175, ч.ч.1,2 ст. 134, ч.4 ст.141, ч.1 ст.142 ЦПК України.

Відповідно доч.2ст.247ЦПК Україниу разінеявки всудове засіданнявсіх осіб,які берутьучасть усправі,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувального технічногозасобу нездійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст.6Європейської конвенціїз правлюдини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін та позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який 24.10.1987 було зареєстровано виконавчим комітетом Орявської сільської ради Сколівського району Львівської області, актовий запис №11, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . /а.с.13/

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.05.2014 шлюб між сторонами було розірвано./а.с.14/

08.11.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повторно зареєстрували шлюб, про що було зроблено актовий запис №12, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Стрийським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. /а.с. 20/

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.08.2019 шлюб між сторонами було розірвано./а.с.21/

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Ланівської сільської ради було вирішено оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 /а.с. 18/

Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15.08.1997 виданого виконавчим комітетом Ланівської сільської ради право власності на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 /а.с.19/

Згідно рішення Ланівської сільської ради Стрийського району Львівської області № 11 від 26.03.2009 було внесено зміни до списків власників нерухомого майна с. Ланівка Стрийського району, змінено номер будинку з АДРЕСА_3 ./а.с.17/

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.02.2014 ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,12 га. за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий № 4625383200:01:002:0013. Даний факт також стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 181148722, згідно якого дата та час державної реєстрації права власності 20.02.2014. /а.с.15-16/

У відповідності до висновку про ринкову вартість земельної ділянки виготовленої ПП «Сапфір-ОВ» ринкова вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 становить 42 858 грн.

Згідно висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки, виготовленої ФОП ОСОБА_3 , ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, загальною площею 102 кв.м. та житловою площею 64,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_2 становить 393261 грн.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та Сімейного кодексу України (надалі - СК України).

Відповідно до вимог ч.3ст.368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2ст. 372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК Українивстановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1ст.61СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК Українипередбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2ст.70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 21лситопада 2018 року у справі N 372/504/17 які суд у силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин які виникли між сторонами.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третястатті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьоїстатті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України)та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

При цьому суд зазначає, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, що дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Лише у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає поділу між подружжям на підставіст. 60 СК України.

У відповідності до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно ст.89 ЗК України Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом . У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно п.5 ч.1 ст. 57 СК України земельна ділянка, набута дружиною, чоловіком за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України. При цьому, відповідно до частини першоїстатті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У частинах першій і четвертій статті 120 ЗК Українипередбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 686/9580/16-ц викладено висновок про те, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу у приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частки будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки у праві власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності достатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони починаючи з 24.10.1987 по 19.05.2014 та з 08.11.2016 по 30.08.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування сторін у шлюбі, ними було набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Титульним володільцем вказаного нерухомого майна є ОСОБА_2 ..

Також ОСОБА_2 було набуто у власність шляхом приватизації земельну ділянку для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,12 га., кадастровий №4625383200:01:002:0013.

Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що спірний житловий будинок було набуто за час перебування сторін у шлюбі, за спільні кошти подружжя та у інтересах сім`ї. А тому, будинок є спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу між нею та відповідачем. Згідно поданої представником відповідача заяви відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти поділу вказаного житлового будинку.

У відповідності до ч.4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи сторони позивача належним чином обґрунтованими та мотивованими, а визнання позову відповідачем таким що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

На підставівище наведеного,повно тавсебічно проаналізувавшиматеріли справи,зокрема,враховуючи,що спірнемайно,а самежитловий будинок загальною площею102 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , а також оформлення права власності на вказаний будинок проводилось під час перебування сторін по справі у шлюбі, то такий відповідно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, де часткичоловіка тадружини єрівними,що повністюузгоджується зправовою позицієюВеликої ПалатиВерховного Суду,викладеною упостанові від21листопада 2018року усправі N372/504/17, у зв`язку з чим, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог шляхом поділу майна між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем та відповідачем право власності за кожним з них на 1/2 частку спірного будинку.

Судом встановлено, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку.

За такого, суд вважає, що перехід за рішенням суду до позивача права власності на частину житлового будинку має наслідком набуття права власності на 1/2 частину земельної ділянку, що відповідає принципу "superficies solo cedit" (збудоване на землі слідує за нею), та приходить до висновку про поділ між сторонами земельної ділянки площею 0,12 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625383200:01:002:0013.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Таким чином,розглянувши справув межахзаявлених позовнихвимог,дослідивши всебічно,повно,безпосередньо таоб`єктивнонаявні усправі докази,оцінив їхналежність,допустимість,достовірність,достатність івзаємний зв`язоку сукупності,з`ясувавшиусі обставинисправи,на якісторони посилалисяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,з урахуваннямтого,що завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюзахисту порушенихабо оспорюванихправ,свобод чиінтересів фізичноїособи,прав таінтересів юридичнихосіб суддійшов висновку,щопозов підлягає задоволенню, а саме слід визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,12 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625383200:01:002:0013.

Судові витрати.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1ст. 142 ЦПК Україниу разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленомузаконом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься вст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У відповідності до вимог ч.1ст.141 ЦПК України,оскільки позовнівимоги задоволеноповністю,понесені позивачкою документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1090 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки відповідно, а 50 відсотків сплаченої відповідно до квитанції №0.0.2600651963.1 від 07.07.2022 суми судового збору в розмірі 1090 грн. підлягають поверненню позивачці з Державного бюджету відповідно до вимог ч. 3ст. 7 Закону України «Про судовий збір»та ч. 1ст. 142 ЦПК України.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. ст.12, 13,81,89,206, 259, 263-265, 268 ЦПКУкраїни, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, площею 0,12 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625383200:01:002:0013

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1090 (одну тисячу дев`яносто) гривень.

Повернути ОСОБА_1 , 50 відсотків сплаченої відповідно до квитанції №0.0.2600651963.1 від 07.07.2022 суми судового збору в розмірі 1090 (одну тисячу дев`яносто) гривень.

Виконання рішення в частині повернення судового збору доручити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_3 , зареєстрована: с. Ланівка, Стрийський район Львівська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.п.н. НОМЕР_4 , зареєстрований: с. Ланівка, Стрийський район Львівська область.

Повний текст судового рішення виготовлено 07.02.2023.

Головуючий суддя Н. М. Янів