Рішення

від 31.01.2023 по справі 607/13111/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2023 Справа №607/13111/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Івашків О.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування на нерухомемайно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Тернопільської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування на нерухоме майно, а саме просить визнати за позивачем в порядку спадкування за заповітом право власності на нерухоме майно гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Шляховик» АДРЕСА_1 , який був побудований в 2008 році ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом здійснення ОСОБА_1 всіх дій, пов`язаних із спадкуванням гаражу, в тому числі на державну реєстрацію права власності на вказаний гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Шляховик», АДРЕСА_1 та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Шляховик», АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка вчинила заповіт у користь позивача. 11.06.2021 року Першою тернопільською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №468/2021. 15.03.1997 року мати позивача за життя придбала незавершений будівництвом гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Шляховик», АДРЕСА_1 . Гаражний кооператив «Шляховик» має у постійному користуванні земельну ділянку площею 3,8 га згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №001536 від 03.11.2000 року, який було видано Тернопільською міською радою. Також, зазначила, що за життя мати позивача не провела державної реєстрації права власності на спірний гараж. 25.08.2022 року позивач звернулась до Першої тернопільської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримала відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спірний об`єкт нерухомості.

Відповідачем Тернопільською міською радою подано відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. Так, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, а тому до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання (тощо), які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на гараж, іншу споруду. Відповідно до договору купівлі-продажу незакінченого будівництва спірний гараж було придбано спадкодавцем у 1997 році. Відтак, з цього часу та до моменту смерті спадкодавець ОСОБА_3 не вчинила жодних дій щодо зміни статусу гаражу. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Відтак, відповідач вважає, що у позивача не має правових підстав для визнання за нею права власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Шляховик» з огляду на відсутність акту введення в експлуатацію цього майна та вважає, що ОСОБА_1 може претендувати лише на матеріали та обладнання, які було використано в процесі цього будівництва.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначила, що згідно даних технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Шляховик» АДРЕСА_1 , який був виготовлений ТзОВ «МБТІ» 24.03.2008 року він побудований у 1997 році. Гараж №3 не є приналежністю іншої (головної) речі (будинку, споруди), а тому не пов`язаний з ним чи з нею спільним призначенням. Із відзиву Тернопільської міської ради можливо прийти до висновку, що має місце фактичне оспорювання Тернопільської міською радою визнання за позивачем права власності на спірний гараж. Також зазначила, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Відповідно до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою КМ України від 13.04.2011 року №461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно із цим порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкту. Таким чином, прийняттю гаражу в експлуатацію передує рішення суду про визнання права власності на нього, як самочинно збудований об`єкт, а відповідач стверджує у відзиві зовсім протилежне. Тільки після рішення суду про визнання права власності на гараж можливо прийняття його в експлуатацію, а рішення суду є підставою для застосування до гаражу позивача вищевказаного Порядку, і на підставі рішення суду та прийняття гаражу в експлуатацію відбувається в подальшому державна реєстрація на гараж права власності, а без такого судового рішення це не можливо.

13.01.2023 року у даній справі закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити з підстав наведених у позові та відповіді на відзив.

Представник Тернопільської міської ради Черніцький В.Р. в судовому засіданні вважає. що позов не підлягає до задоволення з підстав наведених у відзиві на позов.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

Позивач ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15.12.1970 року.

Згідно із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб 07 серпня 1997 року, і після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».

Як вбачається із копії нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу не закінченого будівництвом гаражу від 15.03.1997 року, ОСОБА_9 (Продавець) продав а ОСОБА_3 (Покупець) купила належний ОСОБА_9 не закінчений будівництвом гараж, що знаходиться в Тернопільському гаражному кооперативі «Шляховик» під номером 3 процент готовності якого становить 43 відсотки.

Відповідно до копії довідки, виданої гаражним кооперативом «Шляховик» від 23.11.2021 року №02/11, ОСОБА_3 є членом гаражного кооперативу, заборгованості зі сплати членський внесків у неї відсутні.

24 березня 2008 року на замовлення ОСОБА_3 . Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Шляховик», відповідно до якого загальна площа гаражу становить 41,6 кв.м.

Відповідно до копії довідки від 15.11.2021 року №2867, виданої ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», згідно обліку технічної інвентаризації станом на 29.12.2012 року гараж № НОМЕР_1 , що розташований в гаражному кооперативі «Шляховик» не зареєстрований у місті Тернополі.

Згідно із копією інформаційної довідки від 11.11.2021 року №1676, виданої ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», 29.10.2021 року проведено обстеження закінченого будівництвом гаражу № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Шляховик» в місті Тернополі, змін не виявлено, загальна площа гаражу згідно обліку інвентаризації становить 41,6 кв.м.

Мати позивача - ОСОБА_3 23.09.2011 року вчинила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та із чого не складалось, і взагалі все те, що буде належати на день смерті заповіла ОСОБА_1 .

Як вбачається із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №33948464 від 20.05.2015 року, земельна ділянка площею 3,8 га, кадастровий номер 6110100000:11:001:0023, яка розташована по АДРЕСА_1 надана в користування гаражному кооперативу «Шляховик» на підставі державного акту на право постійного користування землею, серія та номер ІІ ТР №001536, виданий 01.11.2000 року, власником зазначеної земельної ділянки є Тернопільська міська рада.

Мати позивача - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 16.04.2021 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на усе належне їй на день смерті майно.

Як вбачається із копії спадкової справи №468/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , а саме довідки виданої об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Живова 37», ОСОБА_3 до моменту смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_1 , яка також зареєстрована та проживає за вказаною адресою.

08 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Першої тернопільської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Державним нотаріусом Першої тернопільської нотаріальної контори 08.07.2022 року видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки: - площею 0,3306 га, кадастровий номер 612285500:01:001:1195; - площею 0,4080 га кадастровий номер 6121285500:01:001:1123; - площею 0,7264 га кадастровий номер 6121285500:01:001:0179; - площею 0,7273 га кадастровий номер 6121285500:01:001:0391, які розташовані на території Порохівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, цільове призначення для ведення товарного сільського господарського виробництва. Крім цього, 15.08.2022 року вказаним державним нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 , яка належала померлій ОСОБА_3

25 серпня 2022 року державним нотаріусом Першої тернопільської нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Шляховик» у місті Тернополі, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на зазначений гараж.

Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у пункті 8 своєї постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його право та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття до експлуатації. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином, аналіз зазначеним норм свідчить, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною третьої статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Таким чином, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Як зазначено у наданій позивачем копії технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Шляховик», рік його побудови вказано 1997.

Відповідно до інформації наданої на запит суду Гаражного кооперативу «Шляховик» від 26.01.2023 року, гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Шляховик» не здано в експлуатацію, а відтак у даному гаражному кооперативі відсутні документи, що можуть підтвердити цю обставину.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», яким було затверджено Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення та яке діяло до 22.09.2004 року, та яким передбачалось прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію шляхом підписання Акта про прийняття об`єктів в експлуатацію.

Відповідно до п.п. 1.5., 1.6. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року N 56 (далі за текстом - Правил реєстрації), котрі були чинними на час будівництва гаражу, до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться зокрема гаражі, розташовані на окремих земельних ділянках. Державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти, які закінчені будівництвом та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації.

Згідно з п.4.1 цих Правил, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування - фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна при наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та при наявності акта державної комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію.

Крім цього, пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою КМ України від 13.04.2011 року №461 передбачено, що

експлуатація об`єктів,не прийнятих(якщотаке прийняттяпередбачене законодавством)в експлуатацію,забороняється.

Проте, позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували, що новостворене майно спадкодавцем ОСОБА_3 , а саме, гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Шляховик» було введено в експлуатацію та його будівництво відповідало нормам ДБН, які діяли на той час. Адже, договір купівлі-продажу спірного гаражу від 15.03.1997 року свідчить, що спадкодавець ОСОБА_3 придбала не закінчений будівництвом гараж, що знаходиться в Тернопільському гаражному кооперативі «Шляховик» під №3, процент якого на момент його купівлі становив всього 43 відсотки, а тому, після закінчення будівництва, відповідно до діючого на той час Положення повинен був прийнятий в експлуатацію.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини, а також докази надані сторонами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визнавши за позивачем право власності (в порядку спадкування за заповітом) на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, з яких збудований гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Шляховик», який розташований у АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м., які належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із наданням позивачу прав забудівника на здачу його в експлуатацію.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування на нерухоме майно, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності (в порядку спадкування за заповітом) на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, з яких збудований гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Шляховик», який розташований у АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м., які належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із наданням ОСОБА_1 права забудівника та здачу його в експлуатацію.

У решті вимог, відмовити.

Стягнути із Тернопільської міської ради у користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн.. 40 коп. судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду у повному обсязі складено 08 лютого 2023 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан