Рішення

від 01.02.2023 по справі 903/859/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2023 року Справа № 903/859/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу №903/859/22

за позовом: Дочірнього підприємства «КАПАРОЛ УРАЇНА», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «НАТА-БУД», м. Луцьк

про стягнення 308 758,48 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

Встановив: Позивач Дочірнє підприємство «КАПАРОЛ УРАЇНА» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «НАТА-БУД» та просить стягнути 308 758,48 грн. заборгованості (згідно з заявою про зменшення позовних вимог від 07.11.2022 вх.№01-68/65/22 яка є прийнята судом) в т.ч.: 217 386, 12 грн. - основного боргу, 4 624,61 грн. - 3% річних, 35 431,72 грн.- інфляційних втрат, 51 316, 03 грн.- пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №PR-22/1836 від 30.12.2021, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 07.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 24.11.2022 постановлено призначити судове засідання до розгляду по суті на 12 грудня 2022.

Ухвалою суду від 12.12.2022 постановлено перейти до розгляду справи №903/859/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2023.

Ухвалою суду від 16.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 01.02.2023.

Представник позивача через відділ діловодства суду подала заяву за вх.№01-75/640/23 від 01.02.2023 про розгляд справи без участі представника Дочірнього підприємства «КАПАРОЛ УКРАЇНА». Заявлені позовні вимоги підтримує повністю, просить суд задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 01.02.2023 не направив, відзиву щодо заявлених позовних вимог суду не надав, однак належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

30 грудня 2021 між Приватним підприємством «НАТА-БУД» (Відповідач, Замовник) та Дочірнім підприємством «КАПАРОЛ УКРАЇНА» (Позивач, Постачальник) був укладений договір поставки № PR-22/1836 (а.с. 8-14)

Відповідно до договору ДП «КАПАРОЛ УКРАЇНА» зобов`язалося поставляти у власність ПП «НАТА-БУД» товар, а останній зобов`язався приймати та сплачувати вартість товару в порядку і на умовах передбачених цим Договором та додатками до цього договору

Пунктом 4.3. договору поставки визначено, що оплата товару здійснюється на підставі додатку № 1 до договору, яким передбачено оплата товару на умовах відстрочки платежу (п.3.1).

У відповідності з п. 3.1 додатку № 1/2022 від 30 грудня 2022 року оплата товару здійснюється на умовах передплати.

Пунктом 8.6 договору поставки передбачено право позивача за порушення строків розрахунків стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач доводить, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у ПП «НАТА-БУД» виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору купівлі продажу за № PR-22/1836 від 30.12.2021 та на підставі видаткових накладних .

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

На виконання умов договору, Позивач поставив Відповідачу товар на суму 367 386,12 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-22/01671 від 17.02.2022 року на суму 249 450 грн. 12 коп., та за № ВН-22/01947 від 23.02.2022 року на суму 117 936 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач в порушення умов договору 27.06.2022 оплатив частково товар на суму 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №98. (а.с. 23).

10.08.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію за №245 про оплату заборгованості (а.с. 20)

Відповідач на виконання претензії 07.10.2022 здійснив часткову оплату боргу в сумі 50 000,00 грн. , що підтверджується платіжним дорученням №102 (а.с. 22).

Однак, станом на день звернення до суду у Відповідача перед Позивачем наявна основна сума заборгованості у розмірі 217 386,12 грн.

Відповідач під час розгляду справи проти отримання продукції за вищевказаними видатковими накладними не заперечував, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 217 386,12 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають до задоволення.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 21.03.2022 по 21.10.2022 в сумі 4 624,61 грн., інфляційних втрат за період з 21.03.2022 по 21.10.2022 у розмірі 35 431,72 грн.

За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові..

Суд розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 21.03.2022 по 21.10.2022 в сумі 4 624,61 грн. та інфляційних втрат за період з 21.03.2022 по 21.10.2022 у розмірі 35 431,72 грн. дійшов висновку, що останні є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за період з 21.03.2022 по 24.09.2022 в сумі 51 316,03 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.6 договору поставки передбачено право ДП «КАПАРОЛ УКРАЇНА» за порушення строків розрахунків стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає розмір пені в сумі 51 316,03 грн. за період з 21.03.2022 по 24.09.2022 у повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають до задоволення.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Волинської області,

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «НАТА-БУД» (43025, м.Луцьк, проспект Волі, 27 код ЄДРПОУ 38079240) на користь Дочірнього підприємства «КАПАРОЛ УКРАЇНА» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд.6, код ЄДРПОУ 32593100) 308 758,48 грн. заборгованості в т.ч.: 217 386, 12 грн. - основного боргу, 4 624,61 грн. 3% річних, 35431,72 грн. інфляційних втрат, 51 316, 03 грн. пені. та 4 631,39 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.02.2023

СуддяВ. М. Дем`як