Рішення

від 09.01.2023 по справі 916/1233/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1233/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Гутникова О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР БУД» (49024, м. Дніпро, вул. Універсальна, буд.15, кв.42; код ЄДРПОУ 40986886)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-Сталь» (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса,2Б; код ЄДРПОУ 34220657);

про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 100000,00 грн.

1. Суть спору.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР БУД» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (документ сформований в системі «Електронний суд» від 18.06.2022 р.) до відповідача ТОВ «АЛЬФА-Сталь», в якій просить суд з останнього стягнути безпідставно набуті кошти у розмірі 100000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останнім на підставі рахунку №1327 від 09.12.2021, було перераховані грошові кошти на рахунок ТОВ «АЛЬФА-Сталь» у повному обсязі, згідно платіжного доручення №2948 від 10.12.2021 Однак при оформленні платіжного доручення ці кошти у розмірі 100000,00 грн. помилково зараховані на відкритий рахунок ТОВ «АЛЬФА-Сталь» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, отже відповідач набув вказані грошові кошти без достатньої правової підставі, а помилково сплачені кошти підлягають поверненню.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2022 було відкрито провадження у справі №916/1233/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та призначено засідання для розгляду справи по суті на 20.07.2022.

19.07.2022р. судом отримано від ТОВ «АГРОДАР БУД» клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Також 19.07.2022р. до суду від ТОВ «АЛЬФА-СТАЛЬ» надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 20.07.2022 з`явився представник відповідача, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР БУД» не з`явився.

При цьому, у судовому засіданні 20.07.2022 суд дійшов висновку, що спір по справі №916/1233/22 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв`язку з чим судом було оголошено перерву у розгляді справи до 29.08.2022.

26.08.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 29.08.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частину ухвали про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 19.09.2022.

У судовому засіданні 19.09.2022 було оголошено ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи на 10.10.2022.

Судове засідання, призначене на 10.10.2022 не відбулось в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м Одеса та Одеській області.

Ухвалою від 12.10.2022 було призначено розгляд справи на 03.11.2022.

У судовому засіданні 03.11.2022 було оголошено ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.11.2022.

Судове засідання, яке було призначено на 21.11.2022 о 11:00 не відбулось у зв`язку з аварійними відключеннями енергопостачання у м. Одесі, зокрема в адміністративні будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 02.12.2022 судове засідання з розгляду справи було призначене на 19.12.2022.

19.12.2022 до суду надійшло клопотання від ТОВ «АГРОДАР БУД», в якому позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги та вважає ТОВ «АЛЬФА-СТАЛЬ» належним відповідачем по справі.

У судове засідання 19.12.2022 представники сторін не з`явились та судом було оголошено перерву до 09.01.2023.

05.01.2023 до суду надійшло клопотання від ТОВ «АЛЬФА-СТАЛЬ» про розгляд справи без участі представника відповідача.

06.01.2023 до суду надійшло клопотання від ТОВ «АГРОДАР БУД» про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання, призначене на 09.01.2023, представники сторін не з`явились, однак подали клопотання про розгляд справи без їх участі .

Відповідач також у судове засідання не з`явився, між тим подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 09.01.2023 судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 ГПК України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР БУД».

Позивач повідомив, що 03 грудня 2021 року між покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР БУД» та постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-СТАЛЬ» було укладено Договір №19, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався відвантажити, а покупець прийняти та оплатити товар.

Разом з тим, з приводу поставки товару та виконання договору позивач до відповідача претензій не має.

Проте, платіжним дорученням №2946 від 09.12.2021 року позивачем на казначейський рахунок відповідача помилково було перераховано 100 000 (сто тисяч) грн. з призначенням платежу: «металопрокат по рахунку №1327 від 09.12.2021 у сумі 83 333,33 грн., ПДВ - 20% 16 666,67 грн.».

Позивач зазначає що на рахунок відповідача було перераховані помилково додаткові кошти в розмірі 100 000,00 грн. на підставі рахунку №1327 від 09.12.2021 р., але додатково товар не отриманий. Помилкове перерахування підтверджується платіжним дорученням №2948 від 10.12.2021р.

Позивач вважає що таким чином, відповідач набув грошові кошти в сумі 100 000 грн. без достатньої правової підстави.

Переговори з відповідачем щодо повернення помилково перерахованої суми позитивного результату не дали, оскільки відповідач посилається на неможливість повернення спірних коштів та зарахування їх на казначейський рахунок, передбачений для ПДВ, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.

Згодом позивач надав додаткові пояснення в яких зазначив, що ТОВ «АЛЬФА-СТАЛЬ», хоча не має впливу на кошти, які знаходяться на рахунку у системі електронного адміністрування №, проте може задекларувати вказані кошти у податковій декларації та подати заяву про повернення цих помилково сплачених коштів, в зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач має право розпоряджатися цими коштами, а отже є належним відповідачем по справі.

3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-СТАЛЬ».

Відповідач надав до суду відзив в якому позовні вимоги ТОВ «АГРОДАР БУД» не визнає та зазначає, що в рамках договору позивачем придбано дві партії товару та оплачено товар згідно виставлених рахунків.

Лише з позовної заяви відповідач довідався, що 09.12.2021 року платіжним доручення №2946 Позивачем помилково перераховано 100 000 (сто тисяч) грн. на рахунок № UA268999980385179000000101579 з електронного адміністрування податку на додану вартість відкритого у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Одеській області для Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь».

Відповідач наголошує на тому, що рахунок на який сплачено грошові кошти позивачем, відповідачу у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. не надійшли в розпорядження останнього, що у свою чергу, виключає можливість звернення позивача до свого контрагента з вимогами про повернення коштів, як і саме повернення таких коштів.

Рахунки у системі електронного адміністрування ПДВ відкриваються, обслуговуються виключно у центральному апараті Державної казначейської служби, саме таким є рахунок №UA268999980385179000000101579 з електронного адміністрування податку на додану вартість відкритого у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Одеській області для Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь» на який зараховано помилково 100 000 тисяч грн.

На думку Відповідача саме цим відхиляються доводи позивача про стягнення з ТОВ «Альфа-Сталь помилково зарахованих коштів. Інформація про реквізити рахунків в СЕА ПДВ їх стан, суми поповнення, списання, залишки коштів на них тощо та інші роз`яснення щодо роботи з ними надаються ДПС. Законодавство не передбачає поповнення рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ за рахунок коштів перерахованих із поточного рахунку контрагента.

Кошти, які були зараховані на електронний рахунок для сплати ПДВ, не збільшили для ТОВ «Альфа Сталь» ліміт ПДВ у СЕА, тобто не надійшли в розпорядження відповідача, що у свою чергу, виключає можливість звернення позивача до свого контрагента з вимогами про повернення коштів, як і повернення таких коштів щонайменше на рахунок ТОВ «Альфа Сталь» без наслідків для свого реєстраційного ліміту. При цьому списання коштів з рахунку в СЕА ПДВ відбувається у суворо визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.

При цьому відповідач зазначає, що рахунки у СЕА ПДВ відкриваються для платників незалежно від їх бажання, а єдиною і достатньою умовою відкриття таких рахунків є те, що суб`єкт господарювання є платником ПДВ. Таким чином, платники ПДВ не укладають з Казначейством договорів про розрахунково-касове обслуговування цих рахунків, не подають установчих документів, карток із відбитками печатки та зразками підпису службових осіб, відомості про персональні дані тощо.

Виходячи з викладеного, електронні ПДВ-рахунки не є банківськими рахунками в розумінні Глави 72 Цивільного кодексу України та рахунками, якими платник податку може розпоряджатися самостійно. Кошти, які знаходяться на цих рахунках, носять технічний характер та спрямовуються на цілі, передбачені виключно приписами Податкового кодексу України.

Разом з додатковими поясненнями вх.№17513/22 від 26.08.2022р. Відповідачем наданні відповідь ГУ ДПС в Одеській області №14278/6/15-32-18-07 від 21.07.2022р. та витяги з електронного кабінету платника ТОВ «Альфа-Сталь» щодо суми податку, на яку платник ПДВ має зареєструвати податкові накладні від 08.12.2021 (до дати перерахування коштів позивачем) та від 12.12.2021 року (через 3 дні після перерахування коштів позивачем) з яких вбачається що сплачені позивачем кошти в розмірі 100000,00 грн. не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ, що унеможливлює їх повернення.

4. Обставини справи, встановлені судом.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами було 03 грудня 2021 року укладено договір №19 згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти та оплатити товар: асортимент, кількість, ціна, сума і нормативний стандарт, згідно з яким здійснюється поставка, вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

В рамках цього договору позивачем у відповідача було придбано дві партії товару:

- «рулон оцинкований 2,0 мм» (артикул 7210490000) у кількості 4,08 тони на загальну суму 250 000 грн. (ПДВ 41 666,67 грн.); рахунок на оплату №1299 від 03.12.2021 р. на суму 250 000,00 грн. оплачений - платіжне доручення №2929 від 03.12.2021 р. на перерахування грошових коштів в сумі 250 000,00 грн. з призначенням платежу - «металопрокат по рахунку №1299 від 03.12.2021р. у сумі 208333,33 грн., ПДВ - 20% 41666,67 грн.»;

-«рулон оцинкований 2,0 мм» (артикул 7210490000) у кількості 4,896 тони на загальну суму 300 000 грн. - рахунок на оплату №1327 від 09.12.2021 р. на суму 300 000,00 грн.

Згідно платіжного доручення №2948 від 10.12.2021 р. позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. з призначенням платежу: «металопрокат по рахунку №1327 від 09.12.2021 у сумі 250 000,00 грн., ПДВ - 20% 50 000,00 грн.» на рахунок відповідача НОМЕР_1 у банку ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Вказаний товар був відвантажений відповідачем позивачу згідно товарно транспортної накладної №Р1200 від 13.12.2021 р. і отриманий позивачем, про що сторонами складена і підписана Видаткова накладна №1200 від 13.12.2021 р.

З приводу поставки товару та виконання договору №19 від 03.12.2021 позивач до відповідача претензій не має.

Разом з тим, як вбачається із позовних вимог, платіжним дорученням №2946 від 09.12.2021 року позивачем на казначейський рахунок відповідача №UA268999980385179000000101579 було перераховано 100 000 (сто тисяч) грн. з призначенням платежу: «металопрокат по рахунку №1327 від 09.12.2021р. у сумі 83 333,33 грн., ПДВ - 20% 16666,67 грн.».

Рахунок №UA268999980385179000000101579 з електронного адміністрування податку на додану вартість відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Одеській області для Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь» на який зараховано помилково 100 000 тисяч грн. відкривається, обслуговується у центральному апараті Державної казначейської служби.

Листи ТОВ «Альфа-Сталь» вих. № 19/07 від 19.07.2022р. до ГУ ДПС в Одеській області, вих. № 20/07 від 19.07.2022р. до ГУ Казначейської служби в Одеській області свідчать про звернення Відповідача з заявою про повернення помилково сплачених коштів на рахунок ТОВ «Агродар Буд».

Відповідь ГУ ДПС в Одеській області №14278/6/15-32-18-07 від 21.07.2022р. та витяги з електронного кабінету платника ТОВ «Альфа-Сталь» щодо суми податку, на яку платник ПДВ має зареєструвати податкові накладні від 08.12.2021 (до дати перерахування коштів позивачем) та від 12.12.2021 року (через 3 дні після перерахування коштів позивачем) свідчить про те, що сплачені позивачем кошти в розмірі 100000,00 грн. не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ, що унеможливлює їх повернення.

За твердженнями позивача, ТОВ «АЛЬФА-СТАЛЬ», хоча не має впливу на кошти, які знаходяться на рахунку у системі електронного адміністрування №, проте може задекларувати вказані кошти у податковій декларації та подати заяву про повернення цих помилково сплачених коштів.

5. Позиція суду.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Для розгляду даного спору важливим є з`ясування наявності факту безпідставного набуття або збереження вказаних грошових коштів відповідачем.

Так, на момент перерахування позивачем відповідачу спірної суми коштів правова підстава їх перерахування існувала, оскільки між сторонами існували договірні відносини, і рахунок №1327 від 09.12.2021 ще не був оплачений, відповідно за своєю правовою природою спірна сума коштів не є безпідставно отриманою.

Разом з тим, вказані кошти були перераховані позивачем помилково на інший рахунок, ніж той що був зазначений відповідачем, а саме рахунок № НОМЕР_2 з електронного адміністрування податку на додану вартість відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Одеській області для Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Сталь».

Отже, вважаючи ТОВ «АЛЬФА СТАЛЬ» належним відповідачем у даній справі, позивач зазначає про можливість відповідача розпоряджатись вказаними коштами.

Досліджуючи наведені позивачем обставини щодо можливості відповідача розпоряджатися набутими коштами, суд зазначає таке:

Пунктом 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України визначено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.

За приписами п. 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.

З викладеного вбачається, що електронний ПДВ-рахунок може поповнюватися лише з поточного рахунку платника податків (тобто відповідача), а не іншими особами. Тобто, якщо гроші надійшли не з поточного рахунку самого платника податку, вони не мали бути зараховані на електронний ПДВ-рахунок.

Відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Аналізуючи положення п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, вбачається, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків.

Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України не передбачає.

Так, пунктом 43.1 ст. 43 ПК України, передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Натомість, поняття грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наданих відповідачем ТОВ «АЛЬФА-СТАЛЬ» витягів з електронного кабінету платника щодо суми податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні від 08.12.2021р. (до дати перерахування коштів позивачем) та від 12.12.2021р. (після перерахування коштів позивачем) вбачається, що сплачені позивачем кошти не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ, що унеможливлює їх повернення в порядку п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України.

Крім того, у наданому відповідачем листі Головного управління ДПС у Одеській області №14278/6/15-32-18-07-06 від 21.07.2022р. зазначено, що ПКУ не передбачена процедура перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів між рахунками різних суб`єктів господарювання. У зв`язку з вищезазначеним заяву відповідача про повернення помилково сплачених коштів залишено без виконання.

Отже, з наведеного вбачається, що у розумінні приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, збільшення майна або збагачення у відповідача не відбулось, оскільки вказані кошти не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ відповідача та він даними коштами жодним чином не може розпорядитись.

Варто врахувати, що фактично склалась ситуація, за якої кошти, які були зараховані на ПДВ-рахунок відповідача не збільшили ліміт ПДВ останнього, тобто, не надійшли в його розпорядження, оскільки ПДВ-рахунок - це рахунок платника (рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, п. 4 Порядку № 569), а не поточний рахунок.

При цьому, списання коштів з ПДВ-рахунку відбувається в суворо визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ- рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі (самостійно Казначейство навіть помилково зараховані кошти списати з ПДВ-рахунку не може).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту - це концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

За змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Таким чином, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права належним відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020р. у справі №233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019р. у справі №905/386/18 та від 13.10.2020р. №640/22013/18.

За приписами ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані сторонами докази у сукупності, надаючи мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, суд доходить висновку, що позивачем невірно визначено відповідача, оскільки судом встановлено, що відповідач зазначені кошти не отримав, як і не отримав можливість в подальшому розпоряджатися ними, а сам лише факт зарахування помилково сплачених коштів на ПДВ рахунок відповідача не є безумовною підставою для застосування приписів ст. 1212 ЦК України.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, пред`явлених до ТОВ «АЛЬФА_СТАЛЬ», відтак в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР БУД» суд відмовляє у повному обсязі.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 08 лютого 2023 року, у зв`язку із екстреними відключеннями електроенергії у м. Одеса, зокрема у Господарському суді Одеської області.

Суддя Ю.М. Невінгловська