Рішення

від 07.02.2023 по справі 917/1184/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023 р. Справа № 917/1184/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді - Пі Сервіс", вул. Комарова, 2а, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, код ЄДРПОУ 37531625

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, код ЄДПРОУ 38516938

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді-Пі Сервіс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою б/н від 22.09.2022 року (вх. № 1288/22 від 27.09.2022 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення заборгованості за договором надання послуг № DP/SO-05 від 14.05.2019 року у розмірі 1 803 767,23 грн., з них: 1 410 665,56 грн. - сума основного боргу, 89 103,90 грн. - пеня, 31 784,46 грн. - 3% річних та 272 213,31 грн. - інфляційні нарахування.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором надання послуг № DP/SO-05 від 14.05.2019 року не виконав, грошові кошти не сплатив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.10.2022 року відкрито провадження у справі № 917/1184/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.11.2022 року на 11:00.

26.10.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 25.10.2022 року (вх. № 7926), у якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.11.2022 року відкладено підготовче засідання на 06.12.2022 року на 10:30.

Від позивача 22.11.2022 року надійшла відповідь на відзив від 18.11.2022 року (вх. № 8990), у якому він заперечує проти доводів викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 06.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 917/1184/22 та призначено її до судового розгляду по суті на 17.01.2023 року на 10:30.

Ухвалою суду від 17.01.2023 року відкладено розгляд справи по суті на 07.02.2023 року на 10:30.

Від представника відповідача адвоката Остапенка О.П. 07.02.2023 року надійшла заява за вх. № 1557, у якій він просить суд розгляд справи провести без його участі у судовому засіданні та вказує на те, що позовні вимоги в частині основного боргу вимоги визнає, а щодо інших вимог - заперечує.

Клопотання в частині розгляду справи без участі представника відповідача судом задовольняється.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

14.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ді - Пі Сервіс" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (замовник) був укладений договір надання послуг № DP/SO-05 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується вчасно, якісно, власними силами, надати у встановлений строк послуги по технічному обслуговуванню та відновленню промислового обладнання (далі - обладнання/інструмент), їх частин, (далі - послуги), а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно п. 1.2 договору відомості про послуги, що надаються Виконавцем, найменування обладнання, вимоги й умови надання послуг, вказуються в додатках до Договору, що складається за формою, затвердженою в Додатку «А» до цього Договору, й узгоджується із Замовником до початку надання послуг та є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що на підтвердження факту надання Виконавцем послуг, які передбачено цим договором Сторонами підписується Акт прийому-передачі наданих Послуг, що надається Виконавцем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі обладнання.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна послуг визначається в додатках до цього Договору, що складається до початку надання послуг та є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору складається з суми вартості наданих послуг, підтверджених актами прийому-передачі наданих послуг за даним договором.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата за даним Договором здійснюється Замовником Виконавцю, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця в національній валюті України у порядку та на умовах, визначених у відповідному додатку до цього Договору.

Як вказує позивач у позовній заяві, сторонами були підписані наступні Додатки до договору:

-№ 24 від 04.10.2021 року на суму 56 394,00 грн.;

-№ 30 від 03.11.2021 року на суму 163 576,38 грн.;

-№ 31 від 04.11.2021 року на суму 113 435,52 грн.;

-№ 32 від 08.11.2021 року на суму 132 248,70 грн.;

-№ 33 від 12.11.2021 року на суму 133 618,96 грн.;

-№ 34 від 18.11.2021 року на суму 113 608,56 грн.;

-№ 35 від 22.11.2021 року на суму 72 376,68 грн.;

-№ 36 від 25.11.2021 року на суму 6 480,00 грн.;

-№ 37 від 06.01.2022 року на суму 30 645,36 грн.;

-№ 38 від 11.01.2022 року на суму 66 000,00 грн.;

-№ 39 від 13.01.2022 року на суму 423 297,96 грн.;

-№ 40 від 14.01.2022 року на суму 30 645,36 грн.;

-№ 41 від 31.01.2022 року на суму 68 338,08 грн.

Вищевказаними додатками до договору встановлено порядок розрахунків за надані послуги: 100% оплати за надані послуги протягом 10 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Як зазначає позивач у позовний заяві, ним відповідно до вищезазначених додатків до Договору за період жовтень 2021 року - лютий 2022 року були надані замовнику послуги загальною вартістю 1 410 665,56 грн., що підтверджується наступними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № 80 від 07.10.2021 року на суму 56 394,00 грн.;

- № 91 від 08.11.2021 року на суму 163 576,38 грн.;

- № 92 від 08.11.2021 року на суму 113 435,52 грн.;

- № 99 від 15.11.2021 року на суму 132 248,70 грн. ;

- № 100 від 15.11.2021 року на суму 133 618,96 грн.;

- № 102 від 19.11.2021 року на суму 113 608,56 грн.;

- № 104 від 23.11.2021 року на суму 72 376,68 грн.;

- № 106 від 25.11.2021 року на суму 6 480,00 грн.;

- № 2 від 10.01.2022 року на суму 30 645,36 грн.;

- № 5 від 13.01.2022 року на суму 423 297,96 грн.;

- № 7 від 14.01.2022 року на суму 66 000,00 грн.;

- № 9 від 17.01.2022 року на суму 30 645,36 грн.;

- № 20 від 04.02.2022 на суму 68 338,08 грн.

Позивач у позові зазначає, що станом на 20.09.2022 року відповідач розрахунок за отримані послуги не здійснив, чим порушив умови договору. А тому, сума заборгованості складає 1 410 665,56 грн.

Також, сторонами, з метою узгодження заборгованості з оплати за отримані послуги за вищевказаним Договором та визначення її розміру, був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом за перше півріччя 2022 року, згідно якого сума заборгованості в розмірі 1 410 665,56 грн. відповідачем визнана в повному обсязі.

Однак, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

При цьому, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (Правова позиція Верховного суду Касаційного господарського суду, викладена в Постанові по справі № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором надання послу № DP/SO-05 від 14.05.2019 року у розмірі 1 803 767,23 грн., з них: 1 410 665,56 грн. - сума основного боргу, 89 103,90 грн. - пеня, 31 784,46 грн. - 3% річних та 272 213,31 грн. - інфляційні нарахування.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" не мало можливості виконати свої зобов`язання за договором, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме: введенням на території України воєнного стану; забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь і саме ці обставини були форс-мажорними для виконання зобов`язання за договором .

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" зазначає, що не має наміру ухилятися від виконання договору і підтверджує належним чином виконання своїх зобов`язань за договором на суму заборгованості 1 410 665,56 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт та актом звірки взаєморозрахунків.

При цьому, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є передчасними та не можуть бути судом задоволені, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" намагалося перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "УНПК "ОРАНТА" платіж в рахунок погашення заборгованості за договором, але платіж відхилений, у зв`язку з обмеженнями введеними Правлінням НБУ "Про роботи банківської системи в період воєнного стану" № 18 від 24.02.2022 р., зі змінами (докази додаються).

У відповіді на відзив позивач вказав, що викладені у відзиві доводи щодо передчасності позовних вимог є хибними та спростовуються, оскільки відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами визнається належне виконання позивачем зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо наданих послуг на загальну суму 1 410 665,56 грн.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором за послуги не сплатив. Дана обставина відповідачем визнається.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 410 665,56 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.4. договору за порушення термінів оплати Замовником, винна сторона сплачує штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов`язання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 89 103,90 грн. пені за період з 18.10.2021 року по 18.04.2022 року.

Відповідач заперечень (контррозрахунку) щодо суми, здійснених позивачем нарахувань, суду не надав.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідні правові висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

Крім того, приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 31 784,46 грн. 3% річних за період з 18.10.2021 року по 20.09.2022 року та 272 213,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідач заперечень щодо сум здійснених позивачем нарахувань суду не надав.

Здійснивши за допомогою калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН для всіх" перерахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 27 056,51 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вул. Небесної сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді - Пі Сервіс" (вул. Комарова, 2а, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, код ЄДРПОУ 37531625) 1 410 665,56 грн. сума основного боргу, 89 103,90 грн. пеня, 31 784,46 грн. 3% річних, 272 213,31 грн. інфляційні нарахування та 27 056,51 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.