Рішення

від 30.01.2023 по справі 922/2828/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2023м. ХарківСправа № 922/2828/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61000, м. Харків, пл. Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 04059243) до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 277, ідентифікаційний код 00223243) про стягнення 12 857 284,45 грн за участю представників учасників справи:

прокурора - Горгуль Н.В.

позивача - Жилко С.Е. (самопредставництво)

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" (відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 12 857 284,45 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані зокрема тим, що відповідач у період з 01.09.2017 по 31.12.2019 використовував земельну ділянку загальною площею 98448,61 кв.м (9,8447 га) по пр. Московський, 277 у м. Харкові без достатніх правових підстав і не сплачував за користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого відповідач зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти в загальному розмірі 12 857 284,45 грн на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 (суддя Шатерніков М.І.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021, відмовлено у позові повністю.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2022 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі № 922/2828/20 скасовано. Справу № 922/2828/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20 зазначено зокрема, що суди дійшли передчасних висновків про відмову в позові, оскільки визнали застосовану прокурором методику розрахунку позовних вимог неправильною.

Так, Верховний Суд дійшов до висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Також Верховний Суд зазначає, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст.ст. 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

25.10.2022 матеріали справи № 922/2828/20 повернуто до Господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 для розгляду справи № 922/2828/20 визначено суддю Чистякову І.О.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2020 суддя Шатерніков М.І. прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №922/2828/20, в означеній ухвалі суду визначено справу №922/2828/20 розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2022 прийнято справу № 922/2828/20 до свого провадження. Призначено підготовче засідання на "28" листопада 2022 р. об 11:00 год.

В підготовчому засіданні 28 листопада 2022 р. постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням її до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на"10" січня 2023 р. о(б)14:20год.

26.12.2022 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення (вх.№17130), в яких прокурор просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В підготовчому засіданні 10 січня 2023 р. постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на"30" січня 2023 р. о(б)11:30год.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 30.01.2023 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2023 не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлений належним чином.

Так, судом установлено, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 надіслано за адресою місцезнаходження відповідача: 61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 277, яка вказана у позовній заяві прокурором та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271819489) вказана ухвала суду отримана відповідачем 17.01.2023.

Також, суд звертає увагу, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 31.10.2022 про прийняття справи № 922/2828/20 до свого провадження та призначення підготовчого засідання на "28" листопада 2022 р. об 11:00 год, відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271566475) отримано відповідачем 08.11.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин та враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в ході господарської діяльності використовував частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011, площею 14015,61 кв.м. (1,4015 га) га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «2Ч-2» до 19.12.2017, літ. «2Н-1-2» до 13.06.2018, літ. «2Ш-2» до 19.12.2017, літ. «2О-1-2» до 15.01.2018, літ. «Б-1» до 17.08.2017.

Разом з цим, на час складання позовної заяви відповідач використовує частину земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011, площею 84432 кв.м. (8,4432 га), по пр. Московському, 277 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «2Ф-1», «2Х-1», «2П-1», «2Щ-1», «2Л-1-2», «2С-1», літ. «2И-1-2», «Я-4», «2Б-1-2», «Ю-2».

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачу на праві власності належать нежитлові будівлі за адресою: проспект Московський, 277 у м. Харкові: літ. «2Ф-1», літ. «2Х-1», літ. «2П-1», літ. «2Щ-1», літ. «2Л-1-2», літ. «2С-1», літ. «2И-1-2», літ. «Я-4», літ. «2Б-1-2», літ. «Ю-2».

До 19.12.2017 на праві власності відповідачу належала нежитлова будівля літ. «2Ч-2» загальною площею 596,0 кв.м., нежитлова будівля літ. «2Н-1-2» загальною площею 1645,5 кв.м. належала відповідачу до 13.06.2018, нежитлова будівля літ. «2Ш-2» загальною площею 910,0 кв.м. належала відповідачу до 19.12.2017, нежитлова будівля літ. «2О-1-2» загальною площею 1861,1 кв.м. належала відповідачу до 15.01.2018, нежитлова будівля літ. «Б-1» загальною площею 961,4 кв.м. належала відповідачу до 19.12.2017.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: пр. Московський, 277 у м. Харкові, на якій розташовані вищевказані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстровано за відповідачем. Обстеження здійснювалось з урахуванням меж фактичного користування земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011, які визначені за результатами геодезичної зйомки.

Обстеженням встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 11,5278 га (кадастровий номер 6310138200:02:004:0011) по проспекту Московському, 277 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі: літ. «O-1», літ.«2Ч-2», літ. «Б-1», літ. «2Н-1-2», літ. «2Ш-2», літ. «2О-1-2», літ. «2Ф-1», літ. «2Х-1», літ. «2П-1», літ. «2Щ-1», літ. «2Л-1-2», літ. «2С-1», літ. «2И-1-2», літ. «Я-4», літ. «2Б-1-2», літ. «Ю-2», літ. «Е- 1».

Вказана земельна ділянка використовується АТ "ХАРВЕРСТ", ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ", ТОВ "СЕЗІМ", ТОВ "МРІЯ 2017", ТОВ "УСПІХ 2017", ТОВ "СВ ОПТТОРГ" та ТОВ "ВП СОЛОДКА МАЙСТЕРНЯ" для експлуатації та обслуговування будівель.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 проведено 23.12.2013 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ «Геокомплекс».

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про зареєстровані права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011, що розташована за адресою: пр. Московський, 277 у м. Харкові, відсутні.

Отже, під час обстеження, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради встановлено, що відповідач використовував для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «2Ч-2» загальною площею 596,0 кв.м. до 19.12.2017, літ. «2Н-1-2» загальною площею 1645,5 кв.м. до 13.06.2018, літ. «2Ш-2» загальною площею 910,0 кв.м. до 19.12.2017, літ. «2О-1-2» загальною площею 1861,1 кв.м. до 15.01.2018, літ. «Б-1» загальною площею 961,4 кв.м. до 19.12.2017 земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 площею 0,111227 га по пр. Московському, 277 у м. Харкові.

Обстеженням також встановлено, що з 23.12.2013 по 30.12.2013 ТОВ «Українська ливарна компанія» та відповідач користувались земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 по пр. Московському, 277 у м. Харкові, з 30.12.2013 по 31.05.2017 - ТОВ «Українська ливарна компанія», відповідач та Приватна фірма «Світ», з 31.05.2017 по 17.08.2017 - ТОВ «Українська ливарна компанія», відповідач та ТОВ «СЕЗІМ», з 17.08.2017 по 19.12.2017 - ТОВ «Українська ливарна компанія», відповідач, ТОВ «Мрія 2017» та ТОВ «СЕЗІМ», з 19.12.2017 по 15.01.2018 - ТОВ «Українська ливарна компанія», відповідач, ТОВ «Мрія 2017», ТОВ «СЕЗІМ», ТОВ «Успіх 2017», з 15.01.2018 по 16.06.2018 - ТОВ «Українська ливарна компанія», відповідач, ТОВ «Мрія 2017», ТОВ «СЕЗІМ», ТОВ «Успіх 2017» та ТОВ «СВ Оптторг», з 13.06.2018 на час обстеження - ТОВ «Українська ливарна компанія», відповідач, ТОВ «Мрія 2017», ТОВ «СЕЗІМ», ТОВ «Успіх 2017», ТОВ «СВ Оптторг» та ТОВ «ВП Солодка майстерня».

Відповідач використовував земельну ділянку, площею 14015,61 кв.м. (1,4015 га) га та використовує на момент подання позову земельну ділянку 84432 кв.м. (8,4432 га) по пр. Московському, 277 у м. Харкові, без зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності або користування, та відповідно, не сплачував платежів за її використання, згідно зі встановленого законодавчими актами розміру.

Таким чином, АТ «ХАРВЕРСТ» використовувало земельну ділянку, площею 14015,61 кв.м. (1,4015 га) га та використовує на цей час земельну ділянку 84432 кв.м. (8,4432 га), по пр. Московському, 277 у м. Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачувало платежів за її використання, згідно зі встановленого законодавчими актами розміру.

За результатами обстеження земельної ділянки складено акт від 27.02.2020.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунки безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання відповідачем вищезазначеної земельної ділянки, а саме:

- у період з 01.09.2017 по 30.11.2017 під об`єктом нерухомості літ. «2Ч-2», «2Ш-2», «Б-1» з площею земельної ділянки 5671,04 кв.м. у розмірі 89 888,25 грн;

- у період з 01.09.2017 по 31.05.2018 під об`єктом нерухомості літ. «2Н-1-2» з площею земельної ділянки 3796 кв.м. у розмірі 180 504,36 грн;

- у період з 01.09.2017 по 31.12.2017 під об`єктом нерухомості літ. «2О-1-2» з площею земельної ділянки 4548,57 кв.м. у розмірі 96 128,88 грн;

- у період з 01.09.2017 по 31.12.2019 використовує земельну ділянку площею 84432,95 кв.м., під об`єктами нерухомості літ. «2Ф-1», «2Х-1», «2П-1», «2Щ-1», «2Л-1- 2», «2С-1», літ. «2И-1-2», «Я-4», «2Б-1-2», «Ю-2», проте не сплатив орендну плату у розмірі 12 490 762,96 грн.

Таким чином, прокурор стверджує, що відповідачем не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі в сумі 12 857 284,45 грн, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти.

Разом з тим, з огляду на відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

За таких підстав, несплата відповідачем орендної плати у розмірі, у якому мав би сплачувати відповідач за наявності договору оренди, стало наслідком безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача, а відтак, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 12 857 284,45 грн, безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування земельною ділянкою, відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Направляючи справу № 922/2828/20 на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 зробив такі висновки та надав наступні вказівки.

Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що положення глави 15, ст. ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Також Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 у даній справі, звернувся до власної постанови від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17, при розгляді якої Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з особи, яка без достатніх правових підстав використовує земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна цієї особи, та не сплачує за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавством розмірі. При цьому, суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про доведеність розміру цих безпідставно збережених коштів орендної плати, виходячи з наданих позивачем доказів, яким суди надали оцінку.

Верховний Суд зазначив, що суди, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, правильно взяли до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки від 15.08.2017 року, договори дарування із зазначенням площі нерухомого майна, та вирахували цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується відповідачем, а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку із врахуванням сплачених відповідачем сум земельного податку.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у даній справі № 922/2828/20 вважає, що така позиція не суперечить базовим принципам використання землі і більше того, не встановлює підґрунтя для звільнення недобросовісних користувачів від встановленого законом обов`язку сплачувати плату за користування землею.

Відповідно до ч. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

-у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

-пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

-пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Верховний Суд не бачить жодних перешкод для застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах і як наслідок з цього доходить до висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Близькі за змістом висновки щодо можливості застосування запропонованого у цій справі алгоритму розрахунку позовних вимог надав і Касаційний цивільний суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 638/13423/18. Відповідна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від у справі № 922/1646/20, на що також акцентував Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у даній справі № 922/2828/20.

Враховуючи наведені вказівки Верховного Суду у постанові від 04.10.2022 у даній справі №922/2828/20, слід застосувати до спірних правовідносин і висновки щодо застосування норм ст. 79 ЗК України, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладені у постанові від 14.02.2022 у справі №646/4738/19.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель».

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Судом у справі № 646/4738/19 установлено, що відповідачу відповідно до договорів купівлі-продажу від 17.11.2016 № 2810 № 2814 на праві власності належать нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці.

У статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, нотаріус, посвідчуючи вказані договори купівлі-продажу, здійснив державну реєстрацію прав власності відповідача.

Аналогічним чином, у даній справі відповідно до рішень державного реєстратора від 05.02.2013, 20.12.2013, 26.12.2013, 22.08.2017 за відповідачем - АТ «Харвест» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на нежитлові будівлі літ. «24-2» загальною площею 596,0 кв.м., літ. «2Н-1-2» загальною площею 1645,5 кв.м. до 13.06.2018, літ. «2Ш-2» загальною площею 910,0 кв.м. до 19.12.2017, літ. «20-1-2» загальною площею 1861,1 кв.м. до 15.01.2018, літ. «Б-1» загальною площею 961,4 кв.м. до 17.08.2017, які розташовані на земельній ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 площею 11,1227 га по пр. Московському, 277 у м. Харкові.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною шостою статті 120 ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Таким чином, після укладення договорів купівлі-продажу нежитлових будівель і державної реєстрації нотаріусом прав власності на них у відповідача, як покупця, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні будівлі.

Незважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 звернув увагу на те, що до правовідносин, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, має застосовуватися спеціальна норма закону, а саме стаття 120 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу, в якій не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель.

Таким чином, необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки.

Щодо застосування положень статті 1212 ЦК України та порядку визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д) частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Аналіз вказаних положень ЦК України та ЗК України свідчить про те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювана; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не грунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12.10.2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21, від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48гс21.

Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, Верховний Суд у справі № 646/4738/19 зазначив про обґрунтованість висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Також суд враховує, що зазначені правові позиції щодо застосування норм ст. 79 ЗК України, ст. 1212 ЦК України, беззаперечно враховані Верховним Судом у постанові від 04.10.2022 у даній справі №922/2828/20, оскільки ухвалою Верховного Суду від 23.07.2021 у даній справі наряду з відкриттям провадження за касаційною скаргою прокурора з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, було вирішено зупинити касаційне провадження у справі № 922/2828/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 646/4738/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 373 ЦК України, ст. 1 ЗК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Недоотриманням безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги прокурора не спростовано.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 12 857 284,45 грн законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у розмірі 192 859,27 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 22, 83, 1166, 1212 ЦК України, ст. 79, 83, 120, 152 Земельного кодексу України, ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 277, ідентифікаційний код 00223243) на користь Харківської міської ради (61000, м. Харків, пл. Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 04059243) 12 857 284,45 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 192 859,27 грн покласти на відповідача: Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 277, ідентифікаційний код 00223243).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 277, ідентифікаційний код 00223243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108; банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 192 859,27 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.256,257 Господарського процесуального кодексу Українита з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "09" лютого 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова