Рішення

від 09.02.2023 по справі 922/1434/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1434/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" (вул. Гоголя, 137, м. Черкаси, 18002) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крабхауз" (вул. Манізера, 4, м. Харків, 61002) про стягнення 112'925,25 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗ ЛТД" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крабхауз", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 112'925,25 грн, з яких: 70'048,94 грн - заборгованість за спожитий природний газ за період лютий-березень 2022 року; 314,57 грн - вартість послуги замовленої потужності за період лютий-березень 2022 року; 9'231,03 грн - пеня; 14'009,78 грн - 20% штрафу за прострочення платежу понад 20 календарних днів; 9'181,83 грн - інфляційні витрати; 838,13 грн - 3% річних, 1'300,97 грн - вартість робіт по відключенню від газових мереж газоспоживання, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 2481 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №922/1434/22, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.09.2022 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Манізера, 4, м. Харків, 61002.

Але судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1434/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

19 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крабхауз" (споживач, відповідач) укладено договір №ЕГ-180/2021 постачання природного газу (далі - Договір).

Позивачем до позовної заяви надано копію Договору, який не підписано відповідачем. Позивач вказує, що відповідач підписав Договір та направив його на адресу позивача, проте останній не отримав його.

Суд установив, що матеріали справи містять докази укладення спірного договору сторонами, зокрема додаткові угоди та акти приймання-передачі до Договору, які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2021-2022рр товар: природний газ (код за ДК 016:2010, 06.20.1; код за ДК 021:2015-09123000-7) в обсягах і порядку передбачених договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна за 1000 кубічних метрів природного газу визначається в додаткових угодах до договору.

Місячна вартість природного газу визначається в актах приймання-передачі на відповідний місяць (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору загальна вартість договору визначається як сума місячних вартостей газу, що визначено у п. 2.2. Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору порядок оплати встановлюється наступним чином: 30% вартості планового місячного обсягу газу зазначеного в п.1.2 Договору, споживач оплачує постачальнику до 10-го числа місяця, в якому здійснюється поставка (п.3.1.1. Договору); 30% вартості планового місячного обсягу газу зазначеного в п.1.2 Договору, споживач оплачує постачальнику до 20-го числа місяця, в якому здійснюється поставка (п.3.1.2. Договору); 30% вартості планового місячного обсягу газу зазначеного в п.1.2 Договору, споживач оплачує Постачальнику до 30-го числа місяця, в якому здійснюється поставка (п.3.1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1.4. Договору остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5-го місяця, наступного за місяцем споживання газу.

Пунктом 3.7. Договору передбачена компенсація постачальнику вартості послуг на відключення з боку споживача за порушення строків оплати вартості спожитого газу.

Згідно з п. 4.8.3 Договору споживач відшкодовує постачальнику вартість послуги замовленої на поточний місяць потужності, яка складає 124,16 грн. /тис. куб. м. (без ПДВ) та розраховується виходячи з планово замовленого обсягу природного газу.

Відповідно до підпункту 10) п. 5.1.2. Договору споживач зобов`язується відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинними нормативно-правовими актами та/або цим договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач продав/поставив відповідачеві:

- у лютому 2022 року - 1,30248 т.куб, м. на 55'355,40 грн з ПДВ. Відповідач не затвердив акт приймання передачі природного газу №400 від 28.02.2022.

- у березні 2022 року - 0,34573 т.куб, м. на 14'693,53 грн з ПДВ. Відповідач не затвердив акт приймання передачі природного газу №812 від 31.03.2022.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 70'048,94 грн.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що при невиконанні споживачем вимог, передбачених у п. 3.1. цього Договору, постачальник має право припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому Договору.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 "Про затвердження Порядку по об`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення)" газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє і газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу.

Відповідно до п.6.1. Договору постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором та відмови від підписання акту приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

26 квітня 2022 року позивач направив відповідачу вимогу в якій зазначалось, що в термін до 9.00 год. 06.05.2022 відповідач має самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання, в інакшому випадку транспортування газу відповідачу буде припинено в примусовому порядку.

Оскільки споживач не виконав взяті на себе зобов`язання згідно Договору та самостійно не відключився від газових мереж газоспоживання і не підготував до пломбування газоспоживне обладнання, 05.05.2022 позивачем було надано доручення про припинення газопостачання №1, яким надано AT "Харьківміськгаз" повноваження щодо припинення в примусовому порядку транспортування газу відповідачу.

Відповідно до калькуляції, вартість виконання робіт по відключенню відповідача шляхом закриття крану без встановлення заглушки склало 1300,97 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, зокрема претензію №8010 від 26.04.2022, намагаючись вирішити питання в досудовому порядку, проте дана вимога була проігнорована відповідачем.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем нараховані останньому пеня у розмірі 9231,03 грн, інфляційні збитки у розмірі 9181,83 грн, три проценти річних у розмірі 838,13 грн та штраф у розмірі 14'009,78 грн.

Такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано, що ним порушено умови спірного договору щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу та допущено порушення строків розрахунків.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого природного газу на суму 70'048,94 грн, а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 314,57 грн вартості послуг замовленої потужності за період лютий-березень 2022 року та 1300,97 грн вартості робіт по відключенню від газових мереж газоспоживання, оскільки вони не суперечать нормам діючого законодавства, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 838,13 грн 3% річних та 9181,83 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 838,13 грн та 9181,83 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 9231,03 грн пені та 14'009,78 грн штрафу.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Відповідно до п. 7.2. Договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості поставленого обсягу природного газу в місяці, за який виникла заборгованість.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, та встановлено, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлена вимога підлягає задоволенню.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 9231,03 грн та 14'009,78 грн штрафу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем у позовній заяві викладено вимогу про стягнення з відповідача 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем в якості доказів надання професійної правничої допомоги адвокатом надані наступні документи: договір №10/22 про надання правової допомоги від 20.04.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОГАЗ ЛТД" та Адвокатом Тесля Оксаною Миколаївною, акт наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №10/22 від 20.04.2022, довідка про кількість витрачених годин роботи адвоката згідно договору №10/22 від 20.04.2022.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, а також визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Крім того, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крабхауз" (61002, м. Харків, вул. Манізера, 4, код ЄДРПОУ 30360609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 41665589) 70'048,94 грн заборгованості за спожитий природний газ за період лютий-березень 2022 року, 9231,03 грн пені, 9181,83 грн інфляційних збитків, 3% річних у сумі 838,13 грн, 14'009,78 грн штрафу, вартість послуги замовленої потужності за період лютий-березень 2022 року в сумі 314,57 грн, вартість робіт по відключенню від газових мереж газоспоживання в сумі 1300,97 грн, 2481 грн судового збору та 8000 грн витрат на професійну правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврогаз ЛТД" (18002, м.Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 41665589).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Крабхауз" (61002, м.Харків, вул. Манізера, 4, код ЄДРПОУ 30360609).

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України із 24.02.2022, обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова та об`єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбачені ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі складено та підписано судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду" 09 лютого 2023 року.

СуддяІ.В. Трофімов