Рішення

від 09.02.2023 по справі 922/65/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р. Справа № 922/65/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; код ЄДРПОУ 09804119) до Приватного підприємства "Альтона" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23; код ЄДРПОУ 37365430) про стягнення 125421,28 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Альтона" (далі - відповідач) 125421,28 грн., з яких:

89912,27 грн - боргу;

11859,56 грн - штрафу;

2332,34 грн - 3% річних;

21317,11 грн - інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору оренди № 04/12-19 від 23.12.2019 щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2023 відкрито провадження у справі № 922/65/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 05.01.2023.

Позивач копію ухвали від 05.01.2023 отримав, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 24).

Однак, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 05.01.2023 повернулась на адресу суду з відміткою поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 25-28). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи; в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України копія ухвали від 05.01.2023 вважається врученою сторонам, а тому останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2023.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 23.12.2019 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 04/12-19 (далі за текстом договір; а. с. 8-10), за умовами якого орендодавець передає орендареві приміщення у користування за плату на визначений цим договором строк.

Передача орендареві приміщення здійснюється на підставі акту прийому-передачі, який підписується сторонами (п. п. 1.1, 1.5 договору).

Згідно з п. 2.1.7. договору, орендар зобов`язаний також вносити оплату за комунальні та експлуатаційні витрати по утриманню приміщення.

Згідно з п. п. 4.2-4.3 договору орендна плата сплачується з дати початку оренди і до дати закінчення оренди.

Загальний розмір орендної плати за користування приміщенням в місць складає 18988 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 20 копійок, в тому числі ПДВ.

Структура плати за оренду приміщень: послуги щодо надання в оренду приміщень оренда нежитлових приміщень 15823,50 грн, разом 15823,50 грн, ПДВ 3164,70 грн. Всього з ПДВ 18988,20 грн.

Відповідно до п. п. 4.4-4.5 договору всі суми, що належить сплачувати орендарю орендодавцеві за цим договором, сплачуються в безготівковій формі в національній валюті гривні. Щомісяця сторони підписують відповідний акт щодо наданих орендодавцем послуг згідно з умовами договору. Орендна плата сплачується не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений у цьому договорі.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що строк оренди приміщення закінчується в останній день строку дії цього договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за ним, а також від відповідальності за його порушення, які виникли під час дії договору. Не пізніше дня закінчення строку оренди, орендар звільняє приміщення, вивозить з нього все своє майно та передає приміщення орендодавцеві.

Пунктом 8.5 договору передбачено що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань однією із сторін (орендодавцем або орендарем), вона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 10% від суми орендної плати за кожен факт порушення, що не звільняє її від обов`язку відшкодувати збитки, понесені іншою стороною.

За змістом п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту 01 січня 2020 року та діє до 30 листопада 2022 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо передачі відповідачу в оренду приміщень, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками обох сторін, а також скріпленим печатками юридичних осіб, актом прийому-передачі приміщення б/н від 01.01.2020 (а. с. 11).

Як зазначає позивач, в т.ч. з посиланням на акт звірки взаєморозрахунків за період з 23.12.2019 09.12.2022, з моменту отримання в оренду об`єкту оренди відповідач не в повному обсязі сплачував на користь позивача орендні платежі, та станом на 09.12.2022 має перед позивачем борг в сумі 89912,27 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою досудового врегулювання спору позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 1715 від 30.09.2022 (а. с. 14-15) з вимогою про погашення існуючої заборгованості, однак, наведена претензія залишена відповідачем без відповіді, а викладені у ній вимоги без задоволення.

Обставини щодо стягнення заборгованості за договором оренди № 04/12-19 від 23.12.2019 в сумі 89912,27 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, за твердженням позивача, відповідач допустив прострочення оплати певних актів щодо надання послуг орендодавцем, а саме:

- за актом від 31.01.2022 на суму 90774,76 грн. - строк сплати орендної плати 10.02.2022, оплата вчасно не проведена;

- за актом № 77 від 28.02.2022 на суму 9273,60 грн - строк сплати орендної плати 10.03.2022 оплата вчасно не проведена;

- за актом № 115 від 31.03.2022 на суму 9273,60 грн - строк сплати орендної плати 10.04.2022, оплата вчасно не проведена;

- за актом № 156 від 30.04.2022 на суму 9273,60 грн - строк сплати орендної плати 10.05.2022, оплата вчасно не проведена.

З посиланням на зазначені обставини, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України, нараховано до стягнення з відповідача 11859,56 грн штрафу, 2332,34 грн 3% річних за загальний період прострочення з 11.02.2022 по 20.12.2022 включно та 21317,11 грн інфляційних втрат за період з лютий-листопад 2022 року.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В даному випадку, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт передання ним відповідачу в оренду нежитлових приміщень, які є предметом оренди за договором оренди № 04/12-19 від 23.12.2019. Зазначене підтверджується актом прийому-передачі приміщення б/н від 01.01.2020. З моменту отримання в оренду зазначених приміщень у відповідача виник обов`язок щодо сплати на користь позивача орендної плати в розмірі, передбаченому умовами договору.

Позивач наполягає на тому, що відповідач не в повному обсязі сплатив існуючу заборгованість за договором і його борг перед позивачем станом на 09.12.2022 становить 89912,27 грн.

Зазначене обставини відповідачем в межах даної справи жодним чином не спростовані, доказів сплати існуючого боргу матеріали справи не містять та останнім суду не надано.

Суд також враховує, що умови договору не ставлять в залежність факт підписання сторонами щомісячних актів надання послуг орендодавцем з фактом внесення відповідачем орендних платежів, оскільки внесення орендних платежів в передбаченому розмірі є безумовним обов`язком відповідача та має здійснюватися не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений у договорі (п. п. 4.4-4.5).

Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати орендних платежів є таким, що настав.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендних платежів за договором в сумі 89912,27 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним нараховано а річні на суму боргу за договором, яка існувала у відповідача за період з 11.02.2022 по 20.12.2022 та інфляційні на суму боргу за договором, яка існувала у відповідача за період з лютого по листопад 2022.

Періоди прострочення грошових зобов`язань та суми таких зобов`язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останній суду не надано. Крім того, як вже зазначалося, відповідачем не надано будь-яких доказів сплати на користь відповідача орендних платежів за договором. В контексті цього, зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та річних за вказані періоди прострочення та на вказані позивачем суми прострочення.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 2332,34 грн. 3% річних та 21317,11 грн. інфляційних за вказані періоди прострочення.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже зазначалося, пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань однією із сторін (орендодавцем або орендарем), вона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 10% від суми орендної плати за кожен факт порушення, що не звільняє її від обов`язку відшкодувати збитки, понесені іншою стороною.

Позивачем на підставі вказаного пункту договору нараховано до стягнення з відповідача 11859,56 грн. штрафу, з посиланням на те, що останній 4 рази порушив умови договору не оплативши вчасно акти щодо надання послуг орендодавцем, а саме:

- за актом від 31.01.2022 на суму 90774,76 грн. - строк сплати орендної плати 10.02.2022, оплата вчасно не проведена;

- за актом № 77 від 28.02.2022 на суму 9273,60 грн. - строк сплати орендної плати 10.03.2022 оплата вчасно не проведена;

- за актом № 115 від 31.03.2022 на суму 9273,60 грн. - строк сплати орендної плати 10.04.2022, оплата вчасно не проведена;

- за актом № 156 від 30.04.2022 на суму 9273,60 грн. - строк сплати орендної плати 10.05.2022, оплата вчасно не проведена.

При визначенні розміру штрафу позивач виходив з розміру 10% від суми кожного з чотирьох актів.

Суд констатує, що матеріали справи дійсно містять докази прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань з внесення орендних платежів.

Однак системний аналіз пункту 8.5. договору не надає змоги визначити який саме конкретно розмір орендної плати (річний, місячний, тижневий, тощо) слід застосовувати при визначенні розміру штрафу за порушення зобов`язань стороною договору. Крім того, даним пунктом договору конкретно не визначено, що саме за прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати орендар має внести штраф у розмірі 10% від суми яка підлягає сплаті.

Окрім того, позивачем в обґрунтування своїх вимог взагалі не надано суду ні оригіналу ні належним чином засвідчених копій акту від 31.01.2022, акту № 77 від 28.02.2022, акту № 115 від 31.03.2022, акту № 156 від 30.04.2022 за прострочення оплати яких, як стверджує позивач в позовній заяві, ним нараховано штраф. Так само матеріали справи не містять і доказів направлення цих актів на адресу відповідача.

Зазначене в свою чергу свідчить як про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача про покладення на відповідача штрафу в заявленій сумі, та є підставами для відмови в задоволенні позову в даній частині вимог.

За наслідками розгляду справи на підставі ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2246,40 грн. судового збору, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Альтона" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23; код ЄДРПОУ: 37365430) на користь Акціонерного товариства "Мегабанк" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; код ЄДРПОУ: 09804119):

89912,27 грн - боргу;

11859,56 грн - штрафу;

2332,34 грн. - 3% річних;

2246,40 грн. - судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак