Рішення

від 23.01.2023 по справі 171/1603/22

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1603/22

2/171/241/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 січня 2023 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

- головуючого - судді Хоруженко Н.В.,

за участі секретаря - Перепеткевич Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Товкун Альона Вікторівна, до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив: стягнути з відповідача на його користь 5953,50 грн.. Вимоги за позовом обґрунтовано тим, що позивач з 01.01.1997 року працює у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на різних посадах. З 01.01.2014 року працює черговим по будинку відпочинку локомотивних (поїзних) бригад. У період з 2017-2021 роки перебував у щорічних відпустках, та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення. Позивач є членом Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо. 06.01.2022 року вернулася із заявою до Голови ППО Вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Вервеса В.В. з проханням врегулювання питання щодо отримання матеріальної допомоги на оздоровлення. Як надалі було повідомлено ОСОБА_2 , з аналогічного питання ще у вересні 2019 року профспілка вже зверталася до Відповідача та отримала відповідь, що до даних правовідносин застосовується прийнята 31.03.2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № 1132/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачений колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. Тобто, Відповідач допускає тривале порушення прав працівників.

В зв`язку з вищевикладеним, просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь позивача 5953 грн. 50 коп. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року у даній справі відкрито провадження, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження .

Представником позивача АТ "Українська залізниця" Олександром Савчуком 09.12.2022 року надано клопотання щодо залишення позовної заяви без руху, посилаючись на те, що за змістом норм чинного законодавства матеріальна допомога на оздоровлення за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за використану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці». Відтак, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення є додатковою соціальною гарантією (додатковим благом), а не різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Представником відповідача АТ "Українська залізниця" Олександром Савчуком 09.12.2022 року надано відзив на позовну заяву, згідно якого просить у задоволенні позову відмовити, оскільки, дійсно, пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів, в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011 року, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40 відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Однак, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» №1774-УІІІвід 06.12.2016року,було визначено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, передбачених колективним договором усіх рівнів.

При цьому, на переконання відповідача, з урахуванням положень статей203та215 ЦК України, умови пункту 3.1.5 Колективного договору є недійсними з моменту прийняття закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» №1774-УІІІ від 06.12.2016 року та не створюють для відповідача обов`язку зі сплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Відповідач вказує й на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року змінено підхід до визначення розмірів посадових окладів і заробітної плати працівників, а також інших виплат (наприклад, для розрахунку розміру плати за надання адміністративних послуг, у колективних договорах та угодах усіх рівнів), тобто цим Законом запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат, шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з прийняттям Закону № 1774-VІІІ в Україні було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини,не лише при визначенні посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася, як розрахункова величина, мінімальна заробітна плата. Аналіз такого правового регулювання дає підстави зробити висновок про те, що законодавець заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати, про що зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.11.2020 року у справі № 200/9195/19-а.

Крім того, відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду у справах №820/3145/17, №520/94/19 та №П/811/1009/17.

У відповідності до зазначених змін у законодавстві, спільною вказівкою Голови правління ПАТ «Укрзалізниця» В. Бальчуна, члена ОСОБА_3 , та голови Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В.М. від 29.03.2017 року № Ц/6-25/713-17 та спільною постановою керівництва Регіональної філії «Придніпровська залізниця» і президії Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року постановлено застосовувати з 01.04.2017 року, замість величини «Мінімальна заробітна плата», розрахункової величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб», тобто, замість застосування розрахункової величини у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як було встановлено законом, спільною вказівкою було передбачено застосування 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що свідчить про покращення становища працівників у порівнянні з становищем, встановленим законом.

Відповідач наполягає на тому, що, застосовуючи розрахунковий розмір матеріальної допомоги на оздоровлення у вигляді 125 % прожиткового мінімуму, АТ «Українська залізниця» не порушується будь-який інший Закон, а, навпаки, вбачається саме дотримання вимог Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.01.1997 року працює у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на різних посадах, а з 01.01.2014 року працює черговим по будинку відпочинку локомотивних (поїзних) бригад, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки (а.с.13-14).

Відповідно наданих суду розрахунків заробітної плати позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення: за 2017 рік - у сумі 2105,00грн., за 2018 рік - у сумі 2301,25 грн., за 2020 рік у сумі 2746,25 грн., за 2021 рік - у сумі 4540,00 грн.. (а.с.14-17).

Згідно пункту 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. В подальшому, відповідно до п.п.3, 5розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, передбачених колективним договором усіх рівнів (а.с. 20-21).

Голови первинної профспілкової організації Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Криворізького локомотивного депо Кулешова А.В. та Голови первинної профспілкової організації Вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Вервес В.В. звернулися до директора регіональної філії Придніпровська залізниця Кужавського М.С. та голови дорожньої профспілкової організації Букреєва О.В. з проханням у відповідності до чинного законодавства України привести розмір матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаного в діючих колективних договорах до моменту його зміни встановленим порядком (а.с. 23).

На вищезазначене подання заступником директора регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Укрзалізниця з фінансово-економічних питань Долгополовою Т.О. та заступником голови Дерпрофсожу - Лейко А.Є. додатково було повідомлено, що оскільки регіональна філія не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом АТ «Українська залізниця», і здійснює свою діяльність у межах доведених контрольних завдань з основних фінансово-економічних показників, розпоряджень, вказівок тощо органів товариства відповідно до спільної вказівки голови правління ПАТ «Укрзалізниця» В.Бальчуна, члена правління ОСОБА_3 та Голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В.М. від 29.03.2017 № Ц/6-25/713-17, прийнято спільну постанову керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» та президії Дерпрофсожу від 31.03.2017 № Н32/20, П-4-5г щодо застосування в діючому колективному договорі з 01.04.2017 замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункової величини 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (а.с. 25).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідност.10 КЗпП Україниколективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно дост.13 КЗпП Українитаст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди»зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП Українивизначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідност.18 КЗпП Україниположення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.2ст.97 КЗпП Україниформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, який є чинним станом на 2021 рік, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1 600,00 грн., з 01 травня 2017 року був встановлений на рівні 1 684,00 грн., з 01 грудня 2017 року - 1 762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн., 2 105,00 грн., 2202,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн..

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1 762,00 грн., з 01 липня 2018 року був встановлений на рівні 1 841,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн. та 2 301,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 липня 2020 року був встановлений на рівні 2 197,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 746,25 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4 723,00 грн.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2021 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2 270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 837,50 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6 000,00 грн.

Таким чином, прийняття 31.03.2017 спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а на конференції трудового депо, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення не підлягає застосуванню спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.5. Колективного договору.

Відповідно дост.9 КЗпП Україниумови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпПне вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагає судової процедури визнання їх недійсними.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Суд вважає, що прийняттяЗакону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016не створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п.3.1.5. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже, не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1,2,3 частини першоїстатті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Стосовно посилання у відзиві на позовну заяву на правові висновки, Верховного Суду у справах №820/3145/17, №520/94/19 та №П/811/1009/17, судом не приймаються, так як ці рішення не стосуються норм права при виконанні умов Колективних договорів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п.3.1.5. Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але неменше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент виплати допомоги,а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходить із розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої на 2017рік, 2018рік, 2020рік, 2021рік відповідно,тому суд приходить висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки та з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 5 953 грн. 50 коп. грн., що складається з: 1095,00 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3200,00грн.- 2105,00 грн.= 1095,00)+1421,75 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (3723,00грн.- 2301,25 грн.= 1421,75)+1976,75 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (4723,00 грн.- 2746,25 грн.= 1976,75 грн., . )+1460,00 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021рік (6000,00 грн.- 4540,00 грн.= 1460,00 грн..

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач на підставістатті 5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, на підставістатті 141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Частиною 1статті 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3статті 133 ЦПК Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 3статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, в матеріалах цивільної справи при подані позову до суду було додано копія ордеру, договір про надання правової допомоги від 09.09.2022, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт № 1 про надання правової допомоги, оригінал квитанції № 076623 про сплату витрат за правничу допомогу в сумі 1850,00 грн. та заявлено вимогу про розподіл судових витрат.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

В обґрунтування заперечень представником відповідача зазначено, що розмір заявлених представником позивача до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим, неспівмірним з критеріями, визначеними ч. 4ст. 137 ЦПК України, враховуючи, що представником позивача адвокатом Товкун А.В. протягом 2021 року тільки до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області подано 60 аналогічних позовів. Обставини усіх справ є однаковими, позовні вимоги обґрунтовані одними і тими ж доказами, зазначено в тексті позову одні й ті ж аргументи, відмінність лише в ціні позову. Таким чином і час, витрачений адвокатом на вивчення документів на підготовку позовної заяви не може бути значним, оскільки цей шаблон використовується адвокатом по всім справам цієї категорії лише з незначними правками.

Разом з тим, суд вважає, що сума 1850,00 грн. не є значною порівняно з обсягом роботи та часом, витраченим адвокатом на складання даного позову. До того ж вказаний шаблон, на думку суду, розроблений самим адвокатом, що не спростовано відповідачем, а отже розмір гонорару цілком виправданий. При цьому проведення розрахунків недоплаченої допомоги на оздоровлення теж потребує часу та зусиль, як і виготовлення копій документів учасникам процесу, та є співмірним із заявленою сумою.

Враховуючи викладене та наявність доказів понесених витрат на сплату правничої допомоги, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10,12,13,141,263,265 ЦПК України,суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), 5 953 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три ) гривні 50 коп. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), 1850,00 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот вісім) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.01.2023 року.

Суддя Н. В. Хоруженко