Рішення

від 07.02.2023 по справі 191/1829/22

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1829/22

Провадження № 2/191/592/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 лютого 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у

складі: головуючого судді Порошиної О.О.

за участю секретаря Лобової Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади Дібровської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до територіальної громади Дібровської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача, ОСОБА_2 , про що 15 листопада 1999 року складено відповідний актовий запис про смерть за № 14, підтвердженням чого є Свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане 15 листопада 1999 року виконкомом Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , про що зазначено в Постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Спадкове майно, після смерті ОСОБА_2 , окрім іншого складається з земельної ділянки (пай), площею 6,19 гектарів розташована на території Дібровської сільської ради, яку спадкодавець за життя мав право оформити на себе та отримати право власності. Даний факт підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0140963, копією Державного акта на право колективної власності на землю виданого КСП «Перемога», копією списку-додатку пайовиків. Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є позивач, онук спадкодавця - ОСОБА_1 , згідно заповіту посвідченого 09 серпня 1999 року, секретарем виконкому Дібровської сільської ради за реєстровим № 32. У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся до Другої синельниківської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини після смерті свого діда із заявою про прийняття спадщини. Спадкова справа зареєстрована за № 185/2000. Після закінчення 6-місячного терміну позивачу було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину і рекомендовано звернутися до суду, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Проаналізувавши документи надані позивачем для оформлення спадщини, державним нотаріусом Другої синельниківської державної нотаріальної контори зроблено висновок, що Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована на території Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області видати неможливо, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 документів підтверджуючих право власності за померлим ОСОБА_2 , на земельну ділянку - не надав. Спадкодавець на час отримання КСП «Перемога» Державного акта на право колективної власності на землю був членом КСП «Перемога», а тому набув право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства. При розпайовані земель ОСОБА_2 був внесений до списку - додатку пайовиків. Зазначене підтверджується відповіддю управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру Дніпропетровської області та наданими копіями Державного акта на право колективної власності на землю виданого КСП «Перемога», списком-додатком пайовиків. Внаслідок цих обставин на сьогодні отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі є неможливим, а єдиним шляхом для отримання спадкового майна та захисту прав Позивача є звернення до суду про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Враховуючи те, що спадкоємець прийняв спадщину, але не має можливості оформити в установленому актами цивільного законодавства порядку та отримати Свідоцтво про право на спадщину на вищезазначене спадкове майно, тому Позивач змушений звертатися до суду за захистом, обираючи передбачений п.1) ч.2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту свого права у вигляді - визнання права.

У зв`язку з цим, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , права та обов`язки спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну частку (пай), площею 6,19 в умовних кадастрових гектарах, який розташований на території Дібровської сільської ради (Державний акт на право колективної власності на землю Серії ДП СВ №00006, виданий колективному сільськогосподарському підприємству «Перемога» для сільськогосподарського використання відповідно до рішення виконкому Мар`ївської сільської ради № 24 від 18.05.1994 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №6 від 07.12.1994 року), з правом реєстрації права власності в органах державної реєстрації.

Представник позивача, адвокат Миргородський В.П. в судове засідання не з`явився, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив суду не надав.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст.247ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи здійснено в порядку заочного розгляду, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія № НОМЕР_1 , актовий запис №14 від 15.11.1999 року.

Згідно заповіту від 09.08.1999 року посвідченого секретарем виконкому Дібровської сільської ради Хорошко В.М. та зареєстровано в реєстрі за №32, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів своєму онукові ОСОБА_1 , житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , усе майно/сертифікат на землю у т.ч./де б воно не було та з чого б воно не складалося.

18 січня 2001 р. ОСОБА_1 частково оформив спадщину за заповітом на: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; приватизовану земельну ділянку розміром 0,37 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; грошовий внесок з процентами та компенсаціями, що знаходиться в ощадній касі номер 2993-022с. Мар`ївка по рахунку номер НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.01.2001 року. (а.с.36).

Як вбачається з копії сертифікату на земельну частку (пай) серія ДП №0140963 від 28 травня 1997 року, ОСОБА_2 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Перемонга», який проживає в с. Діброва Синельниківського району Дніпропетровської області на підставі рішення від 22.05.1997 р. №353-р, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога» розміром 6,19 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

При зверненні позивача до нотаріуса у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, йому постановою державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори № 2104/02-31 від 15 грудня 2021 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, так як не надано документів підтверджуючих право власності за померлим ОСОБА_2 на земельну ділянку (а.с. 10).

Згідно п.23 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №7від 30.05.2008«Про судовупрактику усправах проспадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до довідки № 29-4-0.110,8-1630/299-22-0.110,8 від 07 липня 2022 року, виданої Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області Управління надання адміністративних послуг, у списку-додатку до державного акту на право колективної власності на землю, який видано Мар`ївською (на теперішній час Дібровською) сільською радою народних депутатів на підставі рішення виконкому Мар`ївської сільської ради від 18.05.1994 року №24 та зареєстрованого у Синельниківській районні Раді народних депутатів 07 грудня 1994 року за №6, померлий ОСОБА_2 значиться під №256. (а.с. 14).

Відповідно до п.п. 1, 24 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7"Просудову практикуу справахпро спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до пунктів 4,5 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України 2004року Цивільнийкодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільногокодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та була прийнята ОСОБА_1 до набрання чинності ЦК 2004 року, суд застосовує норми чинного на той час законодавства, а саме норми ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525ЦК УРСР спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Згідно ч.1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.05.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 10.11.1994 року №666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК (435-15), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність», сертифікат на земельну частку (пай) визначає розмір земельної частки у колективній власності члена КСП без виділення ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ст. 1,2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Також, відповідно до пункту 17 Перехідних положеньЗемельного кодексуУкраїни від25жовтня 2001року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.

Так як, спадкодавцеві ОСОБА_2 згідно копії Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0140963 належало право на земельну частку (пай) розміром 6,19 в умовних кадастрових гектарах, то і за спадкоємцем ОСОБА_1 слід визнати саме право на земельну частку (пай), а не права і обов`язки спадкодавця на земельну частку (пай) з правом реєстрації права власності в органах державної реєстрації як просив позивач. З огляду на зміст зазначених норм матеріального права, позов підлягає до частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 6,19 в умовних кадастрових гектарах, який розташований на території Дібровської сільської ради (Державний акт на право колективної власності на землю Серії ДП СВ №00006, виданий колективному сільськогосподарському підприємству «Перемога» для сільськогосподарського використання відповідно до рішення виконкому Мар`ївської сільської ради № 24 від 18.05.1994 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №6 від 07.12.1994 року), яке на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серія ДП №0140963 від 28 травня 1997 року належало ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. О. Порошина