Рішення

від 10.02.2023 по справі 344/20444/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20444/21

Провадження № 2/344/424/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Маланій Ю.А.,

за участі представника Позивача ОСОБА_1 , представника Відповідача 1 Бахур Н.В., представника Відповідача 2 Саманюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення в частині

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі «Позивач») в особі свого уповноваженого представника звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради (надалі «Відповідач 1»), ОСОБА_3 (надалі «Відповідач »), в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення 22 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 року №380-22 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:004:0234, загальною площею 0,022 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки 2610100000:04:004:0234, загальною площею 0,022 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1743014726101.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення 22 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 року №380-22 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:004:0234, загальною площею 0,022 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (надалі також «оскаржуване в частині рішення») прийнято незаконно, в порушення норм статей 38 та 42 Земельного кодексу України, оскільки дана земельна ділянка відноситься до прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, суб`єктами, які мають право набувати на неї речові права, можуть бути лише співвласники багатоквартирного будинку. Відповідно, приватизація ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:004:0234, загальною площею 0,022 га, на думк у Позивача, здійснена незаконно, і порушує права ОСОБА_2 , як одного із співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , зокрема, права користування його прибудинковою територією.

Після проведення приватизації всіх квартир будинку наказом Єдиного розрахункового центру №149 від 12.07.2012 року будинок АДРЕСА_1 передано в самоуправління співвласників з метою його ефективного утримання та експлуатації. За даним багатоквартирним будинком закріплена прибудинкова територія, якою співвласники будинку постійно користувались з часу свого заселення. Також ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС» на підставі договору №212 від 15.10.2012 року розробило для співвласників будинку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , що передбачав пропоновану план-схему земельної ділянки для обслуговування даного будинку, згідно якої площа прибудинкової території становить 0,0449 га фактична площа. З моменту прийняття в самоуправління будинку АДРЕСА_1 співвласники фактично володіли, використовували і доглядали прибудинкову територію, проте речові права на неї не оформляли.

Як зазначено в позовній заяві, при затвердженні розробленого на замовлення ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки, Відповідачем 1 також не було враховано, що мешканцями будинку АДРЕСА_1 не погоджувалися межі такої земельної ділянки.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив.

Відповідачем 1 Івано-Франківською міською радою, на адресу суду подано Відзив на позов, у якому представник Відповідача 1 заперечила проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.

Заперечуючи проти позову, представник Відповідача 1 у відзиві покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Івано-Франківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Так, як зазначено у відзиві на позов, згідно п. 11 рішення Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018р. гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки. В подальшому ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,022 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передачу її у власність Івано-Франківська міська рада взяла до уваги проект землеустрою, виконаний із дотриманням вимог чинного законодавства України, представлений гр. ОСОБА_3 . У зазначеному проекті землеустрою наявні висновки Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 25.07.2018 № Ж/6896, Сектору охорони культурної спадщини Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА від 24.07.2018 №10-010/14, ГУ Держгеокадастру від 03.08.2018 №11230/82-18, відповідно до яких погоджено передачу у власність спірної земельної ділянки.

Необгрунтованими, на думку представника Відповідача 1, є твердження Позивача про те, що спірна земельна ділянка належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , оскільки у Державному земельному кадастрі дані про належність даної земельної ділянки, як прибудинкової території, до будинку АДРЕСА_1 відсутні, а, відтак, права на неї проводяться на загальних підставах, згідно вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник Відповідача 1 проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні.

Представником Відповідача 2 Жаровського Віталія Івановича, подано на адресу суду Відзив на позов, у якому вона запе5речила проти позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Зокрема, у відзиві на позов представник ОСОБА_3 покликається на те, що в матеріалах справи відсутні, а Позивачем не додано, жодних доказів про те, що співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано речові права на право власності або постійного землекористування земельною ділянкою, на якій розташований даний багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (власність) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 площа 0,0220 га, як зазначено у відзиві на позов, виготовлено згідно з нормами чинного законодавства.

Земельна ділянка площею 0.0220 га (кадастровий номер 2610100000:04:004:0234) цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_3 із земель комунальної форми власності присадибні ділянки.

В судовому засіданні представник Відповідача 2 підтримала викладені у відзиві на позов заперечення, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника Позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України (тут і в подальшому в редакції закону, яка була чинною станом на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема:

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з статтею 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності врегульовано статтею 116 Земельного кодексу України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частинами 7-9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Пунктом 11 Рішення Івано-Франківської міської ради №209-20 від 21.06.2018 року (том 1, а.с.126) громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0221 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

В подальшому, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 130-158).

Пунктом 7 рішення Івано-Франківської міської ради 22 сесії сьомого демократичного скликання від 14.12.2018 року №380-22 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» (том 1, а.с.127) (надалі також «оскаржуване в частині рішення») затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність громадянам земельні ділянки, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно додатку 7.

Згідно вищевказаного Додатку 7, пункту 16, ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:04:004:0234, загальною площею 0,0220 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за інформаційним номером 261125918 від 11.06.2021 року об`єкта нерухомого майна:1743014726101, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 2610100000:04:004:0234, площею (га) 0,0220 належить на праві приватної форми власності ОСОБА_3 (том 1, а.с.34).

Вищевказаний пункт 16 Додатку 7 до пункту 7 рішення Івано-Франківської міської ради 22 сесії сьомого демократичного скликання від 14.12.2018 року №380-22 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» ОСОБА_2 вважає незаконним, у зв`язку з чим в особі свого уповноваженого представника звернулась до суду з даним цивільним позовом про скасування рішення в частині та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Підставами наявності порушеного права внаслідок прийняття оскаржуваного в частині рішення Позивач зазначає те, що земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:04:004:0234, яку передано у власність ОСОБА_3 , є частиною прибудинкової території будинку за адресою АДРЕСА_1 , співвласником однієї із квартир у якому є ОСОБА_2 . Тобто, Позивач посилається на порушення її права на користування прибудинковою територією будинку.

Так, як встановлено Судом, ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності є співвласником квартири АДРЕСА_2 (том 1, а.с.18).

Посилаючись на те, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:04:004:0234, яку передано у власність ОСОБА_3 , є частиною прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим суб`єктами, які мають право набувати на неї речові права, можуть бути лише співвласники багатоквартирного будинку, ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про скасування оскаржуваного рішення та, як наслідок, державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Пунктом 14.1.205 статті 14 Податкового кодексу України аналогічним чином визначено поняття прибудинкової території, як території навколо багатоквартирного будинку, визначеної на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 визначено, що прибудинкова територія територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Таким чином, нормативне визначення поняття прибудинкової території свідчить про те, що такий статус повинен визначатися, передусім, на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, або ж визначатися актом на право власності чи користування земельною ділянкою.

Надання відповідній земельній ділянці статусу прибудинкової території виключно, виходячи з критерію її фізичного розміщення, чинним законодавством України не передбачено.

Отже, обґрунтовуючи підставність позовних вимог, Позивач повинна довести той факт, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:04:004:0234 є частиною прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 не тільки за фактом її фізичного розташування, а на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, акту на право власності чи користування земельною ділянкою.

В той же час, належних документів містобудівної та землевпорядної документації, акту на право власності чи користування земельною ділянкою на підтвердження факту віднесення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:04:004:0234 до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , стороною Позивача Суду не надано.

Натомість, в матеріалах справи міститься копія генерального плану (схеми) присадибної ділянки по АДРЕСА_1 станом на 1953 рік (том 1, а.с.235 зворотній бік), з якого схематично вбачається, що спірна земельна ділянка не відноситься до прибудинкової території даного будинку.

Наданий представником Позивача Наказ Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» №149 від 12 липня 2012 року «Про передачу будинку в самоуправління» (том 1, а.с.23), яким передано будинок АДРЕСА_1 разом з належними до нього допоміжними приміщеннями та господарськими будівлями та спорудами в самоуправління власників, а також Акт прийняття-передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) (том 1, а.с.24), який в розділі «Благоустрій територій» містить відомості про площу прибудинкової території у 388 кв.м., не є відповідною містобудівною чи землевпорядною документацією, якою визначається прибудинкова територія будинку.

Крім того, Судом встановлено, що у 2012 році окремими мешканцями будинку АДРЕСА_1 ініціювалося питання щодо виконання проектно-вишукувальних робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 , Івано-Франківська міська рада (Договір №212 на створення проектно-вишукувальної продукції від 15.10.2012 року з документами (том 1, а.с.25-31).

До пропонованої план-схеми земельної ділянки за вказівкою замовників було включено площу спірної земельної ділянки, що вбачається з Пропонованої план-схеми земельної ділянки Експлікація земель (том 1, а.с.30).

Однак така Експлікація земель (том 1, а.с.30) не є відповідною містобудівною чи землевпорядною документацією, а виготовлялася виключно на замовлення заявників (мешканців будинку) за наданими ними параметрами.

Докази подання виготовленого на замовлення мешканців будинку проекту землеустрою на затвердження до Івано-Франківської міської ради та таке подальше затвердження в матеріалах справи відсутні.

Крім того, у відповідь на адвокатський запит директор ТОВ НВП «ГІС» листом №1-1/1-7 від 08.02.2022 року (том 1, а.с.180) повідомив, що ТОВ НВП «ГІС» на підставі договору №212 від 15.10.2012 року про створення проектно-вишукувальної продукції розробило пропоновану план-схему земельної ділянки для обслуговування будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно меж земельної ділянки, які були вказані замовником. … замовники за договором №212 від 15.10.2012 року про створення проектно-вишукувальної продукції не надавали жодних підтверджуючих документів щодо меж прибудинкової території, які ними вказувались.

Таким чином, наявна в матеріалах справи та надана представником Позивача Пропонована план-схема земельної ділянки Експлікація земель (том 1, а.с.30) виготовлена виключно згідно меж земельної ділянки, які були вказані замовником без надання жодних підтверджуючих документів щодо меж прибудинкової території, які вказувались замовниками, а, відтак, вказаний документ не може братися судом до уваги як такий, що визначає статус спірної земельної ділянки як прибудинкової території до будинку по АДРЕСА_1 .

Інших належних та допустимих доказів відповідної містобудівної та землевпорядної документації, якою би визначався статус земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:04:004:0234 до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , стороною Позивача Суду не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Суд повторно наголошує, що віднесення спірної земельної ділянки до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 виключно з огляду на фізичне розміщення такої земельної ділянки, не відповідає вимогам закону.

Отже, земельна ділянка, на даний час належна ОСОБА_3 з кадастровим номером 2610100000:04:004:0234 площею 0,0220 га, є суміжною земельною ділянкою, вільною від будь-яких забудов, тобто є іншою земельною ділянкою.

Згідно Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 17.07.2018 №0-9-0.31-410/166-18 виданою відділом у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області земельна ділянка надана із земель «Присадибні ділянки» «шифр 22» (том 1, а.с. 189).

Суд також звертає увагу, що докази того, що співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 зареєстровано речові права земельною ділянкою, на якій розташований даний багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно ж до статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

У відповідності до статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом також враховується і той факт, що на підставі Рішення Івано-Франківської міської ради 25 сесії шостого демократичного скликання від 29.05.2012 року №771-25 «Про укладення договорів особистого сервітутного користування реальною часткою земельної ділянки» та згідно додатку до цього рішення (Перелік суб`єктів користування реальною часткою земельної ділянки, яким надано дозвіл на укладення договору особистого сервітутного користування) (том 2, а.с.145-149) з ФОП ОСОБА_3 було укладено договір особистого сервітутного користування реальною часткою земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 221,0 кв.м., мета використання для реконструкції існуючої крамниці з добудовою додаткових приміщень.

Таким чином, у вказаний вище період часу ОСОБА_3 перебував у договірних відносинах саме з Івано-Франківською міською радою з приводу сервітутного використання спірної земельної ділянки, що спростовує доводи сторони позивача про постійне користування даною земельною ділянкою мешканцями будинку.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 4 статті 186-1 ЗК України).

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 Земельного кодексу України).

Як встановлено Судом зі змісту розробленого на замовлення ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,022 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у ньому наявні Висновок Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 25.07.2018 № Ж/6896, відповідно до якого Департамент погоджує передачу у власність зазначену земельну ділянку, Висновок Сектору охорони культурної спадщини Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА від 24.07.2018 №10-010/14, згідно якого Сектор погоджує матеріали землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а також Висновок ГУ Держгеокадастру від 03.08.2018 №11230/82-18, відповідно до якого Держгеокадастр погоджуєйого у власність гр. ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок виданого Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини від 25.07.2018 №Ж/6896 зазначено, що земельна ділянка знаходиться у межах міста Івано-Франківська та відповідає містобудівній документації на місцевому рівні-генеральному плану міста затвердженому рішенням міської ради від 03.07.2001р. (том 1, а.с.182).

Як вже було зазначено, частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19 та від 01.02.2021 у справі №560/1282/19.

Таким чином, в ході судового розгляд даної справи Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки виготовлений ліцензованою проектною землевпорядною організацією та погоджений у відповідності до ст. ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України (у чинній станом на час погодження редакції). Відомості про дану земельну ділянку було внесено до Державного земельного кадастру.

Відтак, рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018р. №380-22 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» (пункт 7, підпункт 16 рішення), яким затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,022 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передачу її у власність гр. ОСОБА_3 , є законними, оскільки прийняте в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, у спосіб, передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, на підставі землевпорядної документації, погодженої у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім того, при прийнятті даного рішення Відповідача 1 прав Позивача порушено не було.

Стосовно посилання представника Позивача на попереднє рішення Відповідача 1 (яке передувало прийняттю оскаржуваного в частині рішення), зокрема, Рішення Івано-Франківської міської ради 18 сесії 7 демократичного скликання від 15.02.2018 року №50-18 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» (том 1, а.с.42-43), яким ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,0221 га з приміткою «частина прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , не відповідає ст. 42, 89 Земельного кодексу України; довідка з МБК №16956…».

Так, Суд звертає увагу, що як випливає з матеріалів справи, в подальшому, Рішенням Івано-Франківської міської ради 19 сесії 7 демократичного скликання від 02.05.2018 року №133-19 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» (том 1, а.с.44), зокрема, пункту 15, внесено зміни в графу 5 пункту 6 додатку 2 до рішення 18 сесії Івано-Франківської міської ради 7 демократичного скликання від 15.02.2018 року №50-18 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки», виключивши наступні слова «частина прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , не відповідає ст. 42, 89 Земельного кодексу України» внесено постійною депутатською комісією з питань містобудування та земельних відносин.

Рішенням Івано-Франківської міської ради 20 сесії 7 демократичного скликання від 21.06.2018 року №209-20 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» (том 1, а.с.45), зокрема, пункт 11, надано дозвіл громадянину ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0221 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), довідка з МБК №16956. Скасовано п.6 додатку 2 до рішення 18 сесії Івано-Франківської міської ради від 15.02.2018 року №50-18 та п. 15 Рішення 19 сесії Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 року №133-19 внесено постійною депутатською комісією з питань містобудування та земельних відносин.

Отже, Суд зауважує, що примітку щодо віднесення спірної земельної ділянки до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , було скасовано кінцевим Рішенням Івано-Франківської міської ради 20 сесії 7 демократичного скликання від 21.06.2018 року №209-20 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» (том 1, а.с.45), яким Відповідачу 2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому посилання на вказану примітку є безпідставним.

Крім того, внесена групою депутатів примітка не вважається рішенням органу місцевого самоврядування, а є питанням, яке потребує з`ясування та відповідного затвердження.

Щодо доводів представника Позивача про те, що під час розробки та погодження проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки мешканцями будинку не погоджувалися межі земельної ділянки, Суд зауважує, що погодження мешканців у даному випадку не вимагалось, оскільки станом на даний час ними не оформлено речові права на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок АДРЕСА_4 .

Натомість, зі змісту наявного в матеріалах справи Акту прийому-передачі межових знаків на зберігання (том 1, а.с.178) та Кадастрового плану погодження земельної ділянки (том 2, а.с.18) вбачається, що межі спірної земельної ділянки погоджено з усіма суміжними землекористувачами: керівником ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника» та представником Івано-Франківської міської ради.

Невірними є посилання представника Позивача на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного в частині рішення Відповідачем 1 було порушено положення статей 38 та 42 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка, щодо якої прийнято оскаржуване в частині рішення, не відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Щодо посилання представника Позивача в якості підстав позовних вимог на граничні площі земельних ділянок згідно ДБН Б.2.2.-12:2018р. «Планування та забудова території» ( станом на час розгляду справи втратили чинність) є безпідставним, оскільки даними ДБН визначено граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, що має становити не менше 150 м2 для блокованої забудови і не менше 500 м2 для індивідуальної житлової забудови.

Площа спірної земельної ділянки перевищує розмір 150 кв.м.,тобто мінімально встановлений розмір, а тому відповідні доводи сторони Позивача не заслуговують на увагу.

Щодо покликань представника Позивача на технічні неточності у датах наявних в проекті землеустрою документів, Суд зауважує, що такі не вплинули на законність по суті як самого проекту землеустрою, так і оскаржуваного в частині рішення Відповідача 1.

За таких обставин, рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018р. №380-22 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» (пункт 7, підпункт 16 рішення), яким затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,022 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передачу її у власність гр. ОСОБА_3 , є законним, а, відтак, підстави для задоволенні позовної вимоги про скасування даного рішення відсутні.

Оскільки зі змісту позовної заяви випливає, що вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки 2610100000:04:004:0234, загальною площею 0,022 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1743014726101, є похідною від позовної вимоги про скасування оскаржуваного в частині рішення, в її задоволенні, як похідної вимоги, слід відмовити.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене, Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 40, 78, 79-1, 81, 116, 118, 122, 125, 126, 186-1 Земельного Кодексу України, ст. 26 Закону України «Про землеустрій», керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення в частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2023 року.

Суддя Домбровська Г.В.