Ухвала

від 10.02.2023 по справі 461/945/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/945/23

Провадження № 2-з/461/2/23

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

10.02.2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі головуючого судді Кротової О.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастед Едвайзерс Глобал» про забезпечення позову до подання позову до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюта Івана Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів,

в с т а н о в и в :

заявник ТзОВ «Трастед Едвайзерс Глобал» 09.02.2023 звернулось в суд із заявою про забезпечення позову, який у майбутньому буде пред`явлено до відповідачів ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюта Івана Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів, які були проведені ДП «СЕТАМ» 30.01.2023 з продажу прав на об`єкти інтелектуальної власності торгівельні марки «ЕПІКУР», в якій просить: заборонити (зупинити) реалізацію наступного майна (майнових прав) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ):

1) майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності (торговельну марку "ЕПІКУР", номер свідоцтва НОМЕР_2 , дата реєстрації знаку 29.06.2022 (реєстраційний номер лота: 521901);

2) майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності (торговельну марку "ЕПІКУР", номер свідоцтва НОМЕР_3 , дата реєстрації знаку 27.07.2020 (реєстраційний номер лота: 521902);

3) майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності (торговельну марку "ЕПІКУР", номер свідоцтва НОМЕР_4 , дата реєстрації знаку 12.08.2019 (реєстраційний номер лота: 521903);

4) майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності (торговельну марку "ЕПІКУР", номер свідоцтва НОМЕР_5 ,дата реєстрації знаку 27.11.2017 (реєстраційний номер лота: 521904);

5) майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності (торговельну марку "ЕПІКУР", номер свідоцтва НОМЕР_6 , дата реєстрації знаку 27.11.2017 (реєстраційний номер лота: 521905),

у порядку, передбаченому Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016, в тому числі заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Іванюті Івану Миколайовичу (03115, м.Київ, вулиця Львівська, 17, 3-й поверх, кімн. 306), а також будь-яким іншим особам, зокрема й Державному підприємству СЕТАМ (01001, місто Київ, вулиця Стрілецька, 4-6), вчиняти будь-які дії, які спрямовані на реалізацію майна, оформлення результатів електронних торгів, проведення розрахунків за придбане на електронних торгах майно, на передачу його у власність будь-яким третім особам (ТзОВ «Трастед Едвайзерс Глобал» 01033, місто Київ, вул. Саксаганського, буд.40/85, код за ЄДРПОУ 40336551, або будь-якому іншому переможцю електронних торгів), що відбулися 30 січня 2023 року щодо продажу зазначеного майна.

В обґрунтування заяви покликається на те, що 30 січня 2023 року відбулися електронні торги з продажу вищевказаних майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності - торговельну марку "ЕПІКУР", які належали боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_1 .

Переможцем цих торгів є заявник ТзОВ «Трастед Едвайзерс Глобал».

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016, передбачено, що:

-після закінчення електронного аукціону на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронного аукціону. Не пізніше наступного дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайт протокол електронного аукціону за лотом;

-на підставі копії протоколу переможець електронного аукціону протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронному аукціоні майно.

Оскільки електронний аукціон відбувся 30.01.2023, то останнім днем для здійснення розрахунків за придбані майнові права є 13.02.2023.

Проте, 07.02.2023 до заявника звернувся ОСОБА_2 , який повідомив, що довідався про проведення вищевказаного електронного аукціону із сайту ДП «Сетам». І оскільки ОСОБА_2 є власником виключних майнових прав на зазначені торгові марки, то звернувся до заявника, як переможця проведеного 30.01.2023 електронного аукціону, з проханням переукладення договору про передачу виключних майнових прав. На доказ своїх слів надав копію Договору про передачу виключних майнових прав на знаки від 20.01.2022 (зі змінами до нього).

Із наданих документів, дійсно вбачається, що відповідно до п.1.1 цього договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв в повному обсязі виключні майнові права на знаки (торгові марки) у відповідності до свідоцтв: № НОМЕР_6 , дата реєстрації знаку 27.11.2017, № НОМЕР_5 , дата реєстрації знаку 27.11.2017, №263311, дата реєстрації знаку 12.08.2019, №279737, дата реєстрації знаку 27.07.2020, №321511, дата реєстрації знаку 29.06.2022.

За умовами Порядку заявка на реалізацію арештованого майна подається разом з такими документами: копія виконавчого листа, копія постанови про опис та арешт майна боржника, копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна, копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). В описі майна (майнових прав на торгові марки, придбані заявником на електронних торгах) відсутня інформація про наявність у будь-яких третіх осіб будь-яких прав на це майно. Відповідно, заявник, як переможець торгів, не знав про те, що третя особа ОСОБА_2 є власником виключних майнових прав на ці торгові марки.

Враховуючи вищенаведені обставини, заявник у строки, встановлені процесуальним законодавством, має намір подати позов про визнання електронних торгів, які були проведені ДП «СЕТАМ» 30.01.2023 з продажу майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності торгівельні марки «ЕПІКУР» недійсними, оскільки при їх проведенні мало місце порушення вимог норм законодавства, які вплинули на результати електронних торгів, і порушили права та законні інтереси заявника, в тому числі майнові.

Серед іншого, за умовами п.3 розділу X Порядку, гарантійний внесок не повертається учаснику, який був визнаний переможцем електронного аукціону, але не вніс усієї належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 цього розділу.

Крім цього, у разі ненадходження всієї належної грошової суми на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) у строки, визначені цим пунктом, відділ державної виконавчої служби (приватний виконавець) не пізніше наступного робочого дня через відповідний особистий кабінет повідомляє організатора (ДП «СЕТАМ») про несплату переможцем аукціону належної грошової суми за придбане майно, що є підставою для вжиття відповідних заходів організатором згідно пунктом 3 розділу IIIV цього Порядку.

А заумовами п.3розділу IIIVПорядку у разі якщо належна до сплати сума (у тому числі винагорода за організацію та проведення електронного аукціону) від переможця електронного аукціону не зарахована на рахунок одержувача у десятиденний строк або в інший строк, визначенийабзацом одинадцятимпункту 1 розділу X цього Порядку, з дня проведення електронного аукціону, гарантійний внесок йому не повертається, а переможцем електронного аукціону визнається учасник, який запропонував ціну, що була перед ціною, запропонованою переможцем, що не сплатив належної грошової суми за придбане майно.

З врахуваннямнаведеного,враховуючи,що останнімднем дляпроведення повногорозрахунку зпридбані майновіправа нацьому аукціоніє 13.02.2023,вважає,що безвжиття заходівзабезпечення позовунеможливо будездійснити ефективнийзахист правта інтересівзаявника у разі задоволення вищевказаного позову.

У відповідності до ч.1ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Порядок подання заяви про забезпечення позову визначений у ст.152 ЦПК України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК Українизаява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастед Едвайзерс Глобал» про вжиття заходів забезпечення позову подана до Галицького районного суду м.Львова до подання позовної заяви. Підсудність обгрунтована ч.1 ст.27 ЦПК України, відповідно до якої, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання. Так, в поданій заяві заявником зазначено місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Заявник зазначив, що має намір звернутися до суду із позовом про визнання недійсними електронних торгів, які проведені з рядом порушень норм діючого законодавства, в описі майна майнових прав на торгові марки, придбані заявником на електронних торгах була відсутня інформація про наявність у третіх осіб будь-яких прав на це майно, заявник, як переможець торгів, не знав про те, що третя особа ОСОБА_2 є власником виключних майнових прав на ці торгові марки, зупинити реалізацію яких, в тому числі йому ж, заявник просить в заяві про забезпечення позову.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України щодо дотримання справедливості, викладеною у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідностатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. У пункті 4 даної постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Адекватність заходудо забезпеченняпозову,що застосовуєтьсясудом,визначається йоговідповідністю вимогам,на забезпеченняяких вінвживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18(провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 доЄвропейської Конвенції з прав людини,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Ухвалюючи рішення за заявою, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник, будучи переможцем електронних торгів, який повинен до 13.02.2023 здійснити повний розрахунок за придбане майно, переслідує мету заборонити відповідачам вчиняти дії з реалізації майна, а саме торговельних марок « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тобто зупинити аукціон, оскільки припускає, що на придбані майнові права, можуть претендувати треті особи, а відтак має намір визнати недійсними електронні торги, в яких він визнаний переможцем, вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання можливого рішення суду та не сприятиме поновленню його порушених прав.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, який несе відповідальність за достовірність відомостей внесених до заявки про реалізацію арештованого майна, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість істотного ускладнення ефективного захисту порушеного праваабо поновлення порушених прав та інтересів позивача, яке призведе до обмеження прав позивача як переможця електронних торгів майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує на те, що електронні торги проведені з порушенням норм законодавства, які вплинули на результати електронних торгів, і порушили права та законні інтереси заявника, в тому числі майнові.

Водночас, на переконання суду, відповідні доводи заявника є за своєю суттю підставами позову, надання оцінки яким повинен здійснювати суд під час розгляду справи по суті.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цивільній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Обґрунтовуючи заявлені заходи забезпечення позову заявник зазначив, що вчинення дій з реалізації арештованого майна відповідачами, фактично унеможливлять виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої.

Однак, зазначені вище доводи, що невжиття судом заходів забезпечення позову фактично унеможливить виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої, суд оцінює критично, оскільки вони не вказують на можливість виникнення конкретних та реальних обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.

З наведеного суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Встановлення заборони відповідачам вчиняти дії з реалізації майна з тих лише підстав, що їх здійснення породить негативні наслідки для заявника, як переможця електронних торгів, оскільки у разі не проведення ним повного розрахунку до 13.02.2023, йому не буде повернуто гарантійний внесок, а переможцем аукціону буде інший учасник - не відповідає меті забезпечення позову.

В свою чергу, заявник вказуючи на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про передачу майнових прав на знаки від 20.01.2022, залишає поза увагою той факт, що відповідно до ч. 2 ст. 1114 ЦК України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг. Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

В пункті 67 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що державна реєстрація прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг, з видачею якого закон і пов`язує набуття відповідних прав. Отже, оскільки право інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) набувається з моменту відповідної реєстрації, то й договір про передання виключних майнових прав на такий об`єкт хоча й має виконуватися сторонами з моменту його підписання, але безпосередньо не надає новому власникові виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку), які переходять до нього лише з моменту здійснення державної реєстрації. Якщо така реєстрація не відбулася, особа, якій за договором передавалося право власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), не набуває права власника за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг.

Суд звертає увагу також на приписи частини 11 ст. 150 ЦПК України, відповідно до яких, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у пункті 40 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 сформовано висновок, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Так, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову з`ясовано, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони (зупинення) реалізації майна в порядку, передбаченому Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 та заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Іванюті Івану Миколайовичу та будь-яким іншим особам, у тому числі Державному підприємству СЕТАМ, вчиняти будь-які дії, направлені на реалізацію майна, на передачу його у власність заявнику та будь-яким третім особам (в тому числі переможцю/переможцям електронних торгів), яке належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно з абзацом дванадцятим пункту 1 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.

Абзацами вісімнадцятим та дев`ятнадцятим пункту 1 Розділу І вказаного Порядку, визначено, що організатор електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних ауціонів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; організація електронних аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною) - вчинення Організатором заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних аукціонів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що організатором електронних торгів визначено ДП «СЕТАМ» та доручено здійснення функцій із організації електронних торгів.

Таким чином, відповідно до згаданої позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року продавцями, які мають право примусового продажу майна за результатами електронних торгів є ДП «Сетам», тобто вказана процедура електронних торгів відбувається від імені державного органу.

Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову матиме наслідком відкладення, зупинення процедури завершення електронних торгів, а заборона Державному підприємству СЕТАМ вчиняти будь-які дії, направлені на реалізацію майна та передачу його у власність будь-яким третім особам, тобто оформлення результатів електронних торгів з реалізації майна, буде втручанням у проведення електронних торгів, що прямо не допускається положеннями ч. 11ст.150 ЦПК України.

Вимога заявника стосується заборони Державному підприємству СЕТАМ здійснювати його законодавчо визначені повноваження, що є недопустимим та невиправданим в умовах даного спору. Такий спосіб забезпечення перевищує межі можливого втручання суду в компетенцію державного органу при забезпеченні позову.

Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені заявником у заяві доводи в контексті майбутнього позову не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбаченихстаттею 150 Цивільного процесуального кодексу України.

З урахуванням положень ст. 149, 150 ЦПК України, наведених доводів та мотивів, враховуючи розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника, а також те, що відсутні належні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.149-153 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастед Едвайзерс Глобал» про забезпечення позову до подання позову до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюта Івана Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 10.02.2023

Суддя Кротова О.Б.