Ухвала

від 01.02.2023 по справі 287/253/23

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 287/253/23

2/287/208/23

У х в а л а

"01" лютого 2023 р. м.Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Кононихіна Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроритм Полісся» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2023 року представник ОСОБА_2 , діючи в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернувсядо Олевського районного суду Житомирської області з позовом, в кому просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача ТОВ «Агроритм Полісся» на користь позивача: невиплачену при звільненні заробіну плату за період з травня по листопад 2020 року в розмірі 31146,58 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 10884,73 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 67439,50 грн.

Ознайомившись із поданою позовною заявою вважаю, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК України, а тому повинна бути залишена без руху з таких підстав.

Згідно п.п. 3, 5 ч. 3ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч.1,5ст.177ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Положеннями статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що до позовної заяви не додано необхідних для вирішення справи доказів, на підставі яких можливо було б встановити факт наявності між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агроритм Полісся» трудових відносин в період з травня 2020 року по листопад 2020 року, як то виписок, наказів про прийом чи звільнення її з роботи, відомостей з трудової книжки позивача, а тому неможливо встановити, до яких саме трудових обов`язків приступила позивачка працюючи у ТОВ «Агроритм Полісся», яку саме роботу виконувала, який результат цієї роботи, тривалість виконання таких робіт, в той час, як згідно приписів ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, до матеріалів справи не додано довідки про нараховану заробітну плату позивачці, видану відповідачем, а також будь-які інші докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, п. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди.

У відповідності до вимогст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до вимогст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Цевинагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Цевинагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставістатті 2 Закону України «Про оплату праці»структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (даліІнструкція № 114/8713), розробленої відповідно доЗакону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику»таЗакону України «Про оплату праці»з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством. (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713).

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей94,116,117 Кодексу законів про працю Українита статей1,2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці"середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір»не передбачено.

Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

Як слідує із положеньст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (1073,60 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (13420,00 грн.).

Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та у сумі 1073,60 грн.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху з повідомленням про це позивача і наданням йому строку для усунення зазначених недоліківпротягом 5-ти днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом сплати судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 177 цього Кодексу, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.177,185 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивачки ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроритм Полісся» про стягнення заборгованості по заробітній платі, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали.

У випадку, якщо зазначені недоліки не будуть усунуті в зазначений термін, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Н. Ю. Кононихіна