Рішення

від 06.02.2023 по справі 160/18102/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Справа № 160/18102/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05 лютого 2021 року №Ф-5865-50/65 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 37788,74 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у 2007 вона припинила підприємницьку діяльність, шляхом подання заяви до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м Дніпра і сплативши всі податки. Позивач не здійснювала підприємницької діяльності та не отримувала доходів від неї. Крім того, позивач з 27.03.2008 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «СЕКО ТУЛЗ Україна» на посаді головного бухгалтера, яке сплачує за неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим вважає нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн. безпідставним і протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 року відкрито провадження у справі №160/18102/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що підстави для задоволення позовної заяви відсутні. Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу, у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Законом №2464-VІ роботодавці та фізичні особи-підприємці розглядаються законодавцем як окремі платники ЄСВ. Те, що роботодавець сплачував єдиний внесок за позивача, не звільняє останнього від обов`язку сплачувати внесок за себе як за фізичну особу-підприємця.

Судом встановлено наступні обставини справи:

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець з 07.12.2005 перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Правобережна ДПІ (Центральний район м Дніпра) як платник єдиного внеску.

За даними інформаційної системи контролюючого органу підприємницьку діяльність позивач здійснювала на загальній системі оподаткування.

Позивач стверджує, що підприємницьку діяльність припинила у 2007, подавши до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпра відповідну заяву, ліквідаційну звітність та сплативши всі податки.

Позивачем було подано до податкового органу звіт малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку за четвертий квартал 2007 року, звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2007, розрахунок суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2007 рік.

Про наявний податковий борг позивач вперше дізналася у жовтні 2022, через накладений арешт на банківські картки.

Позивач звернулась до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із заявою для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 проведена 17.10.2022 за №2002240060001024516.

За адвокатським запитом представника позивача від 24.10.2022, листом №60872/6/04-36-13-05-10 від 03.11.2022 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що у ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 станом на 31.01.2021 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску, проведені на центральному рівні, на загальну суму 37788,74 грн., яка складається з наступних зобов`язань:

-за 2017 рік -8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018;

-за 1 квартал 2018 року -2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018 року;

-за 2 квартал 2018 року -2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018 року;

-за 3 квартал 2018 року -2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018 року;

-за 4 квартал 2018 року -2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019 року;

-за 1 квартал 2019 року -2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2019 року;

-за 2 квартал 2019 року -2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2019 року;

-за 3 квартал 2019 року -2457,18 грн. по строку сплати 21.10.2019 року;

-за 4 квартал 2019 року -2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2020 року;

-за 1 квартал 2020 року -2078,12 грн. по строку сплати 21.04.2020 року;

-за 2 квартал 2020 року -1039,06 грн. по строку сплати 20.07.2020 року;

-за 3 квартал 2020 року 3178,12 грн. по строку сплати 21.102020 року;

-за 4 квартал 2020 року -2200,00 грн. по строку сплати 19.01.2021 року.

У зв`язку із зазначеною заборгованістю позивача Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на суму 37778,74 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02..2021 за №Ф-5865-50/65, яка була направлена на адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930013938093 та повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до наказу по особовому складу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО ТУЛЗ Україна ЛТД» від 27.03.2007 №2 «Про призначення на роботу» ОСОБА_1 з 27 березня 2008 року за сумісництвом, з 01 квітня 2008 року була призначена на посаду головного бухгалтера ТОВ «СЕКО ТУЛЗ Україна ЛТД» з окладом згідно штатного розкладу.

Посилаючись на те, що підприємницька діяльність не здійснювалась, доходів не отримувалось, а вона є найманою особою та знаходиться з 27.03.2008 у трудових відносинах з ТОВ «СЕКО ТУЛЗ Україна ЛТД» , яке сплачує ЄСВ як роботодавець, позивач вважає, що прийнята Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2021 №Ф-5865-50/65 підлягає скасуванню.24738845

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Заст. 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначеніЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464 -VI).

Відповідно до підп.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України(ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особоюпідприємцем.

За визначенням у п.14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК Українидає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п.12 ч 1ст. Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Пунктами 3 і 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктами 2 і 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VIвизначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цимЗаконом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз.2 п. 1 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону до платників єдиного внеску віднесено також й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції від 06.12.2016 , чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначенням у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464- VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

За нормами ч. 5 ст. 8 Закону №2464- VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464- VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2, ч. 3 ст.9 Закону №2464- VI).

В той же час Верховним Судом в постанові від 04.12.2019 у справі N 440/2149/19сформулювано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону N 2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як зазначено вище позивачем була припинена підприємницька діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідну запис.

При цьому, ОСОБА_1 з 27.03.2008 і по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ТОВ «СЕКО ТУЛЗ Україна ЛТД» (ЄДРПОУ 35808668), яке є роботодавцем і на якого в даному випадку покладено обов`язок сплачувати за позивача єдиний соціальний внесок.

Своєчасна сплата ЄСВ роботодавцем за ОСОБА_1 за період з 27.03.2008 по теперішній час в повному обсязі підтверджується довідками Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 10.11.2022 і форми ОК-7 від 10.11.2022.

У такому випадку у разі покладення на особу обов`язку сплати ЕСВ здійснюється подвійна його сплата (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19, від 05.12.2019 року у справі № 260/358/19, від 27.02.2020 року у справі № 0440/5632/18.

Таким чином, позивачем доведено що у період, за який йому нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску, він мав статус найманого працівника і за періоді, за який контролюючим органом позивачу нараховані суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, за позивача сплачувався єдиний внесок роботодавцем. Відповідачем не надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності, у спірному періоді.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною та скасування вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2021 року №Ф-5865-50/65.

За вимогами ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подані позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією №0.02737088721.1 від 11.11.2022.

Таким чином, відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.139,242-246,250,255, 262, 295,297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05 лютого 2021 року №Ф-5865-50/65 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 37788,74 грн.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона