ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25 січня 2023 року Справа № 280/5564/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н. В.,
за участю секретаря Білай В.Р.
представника позивача :Чулого І.С.
представника відповідача: Жовтоножко Д.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИМИР»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Владимир" (надалі позивач, ТОВ "Владимир") до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач (з урахуванням уточненого позову) просить суд: визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення: №00011260701 від 19.01.2022, №00011270701 від 19.01.2022, №00011280701 від 19.01.2022, №00011210902 від 19.01.2022; №00011220902 від 19.01.2022.
В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначив наступне. За вимогами п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (за відсутності внесених змін саме до кодексу) на проведення документальних планових перевірок установлений мораторій на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), крім прямо передбачених випадків. Оскільки як на момент винесення наказу, проведення перевірки, складення Акту перевірки, винесення податкових повідомлень-рішень, так і на даний момент загальнонаціональний карантин продовжено до 30.04.2023, то очевидним є висновок про протиправність проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Владимир", а, отже, її результатів - податкових повідомлень-рішень. Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (не допуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення чи інших рішень платник податків не позбавлений можливості посилатися на процедурні порушення контролюючого органу щодо проведення (призначення) перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень. Тобто, саме процедурні порушення призначення перевірки контролюючим органом є самостійною підставою оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення такої перевірки, навіть за умови допуску до її проведення та відсутності зауважень щодо правомірності призначення перевірки.
Також позивач у позові зазначив, що не погоджується з висновками перевірки про те, що документально не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Дата Систем», ТОВ «Інсент Компані». Так, під час аналізу господарської діяльності як контрагентів позивача, так і їх взаємовідносин із третіми особами використано податкову інформацію щодо: облікової кількості застрахованих осіб згідно звітів нарахування єдиного внеску, кількості основних фондів за даними фінансової звітності, складу керівних органів підприємств контрагентів, рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазначено контролюючим органом в Акті перевірки. Податковий орган приходить до висновків, що визначена група ймовірно здійснює операції по незаконному формуванню «штучного» податкового кредиту з ПДВ, на підставі чого зазначає «про можливі факти формування «схемного» податкового кредиту з ПДВ». Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо «ймовірної підміни номенклатури товарів» у ланцюгу поставки придбання товарів (аркуш 12 акту), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентом, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагента, зокрема, щодо попередніх періодів, також не здійснювався аналіз таких операцій на підставі первинних документів, а лише на підставі податкової інформації. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагента позивача як з ним, так і з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами. Разом з тим, правовідносини контрагентів позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку. У платника податків немає ані повноважень, ані дієвих механізмів для контролю та впливу на інших суб`єктів господарської діяльності щодо дотримання з їхнього боку податкової дисципліни. Можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду па відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит. Інформаційні бази даних ДПІ не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають па правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачено належність таких баз до засобів доказування. Підприємство як суб`єкт господарської діяльності може використовувати як власні трудові ресурси найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, оформлених відповідно до трудового законодавства, а також не позбавлені й права залучати до виконання роботи працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). В разі залучення трудових ресурсів за договорами аутсорсингу чи аутстафінгу звіти з ЄСВ формуються та подаються тими суб`єктами, які надають трудові ресурси, а не контрагентами позивача. Окрім цього, контролюючим органом не виявлено фактів не подання податкової звітності контрагентами позивача, або винесення рішень комісій з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у період здійснення господарських операцій. Законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже, на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Натомість, в Акті перевірки, відповідачем лише зазначено, що трудових ресурсів та основних засобів недостатньо для виконання зданих обсягів робіт, та поставки товарів, однак належні докази цього відсутні. Позивач під час вибору контрагентів керувався принципами господарської діяльності в частині свободи договору, вільного на власний розсуд вибору контрагента, передбаченого чинним законодавством України. Позивачем було виявлено належну обачність під час вибору всіх контрагентів та укладення з ними Договорів. Всі первинні документи, складені між позивачем та його контрагентами відповідають імперативним приписам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», протилежного відповідачем не доведено. Позивачем сформовано податковий кредит тільки на підставі зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН, які в розумінні Податкового кодексу України є належною та достатньою підставою для його формування. Окрім того, в Акті перевірки відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на користь позивача з боку його контрагентів вимогам чинного законодавства України. Також, в Акті перевірки контролюючий орган посилається на фігурування ТОВ «Діннер Вайс» у матеріалах кримінального провадження від 28.09.2018 року №32018100000000163 порушеного відносно юридичної особи ТОВ «Фаворит Ойл». Однак, за актом перевірки не зазначається навіть інформації чи перебуває дана справа на розгляді суду, а інформація щодо винесеного вироку відсутня, такі обставини не можуть підтверджувати правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Наявність зареєстрованого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч.4 ст.95 Кримінального процесуального кодексу України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені, як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а тому до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5. статті 135 ПК кодексу України визначено, що до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Відповідно до норм діючого цивільного законодавства України, залежно від того, чи у кожної сторони є обов`язок вчинити зустрічну дію з надання майнового блага іншій стороні, чи тільки у однієї з них, договори поділяють на оплатні (купівля-продаж, міна, оренда, комісія, підряд тощо - це більшість договорів) та безоплатні (дарування, позика). Деякі договори можуть бути як безоплатними, так і оплатними (доручення, схов). Згідно укладених договорів купівлі-продажу нафтопродуктів передбачаються зустрічні зобов`язання сторін, як то постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти товар та сплатити за нього передбачену договором вартість. За актом перевірки податковий орган підтверджує факт оплати поставлених товарів грошовими коштами через банківські установи. Податковий орган протиправно та помилково приходить до висновку щодо безоплатного одержання товарів від ТОВ «Інсет Компані» (ЄДРПОУ 42873793), ТОВ «Дата систем» (ЄДРПОУ 42934096), ТОВ «Діннер Вайс» (ЄДРПОУ 42185130).
Також, проведеною перевіркою встановлено завищення ТОВ «Владимир» собівартості власної продукції в періоді з 01.01.2018 по 30.06.2021, за рахунок безпідставного включення витрат з придбаного газу (в т. ч. скрапленого та газового конденсату) на загальну суму 82 263 130 грн., у зв`язку з неможливістю його використання в технологічному процесі виробництва. Заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок не нарахування податку на додану вартість на суму використаного не в господарській діяльності скрапленого газу та газового конденсату, і відповідно, не зареєстровано податкові накладні по податкових зобов`язаннях на суму 16 452 626 грн. на невикористаний в господарській діяльності скраплений газу та газовий конденсат. Позивач не погоджується з таким висновком з наступних підстав. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Первинний документ, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Частинами першою, дев`ятою статті 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Пунктом 2.2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, запаси визначено як активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою. При цьому, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена (пункт 5 цього Положення). Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19.01.2000 за №27/4248, встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу продукції, що виробляється, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту) (пункти 11 та 12 Положення). ТОВ «Владимир» використовує придбаний скраплений газ для власних виробничих потреб, а саме для сушки сировини та в якості теплоносія в шахтній печі при випалюванні. Податковим органом не враховано, те що згідно п.4.2 Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої Наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстровано в Мінюсті України 02.09.08р. за N 805/15496, передбачено 3 метода визначення маси та об`єму нафти та нафтопродуктів при їх прийманні. ТОВ «Владимир» здійснює визначення об`єму і маси поставленого товару об`ємним методом вимірювання, за допомогою об`ємно-масових лічильників розміщених на газовозах. Отже, визначення кількості поставленого товару здійснюється не об`ємно-масовим статистичним методом вимірювання, а об`ємно-масовим динамічним методом при застосуванні якого може здійснюватись відбір нафтопродукту в момент його приймання (зливу). У виробництві ТОВ «Владимир» використовується «вертикальна шахтна піч з газонаповнювальною станцією (судина для зрідженого газу) у зборі» (Інв.№19-001) для сушіння сировини, а також його «жарення» з метою «випалу» зв`язуючого матеріалу. В якості теплоносія при роботі печі використовуються нафтопродукти (скраплений газ та газовий конденсат). На виконання прийнятих учасниками товариства рішень, згідно Наказу від 02.08.21р. №В-21-11 виробнича діяльність на комплексі «вертикальна шахтна піч з газонаповнювальною станцією (судина для зрідженого газу) у зборі» (Інв.№19-001) по промисловому майданчику за адресою: Вільнянський район, с. Матвіївка, провулок Тихий б.2 була зупинена. На час проведення перевірки газонаповнювальна станція (судина для зрідженого газу) була відокремлена від основного комплексу обладнання шахтної печі, так як, на час перевірки весь комплекс обладнання «вертикальної шахтної печі» на промисловому майданчику за адресою: Вільнянський район, с. Матвіївка, провулок Тихий б.2 знаходився не у функціональному стані і це є результатом проведення робіт з реконструкції виробництва.
Проведеною перевіркою також встановлено порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ «ВЛАДИМИР» завищено суму собівартості реалізованої продукції Звіту про фінансові результати (Форма №2) на загальну суму 82 263,1 тис. грн. і дане порушення вплинуло на суміжні показники з податку на додану вартість, зокрема, встановлено порушення п. 14.1.36, п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 4.1 (колонка Б) декларацій з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 16 452 626 грн., та відповідно ТОВ «ВЛАДИМИР» по вищезазначеним операціям податкові зобов`язання не нараховувались та податкові накладні не складались та в ЄРПН не реєструвались. Також, перевіркою встановлено завищення сум податкового кредиту на 1 641 766грн. внаслідок відображення в його складі сум ПДВ по операціях з ТОВ «Інсет Компані» (ЄДРПОУ 42873793), ТОВ «Дата систем» (ЄДРПОУ 42934096), ТОВ «Діннер Вайс» (ЄДРПОУ 42185130).Позивач не погоджується з таким висновком і вважає що він не відповідає дійсності. Норми Податкового Кодексу України встановлюють чіткі правила віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлені Податковим кодексом України. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Всі податкові накладні віднесені до складу податкового кредиту позивача були складені та зареєстровані в ЄРПН, що не спростовує контролюючий орган в акті перевірки. Контролюючим органом не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки ТОВ «Владимир» були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичну реальність вчинених операцій по операціям з придбання товарів складені відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Щодо заниження податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 16 452 626 грн., операціям із списання придбаних ТМЦ (скрапленого газу) у виробництво та відповідно не виписки податкових накладних за даними подіями, слід звернути увагу на те, що податковий орган зазначає про використання товарів в операціях не пов`язаних з господарською діяльністю платника, але не зазначає змістовно в яких саме операціях це відбулось, не зазначає опису відповідних «не господарських операцій»: їх обсяг, їх склад учасників/контрагентів, не зазначає кому і на яких умовах було передано належний ТОВ «Владимир» товар, а відтак свої висновки податковий орган не підтверджує належними доказами.
Проведеною перевіркою також не встановлено складання та реєстрацію ТОВ «ВЛАДИМИР» податкових накладних по операціях з постачання товарів за зовнішньоекономічними договорами з експорту товарів (сума штрафу 159 800 грн.). Позивач не погоджується з таким висновком та зазначає у позові наступне. ТОВ «Владимир» виписувало податкові накладні по операціям з експорту за датою перетину кордону і дані дії підприємство засновувало на прямих вимогах закону, а саме. Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів вид покупця/замовника на банківський рахунок платника податку; або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України відповідно до вимог митного законодавства. Протягом 2017-2019 років не існувало одностайної думки щодо порядку правозастосування п.187.1 ПКУ в частині визначення «дати поставки» по експортним операціям про що свідчить лист ДФС України від 12.02.2019 року №460/4/99-99-15-03-02-01. Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішення платника податку. Відповідно до п 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Проведеною перевіркою також було встановлено порушення ТОВ «ВЛАДИМИР» вимог пп.230.1.2 ПКУ в частині не обладнання та не реєстрації витратомірів в кількості 2 одиниці та рівнеміри на резервуари в кількості 2 одиниці. Згідно з п.п. 230.1.2 п.230.1. ст.230 ПКУ акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Позивач у позові з цього приводу зазначає наступне. Оскільки відповідно пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу. Згідно пп.14.1.224 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального. ТОВ «Владимир» використовує паливо для власних виробничих потреб.
На підставі вищенаведеного, позивач зазначає, що висновки Акту перевірки та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач у зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №89 уряд скоротив строк дії обмежень, встановлених п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб. Також у відзиві відповідач зазначив виявлені в ході проведення перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства , які стали підставою для прийняття спірних рішень. Зазначені порушення викладені у акті перевірки. Тож, відповідач вважає спірні рішення такими, що прийняті правомірно і не підлягають скасуванню. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 26.09.2022 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою судді від 17.10.2022 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на строк 10 днів з дня одержання ухвали суду про продовження процесуального строку.
Ухвалою судді від 01.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 28.10.2022 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді від 01.11.2022 виправлено описки у резолютивній частині ухвали судді від 01.11.2022 про відкриття провадження в адміністративній справі № 280/5564/22 та зазначено вважати вірним номер справи «№280/5564/22» замість помилково зазначеного «№280/2614/22» та вважати вірною дату підготовчого засідання «28.11.2022» замість помилково зазначеної «28.10.2022».
Протокольною ухвалою суду від 28.11.2022 було закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.12.2022.
14.12.2022 протокольною ухвалою суду було відкладено судове засідання на 23.01.2023.
23.01.2023 протокольною ухвалою суду було відкладено судове засідання на 25.01.2023.
У судовому засіданні 25.01.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.
З 25.10.2021р. по 12.11.2021р. Головним управління ДПС у Запорізькій області ДПС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Владимир» за період з 01.01.2018р. по 30.06.2021р. з питань дотримання податкового законодавства України, валютного та іншого законодавства, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску.
За результатом проведеної перевірки було складено Акт перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИМИР» код за ЄДРПОУ 31769505, тел.80612709784 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року, а з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року» (надалі Акт перевірки).
У п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено: «52-2.Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України"Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації (крім податкової декларації з податку на додану вартість) за звітні (податкові) періоди березень - травень 2020 року, або уточнюючих розрахунків (крім уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість), що були подані платниками податків протягом березня - травня 2020 року, може бути проведена лише протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Відповідно до п.4 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 17.09.2020 за №909-IX Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 ріку період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надати право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
У постанові Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 за №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» зазначено: «… Кабінет Міністрів України постановляє: Скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1та/або78.1.4пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р.№568-IX); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу. …».
Суд вважає, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 за №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.
Також, суд вважає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи наведені норми права та обставини справи, відповідачем у період з 25.10.2021р. по 12.11.2021р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Владимир» за період з 01.01.2018р. по 30.06.2021р. з питань дотримання податкового законодавства України, валютного та іншого законодавства, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за результатами якої складено Акт від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 з порушенням п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Суд погоджується з доводами позивача про протиправність проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Владимир", а, отже, і прийнятих в результаті її проведення податкових повідомлень-рішень.
Аналогічне застосування норм права відображено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: від 06.07.2022 у справі №360/1182/21 (адміністративне провадження №К/9901/45869/21); від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (адміністративне провадження №К/9901/25669/19).
У висновку Акту перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 зазначено про порушення ТОВ "Владимир":
- п.44.1 п.44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 15563457грн., у тому числі по періодам 2018 у сумі 4163554грн, в 2019 році у сумі 6206513грн, в 2020 році в сумі 4930193грн., за півріччя 2021 року в сумі 263197грн.
- п.п.14.1.36, п.п.14.1.156, п.14.1., ст.14 , п. 189.1, ст. 189 ст. 188, п.198,1, п.198.2 п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п. 201.1 п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на суму 18094392грн.
- п. 201.1 п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), не проведено реєстрацію податкових накладних у ЄРПН в результаті чого застосовуються штрафні санкції за недотримання реєстрації податкових накладних на загальну суму податкових зобов`язань 16452626грн.
- п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п.8.4. «Порядку обліку платників податків і зборів» затвердженого наказом Мінфіну України від 19.12.2011р. №1588 за ненадання повідомлень про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП;
- п.б абз.6 п.п.239.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині не реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;
- п.230.1.2 п.230.1 ст.230, пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині не обладнання та не реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівні пального у резервуарі, витратомірів-лічильників в кількості 2 одиниці та рівнемірів-лічильників в кількості 2 одиниці, в яких зберігається підакцизна група товарів реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;
Результатом розгляду ГУ ДПС у Запорізькій області Акту перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, заперечень ТОВ "Владимир" на акт перевірки, стало прийняття відносно позивача:
- податкового повідомлення-рішення №00011260701 від 19.01.2022р., згідно якого ТОВ «Владимир» збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на прибуток підприємств в загальному розмірі 18155973,75грн., в т. ч. основний платіж в розмірі 15563457грн. та штрафні санкції в розмірі 2592516,75грн.;
- податкового повідомлення-рішення №00011270701 від 19.01.2022р., згідно якого ТОВ «Владимир» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, в загальному розмірі 22617990,00 грн., в т. ч. основний платіж в розмірі 18094392,00грн. та штрафні санкції в розмірі 4523598,00грн.;
- податкового повідомлення-рішення №00011280701 від 19.01.2022р., згідно якого до ТОВ «Владимир» за платежем податок на додану вартість, застосовано штрафні санкції в розмірі 282000,00грн.;
- податкового повідомлення-рішення №00011230902 від 19.01.2022р., згідно якого до ТОВ «Владимир» застосовано штрафні санкції в розмірі 2040,00грн.;
- податкового повідомлення-рішення №00011210902 від 19.01.2022р., згідно якого до ТОВ «Владимир» застосовано штрафні санкції в розмірі 1000000,00грн.;
- податкового повідомлення-рішення №00011220902 від 19.01.2022р., згідно якого до ТОВ «Владимир» застосовано штрафні санкції в розмірі 80000,00грн.
ТОВ «Владимир» здійснило оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.01.22р. №00011260701, №00011210902, №00011220902, №00011270701, №00011280701 за процедурою адміністративного оскарження, передбаченою ст. 56 Податкового кодексу України.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 29.08.2022р. №9846/6/99-00-06-01-01-06, податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга ТОВ «Владимир» - без задоволення. Рішення про результати розгляду скарги одержано підприємством 06.09.2022р.
Спір з приводу розрахунку сум визначених за податковими повідомленнями-рішеннями, між сторонами відсутній.
По господарським операціям з постачальниками ТОВ «Інсет Компані» (ЄДРПОУ 42873793), в обґрунтування реальності господарських операцій позивачем надано до суду: договір поставки ІК-13/10-20 від 13.10.2020р., податкові накладні №207 від 16.10.2020р., №206 від 16.10.2020р., №210 від 21.10.2020р., №209 від 19.10.2020р., №211 від 21.10.2020р., №208 від 19.10.2020р., видаткові накладні №221 від 16.10.2020р., №222 від 16.10.2020р., №225 від 21.10.2020р., №223 від 19.10.2020р., №226 від 21.10.2020р., №224 від 19.10.2020р., товарно транспортні накладні №221 від 16.10.2020р., №222 від 16.10.2020р., №225 від 21.10.2020р., №223 від 19.10.2020р., №226 від 21.10.2020р., №224 від 19.10.2020р., договір відступлення права вимоги від 10.03.21 №110321 з ТОВ «Елкон».
По господарським операціям з постачальниками ТОВ «Дата систем» (ЄДРПОУ 42934096), в обґрунтування реальності господарських операцій позивачем надано до суду: договір поставки Д-2020/10/20 від 20.10.20р., податкові накладні №1087 від 23.10.2020р., №1089 від 23.10.2020р., №1088 від 26.10.2020р., №1092 від 26.10.2020р., №1093 від 28.10.2020р., №1094 від 28.10.2020р., видаткові накладні №1107 від 23.10.2020р., №1108 від 23.10.2020р., №1109 від 26.10.2020р., №1110 від 26.10.2020р., №1124 від 28.10.2020р., №1125 від 27.10.2020р., товарно транспортні накладні №1107 від 23.10.2020р., №1108 від 23.10.2020р., №1109 від 26.10.2020р., №1110 від 26.10.2020р., №1124 від 28.10.2020р., №1125 від 27.10.2020р.
По господарським операціям з постачальниками ТОВ «Діннер Вайс» (ЄДРПОУ 42185130), в обґрунтування реальності господарських операцій позивачем надано до суду: договір поставки ДВ-27/01/20 від 27.01.2020р., податкову накладну №13 від 29.01.2020р., видаткову накладну 23 від 29.01.2020р., товарно-транспортну накладну від 29.01.20р.
В підтвердження оплат за одержані товари надано заключні (банківські) виписки за період з 01.01.2018 по 30.06.2018, за період з 01.07.2018 по 31.12.2018, за період з 01.01.2019 по 30.06.2019, за період з 01.07.2019 по 31.12.2019, за період з 01.01.2020 по 30.06.2020, за період з 01.07.2020 по 31.12.2020, за період з 01.01.2021 по 30.06.2021, банківська виписка Ощадбанк з 01.07.20 по 30.09.20р.
В акті перевірки відсутні будь які посилання на про ненадання до перевірки документів. В ході судового розгляду відповідач також не заперечував надання до перевірки всіх первинних документів за господарськими операціями між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Дата Систем», ТОВ «Інсент Компані».
В акті перевірки, податковий орган, по кожному підприємству постачальнику, здійснює детальний опис первісної бухгалтерської документації по кожному факту поставки, як то видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна та її реєстрація в ЄРПП. Також податковий орган встановив і підтвердив в ході перевірки, що по всім поставкам оплата товарів проведена в повному обсязі через банківські рахунки підприємств.
Таким чином, первинні документи за господарськими операціями позивача з даними контрагентами існували на момент проведення перевірки, були надані перевіряючим в повному обсязі і з ними ознайомився відповідач.
За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Враховуючи зміст пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, мета одержання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) у ході здійснення господарської діяльності.
Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
В постановах Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі №21-4471а15 та від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 встановлено, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Акт перевірки не містить будь-яких зауважень з боку робітників податкового органу до форми та змісту первинних бухгалтерських документів наданих до перевірки та не довів того факту, що надані під час перевірки документи оформленні не належним чином, а відомості, вказані в них, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Відповідачем не надано до суду переконливих доказів відсутності у контрагентів позивача необхідної ресурсної бази (матеріальної, трудової, тощо) для участі з позивачем у господарських операціях, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505.
В Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 відсутній аналіз контролюючого органу можливості залучення працівників за правочинами аутсорсингу, аутстафінгу.
На думку суду, відсутність нерухомого майна та транспортних засобів у суб`єктів господарювання не свідчить, що такі суб`єкти господарювання не можуть бути учасниками господарських операцій. Майно у них може перебувати в оренді або вони можуть ним володіти, користуватись на інших підставах, що не заборонені законом.
Відповідачем протилежного не доведено.
Що стосується посилань контролюючого органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні КАС України.
Суд вважає, що відповідачем не спростовано досліджені під час перевірки документи, які підтверджують постачання товарів.
Результатів розслідування кримінального провадження №320181000000000163 від 28.09.18р., яке згадується в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, відповідач до суду не надав. Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява №8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява №36650/03)).
Відтак, сама наявність кримінального провадження, яке згадується в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 - не є беззаперечним аргументом для визнання операцій позивача з контрагентами фіктивними (на чому наполягає відповідач), а лише потребує додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності (з правової точки зору) наданих позивачем документів у підтвердження чи то спростування відповідних фактів.
Всі зауваження до господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідачем розглядаються через не можливість бути учасниками у господарських операціях контрагентів позивача.
При цьому, відповідачем документально не доведені «ланцюги» зазначені в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505.
З огляду на матеріали справи, суд не може прийняти як безспірні доводи відповідача щодо протиправності дій позивача.
Відповідачем не надано до суду об`єктивних, достовірних доказів неможливості складання контрагентами позивача, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, податкових накладних (доказів анулювання Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, припинення юридичної особи, тощо).
Відповідачем не зазначено та до суду не надано доказів наявності невідповідностей (дефектності) у досліджених первинних бухгалтерських документах, фінансових документах, товарно-транспортних та податкових накладних, складених контрагентами позивача, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505.
Відтак, об`єктивних причин незаконності відображення у бухгалтерському та податковому обліку документів виписаних контрагентами позивача по описаним в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 господарським операціям, відповідачем нічим не доведено.
Посилання відповідача на Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є документально не підтвердженими. Окрім цього вони не відносяться до описаних в акті перевірки господарських операцій і періодів їх вчинення. Так, з ТОВ «Діннер Вайс» (ЄДРПОУ 42185130), господарські операції відбувались у січні 2020 року, а Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо визначення відповідності ТОВ «Діннер Вайс» критеріям ризикованості винесено від 26.02.20р. за №45907, тобто після вчинення спірної господарської операції і не може впливати на права та обов`язки ТОВ «Владимир». ТОВ «Дата систем» (ЄДРПОУ 42934096), господарські операції відбувались у жовтні-листопаді 2020 року, а Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо визначення відповідності ТОВ «Дата систем» критеріям ризикованості винесено від 15.01.21р. за №28472, тобто майже через 2,5 місяці після вчинення спірних господарських операцій і не може впливати на права та обов`язки ТОВ «Владимир». ТОВ «Інсет Компані» (ЄДРПОУ 42873793), господарські операції відбувались у жовтні 2020 року, а Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо визначення відповідності ТОВ «Дата систем» критеріям ризикованості винесено від 02.03.21р. за №28472, тобто майже через 4 місяці після вчинення спірних господарських операцій і не може впливати на права та обов`язки ТОВ «Владимир».
З огляду на матеріали справи, суд також не може погодитись з доводами відповідача, що наявність факту використання товару отриманого позивачем від ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Дата систем», ТОВ «Інсет Компані», є свідченням набуття останнім у власність (безоплатно отриманого товару) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.
Відповідачем не надано до суду об`єктивних, достовірних доказів безоплатного отримання таких товарів.
Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5. статті 135 ПК кодексу України визначено, що до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
Договори за своєю правовою природою, залежно від того, чи у кожної сторони є обов`язок вчинити зустрічну дію з надання майнового блага іншій стороні, чи тільки у однієї з них, поділяють на оплатні (купівля-продаж, міна, оренда, комісія, підряд тощо - це більшість договорів) та безоплатні (дарування, позика). Деякі договори можуть бути як безоплатними, так і оплатними (доручення, схов).
Статтею 717 ЦК України передбачається, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Безоплатно надані товари, роботи, послуги, відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14 статті 14 ПК України:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;
Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
А у пункті 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, вказано, що зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Згідно укладених договорів з ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Дата систем», ТОВ «Інсет Компані», передбачаються зустрічні зобов`язання сторін, як то постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти товар та сплатити за нього передбачену договором вартість.
За актом перевірки податковий орган підтверджує факт оплати поставлених товарів грошовими коштами через банківські установи.
Статтею 204 ЦК передбачено принцип презумпції правочину, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В свою чергу ст. 235 ЦК України передбачає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже діюче законодавство передбачає, що правова природа дійсності правочину може бути змінена лише за рішенням суду, а згідно ч.1 ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Доказів реалізації відповідачем повноважень, передбачених пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України щодо визнання правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Дата систем», ТОВ «Інсет Компані», недійсними до суду не надано, отже суд не може погодитись із визнанням отриманих від даних контрагентів товарів, як безоплатно одержаних.
Згідно Акту перевірки, за період з 01.01.2018р. по 30.06.2021р. ТОВ «Владимир» віднесло до складу собівартості продукції 82263130грн. вартості придбаних нафтопродуктів (газ та газовий конденсат). В обґрунтування реальності вказаних господарських операцій позивачем надано до суду: Договір оренди обладнання №2018-04 від 02.01.2018р., Договір оренди обладнання №2019-1А від 02.01.2019р., Договір оренди обладнання №2019-2А від 02.01.2019р., Договір оренди обладнання №2019-3А від 02.01.2019р., Договір оренди обладнання №2020-1А від 30.09.2020р., Довідка про виробника/матеріально технічна база №В-19-265 від 07.10.2019р., Договір з ТОВ «Асторіс» №А-160320/1 від 16.03.2020р., Договір з ТОВІ «Актікал прод» №АП-01/04/20 від 01.04.2020р., Договір з ТОВ ЄВРО ГАЗ ГРУПП» №04062020/м/2 від 04.06.2020р., Договір з ТОВ «ТАНК ТРАНС ЛПГ» №ПФ/05/02/2020 від 01.02.2020р., Договір з ТОВ «Полтава Газтрейд» №33/Г від 01.01.2020р., Договір з ТОВ «Донгазтрейд» №22 від 02.09.2019р., Договір з ТОВ «РТС-Групп» №06/12-18 від 06.12.2018р., Баланс за 2018 рік та Звіт про фінансові результати (Форма №2») за 2018 рік, Баланс за 2019 рік та Звіт про фінансові результати (Форма №2») за 2019 рік, Баланс за 2020 рік та Звіт про фінансові результати (Форма №2») за 2020 рік, Баланс за 2021 рік Звіт про фінансові результати (Форма №2») за перше півріччя 2021 рік, Квитанція 2 про прийняття балансу та ф2 за 2018 рік, Квитанція 2 про прийняття балансу та ф2 за 2019 рік, Квитанція 2 про прийняття балансу та ф2 за 2020 рік, Квитанція 2 про прийняття балансу та ф2 за перше півріччя 2020 рік, Виробничий звіт з виробництва готової продукції по місяцях з січня 2018 по червень 2021р., Головна книга підприємства за 2018 рік, Головна книга підприємства за 2019 рік, Головна книга підприємства за 2020 рік, Головна книга підприємства за перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 20 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 20 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 20 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 20 за перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 63 перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 68 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 68 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 68 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 68 перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 90 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 90 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 90 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 90 за перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 91 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 91 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 91 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 91 за перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 92 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 92 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 92 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 92 за перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 93 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 93 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 93 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 93 за перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 94 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 94 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 94 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 94 за перше півріччя 2021 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 64 за 2018 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 64 за 2019 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 64 за 2020 рік, Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 64 за перше півріччя 2021 рік, Реєстр отриманих податкових накладних за 2018р., Реєстр отриманих податкових накладних за 2019р., Реєстр отриманих податкових накладних за 2020р., Реєстр отриманих податкових накладних за перше півріччя 2021р., Реєстр виданих податкових накладних за 2018р., Реєстр виданих податкових накладних за 2019р., Реєстр виданих податкових накладних за 2020р., Реєстр виданих податкових накладних за перше півріччя 2021р., Дозвіл №0060ю14.23 від 29.01.2014р., Реєстр акцизних накладних, Ліцензія на право зберігання пального 08060414201900148, Ліцензія на право зберігання пального 08060414202001660.
В акті перевірки відсутні посилання на про ненадання до перевірки документів пов`язаних із віднесенням до складу собівартості продукції 82263130грн. вартості придбаних нафтопродуктів. В ході судового розгляду відповідач також не заперечував, що на перевірку були надані всі первинні документи по вказаним господарським операціям. Таким чином, первинні документи за господарськими операціями позивача існували на момент проведення перевірки, були надані перевіряючим в повному обсязі і з ними ознайомився відповідач.
З огляду на матеріали справи, суд не може погодитись з доводами відповідача, що ТОВ «Владимир» «не займається первинним виробництвом, а здійснює переробку, весь номенклатурний ряд продукції ТОВ «Владимир» не потребує використання скрапленого газу та газового конденсату».
За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі по тексту ПКУ), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Отже, мета одержання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) у ході здійснення господарської діяльності.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Первинний документ, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Частинами першою, дев`ятою статті 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктом 2.2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, запаси визначено як активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.
При цьому, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена (пункт 5 цього Положення).
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19.01.2000 за №27/4248, встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу продукції, що виробляється, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту) (пункти 11 та 12 Положення).
Судом прийнято до уваги, що в Рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2020р. по справі №280/4825/19 зазначено, що: «У Службовому листі начальника ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області зазначено: «… На Ваш службовий лист №1165/08-01-14 від 11.03.2019 року щодо відпрацювання ризикових операцій з придбання скрапленого газу підприємством ТОВ «Владимир» (код ЄДРПОУ 31769505) повідомляю, що співробітниками ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області здійснено виїзд на адресу реєстрації вказаного підприємства. За результатом проведених заходів встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Владимир»: Вільнянський район, с.Матвіївка, пров.Тихий, б.2 розташована територія з адміністративною будівлею, складськими та виробничими приміщеннями. Під час огляду встановлено, що підприємство є виробником абразивної та вогнетривкої продукції, у зв`язку з чим на вказаній території розташовані ємкість для зберігання скрапленого газу, який використовується у виробництві, двокамерна високотемпературна піч, приміщення з виробничими потужностями (детальний опис вказаний у поясненнях директора), матеріалом, необхідним для виробництва та готовою продукцією. Директор підприємства Пчелінцев ОСОБА_6 , який є відповідальним за ведення виробництва, надав пояснення щодо операцій з придбання скрапленого газу, його зберігання та фактичного використання в господарській діяльності. Додаток: Пояснення ОСОБА_5 та фото зроблені під час обстеження території ТОВ «Владимир». …».
Отже, у 2019 році безпосередньо співробітники відповідача при виїзді на виробничий майданчик позивача (розташований за юридичною адресою) особисто встановили факт роботи обладнання на скрапленому газі, з метою виробництва позивачем продукції.
Постачання скрапленого газу ТОВ «Владимир» здійснюється на умовах СРТ (склад Покупця), що не спростовується податковим органом, та підтверджується змістом наданих договорів поставки.
Суд не може погодитись з доводами відповідача щодо невиконання ТОВ «Владимир» вимог Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої Наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстровано в Мінюсті України 02.09.08р. за N 805/15496 з підстави того, що на підприємстві відсутні ваги для зважування автотранспорту, зливні колонки, насосно-компресорна станція та підприємство порушує порядок прийому нафтопродуктів, так як здійснює відбір нафтопродуктів в момент їх зливу з того самого резервуару.
Відповідачем не спростовано, те що згідно п.4.2 Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої Наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстровано в Мінюсті України 02.09.08р. за N 805/15496, передбачено 3 метода визначення маси та об`єму нафти та нафтопродуктів при їх прийманні, а саме:
-Об`ємно-масовий статистичний метод вимірювань (п.4.2.2., передбачає вимірювання за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти та нафтопродуктів у резервуарах).
-Об`ємно-масовий динамічний метод ( п.4.2.3., об`ємно-масовим та масовим динамічним методами визначається маса нафти і нафтопродуктів безпосередньо у нафто- і нафтопродуктопроводах, а також при відпуску нафтопродуктів до автоцистерн та залізничних цистерн на автоматизованих системах наливу. За цими методами об`єм або масу нафти і нафтопродуктів вимірюють із застосуванням об`ємних або масових лічильників).
-Прямий (ваговий) метод вимірювань маси (статичне зважування та зважування під час руху) (п.4.2.4., прямим (ваговим) методом вимірюють масу нафти і нафтопродуктів у тарі та транспортних засобах шляхом зважування на вагах (залізничних та автомобільних цистерн) для статичного зважування).
-Об`ємний метод вимірювань (п.4.2.5. використовується для вимірювань об`єму нафтопродуктів на АЗС).
В свою чергу п.5.1.2 Інструкції передбачено, що забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск. Проте, податковий орган не прийняв до уваги та не дослідив в ході перевірки питання порядку прийому скрапленого газу ТОВ «Владимир» від постачальників, у зв`язку з чим прийшов до безпідставних висновків щодо наявності порушення.
За змістом наданих договорів на поставку нафтопродуктів, позивач здійснює визначення об`єму і маси поставленого товару об`ємним методом вимірювання, за допомогою об`ємно-масових лічильників розміщених на газовозах. Відповідно, визначення кількості поставленого товару здійснюється не об`ємно-масовим статистичним методом вимірювання, а об`ємно-масовим динамічним методом при застосуванні якого може здійснюватись відбір нафтопродукту в момент його приймання (зливу).
ТОВ «Владимир» використовує «вертикальну шахтну піч з газонаповнювальною станцією (судина для зрідженого газу) у зборі» (Інв.№19-001) для сушіння сировини, а також його «жарення» з метою «випалу» зв`язуючого матеріалу. В якості теплоносія при роботі печі використовуються нафтопродукти (скраплений газ та газовий конденсат). Для його зберігання згідно з додатком №1 ГОСТ 1510 використовується ємність (V-10m3). Добова продуктивність печі становить 40-80тн. готової продукції. Питома витрата палива (в залежності від властивостей сировини і необхідної якості продукції) становить не менш 2м3 / ч для кожної камери. Тобто 4м3 на годину для всієї печі.
Прийомка поставленого нафтопродукту (скрапленого газу) впорядкована умовами укладених договорів поставки, а саме передбачено, що при постановці на вивантаження поставленого товару, представник Покупця у присутності Водія, ознайомлюється з поточними даними лічильника і виключно після цього надається дозвіл на вивантаження поставленого товару. По завершенню вивантаження представник Покупця у присутності Водія, ознайомлюється з даними фактичними даними лічильника і при відсутності зауважень щодо кількості поставленого товару, підписує видаткову накладну. Одночасно з цим, в момент приймання товару здійснюється його відбір на виробничі потреби.
Відносно того, що за адресою Запорізька область, Вільнянський район, с. Матвіївка пров. Тихий 2 відсутні об`єкти підвищеної небезпеки, суд бере до уваги що в Рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2020р. по справі №280/4825/19 зазначено, що: «У листі Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 26.02.2019 за №08/02.6-18/1851 зазначено: «… На Ваш запит Головне управління Держпраці у Запорізькій області (далі - Головне управління) повідомляє наступне. В Державному реєстрі об`єктів підвищеної небезпеки за ТОВ «ВЛАДИМИР» ……..об`єкти підвищеної небезпеки не зареєстровані. ТОВ «Владимир» одержало дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №060.14.23 від 29.01.2014р., термін дії дозволу закінчився 29.01.2019р. … Перевірок щодо додержання вимог законодавства і питань охорони праці та промислової безпеки у вище зазначених суб`єктів господарювання протягом 2018р. та січні 2019р. Головним управлінням не проводилось. …».
На думку суду, наведені лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 13.02.2019 за №01/2-15/793 та лист Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 26.02.2019 за №08/02.6-18/1851 не свідчать про не можливість здійснення господарських операцій ТОВ «ВЛАДИМИР» …, та не свідчать про здійснення ТОВ «ВЛАДИМИР» протиправної господарської діяльності».
Відповідачем не надано до суду результатів перевірок ТОВ «Владимир» уповноваженими владними органами з питань експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, за змістом яких, був би встановлений факт порушення та прийнято рішення про притягнення ТОВ «Владимир» до відповідальності за протиправну експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки, тощо. В свою чергу, Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень щодо визначення, які об`єкти відносяться, а які не відносяться до об`єктів підвищеної небезпеки.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо результатів безпосереднього огляду перевіряючими ГУ ДПС у Запорізькій області обладнання в момент проведення перевірки та встановлення його «не функціонального стану».
Так, перевірка проводилась з 25.10.2021р. по 12.11.2021р., а період перевірки з 01.01.2018р. по 30.06.2021р., отже стан обладнання на момент перевірки не можливо ототожнювати з його станом у період перевірки. Вирішуючи дане питання суд також бере до уваги, що в Рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2020р. по справі №280/4825/19 зазначено: «У Службовому листі начальника ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області зазначено: «… На Ваш службовий лист №1165/08-01-14 від 11.03.2019 року щодо відпрацювання ризикових операцій з придбання скрапленого газу підприємством ТОВ «Владимир» (код ЄДРПОУ 31769505) повідомляю, що співробітниками ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області здійснено виїзд на адресу реєстрації вказаного підприємства. За результатом проведених заходів встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Владимир»: Вільнянський район, с.Матвіївка, пров.Тихий, б.2 розташована територія з адміністративною будівлею, складськими та виробничими приміщеннями. Під час огляду встановлено, що підприємство є виробником абразивної та вогнетривкої продукції, у зв`язку з чим на вказаній території розташовані ємкість для зберігання скрапленого газу, який використовується у виробництві, двокамерна високотемпературна піч, приміщення з виробничими потужностями (детальний опис вказаний у поясненнях директора), матеріалом, необхідним для виробництва та готовою продукцією. Директор підприємства Пчелінцев ОСОБА_6 , який є відповідальним за ведення виробництва, надав пояснення щодо операцій з придбання скрапленого газу, його зберігання та фактичного використання в господарській діяльності. Додаток: Пояснення ОСОБА_5 та фото зроблені під час обстеження території ТОВ «Владимир». …».
Таким чином, робітники відповідача оглядаючи обладнання ТОВ «Владимир» у 2019 році (період відноситься до періоду перевірки), з виїздом на виробничий майданчик позивача, особисто встановили факт роботи обладнання на скрапленому газі, з метою виробництва позивачем продукції.
Суд приймає до уваги документи надані позивачем, а саме: Протокол загальних зборів ТОВ «Владимир» від 30.07.2021р., Наказ від 02.08.21р. №В-21-11, Акт прийому передачі від 31.08.21р. по договору №2019-1А, Акт прийому-передачі на зберігання від 01.09.21р., Інвентарна карта печі станом на 02.01.2019р., Інвентарна карта печі станом на 01.09.2019р.,
Позивач зазначає, що на час проведення перевірки газонаповнювальна станція (судина для зрідженого газу) була відокремлена від основного комплексу обладнання шахтної печі, та на час перевірки весь комплекс обладнання «вертикальної шахтної печі» на промисловому майданчику за адресою: Вільнянський район, с. Матвіївка, провулок Тихий б.2 знаходився у не функціональному стані, що є результатом проведення робіт з реконструкції виробництва.
Відповідачем наведені доводи позивача не спростовано, інших доказів «не функціональності» обладнання у перевіряємий період, суду не надано.
Суд не погоджується з висновками відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 16452626грн. у період з 01.01.2018р. по 30.06.2021р. Дані висновки відповідача засновано на висновках викладених в п.3.1.1.1. акту перевірки (завищення собівартості продукції на загальну суму 82 263 130 грн., за рахунок операцій з придбання нафтопродуктів у зв`язку з неможливістю їх використання в технологічному процесі виробництва).
Заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок не нарахування ПДВ на суму використаного не в господарській діяльності скрапленого газу (газового конденсату), і відповідно, не реєстрація податкових накладних по податкових зобов`язаннях на суму 16452626 грн., матеріалами справи не підтверджується.
Податковий орган зазначає про використання товарів в операціях не пов`язаних з господарською діяльністю платника, проте не зазначає змістовно в яких саме операціях це відбулось, не зазначає опису відповідних «не господарських операцій»: їх обсяг, склад учасників/контрагентів, не зазначає кому і на яких умовах було безоплатно передано належний ТОВ «Владимир» товар, а відтак свої висновки податковий орган не підтверджує належними доказами.
Враховуючи, що суд визнав безпідставними висновки відповідача викладені в розділі 3.1.1.1. акту перевірки з наведеного питання, то і дані висновки є помилковими, в тому числі щодо порушення виписки податкових накладних, так як відповідачем не доведено використання товарів не у господарській діяльності позивача.
Суд не погоджується з висновками відповідача, щодо завищення сум податкового кредиту на 1 641 766 грн. внаслідок відображення в його складі сум ПДВ по операціях з ТОВ «Інсет Компані» (ЄДРПОУ 42873793) , ТОВ «Дата систем» (ЄДРПОУ 42934096), ТОВ «Діннер Вайс» (ЄДРПОУ 42185130). Враховуючи, що суд визнав безпідставними висновки відповідача викладені в розділі 3.1.1.1. акту перевірки з наведеного питання, то і дані висновки є помилковими.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, метою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Суд встановив і відповідач не спростував, що всі податкові накладні по операціях з ТОВ «Інсет Компані» (ЄДРПОУ 42873793) , ТОВ «Дата систем» (ЄДРПОУ 42934096), ТОВ «Діннер Вайс» (ЄДРПОУ 42185130), складені та зареєстровані в ЄРПН, отже, для ТОВ «Владимир» вони є достатнім доказом та підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідачем не доведено та не подано доказів, щодо виявлення в ході перевірки відсутності або недостатності у ТОВ «Владимир» розрахункових, платіжних, первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН.
Всі первинні бухгалтерські документи по операціях з ТОВ «Інсет Компані» (ЄДРПОУ 42873793), ТОВ «Дата систем» (ЄДРПОУ 42934096), ТОВ «Діннер Вайс» (ЄДРПОУ 42185130), які підтверджують фактичну реальність вчинених операцій з придбання товарів є складеними відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України № 996, були надані перевіряючим в ході перевірки та надані до суду, це відповідачем не спростовано.
Отже діюче законодавство передбачає, що правова природа дійсності правочину може бути змінена лише за рішенням суду, а згідно ч.1 ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Доказів реалізації відповідачем повноважень, передбачених пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України щодо визнання правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Дата систем», ТОВ «Інсет Компані», недійсними до суду не надано, отже суд не може погодитись з позицією відповідача.
В акті перевірки податковим органом зазначено, що у період з 01.01.2018р. по 04.07.2019 року не встановлено складання та реєстрацію ТОВ «Владимир» податкових накладних по операціях з постачання товарів за зовнішньоекономічними договорами з експорту товарів. В той же час, актом перевірки виявлено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, складених безпідставно (додаток 16 до акту перевірки).
Відповідно до підпункту 187.1 статті 187 ПКУ (у редакції чинній в період з 01.01.2018р. по 04.07.2019р.) передбачалось, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів вид покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, оформленої а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 187.11 статті 187 ПКУ попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов`язань платника податку, такого експортера або імпортера.
Таким чином, в період з 01.01.2018р. по 04.07.2019р., пряма норма ПКУ встановлювала, що при експорті товарів датою виникнення податкових зобов`язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства.
ДФС України листом від 12.02.2019 року №460/4/99-99-15-03-02-13, звернувся до Мінфіну України, як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з проханням підтвердження або спростування позиції ДФС України стосовно визначення дати виникнення податкових зобов`язань при експорті товарів зазначаючи при цьому,про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Мінфін України листом від 21.03.2019 року №11310-09-63/7948 підтримало позицію ДФС України в цьому питанні (опубліковано в Вісники ДФС 10.04.2019р.)
Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішення платника податку, відповідно до якого рішення платника податку є правомірними в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до п 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
ТОВ «Владимир», у період з 01.01.2018р. по 04.07.2019 року, складало та реєструвало податкові накладні по операціях з постачання товарів за зовнішньоекономічними договорами з експорту товарів за датою перетину митного кордону, що підтверджується змістом акту перевірки (додаток 16), отже платник податків виконував свої зобов`язання по оподаткуванню згаданих операцій. Неоднозначність трактування норм закону їх недосконалість у спірний період, визнана органами влади, не може визнаватись порушенням з боку платника податку, так як не відповідає принципам вміщеним п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.56.21. ст. 56 ПКУ.
Суд вирішуючи дане питання також враховує те, що матеріальної шкоди державному бюджету дані правовідносини не нанесли, внаслідок оподаткування даних операцій за нульовою ставкою.
Відповідно до пп.14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом, як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Поняття акцизного складу визначено у пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а саме: акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального.
Не є акцизним складом: б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам».
Згідно з вимогами п.п. 230.1.2 п.230.1. ст.230 ПКУ акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Перевіркою не встановлено та у суді відповідач не надав додаткових доказів та не довів фактів реалізації ТОВ «Владимир» пального, або зберігання пального для інших осіб.
Суд приймає до уваги, що постановою Вільнянського районного суду від 28.01.22р. по справі №314/5877/21 провадження по справі відносно директора товариства ОСОБА_1 закрито на підставі п1.ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Суд розглядаючи справу зазначив: «Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч.5 ст.164 КУпАП … … включає не тільки відсутність реєстрації акцизного складу, а й доведення обставин зберігання та/або реалізації на митній території України пального або спирту етилового на такому акцизному складі. Результати (висновки) акту перевірки посилання на встановлення обставин зберігання та/або реалізації не містять».
Згідно ч.4 ст. 78 КАСУ передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідачем не надано до суду жодного документа у спростування наведеного.
Позов підлягає задоволенню враховуючи вище зазначене та через наступне.
Відповідачем не надано до суду доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505.
Доказів реалізації відповідачем повноважень, передбачених пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України щодо визнання правочинів позивача з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, недійсними до суду не надано.
Також, доказів притягнення службових осіб позивача та контрагентів позивача до кримінальної відповідальності за здійснення операцій, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, відповідачем до суду не надано.
Відповідачем не надано до суду доказів відсутності змін в активах позивача за його операціями з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505.
Відповідач не надав до суду переконливих доказів неможливості: проведення зустрічних звірок з контрагентами, зазначеними в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, в порядку п.73.3, п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, «Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок», затвердженого 27.12.2010 постановою Кабінету Міністрів України №1232; з`ясування обставин здійснення господарських операцій щодо виконання робіт/продажу товарів.
Позивач не повинен нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів (які навіть не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні робіт/товарів від контрагентів, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, відповідачем не доведено.
Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Викладені в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 та відзиву на позовну заяву зауваження відповідача не впливають на фактичний зміст та результат вчинених господарських операцій позивача з контрагентами та дані податкового і бухгалтерського обліку позивача..
З урахуванням приписів ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання контрагентами позивача, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, своїх зобов`язань, реальне здійснення господарських операцій.
Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.
З наданих документів вбачається використання позивачем робіт/товарів, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, у своїй господарській діяльності.
Отже, досліджені судом первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505.
Тобто, документально підтверджено формування позивачем податкових зобов`язань по операціям з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, та правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку за періоди, оподаткування по яким становить предмет спору у справі.
Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Матеріали справи свідчать про наявність ділової мити у позивача за господарськими операціями з контрагентами, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505.
Відповідачем документально не доведено, що контрагентів позивача знято з реєстрації як юридичну особу або у них анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на день виписки податкових накладних за операціями з позивачем. Тобто, відповідачем не спростовано, що контрагентами позивача, які згадуються в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505, виписані податкові накладні за реально здійсненими господарськими операціями, які призводили до фактичного руху активів позивача.
Відповідачем як під час перевірки, так і при розгляді Акту перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 не надано належної оцінки умовам виробничої діяльності позивача та витратам позивача, які підтверджуються наявними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, за періоди, оподаткування по яким становить предмет спору по справі.
Наведені вище докази, обставини, встановлені судом спростовують факт порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.п.14.1.156, п.14.1., ст.14 , п.44.1 п.44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п. 189.1, ст. 189 ст. 188, п.198,1, п.198.2 п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п. 201.1 п.201.8, п.201.10 ст. 201, п.б абз.6 п.п.230.1.2, п.230.1.2 п.230.1 ст.230, пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, як то зазначено в Акті перевірки від 19.11.2021р. №11323/08-01-07-01/31769505 і на чому наполягає відповідач.
За відсутності порушень податкового законодавства відсутніми є і підстави до вжиття заходів, передбачених п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.
Звідси, нарахування податкових зобов`язань та застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.
Як зазначено у ч.6 ст.19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи зобов`язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб`єктів господарювання неупереджено, об`єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб`єктів господарювання.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.01.22р. №00011260701, №00011270701, №00011280701, №00011210902, №00011220902 прийняті контролюючим органом не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ДПС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати по сплаті судового збору у сумі 24881грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті 19 січня 2022 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення: № 00011260701, №00011270701, №00011280701, №00011210902 та №00011220902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАДИМИР» (місцезнаходження: 70035, Запорізька область, Вільнянський район, с. Матвіївка, провулок Тихий 2, код ЄДРПОУ 31769505) судові витрати у розмірі 24881 грн. 00 коп. (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Рішення складено у повному обсязі 09.02.2023.
Суддя Н.В. Стрельнікова
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2023 |
Оприлюднено | 13.02.2023 |
Номер документу | 108911477 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні