Рішення

від 24.01.2023 по справі 520/27606/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 р. Справа № 520/27606/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Домніч О.В,

представника позивача - Добровольського О.В.,

представника відповідача - Садієва Ніджата Алігусейн огли,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/27606/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕКО ЛТД" (вул. Залютинська, буд. 10,м.Харків,61177) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕКО ЛТД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 00135030701 від 12.07.2021;

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 00135060701 від 12.07.2021;

- скасувати рішення № 00138690718 від 14.07.2021;

- стягнути з Державного бюджету в особі відповідача на користь "НВП ТЕКО ЛТД" сплачені витрати у розмірі 25000,00 грн. на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що спірні рішення прийняті контролюючим органом ґрунтуються на поверхневу дослідженні обставин господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ «НІКА ТРАСТ», враховуючи те, що відповідачем не наведено будь-яких доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти здійснення товариством господарської діяльності, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості які містяться в первинних документах по спірних правовідносинах є неповними, недостовірними та (або) суперечливі. Так, представник позивача звернув увагу суду, що договір з ТОВ «НІКА ТРАСТ» недійсним в судовому порядку не визнавався та є реальним, що підтверджується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та були надані до перевірки, а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Зокрема, первинні документи, які були надані до перевірки контролюючому органові є достатніми та такими, що підтверджують факт надання контрагентом ТМЦ, використання їх у власній господарській діяльності позивачем та настання змін в майновому стані платників податків, що є визначальним для надання оцінки реальності господарським операціям. Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у ТОВ «НІКА ТРАСТ» необхідних для здійснення господарської діяльності умов, управлінського та технічного персоналу, чи на незначну їх чисельність, відсутність оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (послуг) тощо, не спростовують факту реальності господарських операцій з ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», оскільки контрагент не позбавлений права за залучення персоналу та оренди необхідних виробничих активів на умовах договорів цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Окрім того, відповідачем не було проведено заходів щодо перевірки діяльності ТОВ «НІКА ТРАСТ» шляхом, зокрема, направлення відповідних запитів, а тому висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані. Одночасно, відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «НІКА ТРАСТ» або можливої його фіктивності, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення товариством розглянутих операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також, представник позивача спростовуючи висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» податку на прибуток, вказав, що положення діючого законодавства не забороняють фізичним особам одночасно працювати за основним місцем роботи та займатися підприємницькою діяльністю, а відтак у контролюючого органу відсутні підстави вважати, що дохід від підприємницької діяльності (зокрема, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ) є заробітною платою, з якої утримуються податки, а із заробітної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства утримано всі податки та збори. Стосовно зауважень відповідача по відносинам ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» з нерезидентами у 2019-2020 роках, то представник позивача вказав, що підприємством для визначення ціни за принципом «витягнутої руки» було використано метод «витрати плюс», передбачений п.п. 39.3.5.1 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України, про що повідомлено контролюючий орган у відповіді на його запит та надано відповідні підтверджуючі документи та пояснення. Відтак, підстави для 30% коригування відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України відсутні, з огляду на що відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржувані рішення.

Ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що під час перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» товарів, робіт, послуг у ТОВ «НІКА ТРАСТ», оскільки у наданих до перевірки ТТН не вказано номера посвідчень водіїв, доказів перебування яких у штаті ТОВ «НІКА ТРАСТ» позивачем не надано, а вказані у ТТН реєстраційні номера транспортних засобів не відповідають даним з бази ДАІ. Також відповідач вказує, що ТОВ «НІКА ТРАСТ» за даними звітів 1-ДВ не має відповідної кількості працівників, виробничих та промислових потужностей для проведення господарської діяльності, а тому, як вважає відповідач, мало місце збільшення витрат та зменшення суми ПДВ, оскільки угода позивача з вказаним контрагентом не була спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань. Тобто відповідач вважає, що ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед замовником, а лише для збільшення витрат та зменшення суми ПДВ.

Представник відповідача також вважає, що позивачем не було надано документів щодо економічної доцільності отримання підрядних послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , оскільки вказані особи перебувають у штаті підприємства та можуть виконувати ті самі трудові функції, тобто відносини із вказаними підприємцями фактично є трудовими. Відтак, вказані обставини, на думку відповідача, вказують на заниження сум податку на доходи фізичних осіб, оскільки правочини реально не відбувались, а були спрямовані для отримання податкової вигоди ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД». З огляду на вказане, враховуючи те, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є похідними від податку на доходи фізичних осіб, факт заниження якого мав місце у даному випадку, то контролюючим органом також правомірно прийнято рішення від 14.07.2021 року № 00138690718 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок. Щодо господарських відносин з нерезидентами, то позиція відповідача зводиться до того, що ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» не надано документів відповідно до вимог п. 39.4.6 статті 39 Податкового кодексу України, а тому позивач зобов`язаний був провести додаткове 30% коригування відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні 17.01.2023 представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС від 16.03.2021 № 1740-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатом чого складено акт від 02.06.2021 № 9486/20-40-07-01-08/34016558.

Так, відповідно до вказаного акту перевірки від 02.06.2021 № 9486/20-40-07-01-08/34016558 контролюючим органом встановлено порушення, зокрема:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», ПСБО 16 «Витрати» ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» занизило податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період всього на загальну суму 11 309 545 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 року у сумі 2535630 грн., за 2 квартал 2019 року у сумі 2157679 грн., за 3 квартал 2019 року у сумі 571171 грн., за 4 квартал 2019 року у сумі 912106 грн., за 1 квартал 2020 року у сумі 344246 грн., за 2 квартал 2020 року у сумі 2065368грн., за 3 квартал 2020 року у сумі 1192964 грн., за 4 квартал 2020 року у сумі 2218875 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 , 198.6 ст. 198, а. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 250240грн., в тому числі за березень 2019 року в сумі 250240 грн.

ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» скеровано до ГУ ДПС у Харківській області заперечення на акт документальної планової перевірки від 02.06.2021 № 9486/20-40-07-01-08/34016558 (вх. № 59723/6 від 01.07.2021).

Листом від 07.07.2021 № 26679/6/20-40-07-01-16 ГУ ДПС у Харківській області повідомлено ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» про результати розгляду заперечення підприємства на акт перевірки та зазначено про те, що висновки, викладені в акті перевірки від 02.06.2021 № 9486/20-40-07-01-08/34016558 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 № 00135030701, від 12.07.2021 № 00135060701 та рішення від 14.07.2021 № 00138690718 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.

Рішенням ДПС України від 05.10.2021 № 22563/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 12.07.2021 №№ 00135030701, № 00135060701 залишено без змін.

Позивач, не погоджуючи з прийнятими ГУ ДПС у Харківській області рішеннями, звернуся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: 1) ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод; 2) ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 № 996-XIV, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цієї нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції вищевказаним Законом не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов`язань, доходів або витрат, з нею пов`язаних.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм надає підстави суду для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, вимога щодо реальної зміни майнового стану суб`єкта господарювання, кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» (покупець) та ТОВ «НІКА ТРАСТ» (постачальник) укладено договір від 27.03.2019 № 08/01-19 (т. 2 зворотній бік а.с. 212-213), предметом якого відповідно до п. 1.1. договору виступає поставка будівельних матеріалів.

Згідно п. 2.2. договору, на підставі договору постачальник передає покупцеві рахунок фактуру на оплату продукції, що поставляється покупцю.

Оплата продукції, що поставляється, проводиться перерахуванням на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати оформлення рахунку на оплату (п. 2.3 договору).

За умовами п. 3.3 договору, цим договором передбачено переведення боргу третій стороні.

Відповідно до п. 4.3. договору, продукція вважається зданою постачальником і прийнята покупцем: за кількістю відповідно до кількості, зазначеній в накладній; за якістю зовнішнім оглядом на наявність пошкоджень продукції або її упаковки.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи рахунки на оплату (т. 2 а.с. 207-209), видаткові накладі (т.2 зворотній бік а.с. 209,210-211), ТТН (т.2 зворотній бік а.с. 217, 220).

Контролюючим органом в акті перевірки підтверджено, що ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» отримано від ТОВ «НІКА ТРАСТ» зареєстровані податкові накладні за результатом виконання договору від 27.03.2019 № 08/01-19 (т. 2 а.с. 9), суми ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту за березень 2019, відображено у ЄРПН, як відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ та даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

У бухгалтерському обліку зазначену операцію відображено на рахунку Д-т 631 К-т 20.

Оплата за товар відбувалась за умовами переведення боргу, що узгоджується з п. 3.3 договору від 27.03.2019 № 08/01-19.

Зокрема, 29.03.2019 укладено тристоронній договір про переведення боргу № 09/01-19 між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», ТОВ «НІКА ТРАСТ» та ТОВ «АЛЬПРОМ ТРЕЙДІНГ» на суму 617299, 68 грн. (т.2 зворотній бік а.с. 213-214), на підтвердження оплати якого позивачем залучено платіжні доручення № 1670 від 04.04.2019 на суму 400 000,00 грн., № 1698 від 05.04.2019 на суму 90 000,00 грн. та № 1729 від 08.04.2019 на суму 127 299,68 грн (т.2 а.с. 198-199). Заборгованість за договором про переведення боргу від 29.03.2019 № 09/01-19 між сторонами відсутня, що не заперечується відповідачем.

Також, 30.07.2019 укладено тристоронній договір про переведення № 21/01-19 між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», ТОВ «НІКА ТРАСТ» та ТОВ «СМП ПРОФІТ» (т.2 зворотній бік а.с. 215,216) на суму 195932,88 грн. Оплата за вказаним правочином відбулась згідно платіжних доручень № 3955 від 30.07.2019 на суму 195932,88 грн. (т.2 зворотній бік а.с. 201), заборгованість між сторонами відсутня.

01.08.2019 укладено тристоронній договір про переведення боргу № 22/01-19 між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», ТОВ «НІКА ТРАСТ» та ТОВ «АЛЬПРОМ ТРЕЙДІНГ» на суму 303223, 44 грн. (т.2 зворотній бік а.с. 216), оплата за яким підтверджується платіжними дорученнями № 3956 на суму 100 000,00 гн., № 3995 на суму 203223,44 грн. (т.2 зворотній бік а.с. 199, 200). Заборгованість між сторонами відсутня, що не заперечується відповідачем.

05.08.2019 укладено тристоронній договір про переведення № 25/01-19 між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», ТОВ «НІКА ТРАСТ» та ТОВ «СМП ПРОФІТ» (т.2 зворотній бік а.с. 214,215) на суму 384 980,52 грн., виконання якого підтверджується платіжними дорученнями № 4019 на суму 200 000,00 грн. та № 4024 на суму 184 980,52 грн. (т.2 зворотній бік а.с. 200,201). Заборгованість між сторонами відсутня.

В акті перевірки (т.2. а.с. 13) контролюючим органом підтверджено, що кредиторська/дебеторська заборгованість ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» перед ТОВ «НІКА ТРАСТ» станом на 31.12.2019 року складає 0 грн., жодних зауважень щодо порядку оплати суб`єктом владних повноважень не висловлено.

На підтвердження наявності у штаті підприємства належної кількості персоналу для проведення господарської діяльності позивачем залучено до матеріалів справи виписку по штатному розпису ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» (т. 16 а.с.90-130).

Так, як вбачається зі змісту акта перевірки контролюючий орган вказує на безтоварність та нереальність вказаних господарських операцій позивача з його контрагентом (т.2 а.с. 13), з посиланням на те, що заповнені ТОВ «НІКА ТРАСТ» ТТН не містять запису про номер посвідчення водіїв та в них не вказано кількість місць перевезеного будівельного матеріалу.

Суд зазначає, що надані позивачем ТТН в повній мірі дають можливість зрозуміти характер господарської операції, а саме заповнені основні реквізити щодо пункту навантаження, розвантаження, реквізити сторін, марка, модель та номер транспортного засобу, прізвища і ініціали водіїв, які перевозили вантаж.

Тому, суд, зважаючи на висновки Верховного Суду у постанові від 28 травня 2019 року у справі № 826/15112/16 та у постанові від 07.04.2021 у справі №1.380.2019.004714, дійшов висновку, що певні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо докази у справі в сукупності підтверджують факт господарської операції.

У постанові від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а Верховним Судом зауважено, що за своєю правовою природою, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів (Аналогічна правова позиція вказана постанові Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі № 815/3170/16).

Тобто, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 року у справі № 640/18984/18 та від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а.

Крім того, якщо обов`язок щодо перевезення товару був покладений на контрагентів, то відповідно заповнення контрагентами чи перевізниками товарно-транспортних накладних з недоліками не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару.

Аналогічну правову позицію також викладено у постановах Верховного Суду від 06.07.2021 року у справі № 816/149/16, від 06.08.2021 року у справі № 640/18984/18, від 12.02.2021 року у справі № 804/2317/18, від 02.02.2021 року у справі №808/412/16, від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Таким чином, товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а отже недоліки в її заповненні та й взагалі її відсутність, за наявністю первинно - бухгалтерських документів, є належним підтвердженням здійснення фінансово - господарської операції.

Відтак, підсумовуючи вищезазначене, враховуючи те, що предметом договору від 27.03.2019 № 08/01-19 є саме поставка будівельних матеріалів, а не надання послуг з перевезення вантажів, а тому дослідженню підлягає саме факт отримання таких будівельних матеріалів позивачем та їх бухгалтерський облік, належність чого не ставиться контролюючим органом під сумнів, а не зазначення у товарно-транспортних накладних інформації про посвідчення водіїв, які здійснювали поставку товару, не спростовує факту його придбання та постачання, оскільки факт отримання позивачем придбаного у ТОВ «Синтез-Профіт» товару підтверджується складеними видатковими накладними.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки (т.2 а.с. 13-14)на обставини того, що відповідно до інформативної бази даних ДАІ за державними номерами, відображеними у ТТН облікуються лише червоний мотоцикл, модель КМЗ Дніпр 11 та червоний мотоцикл, модель VIPER ZS 150J, оскільки відповідачем не конкретизовано, на який момент у часі ним були встановлені такі відомості, адже ТОВ «НІКА ТРАСТ» проведено відправку придбаного позивачем товару на адресу ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» лише у березні 2019 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач скористався правом направлення запиту контролюючого органу до органів державної влади щодо об`єктів оподаткування, які ними реєструються згідно із законодавством, зокрема до Головного сервісного центру МВС щодо того, за ким зареєстроване право власності на транспортні засоби, вказані в ТТН у порядку пункту 73.1 статті 73 ПК України.

Щодо висновку контролюючого органу в акті перевірки (т.2 зворотній бік а.с. 13) в частині того, що відповідно до звітів форми 1-ДФ у штаті ТОВ «НІКА ТРАСТ» лічиться лише 1 особа директор ОСОБА_10 , у той час як в ТТН по спірним правовідносинам зафіксовано факт роботи на підприємстві 4 водіїв ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , то суд зазначає, що, по-перше ТТН не є тим первинним документом, який підтверджує чи спростовує обставини перебування водія саме у штаті ТОВ «НІКА ТРАСТ», а вказаний документ лише фіксує обставини того, хто виконав перевезення вантажу.

По-друге, обставини відсутності у штаті ТОВ «НІКА ТРАСТ» водіїв за даними звітності форми 1 ДФ не може в повній мірі підтверджувати неможливість залучення підприємством такого персоналу за договорами аутсорсингу чи аутстаффінгу, а відтак звіти з ЄСВ формуються та подаються тими суб`єктами, які надають трудові ресурси, а не контрагентом позивача. Тобто, у разі не подання таких звітів контрагентом позивача, відповідальність покладається на такого суб`єкта підприємницької діяльності, а не на позивача.

Також, слід зазначити, що законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Таких доказів суду не надано, а тому посилання відповідача в акті перевірки (т.2 зворотній бік а.с. 13) на відсутність у ТОВ «НІКА ТРАСТ» складських та офісних приміщень, комунальних послуг, залишків ТМЦ, основних засобів суд до уваги також не приймає, з огляду на фактичну недоведеність такої позиції контролюючого органу.

З огляду на зазначені обставини та той факт, що ТОВ "НІКА ТРАСТ" поставлено на адресу позивача товари в повному обсязі, суд вважає, що висновок про відсутність трудових ресурсів, зроблений відповідачем лише виходячи з податкової звітності (т.2 а.с. 14), є безпідставним та поверхневим, оскільки не враховує, що працівники могли бути залучені контрагентами позивача для виконання робіт на об`єктах позивача за договорами цивільно-правового характеру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2019 року по справі № 826/5910/17.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реальності надання позивачу ТМЦ від ТОВ «НІКА ТРАСТ».

Щодо висновку контролюючого органу про заниження позивачем показника по рядку 2120 Фінансового звіту «Інші операційні доходи» та об`єкту оподаткування податком на прибуток всього на загальну суму 1251197 грн., що є порушенням п.5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, то суд зазначає наступне.

Пунктами 5 та 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - НП (С) БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є, у тому числі, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

За визначенням поняття «амортизація», наведеним у підпункті 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України, амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) основного засобу.

При цьому, з метою спростування заниження фінансового результату до оподаткування на суму ненарахованої амортизації необхідно надати документи, які б свідчили про реконструкцію, модернізацію, добудову, вибуття, дообладнання чи консервацію основних засобів.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 29.09.2021 по справі №320/4918/19.

Так, представник позивача пояснив, що будівельні матеріали, отримані ним, у тому числі і від ТОВ «НІКА ТРАСТ» та використані підприємством протягом 2019 року увійшли до модернізації будівлі «літ.Г-2», що розташована за адресою: Харків, вул. Залютинська, 10, площею 2598 кв.м. (інвентарний номер ТЕ -889/О), що підтверджується актами приймання здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів типової форми ОЗ-2 від 13.12.2019, 31.10.2019, 31.08.2019, 31.07.2019, 27.06.2019, 30.04.2019, а факт належності вказаної будівлі до майна позивача підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 29 а.с. 202-203).

При цьому, на такі витрати була зарахована не вся сума будматеріалів у розмірі 1251197,10 грн. (як зазначено в акті перевірки), а сума амортизації за 2020 рік (62559, 86 грн.), яка розрахована на строк згідно строку експлуатації об`єкта (240 місяців) та починається за місяцем формування модернізації, зауважень щодо чого у відповідачем у відзиві на позов не викладено.

Відтак, позивачем підтверджено використання отриманих будівельних матеріалів від ТОВ «НІКА ТРАСТ» у власній господарській діяльності для модернізації власного нерухомого майна, що відображено у фінансовій звітності підприємства шляхом включення до витрат суми амортизації та враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, що, відповідно, виключає заниження по об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податку на прибуток ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» у 2019-2020 роках, то в акті перевірки зазначено, що до складу собівартості реалізованої готової продукції та товарів (ДТ 901, ДТ 902, ДТ 903) за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» включено вартість реалізованої продукції, товарів, робіт, що обліковуються по КТ рахунків 26 «Готова продукція».

Так, контролюючий орган вказує, що протягом періоду, який перевірявся, підприємством віднесено до складу собівартості виробництва витрати на послуги від наступних контрагентів: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , які надавали послуги виробничого характеру, а саме збирання та фарбування шаф та електронних компонентів.

Зокрема, порушення чинного законодавства контролюючий орган вбачає в тому, що зазначені особи протягом двох років постійно здійснювали трудову діяльність на території ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», виконують всі функції, що і наймані працівники підприємства, їх заробітна плата та функції не залежить від конкретного працедавця. Крім того, про недоцільність залучення підрядників свідчить також те, що ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» власними силами може виконувати ті ж самі роботи, що й залучені підприємці, що, як вважає відповідач, виключає економічний ефект від співпраці з вказаними підрядниками.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 3.10 "Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 року № 433 встановлено, що у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.

До цієї статті можуть наводитись додаткові статті:

"Дохід від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю", в якій відображається дохід від зміни вартості всіх активів (фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості, біологічних активів та інших), які оцінюються за справедливою вартістю. Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають дохід від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю.

"Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції", в якій відображається дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності.

До розрахунків приймається загальна сума інших операційних доходів.

Відповідно до п.3.20 вищезазначених методичних рекомендацій у статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; витрати підприємств (крім тих, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами) від зміни балансової вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю; інші витрати, які виникають у процесі господарської діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_5 укладено:

- договір оренди приміщення № 25102016 від 25.10.2016 (т. 32 а.с. 127-130), предметом якого є оренди приміщення площею 3401,00 м.кв в приміщенні «Літ. К-2» за адресою: АДРЕСА_1 , виконання якого підтверджується актами прийому передачі та додатковими угодами (т. 32 а.с. 131-139);

- договір про виготовлення продукції з давальницької сировини від 25.10.2016 № 25/10/2016 (т. 32 а.с. 140-141), відповідно до додаткових угод № 1 до якого вказано перелік металевих конструкцій, які збирає підрядник (т. 32 а.с. 148-150).

Відповідно до наявної в матеріалах справи детальної інформації про ФОП ОСОБА_5 зазначено основний вид діяльності по КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів (т. 30 а.с. 235), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

Всього було отримано та віднесено до складу собівартості послуг збірки 922861,00 грн. за 2019 рік, в бухгалтерському обліку вказані послуг відображено по проводкам ДТ23, ДТ 631, ДТ 26, ДТ901, ДТ 79що підтверджено в акті перевірки (т. 2 зворотній бік а.с. 47).

Між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_9 укладено наступні договори:

- договір оренди приміщення № 1/04/01-19 від 02.01.2019, предметом оренди якого є площа 164 кв.м. в приміщенні «літ. Г-2» за адресою АДРЕСА_1 , виконання якого підтверджується актом приймання приміщення від 02.01.2019 (т. 32 а.с. 192-195, 197;

- договір про виготовлення продукції з давальницької сировини від 02.01.2019 № 07/01-19, предметом якого є послуги зборки кондиціонерів (т. 32 а.с. 198-202). На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено акти виконання робіт по звірці кондиціонерів, акти прийому передачу у переробку, звіти про використання давальницької сировини, перелік матеріалів для виконання замовлень, акти виконаних робіт, платіжні доручення (т. 146 а.с. 165-254, т. 35 а.с. 1-79, т. 32 а.с. 203-250, т. 33 а.с.1-76, т.16 а.с. 165-254, т. 17 а.с. 1-249, т. 19 а.с. 1-130, т. 18 а.с. 1-59, т. 18 а.с. 1-250).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_9 за КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; Інші види діяльності за КВЕД 28.25 Виробництво промислового та вентиляційного устаткування; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів (т. 30 а.с. 237), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

У 2019 році ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» отримано послуг під підрядника на суму 4393000,00, в 2020 році 6423090,00 грн, заборгованість ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» перед ФОП ОСОБА_9 складає 3 207780,07 грн.

Між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_6 укладено:

- договір оренди приміщення № 01072017 від 01.07.2017, предметом якого є оренда підприємцем площі 340 кв.м. у приміщенні «літ. К-2» за адресою АДРЕСА_1 , виконання вказаного правочину підтверджується актом приймання приміщення від 18.06.2019, актом повернення приміщення від 16.09.2019 (т. 32 а.с. 99-,102, 109, 111);

- договір виготовлення продукції з давальницької сировини від 30.11.2016 № 30/11/2016, предметом якого є послуги зборки металевих конструкцій. На підтвердження реальності виконання умов вказаного правочину позивачем залучено додатки до договору від 30.11.2016 № 30/11/2016 (в яких зафіксовано попереднє узгодження замовлення (т. 32, а.с. 112-.126).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_6 за КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; Інші види діяльності за КВЕД 28.25 Виробництво промислового та вентиляційного устаткування; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів (т. 30 а.с. 233), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

В 2019 році ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» отримано від підрядника послуг на суму 1835 567,62 грн, в 2020 році 0 грн., заборгованість складає 135 578,21 грн. Всього було отримано та віднесено до складу собівартості послуг збірки 1835567, 62 грн. за 2019 рік, що підтверджено в акті перевірки (т. 2 зворотній а.с. 26).

Між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_8 укладено договори:

- договір оренди приміщення № 1/2018-32/02-01 від 01.10.2018, предметом якого є здача в оренду підприємцю площі 226,05 кв.м, реальність виконання якого підтверджується актом приймання приміщення від 01.10.2018, актом повернення приміщення 24.06.2020 (т. 32 а.с. 89-93, 95-98);

- договір оренди обладнання № 3/2018-33/02-01 від 01.10.2018, на підтвердження реальності виконання якого вказує додаткова угода №1 до вказаного договору )в якій зафіксовано перелік орендованого обладнання), акт приймання передачі обладнання від 01.10.2018, акт повернення обладнання від 24.06.2020 (т. 32 а.с. 77-88);

- договір на виготовлення електронних компонентів з давальницької сировини від 01.10.2018 № 2/2018-34/02-01, предметом якого є послуги виготовлення електронних компонентів. На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи додатки до договору 01.10.2018 № 2/2018-34/02-01, в яких зафіксовано попередні узгодження замовлень (т. 30 а.с. 183-197).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_8 за КВЕД 26.11 Виробництво електронних компонентів (т. 30 а.с. 229), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

Між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_15 укладено наступні правочини:

- договір оренди приміщення № 19062020 від 19.06.2020, предметом якого є оренда площі 340 кв.м. . в приміщенні «літ. Г-2» за адресою: АДРЕСА_1 , виконання якого підтверджується актом приймання приміщення від 19.06.2020, актом повернення приміщення від 10.09.2020 (т.32 а.с. 163-170);

- договір оренди приміщення № 08082017 від 08.08.2017, предметом якого є оренда площі 340 кв.м. в приміщенні «літ. К-2» за адресою: АДРЕСА_1 , виконання якого підтверджується актом повернення приміщення від 19.06.2019 (т. 32 а.с. 151-162);

- договір про виготовлення продукції з давальницької сировини від 02.08.2017 № 13/01-19, предметом якого є послуги зборки металевих конструкцій.(т.32 а.с. 171-78) На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи додатки до договору від 02.08.2017 № 13/01-19, в яких зафіксовано попередні узгодження замовлень (т. 32 а.с. 179-191).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_15 за КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; Інші види діяльності за КВЕД 28.25 Виробництво промислового та вентиляційного устаткування; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів (т. 30 а.с. 231), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

Між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_2 укладено наступні правочини:

- договір оренди приміщення № 0201/05/01-19 від 02.01.2019, предметом якого є оренда площі 340 кв.м. в приміщенні «літ. К-2» за адресою: АДРЕСА_1 , виконання якого підтверджується актом приймання приміщення від 02.01.2019, актом повернення приміщення від 11.09.2020 (т. 33 а.с. 109-114);

- договір оренди приміщення № 2/2020/25/01-19 від 25.06.2020, предметом якого є оренда площі 226,05 кв.м. в приміщенні «літ. Г-2» за адресою: АДРЕСА_1 , виконання якого підтверджується актом приймання приміщення від 25.06.2020 (т. 33 а.с. 77-81);

- договір оренди обладнання № 3/2020/26/01-19 від 25.06.2020, на підтвердження реальності виконання якого вказує акт приймання обладнання від 25.06.2020 (т.33 а.с. 82-87);

- договір на виготовлення електронних компонентів з давальницької сировини від 08.05.2020 № 1/2020/21/01-19, предметом якого є послуги виготовлення електронних компонентів (т. 33 а.с.115-117). На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи додатки до договору від 08.05.2020 № 1/2020/21/01-19, в яких зафіксовано попередні узгодження замовлень (т. 33 а.с. 118-124);

- договір на виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.08.2018 № 1/08-28/02-01, предметом якого є послуги зборки металевих конструкцій (т. 33 а.с. 88-93). На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи додатки до договору від 01.08.2018 № 1/08-28/02-01, в яких зафіксовано попередні узгодження замовлень, звіти про використання давальницької сировини, акти виконаних робіт, акти прийому передачі сировини у переробку, платіжні доручення (т. 33 а.с. 94-108, т. 13 а.с. 1-250,т. 14 а.с. 1-204, т. 16 а.с. 1-164, т.15 а.с. 1-249, т. 12 а.с. 1-250).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_2 за КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування. Інші види діяльності за КВЕД 28.25 Виробництво промислового та вентиляційного устаткування; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів (т. 30 а.с. 239), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

Між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_3 укладено наступні правочини:

- договір оренди приміщення № 01/11/2019 від 01.11.2019, предметом якого є оренда площі 340 кв.м. в приміщенні «літ. Г-2» за адресою: АДРЕСА_1 , виконання якого підтверджується актом приймання приміщення від 01.11.2019, актом повернення приміщення від 30.06.2020 (т. 33 а.с. 125-130);

- договір на виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.01.2016 № 01/01/15, предметом якого є послуги зборки металевих конструкцій (т. 33 а.с. 132-135). На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи додатки до договору від 01.01.2016 № 01/01/15, в яких зафіксовано попередні узгодження замовлень (т. 33а.с. 140-155).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_3 за КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; Інші види діяльності за КВЕД 28.25 Виробництво промислового та вентиляційного устаткування; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів (т. 30 а.с. 212), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

Між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_1 укладено наступні правочини:

- договір оренди приміщення № 020119/03/01-19 від 02.01.2019, предметом якого є оренда площі 308 кв.м., виконання якого підтверджується актом приймання приміщення від 02.01.2019;

- договір підряду від 01.01.2016 № 01/01-15, предметом якого є надання послуг фарбування металевих конструкцій із матеріалів замовника (т. 33 а.с. 167-170, 174). На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи додатки до договору від 01.01.2016 № 01/01-15, в яких зафіксовано попередні узгодження замовлень, звіти про використання давальницької сировини, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі у переробку, платіжні доручення (т. 33 а.с. 175-248, т. 23 а.с.1-250, т. 24 а.с.1-245, т. 25 а.с. 1-250, т. 22 а.с. 1-250, т. 27 а.с. 1-250, т. 26 а.с. 1-250, т. 19 а.с. 131-250, т. 31 а.с. 1-32, 40-102, т. 28 а.с. 1-28, т. 20 а.с. 1-251, т. 21 а.с. 1-250).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_16 за КВЕД 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали (т. 30 а.с. 216), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

Між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_4 укладено наступні правочини:

- договір оренди приміщення № а2-36/01-19 від 01.11.2019, предметом якого є оренда площі 340 кв.м. в приміщенні «літ. Г-2» за адресою: АДРЕСА_1 , виконання якого підтверджується актом приймання приміщення від 01.11.2019, актом повернення приміщення від 13.11.2019 (т. 33 а.с. 156-161);

- договір на виготовлення продукції з давальницької сировини від 20.05.2019 № а1-12/01-19, предметом якого є послуги зборки металевих конструкцій (т. 33 а.с. 162-164). На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи додаток до договору від 20.05.2019 № а1-12/01-19, в якому зафіксовано попередні узгодження замовлень (т. 33 а.с. 166).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_4 за КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; Інші види діяльності за КВЕД 28.25 Виробництво промислового та вентиляційного устаткування; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів (т. 30 а.с. 214), що узгоджується з характером послуг, які були надані ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

Обставини проведення робіт по виготовленню шаф кліматичних, розподільчих, електричних, виробничих кондиціонерів, в тому числі з системою фрикулингу підтверджується залученими позивачем кресленнями (т. 30 а.с. 1-131, т. 29 а.с. 206-250).

Щодо висновку відповідача в акті перевірки (т. 2 зворотній бік а.с. 29) про ненадання позивачем технічних завдань, креслень ті інших супутніх документів, що стосуються збірки кафів, кондиціонерів, як свідчення неотримання будь яких замовлень підрядниками та виконання будь яких робіт, то суд зазначає, що по-перше, вказані документи відносяться до технічної документації, завданням якої є розкриття саме технологічного процесу виготовлення окремо визначених продуктів, особливості виготовлення продукції за унормованими схемами з використанням переліку передбачених інструментів з технологічно визначеними характеристиками.

Натомість розкриття схеми передачі окремих деталей від замовника до підрядника для виготовлення таких ТМЦ підтверджено вищезазначеними актами прийому передачі сировини, звітами про використання давальницької сировини, оцінку яким контролюючий орган не надав в акті перевірки, а у відзиві на позов також не звернув увагу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт носять однотипний характер, оскільки вказані документи сформовані на підтвердження проведення підприємцями однотипних робіт за одними і тами ж кресленнями/схемами по виробництву аналогічних предметів.

Отже, дослідивши вищевказані первинні документи по взаємовідносинах позивача з його підрядниками, суд зазначає, що вони відповідають усім необхідним вимогам щодо форми та змісту первинних документів, вказані акти містять найменування учасників господарських операцій, обсяг проведених операцій, наданих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, який об`єм послуг було надано, за якою ціною, між якими контрагентами.

При цьому, доказів того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки також не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Відповідно до акту перевірки позивача, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 ; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, необхідність залучення вказаних підрядників пояснюється позивачем тим (т.2 а.с. 29), що за 2020 рік ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» випущено 32 тисячі готової продукції (обладнання для зв`язку шаф кліматичних, розподільчих, електричних, виробничих кондиціонерів, в тому числі з системою фрикулингу), а тому враховуючи обсяги виготовляємої підприємством продукції, значні витрати, пов`язані із наймом працівників відповідної професії та кваліфікації, а також відсутність малярів у штаті підприємства ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» вважало економічно доцільним передавати виконання робіт саме суб`єктами господарювання на договірних засадах.

Позицію контролюючого органу (т. 2 зворотній бік а.с. 30) щодо наявності у штаті підприємства достатньої власного персоналу, що виключає необхідність залучення підрядників для виконання робіт, суд також не приймає до уваги, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом.

Окрім того, у своїх поясненнях № 175/08-02 від 17.05.2021, які надані на запит контролюючого органу, ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» досить детально розкрито схему переміщення давальницької продукції та готових виробів між сторонами договорів, роз`яснено технологічний процес виготовлення, збірки, приймання та пакування шаф у розмірі виконання обов`язків кожною дільницею працівників та підготовки готової продукції до контролю якості та стандартизації з подальшим транспортуванням або здачі на склад (т. 2 а.с. 29).

З огляду на вказане, висновки відповідача викладені в акті перевірки стосовно господарських операцій позивача з фізичними особами-підприємцями, не відповідають обставинам справи та їх нереальність контролюючим органом не доведена.

Поряд з цим, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана позиція також узгоджується з позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16 та у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19.

Стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що оскільки фактично 100% свого доходу підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 отримано від ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», то проведені операції були здійснені лише з метою зниження податкового тягара (т.2 а.с. 29-30), суд не приймає до уваги вказану позицію контролюючого органу, оскільки підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, а вибір джерела доходу у майже 100 відсотковому співвідношенні імперативно не заборонено законодавцем, порушень позивачем у такому руслі конкретних вимог податкового законодавства відповідачем не вказано.

Відтак, вказані висновки контролюючого органу сформовано виключно на припущеннях, без посилання на об`єктивну інформацію, яка б беззаперечно спростовувала б факти здійснення господарських операцій, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи (послуги) придбавались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача та їх обліку, що, відповідно вказує на наявність ділової мети у господарських відносинах ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 та реальний характер спірних правовідносин.

Окрім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позов на порушення позивачем п. 44.6 ст44 Податкового кодексу (т. 36 а.с. 5), оскільки таке порушення не зафіксовано в акті перевірки.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позов (т. 36 а.с. 8) на обставини того, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є працівниками ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» (директор та зав. складу), то у залученні ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 до виконання підрядних робіт не було доцільності, оскільки вказані особи протягом 2 років постійно здійснюють трудову діяльність на території підприємства, виконують всі функції, що і наймані працівники ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», їх заробітна плата та функції не залежить від конкретного працедавця, а відтак, на думку відповідача, мало місце невиконання ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» функцій податкового агента при виплаті доходу, а саме не утримання, не нарахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Надаючи оцінку вказаним висновкам контролюючого органу, суд звертає увагу, що, дійсно, ОСОБА_1 займає посаду директора ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД».

При цьому, як вбачається зі змісту посадової інструкції директора підприємства (код КП 1210.1) (т. 16 а.с. 158, 159), директор виконує організацію виробничо господарської діяльності підприємства, забезпечує підприємство кваліфікованими кадрами, виконує організаційно господарські функції, здійснює управління, закріплення договірної дисципліни та обліку, господарських розрахунків, скеровує діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів, визначає, формує, планує, здійснює та координує всі види діяльності підприємства.

Відповідно до даних детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_16 за КВЕД 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали (т. 30 а.с. 216)

Як вбачається зі змісту договору підряду від 01.01.2016 № 01/01-15 ФОП ОСОБА_1 , як підрядник, зобов`язується забезпечувати фарбування виробів із матеріалів замовника (п. 2.1 договору); кількість і об`єм виробів, що фарбуються визначаються замовником на кожну партію шляхом надання видаткової накладної або аут прийому передачі до кожного замовлення (п. 3.1 договору).

Представник позивача вказав, що результати діяльності ФОП ОСОБА_16 відображено у відповідній податковій звітності форми 1-ДФ за 2019 та 2020 роки, всі податки та збори були сплачені у відповідності до вимог чинного законодавства, зауважень щодо чого відповідачем не зафіксовано в акті перевірки.

Отже, порівнявши посадову директора та види економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 , суд встановив, що вказана особа ( ОСОБА_1 ,) як фізична особа-підприємець і фізична особа директор ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» виконували різні функціональні обов`язки.

Тобто, фактично ФОП ОСОБА_1 займався забезпеченням фарбування виробів із матеріалів замовника не в ході трудової діяльності в якості директора ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», а виконував роботи згідно з цивільноправовим договором, оскільки такі роботи не відносяться до функцій та обов`язків, покладених на директора підприємства згідно посадової інструкції.

Стосовно трудової діяльності ОСОБА_2 , то представник позивача пояснив, що останній виконує обов`язки начальника господарського відділу, основні обв`язки якого полягають у здійсненні поточного ремонту сантехніки, офісних меблів, дверей, вікон, підлог (т. 1 а.с. 18).

Вказане узгоджується зі змістом посадової інструкції начальника господарського відділу ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» (т. 16 а.с. 162-164), відповідно до п. 2.1. якої начальник господарського відділу забезпечує господарське обслуговування та належний стан приміщень та будівель, та здійснює контроль за належним станом обладнання (освітлення, систем опалення, вентиляції, водопостачання); розробляє плани поточних ремонтів основних фондів підприємства (п. 2.2. інструкції); організовує забезпечення підприємства меблями, господарським інвентарем, засобами механізації інженерної та управлінської праці (п.2.4 інструкції).

Як вбачається з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу підприємця, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_2 за КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування. Інші види діяльності за КВЕД 28.25 Виробництво промислового та вентиляційного устаткування; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів (т. 30 а.с. 239).

Зі змісту договору на виготовлення електронних компонентів з давальницької сировини від 08.05.2020 № 1/2020/21/01-19 (т. 33 а.с. 155) вбачається обов`язок здійснення ФОП ОСОБА_2 , як виконавцем, зобов`язань виготовлення електронних компонентів (зборки) з наданої замовником давальницької сировини (матеріалів) (п. 1.1 договору).

Отже, порівнявши посадову начальника господарського відділу та види економічної діяльності ФОП ОСОБА_2 , суд встановив, що вказана особа ( ОСОБА_2 ,) як фізична особа-підприємець і фізична особа начальник господарського відділу ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» виконували різні функціональні обов`язки.

Тобто, фактично ФОП ОСОБА_2 займався виготовленням електронних компонентів (зборки) з наданої замовником давальницької сировини не в ході трудової діяльності в якості начальника господарського відділу ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД», а виконував роботи згідно з цивільно-правовим договором, оскільки такі роботи не відносяться до функцій та обов`язків, покладених на начальника господарського відділу згідно посадової інструкції.

Також, позивач вказав, що ФОП ОСОБА_2 сплачено всі податки та збори від доходу підприємницької діяльності у відповідності до вимог чинного законодавства, що також не ставиться під сумнів контролюючим органом в акті перевірки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що укладені ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» цивільно-правові договори з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 не містять ознак трудових договорів, адже відсутній обов`язок виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язок підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою, обов`язок дотримуватися регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

Частиною 1 ст. 42 Конституції України передбачено право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом

Згідно статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється зокрема на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності та вибору постачальників.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, висновок контролюючого органу про те, що відносини між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 за договорами на виконання робіт фактично є трудовими, а надані позивачем акти не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують наявність цивільно-правових відносин, є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови угоди на виконання робіт, їх зміст, а також норми законодавства, за яких такі документи, надані позивачем, не є прийнятними.

Окрім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо відмінностей між трудовими та цивільними (господарськими) правовідносинами.

Так, Верховним Судом при розгляді справ, пов`язаних із перекваліфікацією правовідносин між суб`єктами господарювання та фізичною особою-підприємцем, виділено ряд основних ознак, що відрізняє цивільні (господарські) відносини від трудових:

- трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (постанови від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 25 листопада 2021 року у справі №826/14117/14);

- основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулювано - чинним законодавством України (постанова від 6 жовтня 2021 року у справі №420/502/19);

- на відміну від господарських правовідносин, у трудових правовідносинах виплати особі винагороди у грошовій або натуральній формі здійснюються за роботи (послуги), виконувані в інтересах іншої особи, ці виплати є періодичними, тобто оплата носить системний характер за послуги (роботи), наданні в процесі виконання конкретної трудової функції (постанова 7 вересня 2020 року у справі №520/526/19).

За таких обставин в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою-підприємцем мають визначальне значення для вирішення спору.

Суд звертає увагу, що контролюючий орган не встановивши зміст (суть) правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , обов`язки (функції) ФОП ОСОБА_1 у таких відносинах і, не надавши правової оцінки природі виплаченого на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доходу (коштів), передчасно вказав на можливість його кваліфікації як такого, що отриманий від здійснення трудової діяльності.

Відтак, у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 позивач не є податковим агентом ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та не має обов`язку оподаткування виплаченого йому доходу.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт того, що ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 виконували роботи згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознаки трудових, і сторони цих договорів не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а відтак ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» не виконує функцію податкового агента стосовно вказаних осіб.

Отже, враховуючи те, що позивач не є податковим агентом, який зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету єдиний податок з заробітної плати вказаних вище осіб, а тому і відсутній обов`язок для ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок за останніх і, як наслідок, відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску за працівників, а отже і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій стосовно позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 00138690718 від 14.07.2021 року про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, є також незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо операцій з нерезидентами, то позивач у позовній заяві вказав, що ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» у 2019-2020 здійснювало придбання товарів (запчастин та комплектуючих) на підставі наступних контрактів:

-CONTRACT JWTE050318 DD 05.03.2018 JOINTWAY WORLDWIDE LIMITED

- CONTRACT JWTE110219 DD 11.02.2019 JOINTWAY WORLDWIDE LIMITED

-CONTRACT NO:XIN180102 DATED 02.01.18 X TECH CO., LTD

-CONTRACT TE120219 DD 12.02.2019 RUNDA ELECTRONIC(HONGKONG) LIMITED

-CONTRACT NO.ICTE10319 DD 01/03/19 ICA WORLDWIDE LIMITED HONGKONG

-CONTRACT JWTE110219 DD 11.02.2019 JOINTWAY WORLDWIDE LIMITED

-CONTRACT XIN12032020 DD 12/03/20 X TECH CO.LTD

-CONTRACT N0.28/01-19 DD 23.06/20 Гонконг HORIZONT TECHNOLOGY DEVELOPMENT LIMITED

-CONTRACT NO. 46/01-19 DD 17.10.2020 HONGDING INDUSTRY LIMITED

Надходження комплектуючих по вказаним контрактам підтверджується ВМД, СМР, коносаментами, інвойсами, пакувальними листами, оплата проведена у безготівковій формі (т. 28 а.с. 29-248, т. 29 а.с. 1-201, т. 144-198), обставини чого не містять зауважень контролюючого органу.

Придбання комплектуючих саме у цих контрагентів з Гонконгу обумовлено тим, що втни є або виробником, або дистриб`юторами виробників, тому реалізація вказаних комплектуючих відбувалась за заводськими цінами.

При цьому, придбані вказані комплектуючі, використовуються ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» для виробництва власної продукції (шаф), а також вказані деталі які входять до складу кондиціонерів, систем вентиляцій у шафах.

Позивач пояснив (т.1 а.с. 15), що придбані товари були у подальшому реалізовані відповідно до наступних контрактів:

- № 41/02-01 від 17.10.2019 року з INTEL CONSULT SAL offshore Co

- № 38/02-01 від 08.01.2019 року з INTEL CONSULT SAL Offshore Co

- № 41/02-01 від 17.10.2019 року з INTEL CONSULT SAL Offshore Co

- № 20/02-01 від 22.05.2020 року з Dynamic FZC OAE

-№ 00116/20 від 18.03.2020 року з СкайМобайл ООО Киргизька Республіка

- № 06/02-01 від 05.02.2020 року з Energy Vision LTD, ОСОБА_17 .

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку що ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» не надано до перевірки документи з трансферного ціноутворення відповідно до вимог п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, а тому на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб-нерезидентів), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 розділу І ПК України, внаслідок чого занижено фінансовий результат та оподатковуваний прибуток за період з 01.01.20149 по 31.12.2020 у загальній сумі 4623610, 00 грн., у тому числі, за 2019 рік заниження складає 1734871, 00 грн., за 2020 рік заниження складає 288739,00 грн. (т. 2 а.с. 42).

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у: неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону; нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки", відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Відповідно до підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК України обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Тобто, платник податків, придбавши товари у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, зобов`язаний збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат не підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки".

Таким чином, процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки", передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов`язаними особами.

Отже, зміст вказаних норм, дає підстави дійти висновку про те, що передбачений підпунктом 140.5.51 пункту 140.5. статті 140 Податкового кодексу України обов`язок платника податку збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів виникає у тому разі, коли такий платник здійснив реалізацію товарів на користь визначених нерезидентів в рамках неконтрольованої господарської операції за цінами, що не відповідають принципу «витягнутої руки».

Методологія проведення такого співставлення та застосування принципу "витягнутої руки", викладена у статті 39 Кодексу, та передбачає проведення зіставлення комерційних та фінансових умов операцій (підпункт 39.2.2 пункту 39.2), використання одного із методів, передбачених підпунктом 39.3.1 пункту 39.3, проведення економічного та порівняльного аналізу (підпункт "и" підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України).

При цьому, з метою визначення умов зіставності контрольованої і неконтрольованої господарської операції платнику податків достатньо проаналізувати основні умови господарських операцій визначених пп.39.2.2.2 пп.39.2.2 п.39.2 ст.39 ПК України, оскільки вимоги пп. 39.2.2.3-39.2.2.7 пп.39.2.2 п.39.2 ст. 39 ПК України несуть рекомендаційний а не зобов`язальний характер.

На виконання підпункту 39.3.1. пункту 39.3. статті 39 Податкового кодексу України, встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" здійснюється за одним із таких методів: порівняльної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; "витрати плюс"; чистого прибутку; розподілення прибутку.

Згідно підпункту 39.3.5.1, підпункту 39.3.5.2 статті 39 Податкового кодексу України «Метод "витрати плюс" полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції з аналогічним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях.

Метод "витрати плюс" може застосовуватися, зокрема, але не виключно, під час: виконання робіт (надання послуг) особами, які є пов`язаними з отримувачами результатів таких робіт (послуг); реалізації товарів, сировини або напівфабрикатів за договорами між пов`язаними особами; реалізації товарів (робіт, послуг) за довгостроковими договорами (контрактами) між пов`язаними особами (підпункт 39.3.5.2 підпункту 39.3.5 пункту 39.3 статті 39 ПК України).

Положення підпунктів а) та б) підпункту 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 ПК України встановлюють, що: валова рентабельність визначається як відношення валового прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів; валова рентабельність собівартості визначається як відношення валового прибутку до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, основними вимогами для визнання контрольованої операції такою, що відповідає звичайним цінам, є зіставність комерційних та/або фінансовим умов між контрольованою і неконтрольованою операцією, яка досягається: у разі відсутності значних відмінностей між ними, які можуть істотно вплинути на результат операції; можливості усунення відмінностей шляхом коригування умов та/або результатів зіставних чи контрольованих операцій.

Натомість, при застосуванні методу «витрати плюс» порівнюється валова рентабельність собівартості продажу товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції з аналогічним показником у зіставній (неконтрольованій) операції. При цьому, підпункт 39.3.5.2 підпункту 39.3.5 пункту 39.3 статті 39 ПК України передбачає, що саме метод «витрати плюс» є застосовним у разі реалізації товарів між пов`язаними особами.

Відповідно до Рекомендацій Настанов Організації Європейської співпраці та розвитку (ОЕСР пункти 2.21-2.38 Розділу ІІ), принципи якого закладено в норми Українського законодавства, щодо застосування цього методу, ціна перепродажу товару зменшується на величину прийнятої валової маржі, що визначається на основі валової маржі у порівняльних неконтрольованих операціях, які відображають суму, з якої особа, що здійснює перепродаж товару, намагається покрити всі операційні витрати, пов`язані з реалізацією товару, та, враховуючи виконання своїх функцій (залучені активи та потенційні ризики), отримує належний прибуток.

Другим же по пріоритетності, у відповідності до пп.39.3.5.1 пп.39.3.5 п.39.3 ст.39 ПКУ, є «метод витрати плюс», який, в свою чергу, полягає у порівняні валової рентабельності собівартості послуги контрольованих операціях з відповідними показниками рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях. При цьому, високий рівень подібності послуг, що порівнюється у контрольованих і неконтрольованих операціях, є менш важливим ніж у разі застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни. Але важливим є функціональна зіставність сторін операцій, оскільки вона безпосередньо впливає на розмір валового прибутку сторін і можливість його надійного порівняння.

В п.1.35 частини D розділу І «Принцип «витягнутої руки» Настанов ОЕСР зазначено, що метод «витрати плюс» порівнює маржу валового прибутку, отриману у контрольованій операції, з маржею валового прибутку, отриманого у неконтрольованій операції. Результат порівняння дає нам величину маржі валового прибутку, яку отримала б одна зі сторін, якби вона виконувала ті самі функції для незалежних підприємств, а також розмір плати, яку б вимагала ця сторона, а інша: згодилася б сплатити на основі принципу витягнутої руки, за виконання тих самих функцій.

Відповідно до пп.39.3.2.2 п.39.2 ст.39 ПК України, якщо під час застосування методів трансферного ціноутворення порівняння ціни або фінансового показника контрольованої операції проводиться з цінами або фінансовими показниками кількох співставних неконтрольованих операцій, використовується діапазон цін (рентабельності).

У разі наявності кількох співставних неконтрольованих операцій використання діапазону цін (рентабельності) є обов`язковим.

Підпунктом 39.3.2.5 п.39.3 ст.39 ПК України, встановлено не виключний перелік фінансових показників, які забезпечують встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» та можуть використовуватись під час визначення рівня рентабельності контрольованої операції.

Вибір показника рентабельності може здійснюватися з урахуванням, зокрема, але не виключно, таких факторів: виду діяльності сторони контрольованої операції; розподілу функцій, ризиків, активів сторін; економічної обґрунтованості обраного показника; незалежності показника від доходів та/або витрат в операціях між пов`язаними сторонами (пп.39.3.2.4 п.39.3 ст.39 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, метод "витрати плюс", який обрав позивач в даному випадку, складався з порівняння надбавки на витрати, понесені прямо чи опосередковано під час поставки товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції, з надбавкою на витрати, понесених прямо чи опосередковано під час вставки товарів (робіт, послуг) у співставній неконтрольованій операції.

Тобто, відповідно до абз."б" п.п.39.3.2.5 п.39.3 ст.39 ПК України, ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» був обраний показник валової рентабельності собівартості, що визначається як відношення валового прибутку до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).

У зв`язку з цим та відповідно до вимог пп.39.3.2.6 п. 39.6 ст.39 ПКУ (показники рентабельності визначаються на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності), та згідно положень п.п. «а» п.п. 39.3.2.5 п. 39.3 ст.39 ПК України з ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» на запити контролюючого органу роз`яснено (т. 2 а.с. 40) підстави використання методу «витрати плюс» з посиланням на те, що:

- валова рентабельність по операціям з ТОВ «СкайМобайл» (Киргизька Республіка) з 23.05.2020 по 31.12.2020 становить 22,3%, а валова рентабельність собівартості 32,6 %;

- валова рентабельність по операціям з Dynamic FZC (ОАЕ) з 23.05.2020 по 31.12.2020 становить 22,0%, а валова рентабельність собівартості 28,8%;

- валова рентабельність по операціям Energy Vision LTD(Республіка Маврикій Африка) становить 27,6%, а валова рентабельність собівартості 38,1%;

- валова рентабельність по операціям з INTELCONSULT SALT Offshore Co (Ливан) становить 15,1%, а валова рентабельність собівартості 17,2% (т. 31 а.с. 201-211).

За даними бухгалтерського обліку (звіт про фінансові результати) валова рентабельність за 2020 рік складає 13%,за 2019 рік валова рентабельність собівартості становить 16, 6%, а діапазон рентабельності собівартості за 2019 та 2020 роки становить від 14,9 % до 36,2%.

Тобто, з матеріалів справи вбачається (т. 2 а.с. 39), що позивач у відповідь на запити податкового органу від 27.04.2020 надавав пояснення та документи, що підтверджують суми витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», що відповідає вимогам ст.39 ПК України.

Зокрема, ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» звернуто увагу податкового органу, що річний дохід ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» за 2019 рік склав 147107, 60 грн., що є меншим 150 мільйонів гривень, а тому операції з контрагентами не є контрольованими, а річний дохід підприємства за 2020 рік склав 178229,10 грн., але за обсягом операцій з кожним із наведених контрагентів не перевищив 10 мільйонів гривень, тому операції за 2020 рік також не можна вважати контрольованими.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом ані в акті перевірки, ані у відзиві на позов на спростовуються вищезазначені твердження позивача та не оскаржується віднесення позивачем операцій у 2019-2020 роках із вказаними імпортними контрагентами до неконтрольованих.

Також, ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» звернув увагу контролюючого органу, що підприємством для визначення ціни за принципом «витягнутої руки» використовувався метод «витрати плюс», передбачений п.п. 39.3.5.1 п. 39.3 ст.39 Податкового кодексу України, який полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів у контрольованій операції з аналогічним показником рентабельності у заставних неконтрольованих операціям.

Окрім того, відповідно до додатку 3 від 23.05.2020 до наказу ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» від 03.01.2017 № 1/01-05 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» підтверджено застосування методу «витрати плюс» для підтвердження цін, визначеним за принципом «витягнутої руки» (т. 34 а.с. 16-25)

Водночас, відповідно до визначень понять, наданих у підпункті 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ринкова ціна це також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) саме у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно з підпунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Отже, з`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

Водночас, суд звертає увагу, що контролюючим органом ані в акті перевірки, ані у відзиві на позов не було надано доказів проведення як розрахунку показників чистої рентабельності, так і проведення порівняльного аналізу відхилення цін контрольованої операції від звичайних цін згідно умов договорів ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» з контрагентами, зокрема об`єм поставки, порядок оплати, умови транспортування тощо.

Окрім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки перевіряючим лише вказано на заниження ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» різниці, на які збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 4623610,00 грн. (т. 2 а.с. 42), однак не конкретизовано та не зафіксовано перелік первинних документів, на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження яких контролюючий орган прийшло до вказаного висновку.

Також, як вбачається з акту перевірки (т.2 а.с. 36), контролюючим органом надано запит від 27.04.2020 щодо причин не проведення 30% коригування по підприємствах нерезидентах та не відображення у додатках до декларації з податку на прибуток різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до пп.. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що жодних інших документів та/або інформації, зокрема, передбачених ст. 39.4.6 Податкового кодексу України щодо документації з трансферного ціноутворення, контролюючим органом не запитувалась, в тому числі, не подавались додаткові запит про надання додаткових документів та/або інформації.

ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» було надано відповідь на вищевказаний запит (вх. № 175/08-02 від 17.05.2021), яка містить опис і умови проведення неконтрольованої операції, опис річного доходу підприємства у 2019-2020 роках, звіти про фінансовий результат, дані про валову рентабельність по операціям та про валову рентабельність собівартості з посиланням на дані бухгалтерського обліку, що відповідає обраному підприємством методу «витрати плюс» 3 для визначення ціни за принципом «витягнутої руки».

Судом з`ясовано, що фактично відповідачем не обґрунтовано помилковість застосування позивачем методу «витрати плюс» в межах даних правовідносин, а позиція контролюючого органу зводиться виключно до того, що підприємством порушено вимоги п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині ненадання документів з трансферного ціноутворення, що, однак, не є визначальним під час надання оцінки обґрунтованості обрання підприємством методу «витрати плюс» для визначення цін за принципом «витягнутої руки» за неконтрольованими операціями з імпортними контрагентами.

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовуються обставини того, що ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» здійснювало неконтрольовані операції в 2019-2020 роках, зокрема, з нерезидентами з округу Гонконг, однак в пункті 39.4.6 статті 39 Податкового кодексу України (як і у всій статті 39) мова йде виключно про контрольовані операції, до яких застосовуються вимоги пункту 39.4.6 статті 39 ПКУ, що, однак, не мало місця у спірних правовідносинах.

Тобто, висновок відповідача про порушення позивачем у спірних правовідносинах норм підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України з підстав відсутності у наданих ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» документах інформації, визначеної вказаною нормою, є безпідставним.

Так, за змістом пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, вказана норма упорядковує складення та подання звітності для податкового контролю.

Згідно підпункту 39.4.2 цього пункту Податкового кодексу України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Підпункт 39.4.3 цього ж пункту Кодексу покладає на платників податків, що здійснюють контрольовані операції, обов`язок складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період.

А підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, на який посилається податковий орган в акті перевірки (т. 2 зворотній бік а.с. 36), визначаються обов`язкові вимоги до інформації, що має містись у документації з трансфертного ціноутворення (сукупності документів або єдиного документу, складеного у довільній формі).

Однак, зважаючи на відсутність у спірних господарських операціях позивача з його контрагентами-нерезидентами однієї з обов`язкових умов, що давала б підстави для їх визначення як контрольованих, необґрунтованим є твердження відповідача про порушення позивачем правил заповнення документації по контрольованим операціям, що, відповідно, має своїм наслідком необґрунтованість висновків контролюючого орану про ненадання документів на підтвердження ціни товару за принципом «витягнутої руки».

Таким чином, враховуючи придбання ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» товару з метою провадження господарської діяльності, а також те, що підприємством надано до перевірки пояснення документи, які підтверджують визначення ціни за принципом «витягнутої руки» з використанням ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» методу «витрати плюс», оцінку чому контролюючим органом взагалі не було надано, то висновок податкового органу щодо порушення з боку позивача вимог пп. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 Податкового Кодексу України є необґрунтованим та безпідставним.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Союз Спецтехніка.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Стосовно заявленого клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі задоволення позову повністю або частково. Суд повинен враховувати понесені стороною судові витрати під час розгляду позову.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частин 1 3 ст. 132, частин 1 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом виріш

Судом встановлено, що між ТОВ «НВП ТЕКО ЛТД» та Адвокатським об`єднанням «Справар» укладено договір № 2206/21-ПД-01 про надання правової (правничої) допомоги від 22.06.2021 року, додаткову угоду № 8 від 19.10.2021, в п. 2 якої конкретизовано опис робіт: підготовка позовних матеріалів (вартість - 10000,00 грн.), правове супроводження справи у Харківському окружному адміністративному суді (вартість - 15000 грн.), розмір гонорару за правову допомогу складає 25000,00 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору № 2206/21-ПД-01 про надання правової (правничої) допомоги від 22.06.2021 року позивачем залучено платіжне доручення № 5407 від 19.10.2021 року на суму 25000,00 грн. та акт надання послуг від 19.10.2021 № 318, в якому зафіксовано загальну вартість робіт у розмірі 25000,00 грн. у розрізі виконаних робіт: підготовка позовних матеріалів - вартість 10000,00 грн., правове супроводження справи у Харківському окружному адміністративному суді - вартість 15000 грн.

Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на правову допомогу, отриману стороною по справі не суб`єктом владних повноважень, підлягають розподілу разом з всіма витратами за правилами загального відшкодування понесених судових витрат.

Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 13.05.2021 року по справі № 826/13632/18.

У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Відтак, позивач на виконання вимог ст. 134 КАС України повинен надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, однак наявний акт надання послуг № 318 від 19.10.2021 року не розкриває та не деталізує скільки часу адвокатом була витрачено на надання правової допомоги позивачу, які спеціальні уміння застосовано, та які конкретно визначені послуги було надано.

При цьому надані послуги «підготовка позовних матеріалів, правове супроводження справи у Харківському окружному адміністративному суді» є загальними, не конкретизовано яку ж роботу у сфері права справді проведено, охоплюють послуги з підготовки позовної заяви та які пов`язані з оскарженням рішень суб`єкта владних повноважень у межах саме адміністративної справи № 520/27606/21.

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Предмет спору не є значно важким, не потребує значних правових знань чи умінь.

Проте, надані адвокатом послуги у частині, такі як подання позову, участь у судових засіданнях є безпосередньою правовою допомогою пов`язаною з розглядом справи у суді.

При розподілі судових витрат витрат на правову допомогу, необхідно враховувати складність справи.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 22.12.2020 року у справі №520/8489/19, від 14.12.2020 року у справі №320/4885/20, від 11.12.2019 року у справі №545/2432/16-а.

Так, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Суд наголошує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, з урахуванням співмірності розміру гонорару адвоката у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткові постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року № К/9901/5157/19 (№ 826/841/17) та від 24 жовтня 2019 року № К/9901/11712/19).

Таким чином, враховуючи, що мате ради справи не містять деталізованого опису наданих адвокатом послуг з розміром погодинної оплати, а заявлені до виконання такі послуги як підготовка позовних матеріалів та правове супроводження справи у Харківському окружному адміністративному суді носять загальний характер та є взаємодоповнюючими, а тому заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, з огляду на принцип співмірності та критерію розумності розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕКО ЛТД" (вул. Залютинська, буд. 10,м.Харків,61177) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.07.2021 року № 00135030701, яким товариству з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕКО ЛТД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) на суму 312800 (триста дванадцять тисяч вісімсот) гривень, з яких податковим зобов`язанням збільшено суму грошового зобов`язання на суму 250240 (двісті п`ятдесят тисяч двісті сорок) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 62560 (шістдесят дві тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.07.2021 року № 00135060701, яким товариству з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕКО ЛТД» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (код платежу 11021000) на суму 14397837 (чотирнадцять мільйонів триста дев`яносто сім тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 50 коп., з яких за податковим зобов`язанням збільшено суму на 11309545 (одинадцять мільйонів триста дев`ять тисяч п`ятсот сорок п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3088292 (три мільйона вісімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 50 коп.

Скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14.07.2021 року № 00138690718 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕКО ЛТД» застосовано штрафні санкції у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕКО ЛТД» (вул. Залютинська, буд. 10, м. Харків,61177, код ЄДРПОУ 34016558) сплачену суму судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕКО ЛТД» (вул. Залютинська, буд. 10, м. Харків,61177, код ЄДРПОУ 34016558) витрати на правничу допомогу у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06.02.2023 року.

Суддя А.С. Мороко