Постанова

від 10.02.2023 по справі 440/4047/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 р. Справа № 440/4047/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2022, повний текст складено 21.07.22 по справі № 440/4047/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління статистики у Полтавській області

про визнання незаконним, протиправним і скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління статистики в Полтавській області від 01.03.2022 № 52-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області із 02.03.2022; стягнути з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2022 по день фактичного допуску до роботи; стягнути з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 24000 грн. на відшкодування моральної шкоди; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області із 02.03.2022 та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02.03.2022 по день фактичного доступу до роботи у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції та вказала, що невиконання Головним управлінням статистики у Полтавській області наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380 шляхом скасування наказу від 13.12.2021 № 121-к "Про відсторонення від роботи" та не відновлення її допуску до трудових обов`язків позбавило можливості оцінити всі обставини при прийнятті рішення про звільнення, що у іншому випадку могло б змінити умови такого волевиявлення.

Також, апелянт вказувала на неможливість звільнення працівника під час дії режиму його відсторонення від роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, на виконання судового рішення у справі № 816/654/17 наказом Головного управління статистики у Полтавській області «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » № 96-к від 30.11.2020 скасовано наказ № 48-к від 11.04.2017 «Про звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами з 12.04.2017.

Державна служба статистики України листом від 27.10.2021 № 17.3-15/343-21 проінформувала керівників територіальних органів Держстату про необхідність забезпечити безумовне виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) у частині контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVІD-19 працівниками та державними службовцями територіальних органів центральних органів виконавчої влади, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, та забезпечення відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень, із 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, крім тих працівників, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVІD-19, та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVІD-19, виданий закладом охорони здоров`я.

13.12.2021 посадовими особами Головного управління статистики у Полтавській області складений акт №19-17/15-21 "Про відмову ОСОБА_1 надати копію документа про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVІD-19 або медичного висновку про абсолютні чи тимчасові протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVІD-19".

Наказом Головного управління статистики у Полтавській області від 13.12.2021 № 121-к "Про відсторонення від роботи", ОСОБА_1 , начальника управління по організації роботи з респондентами, відсторонено від роботи із 13.12.2021 до усунення причин, що зумовили відсторонення, або до закінчення дії карантину згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", як таку, що не надала інформацію про проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, копію документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність абсолютних чи тимчасових протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

28.02.2022 позивач звернулась до начальника Головного управління статистики у Полтавській області із заявою щодо припинення 01.03.2022 проходження державної служби шляхом звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» та виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, відпустки за стаж державної служби та вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати (ч. 3 ст. 83 Закону України Про державну службу).

Наказом Головного управління статистики у Полтавській області від 01.03.2022 № 52-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника управління по організації роботи з респондентами у зв`язку з виходом на пенсію, п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу».

Не погодившись із зазначеним наказом позивач звернулась до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача був прийнятий без порушення норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Так, підстави припинення державної служби визначені ст. 83 Закону № 889-VIII.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 83 Закону № 889-VIII у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Вихідна допомога державному службовцю, який звільняється на підставі пункту 7 частини першої цієї статті, виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію або досягнення 65-річного віку.

Із матеріалів справи встановлено, що 28.02.2022 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із власноруч написаною заявою про припинення проходження державної служби з 01.03.2022 шляхом звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII.

Враховуючи, що на момент звернення із такою заявою позивач досягла відповідного віку та набула права на пенсію державного службовця, відповідачем видано оскаржуваний наказ від 01.03.2022 № 52-к, який вручено ОСОБА_2 02.03.2022, про що наявний її підпис на наказі, до трудової книжки ОСОБА_1 внесений запис № 40 про звільнення з посади у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до п. 7 ч.1 ст. 83 Закону № 889-VIII.

Судовим розглядом встановлено, що незгода позивача із наказом про звільнення обумовлена тим, що звільнення позивача з посади відбулось без допуску на роботу у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380, яким призупинено дію наказу від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням до завершення воєнного стану в Україні», що набрав чинності 01.03.2022.

За твердженням позивача, невиконання Головним управлінням статистики у Полтавській області наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380 шляхом скасування наказу від 13.12.2021 № 121-к "Про відсторонення від роботи" та не відновлення допуску позивача до трудових обов`язків позбавило її можливості оцінити всі обставини при прийнятті рішення про звільнення, що у іншому випадку могло б змінити умови такого волевиявлення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153» опублікований у офіційному виданні Офіційний вісник України № 17 та є у вільному доступі в мережі інтернет за зупиняє дію наказу від 04.10.2021 № 2153, яким виключно встановлений перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням і не регулює інших, зокрема що стосуються порядку та підстав увільнення від виконання певних обов`язків такими працівниками, правовідносин.

Натомість, слід врахувати, що наказ від 13.12.2021 № 121-к, яким позивача відсторонено від роботи, виданий на виконання п. 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2022 № 372 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 внесені зміни до постанови № 1236 та п. 416 доповнено абзацом такого змісту: "Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану" (зміни набрали чинності 28.03.2022, опубліковані в офіційному виданні Урядовий кур`єр № 71).

Отже, положення п. 416 постанови № 1236, на підставі якого видавався наказ про відсторонення позивача від роботи, призупинено з 28.03.2022, тобто після звільнення ОСОБА_1 з посади 01.03.2022.

Щодо доводів позивача про неможливість звільнення відстороненого від роботи працівника колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до змісту ст. 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті (зокрема, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів), або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Так, підставою відсторонення ОСОБА_1 від роботи та видання наказу від 13.12.2021 № 121-к стало ненадання останньою інформації про проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, копії документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність абсолютних чи тимчасових протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, у виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

При цьому, відсторонення від виконання службових обов`язків не є припиненням державної служби, а є запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків, а отже є необґрунтованим твердження апелянта про те, що перед прийняттям рішення про її звільнення відповідач був зобов`язаний поновити допуск позивача до виконання трудових обов`язків.

На момент видання оскаржуваного наказу про звільнення позивача від 01.03.2022 № 52-к наказ про її відсторонення від роботи був чинним.

Одночасно слід вказати, що чинне законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, а саме: КЗпП України, Закон № 889-VIII, не містять положень щодо заборони звільнення працівника, зокрема державного службовця, за його власною заявою під час дії режиму відсторонення від роботи, у тому числі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закон № 889-VIII.

Також безпідставними є посилання позивача на те, що у разі скасування дії наказу від 13.12.2021 № 121- к та допуску її до роботи, у неї було б відсутнє волевиявлення на припинення трудових відносин, з огляду на не, що після подання заяви про припинення державної служби на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII, ОСОБА_1 не вчинялись дії на її відкликання.

Крім того, із оскаржуваним наказом позивач ознайомлена 02.03.2022 під підпис, заперечень чи зауважень до нього ОСОБА_1 при цьому не викладено.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування наказу Головного управління статистики в Полтавській області від 01.03.2022 № 52-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління статистики в Полтавській області поновити позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди є похідними від скасування оскаржуваного наказу, а тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 по справі № 440/4047/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов