Ухвала

від 13.02.2023 по справі 336/1124/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/1124/23

Пр.2/336/1068/2023

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

13 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Л.А. розглянула позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хани ЛТД», Департамента реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язати вчинити реєстраційні дії, подану в порядку цивільного судочинства, -

ВСТАНОВИЛА:

03.02.2023 позивач за допомогою засобів поштового листування звернувся до суду із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем-1; зобов`язати відповідача-1 надати державному реєстратору Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департамента реєтраційних послуг Запорізької міської ради заяву про державну реєстрацію юридичної особи для проведення реєстраційної дії щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1; уповноважити позивача надати державному реєстратору Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департамента реєтраційних послуг Запорізької міської ради заяву про державну реєстрацію юридичної особи для проведення реєстраційної дії щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1; зобов`язати державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департамента реєтраційних послуг Запорізької міської ради провести реєстраційну дію та внести відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1.

Справа 08.02.2023 на підставі протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 07.02.2023 передана в провадження судді Вайнраух Л.А.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддею встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за цією позовною заявою з таких підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у цивільній справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За змістом ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При цьому, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. До таких критеріїв також може бути віднесена й пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. (ст.2,4,5,19 ЦПК України). Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до правових висновків, здійснених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №145/166/18 (провадження № 14-524цс19), порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких ЦК України, ГК України, Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства».

На даний час Закон України «Про господарські товариства» втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю на підставі Закону № 2275-VIII від 06.02.2018.

Так, правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників регулюється спеціальним законом Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

Статтею 28 вказаного нормативно-правового акта врегульовано, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Так само, передбачено, що управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом за приписами ч.1,2 ст. 97 ЦК України.

У ч.1 ст.98 ЦК України передбачено, що Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Компетенція загальних зборів визначена відповідно статтею 30 вказаного вище спеціального закону, при цьому, за нормою ст.29 саме загальні збори є вищим органом товариства.

Так, п.7 ч.2 ст.30 Закону врегульовано, що обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства відноситься до компетенції загальних зборів.

Відповідно до ч.1 ст.99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У ч.3 ст.99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Із ч.1 ст.3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Таким чином права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч.3 ст.99 ЦК України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст.99 ЦК України, тобто, не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства своїх невід`ємних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є наступні права учасника товариства: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість (ст.5 Закону).

Так, Верховний Суд здійснив висновок, що у зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою відносин, що існують між учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень ч.3 ст.99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав. Така форма захисту не може розглядатися в площині трудового права.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч.3 ст.99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №145/1885/15-ц (провадження № 14-613 цс 18).

Також, відповідно до висновків, здійснених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, суддя вважає за необхідне зазначити наступне:

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

За чинною нормою ч.1-5 ст.39 Закону саме виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.

Також, Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст.43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Суддею у даній справі встановлено, що до позовної заяви додано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими керівником ТОВ «ХАНИ ЛТД» (код ЄДРПОУ 39260610) є ОСОБА_1 . У графі «відомості про органи управління юридичної особи» у зазначеному витягу вказано, що ними є загальні збори, директор; «засновник» - ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене, вбачається, що спір у даній справі виник саме з правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним, відповідно, підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, як такий, що пов`язаний з питанням звільнення керівника (директора), як виконавчого органу ТОВ «ХАНИ ЛТД». Відтак, відповідно до релевантної практики, має місце вимога, яка не може бути вирішена в судах загальної юрисдикції, що свідчить про наявність підстав для розгляду спору саме за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін, зазначений позов є господарським, тобто, не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства. При цьому, заявлені друга- четверта позовні вимоги (зобов`язати відповідача-1 надати державному реєстратору Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департамента реєтраційних послуг Запорізької міської ради заяву про державну реєстрацію юридичної особи для проведення реєстраційної дії щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1; уповноважити позивача надати державному реєстратору Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департамента реєтраційних послуг Запорізької міської ради заяву про державну реєстрацію юридичної особи для проведення реєстраційної дії щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1; зобов`язати державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департамента реєтраційних послуг Запорізької міської ради провести реєстраційну дію та внести відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1) є похідними від позовної вимоги про визнання трудових відносин припиненими, тому підлягають спільному розгляду.

Згідно з ч.2,3 ст.186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Відмовляючи у відкритті провадження, на виконання вимог ч.5 ст.186 ЦПК України слід роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За приписами ч.6 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Керуючись ст.ст.186, 258-260, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хани ЛТД», Департамента реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язати вчинити реєстраційні дії, подану в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому ст. 272 цього Кодексу, разом із доданими матеріалами.

Роз`яснити, що розгляд справи віднесено до Господарського суду Запорізької області в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала суду складена та підписана 13.02.2023.

Суддя Л.А. Вайнраух