Ухвала

від 10.02.2023 по справі 336/1157/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/1157/23

Пр.2-з/336/2/2023

У Х В А Л А

про повернення заяви про забезпечення позову

10 лютого 2023 року м.Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Вайнраух Л.А. розглянула цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАУТ", заінтересована особа: ОСОБА_1 , про забезпечення позову, поданою до пред`явлення позовної заяви, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача директор ТОВ «СНАУТ» Вихляєв С.В. звернувся до суду із вказаною заявою про забезпечення позову, за змістом якої просить забезпечити майбутній позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАУТ» до ОСОБА_1 про визнання права власності на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню літ. Б, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення арешту на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню літ. Б, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

За змістом заяви 01.08.2002 ТОВ «СНАУТ» придбало у ТОВ «ДИНАМО ПЛЮС» за договором купівлі-продажу об`єкта нерухомості №01/08 не завершене будівництвом нежиле нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки незавершене будівництво не було введене в експлуатацію, право власності ні до укладення договору, ні після цього, - не реєструвалось у бюро технічної інвентаризації, адже державній реєстрації підлягало лише право власності на завершені будівництвом та введені в експлуатацію об`єкти нерухомості.

14.11.2006 між Запорізькою міською радою та ТОВ «СНАУТ» укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

05.11.2007 постійно діючим третейським судом при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж» у справі №034-11/07 ухвалене рішення, яким визнано право власності ТОВ «СНАУТ» на цех по виготовленню миючих засобів інв. №1100, позначений літ. А-2, загальною площею 1252,1 м2, із входом в підвал (пл. 4,4 м2), ґанком (пл. 10,4 м2) та ґанком (пл. 8,8 м2); вбиральню, позначену літ. Б; паркан, позначений №1, ворота, позначені №2, замощення- майданчик інв. №117, позначений І, по вул. Базовій, 12, у м. Запоріжжя; зобов`язано ОП ЗМБТІ зареєструвати право власності ТОВ «СНАУТ» на перелічене вище нерухоме майно.

Наприкінці 2007 року Михайлівський районний суд Запорізької області видав виконавчий лист про примусове виконання зазначеного рішення третейського суду. На підставі ухвали суду та виконавчого листа ОП ЗМБТІ зареєструвало за ТОВ «СНАУТ» право власності на згадане нерухоме майно.

Поточний склад учасників ТОВ «СНАУТ» сформований 07.07.2011, коли підприємство придбано нинішніми власниками, у зв`язку з чим змінено директора підприємства, посаду якого обійняв ОСОБА_2 . Попередні власники та керівник не повідомляли нового власника підприємства про зазначене рішення третейського суду. Про нього стало відомо після того, як наприкінці січня 2012 р. до ТОВ «СНАУТ» звернувся представник орендаря ПП «СИМВОЛ» з приводу надання інформації про обставини введення в експлуатацію і подальшого відчуження складу літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , і надав копії документів про перехід права власності на цех по виготовленню миючих засобів літ. А-2, серед яких було зазначене рішення третейського суду, а також посвідчений нотаріусом договір купівлі-продажу, згідно з яким вказаний цех у 2008 р. відчужено на користь колишніх власників ТОВ «СНАУТ»: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільну часткову власність у рівних частках (по 1/2) кожному. З продемонстрованого представником ПП «СИМВОЛ» листа ДАБК стало відомо, що склад літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , не вводився в експлуатацію.

Як з`ясувалося після проведення внутрішньої перевірки, набувши у власність нерухомість, попередні власники ТОВ «СНАУТ» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не провели розрахунків з ТОВ «СНАУТ» за придбане майно, таким чином, підприємство здійснило відчуження нерухомого майна пов`язаним особам - своїм власникам (причому один з них на той час був керівником підприємства), однак, не отримало за нього жодної компенсації. Тому, як вважає заявник, рішення третейського суду стало інструментом не лише протиправного оформлення права власності на незавершений будівництвом та не введений в експлуатацію об`єкт в обхід передбаченої законом процедури, а, насамперед, протиправного присвоєння об`єкта нерухомості власниками ТОВ «СНАУТ». Оскільки цей об`єкт від 2002 р. належав ТОВ «СНАУТ», безвідплатне присвоєння його ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдало істотної шкоди правам та інтересам ТОВ «СНАУТ». Згодом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили відчуження нерухомого майна наближеній до них особі - ОСОБА_1 - за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. 23.09.2009 за р. №3591.

Коли про вищевикладені вище обставини довідалося нове керівництво, ТОВ «СНАУТ» звернулося до Михайлівського районного суду Запорізької області з заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж від 05.11.2007 р. у справі №034-11/07.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 25.05.2012 у справі №0816/828/2012 рік заяву задоволено, рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж» від 05.11.2007 у справі №034-11/07 скасовано. Ухвала набрала законної сили 01.06.2012

Після цього ТОВ «СНАУТ» звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , вимагаючи від суду скасувати запис Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на цех по виготовленню миючих засобів інв. №1100 літ. А-2; вбиральню літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012 у справі №0827/7463/2012 позов задоволено, скасовано запис Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню, літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж» від 05.11.2007 у справі №034-11/07; визнано ТОВ «СНАУТ» користувачем цеху по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральні, літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , з усіма правами забудовника.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2013 у справі №336/2251/13-ц роз`яснено рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012, зазначено, що зміст п. 1 резолютивної частини рішення полягає у скасуванні державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню, літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Міжрегіональний арбітраж» від 05.11.2007 у справі №034-11/07.

У 2016 р. ТОВ «СНАУТ» подало до Запорізької міської ради заяву про пролонгацію договору оренди земельної ділянки. Крім того, за змістом заяви, ТОВ «СНАУТ» з 2002 р. і по сьогодні безперервно володіє та відкрито користується нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 .

Спроба відчуження нерухомості попередніми власниками підприємства на свою користь на переконання заявника мала рейдерський характер і була спрямована на виведення (перед продажем підприємства) та присвоєння цього ліквідного активу. Навіть тимчасово переоформивши на себе право власності на майно, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ніколи не експлуатували зазначене майно, не намагалися його добудувати, навіть ніколи не з`являлися за адресою майна.

У червні 2015 р. ОСОБА_1 за змістом заяви здійснив спробу захоплення майна ТОВ «СНАУТ» за адресою: АДРЕСА_1 . Для цього він звернувся до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції з приводу реєстрації права власності за ним на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2009. Право власності було зареєстроване за ОСОБА_1 10.06.2015 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22115821 від 16.06.2015.

Проте, довідавшись про цю обставину, у серпні 2015 р. ТОВ «СНАУТ» звернулося до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції з приводу скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , подавши рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012 у справі №0827/7463/2012.

19.08.2015 державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 скасована на підставі рішення державного реєстратора, індексний номер 23788551 від 19.08.2015.

З метою завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію 01.09.2015 на замовлення ТОВ «СНАУТ» ПНВФ «СТРОЙІНДУСТРІЯ-Л» розроблено проект реконструкції будівлі літ. А-2 по АДРЕСА_1 , під цех по виробництво меблів.

28.09.2015 інспекція ДАБК в Запорізькій області зареєструвала декларацію ТОВ «СНАУТ» про початок будівельних робіт №ЗП082152712561.

Довідавшись про невдалу спробу реєстрації права власності, ОСОБА_1 здійснив спробу оскаржити рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012 у справі №0827/7463/2012. Eхвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.11.2015 р. справі №0827/7463/2012 ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2012.

Відтоді 5 років ОСОБА_1 не нагадував про себе. Через фінансові труднощі, викликані світовою фінансовою кризою, а також падінням економіки, спричиненим збройною агресією Російської Федерації у 2014 р., добудова нерухомості по АДРЕСА_1 тривала дуже повільно. Наприкінці 2020 р. будівельні роботи відповідно до проекту були звершені, розпочато підготовку до подання декларації про завершення будівництва для реєстрації права власності на вже завершене будівництвом майно.

Однак, у травні 2021 р. заявник помітив підозрілу активність ОСОБА_1 . Стало відомо 18.06.2021 з інформації з ДРРП на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 262255742 від 18.06.2021), що 19.01.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 56247669 від 21.01.2021 державного реєстратора Виконавчого комітету Енергодарсь- кої міської ради Запорізької області Пеліх Євгенії Ігорівни за ОСОБА_1 повторно зареєстроване право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі того самого правоустановчого документа - договору купівлі-продажу від 23.09.2009.

За змістом заяви директор ТОВ «СНАУТ» зустрівся з ОСОБА_1 у зв`язку з черговою спробою рейдерського захоплення майна підприємства. На зустрічі ОСОБА_1 вів себе зухвало, заявив, що все одно в будь-якому разі забере собі нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а на зауваження, що наше підприємство, як і минулий раз, домагатиметься скасування державної реєстрації за ним права власності, відповів, що має укладений щодо нерухомості іпотечний договір і вже домовився з іпотекодержателем про звернення на нього стягнення «без суду» (очевидно, в позасудовому порядку). Мова йде про договір іпотеки другої черги №РМ-8МЕ200/224/2008 від 30.10.2009 р., укладений між відповідачами: ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та Публічним акціонерним товариством «ОТП БАНК» (іпотекодержателем), що був посвідчений приватним нотаріусом Задачиною Н.В. зар. №4216, примірник якого знаходиться у розпорядженні заявника.

Як стверджує заявник, п.6.4 іпотечного договору передбачена можливість позасудового врегулювання питання задоволення вимог іпотекодержателя із вартості предмета іпотеки. Ці положення іпотечного договору відповідачі домовились, на переконання заявника, використати для наступної рейдерської атаки на майно нашого підприємства, оскільки інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, окрім позасудового врегулювання, передбачають конкурентні процедури під контролем державного чи приватного виконавця і заздалегідь не спроможні гарантувати якійсь певній особі набуття права власності на предмет іпотеки. Проте, використання засобів позасудового врегулювання дозволяє іпотекодержателеві на власний розсуд визначати набувача предмета іпотеки. І саме для реалізації цієї можливості відповідачі вступили у змову для рейдерського захоплення нерухомості позивача.

Також у заявника у розпорядженні наявна й копія договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 27.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.В. Данкевич. Тобто, через 8 днів після того, як ОСОБА_1 протиправно зареєстрував за собою право власності на нерухомість, він переоформив права іпотекодержателя з ПАТ «ОТП БАНК» на ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», і для остаточної реалізації його рейдерських планів залишилось тільки оформити передачу прав на нерухомість ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі іпотечного договору.

21.09.2021 заявник звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно для отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої спірне майно продано на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 31.08.2021 за р. №750. Право власності зареєстровано за ТОВ «2x2 ФІНАНС» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Соколова О.Є., індексний номер: 60094729 від 31.08.2021.

11.10.2021 ТОВ «СНАУТ», як видно із заяви, подало скаргу до колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції з проханням скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Соколов О.Є. індексний номер: 60094729 від 31.08.2021. Наказом Міністерства юстиції України №1687/5 від 29.04.2022, ухваленим за наслідками рішення колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, скасоване рішення приватного нотаріуса Соколова О.Є. індексний номер: 60094729 від 31.08.2021

Крім того, 27.01.2023 Офісом протидії рейдерству Міністерства юстиції України на виконання наказу Міністерства юстиції України №1687/5 від 29.04.2022 до Державного реєстру речових прав внесено запис про скасування рішення приватного нотаріуса Соколова О.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 60094729 від 31.08.2021, внаслідок чого право власності на цех по виготовленню миючих засобів, інв. №1100, літ. А-2; вбиральню, літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 , що протиправно відчужене на користь ТОВ «2x2 ФІНАНС», повернулось до ОСОБА_1 .

Наразі за твердженням заявника ОСОБА_1 має намір відчудження нерухомого майна добросовісному покупцю, з метою чого розміщує рекламу про його продаж, що вкрай ускладнить виконання рішення в майбутній справі та захист права власності юридичної особи.

Заявник наголошує, що предметом судового розгляду у майбутній справі має стати вимога ТОВ «СНАУТ» про визнання права власності на вказаний цех, що зареєстрований за ОСОБА_1 без належної правової підстави. Таким чином, відповідно до доводів заяви, належним, адекватним та співмірним характеру порушеного права заходом забезпечення позову є саме накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Враховуючи наведене вище, із посиланням на вимоги ст. 43, 149-152, 154 ЦПК України, представник заявника просить задовольнити заяву.

Справу передано в провадження визначеного головуючого судді 09.02.2023 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023.

Розглянувши заяву, суддею встановлено підстави для її повернення заявнику.

Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами ч.10 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Так, відповідно до положень п.5-7 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вказаним вимогам заява не відповідає, виходячи з такого.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із інформацію щодо ТОВ «СНАУТ» не підтверджує повноважень представника заявника директора Вихляєва С.В., адже здійснений за допомогою сервіса Опендатабот, який не є офіційним джерелом, не відповідає основним положенням про достовірність доказів відповідно до положень ст.79 ЦПК України.

У заяві відсутня ціна майбутнього позову, хоча, вочевидь, що визнання права власності відноситься за нормою п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України до вимог майнового характеру, й пред`явлення відповідної заяви до суду у 10-денний термін після постановлення ухвали суду про забезпечення позову (ч.4 ст.152 ЦПК України), вимагає зазначення юридичною особою балансової вартості нерухомого майна, що, зокрема, необхідне для встановлення суми судового збору.

Заявник не наводить пропозиції щодо зустрічного забезпечення або доводів в разі необґрунтованості його застосування.

Стосовно інших відомостей, які потрібні для забезпечення позову, суддя зауважує на таких.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Так, заявник стверджує, що ТОВ «СНАУТ» з 2002 року і по час звернення із заявою безперервно володіє та відкрито користується нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , не навівши жодних доказів на підтвердження та зазначаючи, що певний час об`єкт нерухомості перебував в оренді ПП «Символ». При цьому, не зазначено й про докази того, що вжиття заходу забезпечення не перешкодить здійсненню господарської діяльності певного суб`єкта господарювання. У суб`єктному складі заяви заявником не вказано й юридичних осіб, які є сторонами іпотечних договорів, інтересів яких вочевидь стосується питання про визнання права власності.

Тип спірного нерухомого об`єкта (цех по виготовленню миючих засобів, із вбиральнею, який не є об`єктом житлової нерухомості відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №322406618 від 09.02.2023, наданої на електронний запит судді), свідчить про його пов`язаність із господарською діяльністю та відповідним цільовим призначенням.

Слід зауважити, що відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України заява прозабезпечення позовуподається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За змістом ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При цьому, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. До таких критеріїв також може бути віднесена й пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Якщо враховувати правила виключної підсудності відповідно до приписів ст.30 ЦПК України, то адреса знаходження нерухомого майна дійсно може свідчить про підсудність справи Шевченківському районному суду м.Запоріжжя.

Проте, суддею здійснено електронний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства Юстиції України (за критерієм РНОКПП), за даними витягу з якого ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець із реєстрацією низки видів дозволеної підприємцю економічної діяльності відповідно до КВЕД, наразі державна реєстрація юридичної особи не скасована, підприємницька діяльність не припинена.

У цьому контексті слід зауважити, що відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Натомість, згідно з положеннями п.6, 13, 15 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Так, порушення правил підсудності в разі звернення із повторною заявою про забезпечення позову унеможливіть розгляд заяви по суті із ухваленням відповідного судового рішення про задоволення або відмову у задоволенні заяви. Тому суддя вважає за доцільне роз`яснити право на звернення із заявою про забезпечення позову до належного суду Господарського суду Запорізької області.

Додатково суддя наголошує в контексті наданого скріншоту із мережі «Іnternet», що відповідно до положень ст.100 ЦПК України врегульовано вимоги до електронних доказів та їх паперових копій, що необхідно врахувати заявнику при поданні оригіналу або певним чином засвідченого доказу.

Враховуючи наведене, суддя дійшла висновку про наявність підстав для повернення заяви заявнику.

Керуючись ст. 149-151, 153, 258, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАУТ", заінтересована особа: ОСОБА_1 , про забезпечення позову, подану до пред`явлення позовної заяви, - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду складена та підписана 10.02.2023.

Суддя Л.А. Вайнраух