Постанова

від 17.01.2023 по справі 523/12301/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3890/23

Справа № 523/12301/19

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В.,Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пінькової К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року

у справі про усунення від спадкування

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

встановив:

07 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , з яким позивачка ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з вересня 2013 року по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство.

Під час спільного проживання позивачки із ОСОБА_3 останній захворів та впродовж останніх місяців свого життя не міг самостійно пересуватися, обслуговувати себе, тому потребував постійного лікування та стороннього догляду, що забезпечувала лише позивачка ОСОБА_1

05 березня 2019 року позивачка звернулася до Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса із заявою про прийняття спадщини, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та на підставі цієї заяви 12 березня 2019 року державним нотаріусом заведено спадкову справу за № 200/2019.

Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом померлого ОСОБА_3 .

Між сторонами виник спір з приводу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 посилаючись на ст. 1264 ЦК України вважає, що вона є спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Мотивуючи свої вимоги позивачка вказує, що відповідач був обізнаний про безпорадний стан ОСОБА_3 , але жодного разу не відвідав останнього, будь якої допомоги не надав, хоча мав таку змогу, тобто ухилявся від піклування за хворим ОСОБА_3 , і лише після смерті останнього відповідач проявив інтерес до майна померлого звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тому позивачка ОСОБА_1 в уточнених позовних вимогах просила усунути відповідача ОСОБА_2 від спадкування за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги висновки суду про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 з підстав наведених у змісті оскаржуваного рішення суду першої інстанції є помилковими; судом безпідставно було відмовлено в задоволені клопотання позивачки про витребування від Суворовської державної податкової інспекції м. Одеси інформації стосовно сплати податків та зборів про доходи отримані відповідачем в 2019 році, що на думку скаржниці було необхідним для з`ясування обставин по справі, оскільки ця інформація мала б достеменно встановити чи дійсно відповідач ОСОБА_2 був в рейсі за контрактом та на яких територіях були отримані ним доходи і чи були сплачені податки та збори в період тяжкої хвороби його брата ОСОБА_3 , оскільки відповідачем суду надані лише копії документів, а не оригінали; судом ухвалене рішення за відсутності позивачки без надання їй можливості забезпечити захист її прав та інтересів адвокатом, який проживає в іншому місті; також скаржниця вважає, що суд мав відкласти розгляд справи призначений на 28 вересня 2022 року чим задовольнити подану нею заяву від 27 вересня 2022 року; також скаржниця зазначає, що судом не враховано того, що вирішення цієї справи здійснювалось під час пандемії та воєнного стану на території України, що унеможливило допит свідків зі сторони позивачки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник адвокат Тонкошкурова В.Л. посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Про дату, час і місце судового засідання сторони були завчасно повідомлені належним чином.

15 січня 2023 року від скаржниці ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 17 січня 2023 року об 11 год 30 хв Суворовським районним судом м. Одеси призначено судове засідання по цивільній справі № 523/136/77/22 за позовом ОСОБА_2 до неї про її виселення, на якому вона має бути присутня, тому просила апеляційний суд відкласти розгляд цієї справи за її апеляційною скаргою на іншу дату.

17 січня 2023 року від представника відповідача адвоката Тонкошкурої В.Л. надійшла заява про розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 без участі сторони відповідача, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу підтримують.

Колегією суддів визнано неповажними причини неявки скаржниці ОСОБА_1 у судове засідання, тому відсутні підстави для відкладення судового розгляду цієї справи.

Неявка в судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до вимогст. 367 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.263 ЦПК Українирішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.

За вимогамист.13ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

За вимогами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Предметом позову є матеріально правова вимога позивача до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення, а підставою обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлені та матеріалами справи підтверджуються такі факти і обставини у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4).

Листом від 12 березня 2019 року за № 909/0214 Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса проінформовано ОСОБА_1 про одержання її заяви про прийняття спадщини до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вхідним № 4034/02-14, на підставі якої було заведено спадкову справу за № 200/2019, також серед іншого повідомлено про необхідність надати в нотаріальну контору для одержання свідоцтв про право на спадщину документи, зокрема, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем (а.с. 6).

Відповідно до довідки №707 від 04 березня 2019 року за підписом керівника житлово-експлуатаційної організації за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_3 з 15 грудня 1995 року та ОСОБА_1 з 18 грудня 2017 року по час видачі довідки (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом померлого ОСОБА_3 , їхні батьки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 60).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 62).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 63).

Відповідно до листа від 19 березня 2019 року за № 995/0116 Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса повідомлено ОСОБА_2 , про одержання поданої ним заяви про прийняття спадщини до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вхідним № 507/01-16, яка долучена до спадкової справи за № 200/2019 (а.с. 64).

Із виписки № 31294 з медичної картки стаціонарного хворого від 04 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 , 1979 року народження знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні судино - мозкових захворювань з 30 грудня 2018 до 04 лютого 2019. Заключний клінічний діагноз: Гостре ПМК за типом внутрішньо мозкового крововиливу в стовбур головного мозку. Вегетативний стан. Гіпертонічна хвороба 3ст.Ст.3.Ризик 4.СН 0. Зі слів родичів захворів 30 грудня 2018 року.Рекомендовано лікування в режимі стаціонар вдома під нагляд сімейного лікаря з 04 лютого 2019 року (а.с. 18).

Відповідно до витягу зЄдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 єзасновником юридичної особи ТОВ "ФРІ-НЕТ", Ідентифікаційний код юридичної особи 41150311.Види діяльності зазначеного товариства було: Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; веб-порталі;ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування (основний).(а.с. 65,66).

Відповідач ОСОБА_2 є моряком, у період з 09 січня 2019 по 08 серпня 2019 року був влаштований на судно (а.с. 71-73) у зв`язку із чим знаходився за межами кордону України (а.с. 68,69), 09 серпня 2019 року прибув до м. Одеси.

Судом також встановлено, що померлий ОСОБА_4 був хрещеним батьком сина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .

Допитана судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_7 , пояснила, що знає відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з дитинства, разом із ОСОБА_3 вони хрестили сина відповідача ОСОБА_2 , між братами завжди були добрі стосунки. ОСОБА_3 мав квартиру, машину, працював в Укртелеком, був матеріально забезпеченим, у 2015 році пропонував їй матеріальну допомогу. З 2013 року ОСОБА_3 з жінкою не бачила, на всіх святах з ними він був один без жінки, казав що він холостяк, на свій стан здоров`я не скаржився. (а.с. 153, 154).

За статтею 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частин 2, 3 статті1223ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частиною 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту вказаної норми закону та відповідно до роз`яснень викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, правило ч.5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли ця особа не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік,тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Відповідно до статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до статті 1264ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно частини1статті 1269ЦКУкраїни спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.4.Глави 10 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (надалі Порядок) - Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин. Факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду про те, що позивачкою не доведено підстав позову, зокрема стосовно того, що вона є спадкоємицею четвертої черги, оскільки не надано судового рішення, яким встановлений факт сумісного проживаннязі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, і що спадкодавець потребував матеріальної чи іншої допомоги за весь час хвороби від відповідача,і що останній був обізнаний про безпорадний стан спадкодавця, але ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві тобто вчиняв умисні дії чи бездіяльність, спрямовані на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , з підстав наведених у змісті оскаржуваного рішення.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду судом першої інстанції і вирішення цієї справи за відсутності позивачки та її представника без законних на те підстав, що призвело до порушення процесуальних прав позивачки, і унеможливило реалізацію нею цих прав колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці доводи спростовуються наявними у справі матеріалами, та зауважує, що вирішуючи питання щодо можливості розгляду цієї справи та вирішення спору по суті заявлених вимог за відсутності учасників справи судом враховано вимоги ст. 223 ЦПК України, правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, ст. 6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, обізнаність її учасників про розгляд справи, та з метою недопущення затягування розгляду справи суд вірно вважав за необхідне розглянути цю справу за відсутності сторін, зокрема позивачки, про що зазначено у змісті оскаржуваного рішення.

Водночас колегія суддів також зауважує, що ця справа перебувала в провадженні суду першої інстанції з вересня 2019 року, і з цього часу по день ухвалення судом оскаржуваного рішення з боку сторони позивачки систематично подавалися до суду заяви про відкладення розгляду справи, зокрема, у зв`язку із зайнятістю представника позивачки адвоката Моторного Е.П. в інших процесах з розгляду певних судових справ, запровадженням на території України карантину, у зв`язку із перебуванням представника позивачки на самоізоляції, та в подальшому через хворобливий стан останнього, а також хворобу свідків з боку сторони позивачки, у зв`язку із воєнним станом та бойовими діями на території України.

Посилання скаржниці в якості доводів апеляційної скарги стосовно вирішення судом справи в період запровадженого на території України карантину та в подальшому воєнного стану, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказане не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та не призвело до неможливості реалізації позивачкою процесуальних прав передбачених ч.1 ст. 43, ст.49 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Європейськийсудз прав людини вказав,щопункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язуєсудидавати обґрунтування своїх рішень, але ценеможе сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якоїсудмає виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

Отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.367,374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складення повної постанови 23 січня 2023 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова