Постанова

від 08.02.2023 по справі 923/618/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 923/618/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" участі не брали,

від ОСОБА_1 участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021, прийняте суддею Соловйовим К.В., м. Херсон, повний текст складено 04.11.2021,

у справі №923/618/21

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний"

до відповідача: ОСОБА_1

про відшкодування збитків у розмірі 131 150 грн, завданих посадовою особою юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 131150 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час перебування на посаді керівника (голови правління) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за відсутності відповідного рішення загальних зборів позивача про встановлення відповідачу заробітної плати або винагороди безпідставно здійснила на свою користь виплату коштів заробітної плати (винагороди), чим заподіяла позивачу збитки у загальному розмірі 131150 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.05.2021 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №923/618/21.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021 у справі №923/618/21 (суддя Соловйов К.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" 111848,30 грн на відшкодування збитків та 1935,86 грн компенсації по сплаті судового збору; в решті позову про стягнення 19301,70 грн збитків відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване наявністю складу цивільного правопорушення у зв`язку з протиправним одержанням відповідачкою коштів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", внаслідок чого останнім було понесено збитки у сумі 111848,30 грн. В частині відмови у задоволенні решти позову місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту завдання йому ОСОБА_1 збитків у розмірі 19301,70 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021 у справі №923/618/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у даній справі або у задоволені позову відмовити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на тому, що вона з 15.12.2010 по 14.02.2019 працювала на посаді голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за безстроковим трудовим договором, приймалась на роботу на підставі рішення загальних зборів позивача, прийнятого під час дії попередньої редакції статуту, та з самого початку її призначення на посаду ОСОБА_1 нараховувалась визначена законодавством мінімальна заробітна плата, при цьому, за твердженням апелянта, надані позивачем до суду першої інстанції документи не підтверджують факт незаконного одержання або перерахування відповідачкою коштів вказаного об`єднання співвласників. Водночас скаржниця звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що до вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 збитків у вигляді нарахованої заробітної плати (з урахуванням сплати єдиного соціального внеску) за період з січня місяця 2017 року по квітень місяць 2018 року підлягає застосуванню строк позовної давності. Крім того, апелянт зауважує на тому, що спір у даній справі за своєю природою є трудовим, у зв`язку з чим він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки не підпадає під юрисдикцію господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№4879/21/Д2 від 17.02.2022) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021 у справі №923/618/21 без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі і посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, підлягають розгляду господарськими судами. Позивач також стверджує про те, що самостійне протиправне нарахування відповідачкою собі заробітної плати за рахунок коштів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" зумовлює завдання даній юридичній особі збитків, при цьому перебіг позовної давності для позивача розпочався з 16.02.2019, коли після звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління відкрилась інформація щодо фінансової та звітної документації, доступ до якої до 16.02.2019 мала виключно відповідачка, а тому строк позовної давності Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" у даній справі не пропущено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 02.02.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Між тим, з огляду на звільнення судді ОСОБА_2 у відставку з 17.02.2022, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/618/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №923/618/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 у визначеному складі суддів прийнято справу №923/618/21 до свого провадження та, з огляду на введення в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, вирішено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021 у справі №923/618/21 повідомити додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021 у справі №923/618/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України; призначено дану справу до розгляду на 14.09.2022 об 11:30; попереджено учасників справи про те, що явка представників останніх у судовому засіданні 14.09.2022 обов`язковою не визнається, а також запропоновано їм надати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд справи без їх участі або заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. з 12.09.2022 по 16.09.2022 судове засідання у справі №923/618/21, призначене на 14.09.2022 о 11:30, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

В подальшому у період з 19.09.2022 по 21.09.2022 суддя Таран С.В. перебувала у відпустці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 призначено справу №923/618/21 до розгляду на 05.10.2022 о 12:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 було відкладено розгляд справи №923/618/21 на 16.11.2022 о 12:00.

З огляду на відсутність в Південно-західному апеляційному господарському суді електроенергії, зумовлену проведенням в місті Одеса екстрених відключень з метою збалансування енергосистеми та уникнення аварій на обладнанні, судове засідання у справі №923/618/21, призначене 16.11.2022 о 12:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 призначено справу №923/618/21 до розгляду на 12.12.2022 о 12:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 було відкладено розгляд справи №923/618/21 на 18.01.2023 об 11:15, а протокольною ухвалою суду від 18.01.2023 на 08.02.2023 об 11:00.

У судовому засіданні 08.02.2023 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи, при цьому 03.10.2022 до апеляційного господарського суду каналами електронного зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 30.09.2022 (вх.№4879/21/Д3 від 03.10.2022) про розгляд справи №923/618/21 без скаржниці та її представника.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2006 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №14991200000006406 від 11.07.2006.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Розділу І статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №15 від 10.12.2016 (далі статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний"), дане об`єднання створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Об`єднання діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства та статуту. Об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом. Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (пункти 1, 3 Розділу ІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний").

Пунктом 1 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління та ревізійна комісія (ревізор) об`єднання.

В силу пунктів 2, 3, 8 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема, обрання членів правління об`єднання; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Рішення загальних зборів викладаються письмово.

Згідно з пунктами 12, 13 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

У пункті 14 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" вказано, що до компетенції правління належить, зокрема, розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису.

Положеннями пункту 16 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" передбачено, що правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління, зокрема, забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління; розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів об`єднання; відкриває і закриває рахунки об`єднання в банківських установах та інших фінансових установах, підписує банківські та інші фінансові документи.

Відповідно до пунктів 5, 6 Розділу IV статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" кошти об`єднання витрачаються правлінням згідно з кошторисами, затвердженими загальними зборами співвласників, та окремими рішеннями загальних зборів співвласників. Забороняється розподіл отриманих об`єднанням доходів або їх частини серед співвласників, працівників об`єднання, членів органів управління та інших осіб.

Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" листом №1 від 13.02.2019 повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідачка звільнена з посади голови правління даного об`єднання з 14.02.2019.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31.07.2019 у справі №766/4433/19, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 15.04.2020, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" про визнання незаконними рішення та наказу, поновлення на посаді.

У вищенаведеному рішенні судом першої інстанції було встановлено, що згідно з протоколом загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" №25 від 09.12.2010 ОСОБА_1 була обрана на посаду керівника (голови) цього об`єднання і на підставі наказу №14 від 15.12.2010 остання з 15.12.2010 приступила до виконання обов`язків голови правління даного об`єднання, проте рішенням правління, оформленим протоколом №3 від 05.02.2019, її було звільнено з вказаної посади та виключено зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені цією юридичної особи без довіреності, у зв`язку з чим в подальшому на виконання зазначеного рішення правління було видано відповідний наказ від 13.02.2019 про звільнення ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2019 у справі №766/4433/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11.12.2019 у справі №766/4433/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" про відшкодування моральної шкоди та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи також вбачається та сторонами не оспорюється, що у 2017-2019 роках Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" мало у Херсонській філії АТ КБ "Приватбанк" МФО 352479 поточний рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), до якого банком випущено декілька дебетових карток (зокрема, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ).

В період з 12.01.2017 по 03.12.2018 з зазначеного вище поточного рахунку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за платіжними дорученнями цього об`єднання було перераховано 123350 грн (з яких: 72350 грн у 2017 році та 51000 грн у 2018 році) за наступними реквізитами контрагента та призначенням платежу: "Реквізити контрагента: Мирний, ОСББ, 34458019; Рахунок, Банк: 26052060260079 МФО 352479 Херсонська філія АТ КБ; Призначення платежу: #5169332402214905*0318". Вказані кошти було перераховані позивачем за платіжними дорученнями №869 від 12.01.2017 на суму 1500 грн, №872 від 03.02.2017 на суму 4000 грн, №878 від 21.02.2017 на суму 1500 грн, №879 від 01.03.2017 на суму 3850 грн, №881 від 20.03.2017 на суму 1500 грн, №887 від 03.04.2017 на суму 5000 грн, №889 від 12.04.2017 на суму 5000 грн, №891 від 20.04.2017 на суму 1000 грн, №893 від 03.05.2017 на суму 5000 грн, №905 від 02.06.2017 на суму 5500 грн, №908 від 21.06.2017 на суму 1000 грн, №913 від 03.07.2017 на суму 5000 грн, №920 від 02.08.2017 на суму 5000 грн, №921 від 04.09.2017 на суму 6000 грн, №928 від 19.09.2017 на суму 1000 грн, №935 від 03.10.2017 на суму 5000 грн, №940 від 03.11.2017 на суму 6000 грн, №956 від 04.12.2017 на суму 4000 грн, №957 від 18.12.2017 на суму 1500 грн, №962 від 27.12.2017 на суму 4000 грн, №975 від 05.02.2018 на суму 4000 грн, №981 від 05.03.2018 на суму 4000 грн, №989 від 02.04.2018 на суму 4000 грн, №990 від 19.04.2018 на суму 1000 грн, №993 від 03.05.2018 на суму 4000 грн, №997 від 08.05.2018 на суму 1500 грн, №1004 від 04.06.2018 на суму 4000 грн, №1008 від 02.07.2018 на суму 4000 грн, №1004 від 20.07.2018 на суму 1500 грн, №1009 від 01.08.2018 на суму 4000 грн, №1016 від 03.09.2018 на суму 4000 грн, №1018 від 06.09.2018 на суму 500 грн, №1022 від 02.10.2018 на суму 4000 грн, №1024 від 11.10.2018 на суму 1500 грн, №1029 від 05.11.2018 на суму 4000 грн, №1037 від 03.12.2018 на суму 5000 грн, що підтверджується виписками банку по поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 (т.І а.с.46-83, 85) та квитанціями банку (т.І а.с.88, 89).

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" було подано до територіального органу Державної податкової служби України щомісячну звітність позивача за 2017-2018 року та за січень місяць 2019 року про нарахування заробітної плати застрахованим особам (за формою згідно з додатком 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905) (т.І а.с.20-45).

Відповідно до вищенаведеної звітності позивачем було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату (дохід) з урахуванням військового збору та податку на доходи фізичних осіб, а саме: за 2017 рік заробітну плату (дохід) в загальній сумі 39300 грн з нарахованим на цю заробітну плату єдиним внеском у загальному розмірі 8646 грн; за 2018 рік заробітну плату (дохід) в загальній сумі 45120 грн з нарахованим на цю заробітну плату єдиним внеском у загальному розмірі 9926,40 грн; за січень місяць 2019 року заробітну плату (дохід) в сумі 4175 грн з нарахованим на цю заробітну плату єдиним внеском у розмірі 918,50 грн.

З банківської картки позивача (№5169....9607), яка була відкрита до належного Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" поточного рахунку № НОМЕР_2 , через банкомат 03.01.2019 було знято 3700 грн (комісія банку за дану операцію склала 29,60 грн); 16.01.2019 400 грн (комісія банку за вказану операцію склала 3,20 грн) та 04.02.2019 3700 грн (комісія банку за наведену операцію склала 29,60 грн), що підтверджується виписками банку по поточному рахунку позивача, меморіальним ордером від 16.01.2019 та випискою банку по групі карток позивача (т.І а.с.84, 86, 87, 90, 92).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідачки 131150 грн збитків, завданих ОСОБА_1 під час перебування на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний".

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наявності складу цивільного правопорушення у зв`язку з протиправним одержанням відповідачкою коштів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", внаслідок чого останнім було понесено збитки у сумі 111848,30 грн. В частині відмови у задоволенні решти позову місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту завдання йому ОСОБА_1 збитків у розмірі 19301,70 грн.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Колегія суддів враховує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 судом касаційної інстанції викладено висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.07.2018 у справі №916/2408/17.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до частин першої, другої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України господарському суду необхідно встановити такі факти:

-неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії);

-наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права; у правовідносинах, що розглядаються, шкода це фактично міра відповідальності);

-причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою (є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди);

-вина завдавача шкоди (за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від її вини).

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

В силу частин першої, третьої та четвертої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між юридичною особою та його посадовою особою (зокрема, керівником), протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені юридичної особи, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17.

Таким чином, при застосуванні наведеної норми потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів тощо, адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах юридичної особи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №911/507/21.

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання (частина перша статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

За умовами частин сімнадцятої, вісімнадцятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Згідно з абзацом 9 частини дев`ятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників віднесено, зокрема, питання щодо матеріального та іншого заохочення голови та членів правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Приписами частини двадцятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" унормовано, що до компетенції правління відноситься розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису.

Особи, винні, у тому числі у недотриманні вимог цього Закону та порушенні статуту об`єднання несуть, зокрема, цивільну відповідальність відповідно до закону (стаття 29 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Звертаючись з позовом у даній справі, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" посилалося на те, що, перебуваючи на посаді голови правління даного об`єднання, ОСОБА_1 безпідставно здійснила на свою користь виплату коштів заробітної плати (винагороди), чим порушила вимоги чинного законодавства та положення статуту позивача, а також заподіяла останньому збитки у загальному розмірі 131150 грн.

Колегія суддів вбачає, що ОСОБА_1 була обрана на посаду голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" на підставі рішення загальних зборів та перебувала на цій посаді з 15.12.2010 по 15.02.2019.

При цьому наявні у матеріалах справи виписки банку по поточному рахунку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" №26000060291379 (т.І а.с.46-85, 87), які відображають перерахування позивачем грошових коштів разом зі сплатою військового збору та податку з доходів фізичних осіб за відповідні місяці 2017-2018 років і січень місяць 2019 року, а також квитанції (т.І а.с.88, 89), меморіальний ордер (т.І а.с.90) та виписка банку по групі карток даного об`єднання співвласників (т.І а.с.92) поряд зі звітністю позивача за 2017-2018 роки та за січень місяць 2019 року про нарахування позивачем заробітної плати застрахованим особам (зокрема, ОСОБА_1 , (т.І а.с.20-45) у своїй сукупності підтверджують факт набуття відповідачкою грошових коштів цього об`єднання співвласників у розмірі сум заробітної плати, наведених у зазначеній звітності, а саме: у загальній сумі 88595 грн (39300 грн за 2017 рік + 45120 грн за 2018 рік + 4175 грн за січень місяць 2019 року = 88595 грн), та грошових коштів, сплачених позивачем як єдиний внесок по застрахованій особі відповідачці у загальній сумі 19490,90 грн (8646 грн за 2017 рік + 9926,40 грн за 2018 рік + 918,50 грн за січень місяць 2019 року = 19490,90 грн).

Судом апеляційної інстанції враховується, що в силу пункту 16 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" лише ОСОБА_1 , як голова правління, мала право підпису усіх банківських та фінансових документів позивача, а тому саме внаслідок дій відповідачки, спрямованих на виплату собі заробітної плати, вказаним об`єднанням співвласників були перераховані вищенаведені суми грошових коштів. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні, натомість вказаний висновок повністю узгоджується з фактом того, що звітність позивача за 2017-2018 роки та за січень місяць 2019 року про нарахування позивачем заробітної плати застрахованим особам (зокрема, відповідачці) також складена за підписом ОСОБА_1 .

Водночас виписка банку по поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 за період з 01.02.2019 по 13.02.2019 (т.І а.с.86) поряд з випискою банку по групі карток Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" (т.І а.с.92) свідчать про набуття відповідачкою грошових коштів даного об`єднання в сумі 3700 грн внаслідок зняття відповідної суми готівки 04.02.2019 з картки №5169...9607, що була випущена банком до цього рахунку та власником якої за обліком банку значиться безпосередньо сама ОСОБА_1 . Відповідачка не довела фактів протиправного використання цієї картки іншою особою чи доказів її втрати, так само і не надала доказів звернення до правоохоронних органів або банку у зв`язку з втратою чи викраденням цієї картки, а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вказана сума коштів була знята саме власником картки ОСОБА_1 .

З аналогічних підстав Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку також і про доведеність позивачем факту зняття ОСОБА_1 з поточного рахунку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за належною відповідачу карткою до цього рахунку готівки через банкомат 03.01.2019 у сумі 3700 грн та 16.01.2019 у сумі 400 грн, проте вказані суми не враховуються судом до загального розміру набутих відповідачкою коштів даного об`єднання співвласників, оскільки загальна сума цих коштів 4100 грн (3700 грн + 400 грн = 4100 грн) відповідає розміру заробітної плати відповідачки за січень місяць 2019 року, який зазначено у відповідному звіті позивача про нарахування заробітної плати застрахованим особам (т.І а.с.45) та, як наслідок, вже було включено колегією суддів до наведеної вище загальної суми перерахованої відповідачці заробітної плати (88595 грн). Натомість врахуванню підлягає розмір комісії банку, сплаченої за рахунок коштів позивача за зняття ОСОБА_1 готівки з його поточного рахунку 03.01.2019, 16.01.2019 та 04.02.2019.

Водночас Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не подано жодного доказу на підтвердження прийняття загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" рішення щодо матеріального заохочення голови правління даного об`єднання (зокрема, стосовно встановлення голові правління заробітної плати, грошової винагороди, інших виплат тощо). При цьому судом враховується, що вирішення даного питання чинним законодавством та статутом позивача віднесено до виключної компетенції саме загальних зборів.

Кошториси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", які були б затверджені відповідними рішеннями загальних зборів та які передбачали б матеріальне заохочення голови правління даного об`єднання у вигляді виплати останньому грошових коштів заробітної плати (винагороди тощо), у матеріалах справи також відсутні.

Посилання скаржниці на те, що вона працювала на посаді голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за безстроковим трудовим договором, приймалась на роботу на підставі рішення загальних зборів позивача, прийнятого під час дії попередньої редакції статуту, та з самого початку її призначення на посаду ОСОБА_1 нараховувалась визначена законодавством мінімальна заробітна плата, колегією суддів оцінюються критично, оскільки у матеріалах справи відсутні та апелянтом до суду не подано ні безстрокового трудового договору, ні попередньої редакції статуту, які б передбачали виплату відповідачці заробітної плати. Натомість вищенаведене твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 свідчить про визнання останньою того факту, що нею отримувалась така заробітна плата за рахунок коштів позивача.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення, оскільки протиправна винна поведінка відповідачки у вигляді безпідставного привласнення нею коштів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" мала наслідком понесення даним об`єднанням співвласників збитків у розмірі отриманих ОСОБА_1 грошових коштів в якості заробітної плати в сумі 88595 грн (не передбаченої ні рішеннями загальних зборів, ні кошторисами позивача); сплачених позивачем коштів єдиного внеску по застрахованій особі відповідачці в сумі 19490,90 грн; готівки, яка була знята 04.02.2019 з поточного рахунку позивача за карткою № НОМЕР_4 , виданою відповідачці до цього рахунку, в сумі 3700 грн, а також комісії банку за зняття готівки з поточного рахунку позивача 03.01.2019, 16.01.2019 та 04.02.2019 в сумах 29,60 грн, 3,20 грн та 29,60 грн відповідно.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області про наявність підстав для часткового задоволення позову та, як наслідок, стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" збитків у загальному розмірі 111848,30 грн (88595 грн + 19490,90 грн + 3700 грн + 29,60 грн + 29,60 грн + 3,20 грн = 111848,30 грн).

Колегія суддів вбачає, що безпосередньо в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявлено про застосування до позовних вимог позивача про стягнення збитків у вигляді нарахованої заробітної плати (з урахуванням сплати єдиного соціального внеску) за період з січня місяця 2017 року по квітень місяць 2018 року строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута апеляційним судом лише якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 24.09.2020 у справі №15/143-б та від 30.04.2020 у справі №5023/5847/11.

З матеріалів справи вбачається, що всю судову кореспонденцію у справі №923/618/21 ОСОБА_1 було направлено за адресою: АДРЕСА_2 , яка вказана скаржницею також і в апеляційній скарзі, що свідчить про правильність останньої, між тим, вказана поштова кореспонденція повернулася до суду першої інстанції з відміткою "адресат відсутній" (т.І а.с.124, 143, 153, 166).

За умовами частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд першої інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідачки про судовий розгляд даної справи, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали суду за належною поштовою адресою ОСОБА_1 , правильність якої остання фактично підтвердила шляхом її зазначення безпосередньо в апеляційній скарзі, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, апеляційний господарський суд дійшов висновок про те, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідачка була належним чином сповіщена про перебування у провадженні Господарського суду Херсонської області даної справи за її участю, між тим остання своїм правом на подання заяви про застосування до позовних вимог позивача про стягнення збитків у вигляді нарахованої заробітної плати (з урахуванням сплати єдиного соціального внеску) за період з січня місяця 2017 року по квітень місяць 2018 року строку позовної давності не скористалася.

Отже, беручи до уваги те, що в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, враховуючи не подання ОСОБА_1 вищенаведеної заяви щодо позовної давності під час розгляду цієї справи в місцевому господарському суді, вказана заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, викладена скаржницею безпосередньо в апеляційній скарзі, Південно-західним апеляційним господарським судом залишається без розгляду.

Твердження скаржниці про те, що спір у даній справі за своєю природою є трудовим, у зв`язку з чим він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, адже не підпадає під юрисдикцію господарського суду, є помилковим, оскільки за умовами пункту 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Правовідносини, які виникли між сторонами щодо відшкодування збитків, завданих безпідставною виплатою заробітної плати, стосуються дій відповідачки під час здійснення нею своїх повноважень саме як посадовою особою головою правління позивача, при цьому наявність ОСОБА_1 трудових відносин з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" не впливає на характер спірних відносин, тим більше, що позивач звертається до відповідачки як до колишнього керівника юридичної особи з вимогами про стягнення збитків, а не як роботодавець з позовом до працівника про стягнення безпідставно набутої заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 14.04.2020 у справі №910/12217/19.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 05.10.2021 у справі №923/618/21 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021 у справі №923/618/21 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.02.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук