Постанова

від 26.10.2022 по справі 910/15162/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2022 р. Справа№ 910/15162/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 26.10.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 (повний текст рішення складено 09.02.2022)

у справі № 910/15162/21 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант»

про стягнення 651 293,30 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» (далі - Компанія): 642 285,05 грн основного боргу, що утворився в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір); 5 216,57 грн пені; 1 076,50 грн 3% річних та 2 715,18 грн втрат від інфляції, а всього 651 293,30 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- Товариством (постачальник) і Компанією (споживач) укладено Договір шляхом підписанням заяви-приєднання від 26.12.2018 №420056996 із зазначенням дати початку постачання електричної енергії з 01.01.2019;

- Компанія, порушуючи умови Договору, не вносила плату за спожиту електричну енергію, в зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 642 285,05 грн за період з грудня 2020 року по травень 2021 року;

- 22.01.2021 постачальником і споживачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості №7000041865 та встановлено термін розстрочення погашення заборгованості до 15.03.2021;

- станом на 09.09.2021 (дата підписання позовної заяви) Компанія не виконала умови Договору, заборгованість не сплатила;

- за прострочення виконання зобов`язань за Договором позивачем нараховано 5 216,57 грн пені, 1 076,50 грн 3% річних та 2 715,18 грн втрат від інфляції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" про стягнення 651 293,30 грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 560194,34 грн заборгованості та 8 402,92 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- враховуючи, що позивачем документально підтверджено наявність у відповідача боргу за грудень 2020 року у сумі 560 194,34 грн, з якою погодився і відповідач, підписавши договір від 22.01.2021 №7000041865 про реструктуризацію заборгованості, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача наведеної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- у стягненні решти суми (82 090,71 грн) заборгованості за період з січня по травень 2021 року слід відмовити, оскільки документального підтвердження її наявності матеріали справи не містять;

- щодо стягнення з відповідача 5 216,57 грн пені, 1 076,50 грн 3% річних та 2 715,18 грн втрат від інфляції, то такі вимоги задоволенню не підлягають оскільки частина таких сум нарахована на заборгованість за період з січня по травень 2021 року, наявність якої не підтверджена, а інша частина - за прострочення оплат у 2019 році і другої половини 2020 року, що документально не підтверджено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/15162/21 в частині відмови у стягненні 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції, 1449,08 грн судового збору. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції, 1449,08 грн судового збору порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що, при ухваленні рішення в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд не встановив дійсні обставини справи, не врахував положення договору та приписи закону, неправильно застосував положення Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме: ст. 46 та ст. 64, Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме п. 2.3.11, 2.3.14, 4.13, 4.14, 4.3 та дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 справу №910/15162/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15162/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 910/15162/21.

15.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15162/21.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (11.07.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/15162/21, розгляд справи призначено на 06.09.2022, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. 06.09.2022 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.09.2022 у справі №910/15162/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Козир Т.П., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 прийнято справу №910/15162/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Козир Т.П., Станік С.Р., розгляд справи призначено на 21.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 розгляд справи призначено на 26.10.2022.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 26.10.2022 з`явився представник скаржника (позивача), який підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/15162/21 в частині відмови у стягненні 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції, 1449,08 грн судового збору. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач (скаржник) учасників справи в судове засідання 22.09.2022 - не направив, заяв та клопотань - не подавав.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду надсилались учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді. Крім того, позивачем також було направлено відповідачу інформативний лист з повідомленням про розгляд справи та призначене судове засідання.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників позивача та відповідача в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Крім того, неподання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу, не є перешкодою для розгляду справи, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 26.12.2018 Компанією (споживач) було подано Товариству (постачальник) заяву-приєднання №420056996 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (в редакції, що діє з 01.01.2019), за умовами якого:

- Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (споживач) постачальником універсальних послуг (постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641 і 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом приєднання споживача до Договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком №1 до Договору (пункт 1.1 Договору);

- умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Правила) від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 Договору);

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору; постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного Товариством і побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатка №2 до Договору з дотриманням Порядку продажу, обліку та розрахунків за вироблену електричну енергію з альтернативних джерел енергії об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, затвердженого Регулятором (пункт 2.1 Договору);

- обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії / акта приймання-передачі електричної енергії (пункт 2.3 Договору);

- умови надання універсальних послуг споживачу повинні передбачати таке: ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником згідно з методикою (порядком), затвердженою Регулятором; споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання Договору (пункт 3.1 Договору);

- споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №3 до Договору (пункт 5.1 Договору);

- спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника; для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (пункт 5.2 Договору);

- ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 Договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором (пункт 5.3 Договору);

- інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування, але не раніше дати затвердження Регулятором такої ціни/складових такої ціни (пункт 5.6 Договору);

- ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за Договором, у тому числі у разі її зміни; у випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів) (пункт 5.7 Договору);

- розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (пункт 5.8 Договору);

- розрахунки споживача за Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок); при цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за Договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб; оплата вартості електричної енергії за Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника; оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів; спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.9 Договору);

- оплата рахунка постачальника за Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем такого рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем; всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.10 Договору);

- якщо споживач не здійснив оплату за Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, або не допустив уповноважених представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному Правилами (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів); у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені; пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за Договором; споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (пункт 5.11 Договору);

- у разі виникнення у споживача заборгованості за постачання електричної енергії за Договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність споживача; графік погашення заборгованості оформляється додатком до Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості; укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за Договором; у разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному Договором або договором про реструктуризацію заборгованості (пункт 5.12 Договору);

- Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання але не раніше дати, наведеній в комерційній пропозиції; умови Договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1 Договору).

За умовами комерційної пропозиції «Універсальна»:

- порядок оплати: попередня оплата - 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період - повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок - проводиться за фактично відпущену електричну енергію; обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно з умовами даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника; юридична особа, яка створена шляхом об`єднання побутових споживачів, здійснює повну оплату вартості спожитої на побутові потреби електричної енергії шляхом остаточного розрахунку; юридична особа, предметом діяльності якої є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг здійснює повну оплату вартості електричної енергії шляхом остаточного розрахунку;

- розмір пені та/або штрафу: подвійна облікова ставка Національного банку України; споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення;

- термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати: рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду; рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду; надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

22.01.2021 Товариством (кредитор) і Компанією (боржник) укладено договір №7000041865 про реструктуризацію заборгованості, за умовами якого:

- у порядку та на умовах, визначених даним договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, що виникла у боржника перед кредитором згідно з Договором, шляхом розстрочення її погашення (пункт 1.1);

- кредитор надає боржнику розстрочення оплати заборгованості на суму 560 194,34 грн, в тому числі ПДВ - 93 365,72 грн, а боржник зобов`язується повністю оплатити заборгованість відповідно до узгодженого сторонами графіку погашення заборгованості (додаток №1) (пункт 1.2);

- сплата заборгованості згідно з графіком погашення заборгованості здійснюється боржником незалежно від оплати поточних платежів відповідно до основного договору (пункт 1.3);

- розрахунок за даним договором проводиться в сумі та у строки, визначені згідно з додатком №1 до договору, шляхом перерахування боржником коштів на рахунок із спеціальним режимом використання (пункт 3.1).

За графіком погашення заборгованості кредитор та боржник засвідчили, що заборгованість відповідно до акта звірки розрахунків від 22.01.2021, що є додатком №2 до договір від 22.01.2021 №7000041865 про реструктуризацію заборгованості, становить 560 194,34 грн, в тому числі ПДВ - 93 365,72 грн; строк оплати - до 29.01.2021 - 186 731,44 грн; до 15.02.2021 - 186 731,44 грн; до 15.03.2021 - 186 731,46 грн.

Згідно з підписаним сторонами актом звіряння розрахунків від 22.01.2021 у відповідача заявник перед позивачем борг за грудень 2020 року у сумі 560 194,34 грн.

До матеріалі справи долучено виставлений відповідачу рахунок-фактуру від 30.12.2020 №6224035870 на суму 560 194,34 грн, що містить відмітку про його отримання відповідачем.

Таким чином, наведена сума боргу в розмірі 560 194,34 грн підтверджена і позивачем і відповідачем, учасниками спору не заперечувалась та задоволена судом першої інстанції у повному обсязі. У вказаній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.

В свою чергу, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні відмовив позивачу у стягненні 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції, з чим скаржник не погодився і звернувся з відповідною апеляційною скаргою.

Так, матеріалами справи підтверджується, позивачем додано до позовної заяви рахунки-фактури за січень - травень 2021 року з відповідними розшифровками до них, які не підписані відповідачем.

На підтвердження фактичного обсягу розподіленої електричної енергії споживачу - Компанії позивачем подано суду лист оператора системи розподілу від 19.08.2021 №04/530/13169.

Згідно з пунктом 2.3 Договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії / акта приймання-передачі електричної енергії.

Суд першої інстанції встановив, що жодного підписаного сторонами акта приймання-передачі позивачем суду не подано, а отже, на переконання суду першої інстанції, позивачем документально не підтверджено 82 090,71 грн заборгованості за січень - травень 2021 року, а доданий же до позовної заяви лист оператора системи розподілу від 19.08.2021 №04/530/13169, враховуючи умови Договору, - не прийнято судом першої інстанції в якості належного доказу виконання позивачем умов Договору.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем також подано суду помісячний розрахунок заборгованості споживача, в якому зазначено про те, що відповідачем в період з листопада 2020 року по серпень 2021 року здійснювалися часткові оплати боргу, проте жодних доказів, які б підтверджували оплату відповідачем боргу матеріали справи не містять, а враховуючи умови Договору щодо обов`язкового зазначення призначення платежу, встановити, за який період здійснено такі платежі, не вбачається за можливе.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог щодо 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що не погодившись з ухваленим рішенням, в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції, скаржник звернувся з апеляційною скаргою та просив скасувати в цій частині рішення суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині відмови у заявлених сумах, не відповідають обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює апеляційний розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.3.11 Правил, комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Пунктом 1.1 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку), цей Кодекс визначає принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, процеси та процедури для забезпечення формування даних щодо обсягу виробленої, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії з метою використання таких даних на ринку електричної енергії, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків із дотриманням рівних прав і без дискримінації учасників ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 12.4.4 розділу XII Кодексу комерційного обліку до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії.

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем було укладено господарський Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №420056996 від 01.01.2019, який укладено шляхом приєднання відповідача.

Так, пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

При цьому, пунктом 2.3 договору визначено, що обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі - продажу електричної енергії /акта приймання передачі електричної енергії.

Статтею 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що Оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 2.3.11. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. №312 (надалі - ПРРЕЕ), встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється і постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (п. 2.3.14. ПРРЕЕ).

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311 (далі - ККОЕЕ).

Відповідно до пп. 6.1. п. 6. Розділу XIII «Перехідні положення» ККОЕЕ, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника проводиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Згідно пп. 7.1. п 7. Розділу XIII «Перехідні положення» ККОЕЕ до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через центральну інформаційно - комунікаційну платформу визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують оператори електричної мережі.

З огляду на викладене, позивач зазначив у позові, що ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» не здійснює функції з обліку електричної та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами. В силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків, позивач не здійснює фіксацію (зйом) показників електролічильників, не визначає обсяг проданої електричної енергії.

Пунктом 4.3. ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

У відповідності до п. 4.3. ПРРЕЕ, ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», ідентифікаційний код 23243188, (Оператор системи розподілу та Адміністратор комерційного обліку) було надано позивачу інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем починаючи з 2019 року.

На підставі отриманих даних від оператора системи розподілу, позивачем формувалися відповідні рахунки-фактури за електроенергію починаючи з січня 2019 року, докази чого наявні у матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач листом вих. №2431 від 16.08.2021 звернувся до ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» з проханням надати інформацію щодо фактичного обсягу розподіленої електричної енергії споживачу - відповідачу (ТОВ «ФК «ЖИТЛОІНВЕСТ- ГАРАНТ»), у відповідь на який ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» надано довідку №04/530/13169 від 19.08.2021 в якій зазначило помісячний обсяг розподіленої електричної енергії, в тому числі, споживачу ТОВ «ФК «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» протягом січня 2019р. - липня 2021р., згідно якої, зокрема, за період з січня по травень 2021 року розподілено відповідно 5 028 кВт та 7 039 кВт енергії.

Пунктами 6.17. - 6.18. Розділу XIII ККОЕЕ, передбачено, що обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем (субспоживачами), визначається залежно від порядку (схеми) приєднання вузлів вимірювання з урахуванням втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.

У разі послідовного приєднання лічильників електричної енергії споживача та субспоживача, якщо точка розподілу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та субспоживачу:

1) для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів);

2) обсяг електричної енергії, спожитої субспоживачем, визначається відповідно до показів лічильника субспоживача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Оператор системи розподілу володіє всією технічною інформацією про схеми приєднання споживачів, здійснює арифметичні дії з показниками приладів обліку та передає учасникам ринку готові дані про обсяги розподіленої електричної енергії за кожною точкою комерційного обліку, а оскільки вартість послуг визначається з урахуванням даних комерційного обліку електричної енергії, наданих оператором мереж, відповідно, позивач не наділений повноваженнями щодо зміни обсягу нарахування вартості послуг на власний розсуд.

Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 червня 2021 року у справі №910/16328/19.

Отже, передана інформація про обсяги розподіленої електричної енергії Оператором системи розподілу є обов`язковою та пріоритетною для позивача при формуванні платіжних документів.

Крім того, в Постанові Верхового Суду від 09.06.2021 у справі 5023/10655/11 (922/1654/20) зазначено, що розрахунки за поставлену електроенергію зі споживачем Постачальник проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу показів приладу обліку відповідно до наведених вимог згідно з умовами договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що фактичні обсяги споживання електричної енергії саме відповідачем, а не іншими особами, підтверджено довідкою «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» №04/530/13169 від 19.08.2021, яка є належним та достовірним доказом для перевірки проведених нарахувань та встановлення всіх обставин, що стосуються предмету доказування, оскільки, наявність факту споживання електричної енергії та його обсяги не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування окрім інформації, отриманої від оператора системи розподілу.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази в підтвердження звернення відповідача до оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку стосовно неналежного виконання зобов`язань за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відповідно невірного визначення обсягів розподіленої електричної енергії за спірній період.

Відповідно до положень Типового Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що є Додатком 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги Оператора системи.

За підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача.

Відповідно до пункту 3.5. зазначеного Типового договору, за наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Довідка оператора системи розподілу №04/530/13169 від 19.08.2021 щодо обсягу розподіленої електричної енергії споживачу ТОВ «ФК «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ» - є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України виконання позивачем умов Договору, адже вказаний лист підтверджує правильність виставлених рахунків- фактур позивачем, а також те, що передана інформація Оператором системи розподілу - є обов`язковою для Позивача при формуванні платіжних документів.

Також, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що матеріали справи не містять документального підтвердження суми заборгованості за період з січня по травень 2021 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п 2.1. Договору, за цим Договором постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору, Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки Споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором, видавати Споживачеві безоплатно платіжні документи, приймати оплату наданих за цим Договором послуг будь-яким способом, що передбачений цим Договором (п. 7.2. Договору).

В свою чергу, позивачем до матеріалів позову було додано належним чином засвідчені копії підписаних позивачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію Відповідачем за період січень - червень 2021 року.

Відповідно до п. 4.13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб- сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14. ПРРЕЕ).

Відповідно до умов обраної комерційної пропозиції відповідачем, що є додатком №3 до укладеного між сторонами Договору, рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається Постачальником Споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що відповідач належним чином дотримався взяті на себе зобов`язання виконуючи умови Договору №420056996, а саме щомісячно з січня 2019 року формувало та виставляло до сплати рахунки-фактури за спожиту електричну енергію ТОВ «ФК «ЖИТЛОІНВЕСТ-ГАРАНТ», а неотримання та/або непідписання відповідачем відповідного рахунку-фактури та/або акту прийняття-передавання електричної енергії не звільняє Споживача від обов`язку сплачувати кошти за фактично вже куплений (спожитий) товар (електричну енергію) згідно умов укладеного договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження звернень та/або заперечень відповідача до позивача щодо виставленого рахунку/акту, правильність нарахувань, виставлених обсягів спожитої електроенергії, зокрема і у спірний період, і вказаних обставин відповідачем не було спростовано належними засобами доказування.

Крім того, відповідач був обізнаний стосовно відомостей для належного виконання зобов`язання, оскільки споживачем за період дії Договору було здійснено часткові оплати за спожиту електричну енергію, а також в Договорі №7000041865 про реструктуризацію заборгованості сторони додатково визначили та зазначили реквізити для сплати заборгованості.

Також, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку з оплати поставленого товару, та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару.

У постанові Верховного Суду України у складі Об`єднаної палати КЦС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок щодо доктрини venire contra factumproprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. В нашій справі бездіяльність Відповідача щодо підписання актів та рахунків, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісною.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 216,57 грн пені, 1 076,50 грн 3% річних та 2 715,18 грн втрат від інфляції, послався зокрема і на те, що частина таких сум нарахована на заборгованість за період з січня по травень 2021 року, наявність якої не підтверджена, а інша частина - за прострочення оплат у 2019 році і другої половини 2020 року, що документально не підтверджено.

Проте, суд апеляційної інстанції з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

До матеріалів позову позивачем були надані відповідні розрахунки, щодо яких позивач зазначив, що в доданих до позовної заяви детальних інформаціях по нарахованим пені, 3% річних, інфляційних нарахувань дійсно зазначений період з 01.01.2019 по 09.09.2021 року, однак, в розрахунках також зазначено посилання на те, що нараховані суми були частково оплачені відповідачем, а саме: пеня - нараховано 8 144,42 грн., з яких сплачено 2 927,85 грн.; 3 % річних - нараховано 1 345,21 грн., з яких сплачено 268,71 грн.; Інфляційні нарахування - нараховано 3 175,08 грн., з яких оплачено 459,90 грн., і залишок заборгованості за нарахованими пенею, 3% річних, інфляційними втратами, які позивач просив суд стягнути з відповідача, стосується лише періоду з січня 2021 року.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно не врахував доданий до позовної заяви Акт звіряння розрахунків від 22.01.2021р. (додаток №2 до Договору №7000041865 про реструктуризацію заборгованості), в якому відповідачем погоджено наявну заборгованість станом на 22.01.2021 року за спожиту електричну енергію в сумі 560 194,34 грн., а також переплату за пеню в розмірі 45,61 грн., борг по нарахованим 3% річних в розмірі 42,55 грн., борг по нарахованим інфляційним відсоткам в розмірі 57,46 грн., що підтверджує обізнаність відповідача про наявну заборгованість по нарахованим штрафним санкціям станом на 22.01.2021, а також те, що заявлені суми в позовній заяві стосуються лише періоду 2021 року.

Отже, місцевий господарський суд не встановив зазначені обставини справи, не звернув уваги на вищезазначені норми чинного законодавства і положення укладеного Договору, неправильно застосував положення Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме ст. 46 та ст. 64, Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме п. 2.3.11., 2.3.14., 4.13., 4.14., 4.3. та дійшов помилкових висновків про лише часткове задоволення позовних вимог позивача, необґрунтовано відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, розмір якої є обґрунтованим, документально доведеним, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Також, здійснивши перерахунок вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в цій частині,у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції - є обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні вказаних сум - підлягає скасуванню в апеляційному порядку, з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення вказаних показників з відповідача на користь позивача

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо відмови у стягненні 82090,71 грн заборгованості за період з січня по травень 2021 року, 5216,57 грн пені, 1076,50 грн 3%річних, 2715,18 грн втрат від інфляції) підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення у цій частині про задоволення позовних вимог у наведеній частині.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 405,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, а також на відповідача підлягає покладенню повністю судовий збір за подачу позову в сумі 9 769,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/15162/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/15162/21 скасувати в частині відмовлених позовних вимогах.

3. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/15162/21 викласти у такій редакції:

« 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Київська, буд. 8 В, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132; ідентифікаційний код 42094646) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» (вул. Полупанова, буд. 21, м. Київ, 04114; ідентифікаційний код 34186433) про стягнення 651 293,30 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» (вул. Полупанова, буд. 21, м. Київ, 04114; ідентифікаційний код 34186433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Київська, буд. 8 В, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132; ідентифікаційний код 42094646) 642 285 (шістсот сорок дві тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 05 коп. заборгованості, 5216 (п`ять тисяч двісті шістнадцять) грн 57 коп. пені, 1 076 (одну тисячу сімдесят шість) грн 50 коп. 3% річних, 2715 ( дві тисячі сімсот п`ятнадцять) грн 18 коп. інфляційних втрат та 9 769 (дев`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн 40 коп. судового збору.».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» (вул. Полупанова, буд. 21, м. Київ, 04114; ідентифікаційний код 34186433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Київська, буд. 8 В, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132; ідентифікаційний код 42094646) 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/15162/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 10.02.2023 (після виходу судді з відпустки).

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Т.П. Козир