Рішення

від 13.02.2023 по справі 904/4276/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4276/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпро" (52020, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Чумаківська, комплекс будівель та споруд, будинок 1-Д, ідентифікаційний код 30691606) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноилтрейд" (53100, Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Криворізька, буд. 3, ідентифікаційний код 38200058) про стягнення 65 040,47 грн. 20% річних, 24 484,23 грн. інфляційних втрат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №09/11 від 16.11.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноилтрейд" заборгованості на загальну суму 89 524,70 грн., з яких:

- 65 040,47 грн. 20% річних за загальний період з 11.07.2022 по 12.09.2022;

- 24 484,23 грн. інфляційні втрати за липень та серпень 2022 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн. та витрати на правову допомогу (орієнтовно розмір витрат 15 000,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №57 від 07.07.2022 щодо своєчасної оплати за товар отриманий за видатковими накладними:

- №227 від 10.07.2022 на суму 2 641 635,95 грн.;

- №234 від 11.07.2022 на суму 962 373,94 грн.;

- №239 від 12.07.2022 на суму 720 113,82 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4276/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), ухвала суду від 23.11.2022 була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Саноилтрейд" засобами електронного зв`язку, а саме відповідачу на електронну пошту sunoiltreid@ukr.net, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.11.2022 доставлена до електронної скриньки 24.11.2022, що підтверджується електронним супровідним листом (а.с.65 том 1).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпро" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноилтрейд" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №57 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця - сільськогосподарську продукцію: насіння соняшника (далі - товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем вказаних у договорі, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах договору.

Згідно з п.2.1 договору постачальник зобов`язався передати товар на умовах DAP (склад покупця), що знаходиться за адресою: вул. Криворізька, буд. № 3, смт. Софіївка, Софіївський р-н, Дніпропетровська обл., Умови поставки визначаються відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2010".

Відповідно до п.2.2 договору при поставці товару постачальник повинен надати покупцю: -рахунок-фактура; -видаткова накладна; -товарно-транспортна накладна продавця. В разі не заповнення постачальником у товарно-транспортній накладній графи "пункт навантаження" або зазначення неправдивої чи фіктивної інформації розвантаження товару здійснюватися не буде.

Датою поставки товару вважається дата відмітки Базису поставки на товарно-транспортних накладних продавця (п.2.3 договору).

З моменту відмітки Базису поставки на товарно-транспортних накладних постачальника, товар вважається власністю покупця. 3 моменту передання товару ризик випадкового пошкодження або знищення товару несе покупець. Покупець зобов`язаний у повному обсязі оплатити передбачену договором суму за товар навіть у разі його випадкового пошкодження або знищення, якщо такі пошкодження або знищення сталися після передання товару і не з вини постачальника (п.2.4 договору).

Передача товару оформлюється накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін (п.2.5 договору).

Товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості після відмітки фактичних показників якості лабораторії покупця на товарно-транспортних накладних за умови відсутності претензій за якістю з боку покупця (п.2.6 договору).

Відповідно до п.3.2 договору загальна кількість товару (залікова вага) - 325 тонн 00 кг. Допускається відхилення +/-10% від кількості залікової ваги.

Ціна товару за одну тонну залікової ваги на дату укладання договору становить - 12 650,00 грн. з ПДВ-14%.

Згідно з п.3.4 договору покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника з моменту коли товар був прийнятий покупцем у відповідності до умов п. 2.5 договору, платіж здійснюється за наступною схемою:

- 86% суми сплачується за фактом вивантаження товару;

- 14% після реєстрації ПН в єдиному державному реєстрі та надання оригіналів первинних документів.

Зобов`язання покупця по сплаті товару вважається виконаним в момент зарахування коштів на банківський рахунок постачальника відповідно до реквізитів, вказаних постачальником у рахунку (п.3.6 договору).

В разі ненадання постачальником хоча б одного з документів, зазначених в договорі або на проходження ними та його постачальниками до товаровиробника перевірки органами ДПС на включення сум від продажу товару до своїх зобов`язань з ПДВ, покупець затримує платіж за товар в повному обсязі до моменту надання всіх документів або проходження перевірки до кінцевого товаровиробника без порушень (п.3.7 договору).

Відповідно до п.5.5 договору постачальник зобов`язався реєструвати податкові накладні та електронним каналом відправляти покупцю згідно чинного законодавства після поставки товару або отримання грошових коштів на поточний рахунок. У випадку ненадання постачальником відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних, покупець змушений відстрочити оплату поставленого товару до моменту реєстрації даних накладних.

У випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність визначену договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зміст зобов`язання (п.6.1 договору).

Згідно з п.6.6 договору у випадку порушення строків оплати та/або необґрунтованого притримання розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення та 20% річних від простроченої суми заборгованості у відповідності до ст. 625 ЦКУ.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 07.07.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. Закінчення строку дії або розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.9.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 324 123,71 грн., що підтверджується видатковими накладними, які скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін договору:

- №227 від 10.07.2022 на суму 2 641 635,95 грн.;

- №234 від 11.07.2022 на суму 962 373,94 грн.;

- №239 від 12.07.2022 на суму 720 113,82 грн.

Вказаний товар було отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності №43 від 08.07.2022.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних товар з пунктів навантаження (Дніпропетровська область, Дн-ський район, с. Чумаки, вул. Садова, 1 та Дніпропетровська область, Дн-ський район, сільрада Чумаківська, Комплекс будівель та споруд, 1-Д) вивезено до пункту розвантаження (вул. Криворізька, буд. 3, смт. Софіївка, Софіївського р-н, Дніпропетровська обл.):

- №1007-3 від 10.07.2022 - 20,060 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1007-4 від 10.07.2022 - 23,660 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1007-5 від 10.07.2022 - 18,260 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1007-6 від 10.07.2022 - 20,240 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1007-7 від 10.07.2022 - 22,620 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1007-8 від 10.07.2022 - 21,600 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1007-9 від 10.07.2022 - 23,260 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1107-5 від 10.07.2022 - 18,260 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1107-6 від 10.07.2022 - 20,240 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №100722- від 10.07.2022 - 24,240 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №100722- від 10.07.2022 - 23,200 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №100722- від 10.07.2022 - 22,700 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1107- від 11.07.2022 - 19,780 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1107- від 11.07.2022 - 22,460 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1107- від 11.07.2022 - 18,060 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1107- від 11.07.2022 - 20,160 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1207-1 від 12.07.2022 - 18,520 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1207-2 від 12.07.2022 - 20,980 т. соняшнику врожаю 2021 року;

- №1207-3 від 12.07.2022 - 20,580 т. соняшнику врожаю 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформовано:

- податкову накладну №56 від 10.07.2022 на суму 2 641 635,95 грн., в т.ч. 14% ПДВ 324 411,43 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних - 28.07.2022;

- податкову накладну №60 від 11.07.2022 на суму 962 373,94 грн., в т.ч. 14% ПДВ 118 186,27 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних - 29.07.2022;

- податкову накладну №61 від 12.07.2022 на суму 720 113,82 грн., в т.ч. 14% ПДВ 88 435,03 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних - 29.07.2022.

В свою чергу відповідачем сплачено на загальну суму 4 324 123,71 грн., що підтверджується банківською випискою:

1) 15.07.2022 - 100 000,00 грн.;

2) 19.07.2022 - 100 000,00 грн.;

3) 20.07.2022 - 200 000,00 грн.;

4) 22.07.2022 - 100 000,00 грн.;

5) 25.07.2022 - 400 000,00 грн.;

6) 26.07.2022 - 600 000,00 грн.;

7) 28.07.2022 - 150 000,00 грн.;

8) 05.08.2022 - 400 000,00 грн.;

9) 09.08.2022 - 400 000,00 грн.;

10) 18.08.2022 - 200 000,00 грн.;

11) 19.08.2022 - 300 000,00 грн.;

12) 23.08.2022 - 500 000,00 грн.;

13) 26.08.2022- 150 000,00 грн.;

14) 30.08.2022 - 200 000,00 грн.;

15) 08.09.2022 - 300 000,00 грн.;

16) 13.09.2022 - 224 123,71 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 11.08.2022 на електрону пошту відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка вказана в договорі, направлено вимогу №06/08 від 09.08.2022 про виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №58 від 07.07.2022 належним чином та в строк до 12.08.2022 перерахувати на рахунок позивача заборгованість в розмірі 2 274 123,71 грн.

Також 04.10.2022 позивачем направлено відповідачу претензію №06/08 від 29.09.2022, яка отримана відповідачем 15.10.2022, про сплату заборгованість за штрафними санкціями нарахованими за прострочення строку оплати товару за договором поставки №57 від 07.07.2022 у сумі 65 040,47 грн. протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії, але не пізніше 17.10.2022.

Позивач посилаючись на несвоєчасну сплату відповідачем суми основного боргу нараховані 65 040,47 грн. 20% річних за загальний період з 11.07.2022 по 12.09.2022 та 24 484,23 грн. інфляційні втрати за липень та серпень 2022 року, що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Пунктом 3 частини 1статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6,627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника з моменту коли товар був прийнятий покупцем у відповідності до умов п. 2.5 договору, платіж здійснюється за наступною схемою:

- 86% суми сплачується за фактом вивантаження товару;

- 14% після реєстрації ПН в єдиному державному реєстрі та надання оригіналів первинних документів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплатити:

1) за накладною №227 від 10.07.2022 на суму 2 641 635,95 грн.:

- 86% - 2 271 806,92 грн. за фактом вивантаження товару;

- 14% - 369 829,03 грн. після реєстрації ПН;

2) за накладною №234 від 11.07.2022 на суму 962 373,94 грн.:

- 86% - 827 641,59 грн. за фактом вивантаження товару;

- 14% - 134 732,35 грн. після реєстрації ПН;

3) за накладною №239 від 12.07.2022 на суму 720 113,82 грн.;

- 86% - 619 297,89 грн. за фактом вивантаження товару;

- 14% - 100 815,93грн. після реєстрації ПН.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку порушення строків оплати та/або необґрунтованого притримання розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення та 20% річних від простроченої суми заборгованості у відповідності до ст. 625 ЦКУ (п.6.6 договору).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 3.4 договору не встановлено строк, протягом якого відповідач має сплатити решту вартості поставленого товару (14%) після реєстрації податкової накладної в єдиному державному реєстрі. І сплата через один день, і сплата через один рік так само є сплатою після реєстрації податкової накладної. Отже договором кінцевий строк виконання зобов`язання щодо оплати решти вартості товару не встановлений.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням положень чинного законодавства відповідач був зобов`язаний сплатити решту вартості поставленого товару протягом семи календарних днів, з дня отримання ним від позивача повідомлення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідачем отримано вимогу позивача 11.08.2022, а заборгованість за договором повністю сплачена 13.09.2022.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 20% річних та інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки містять помилки. При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, здійснивши власний розрахунок 20% річних та інфляційних втрат, господарський суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 65 040,47 грн. 20% річних та 24 484,23 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв`язку з чим позовні вимоги підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у сумі 2 481,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноилтрейд" про стягнення 65 040,47 грн. 20% річних, 24 484,23 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноилтрейд" (53100, Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Криворізька, буд. 3, ідентифікаційний код 38200058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпро" (52020, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Чумаківська, комплекс будівель та споруд, будинок 1-Д, ідентифікаційний код 30691606) 65 040,47 грн. 20% річних, 24 484,23 грн. інфляційних втрат та витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв