Рішення

від 30.01.2023 по справі 906/953/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/953/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Єлісєєв В.А.- адвокат, ордер серія АМ №1038618 від 01.12.2022;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Радомишльський лісгосп АПК" Житомирського

обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс"

Житомирської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Тімбер Експорт"

про стягнення 109 769,56грн.

Дочірнє підприємство "Радомишльський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Тімбер Експорт" про стягнення 109 769,56грн, з яких: 72 962,65грн основного боргу, 8835,48грн пені та 27 971,43грн інфляційних втрат, а також 50 000,00 витрат на професійну правничу допомогу, 2 481,00грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 04.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2022.

У зв`язку з загрозою ракетних обстрілів та оголошенням повітряної тривоги на території Житомирської області 05.12.2022 судове засідання по даній справі не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.12.2022 підготовче засідання призначено на 26.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/953/22 до судового розгляду по суті на 30.01.2023.

30.01.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли: заява №4 від 25.01.2023 в порядку статті 129 ГПК України з доданими документами, письмові пояснення №5 від 25.01.2023 з доданими документами та доказами надіслання іншій стороні.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2023 позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання 30.01.2023 не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу Господарського суду Житомирської області 02.01.2023 повернулась не врученою копія ухвали Господарського суду Житомирської області від 26.12.2022, яка направлялась на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Тімбер Експорт", а саме: 12482, Житомирська область, Житомирський район, с. Кринички, вул. Лісова, буд. 1, з відміткою поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.164-166).

Відповідно до п. 4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п.116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п.99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслана на юридичну адресу відповідача копія ухвали суду від 26.12.2022 повернулась на адресу Господарського суду Житомирської області з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній" (а.с.164-166).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів (рішень, ухвал) та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, 13.05.2020 між ДП "Радомишльський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Тімбер Експорт" (покупець/відповідач) було укладено договір №53 (далі - договір) (а.с.39-41).

Згідно п.1.1 договору, продавець передає у власність покупця лісопродукцію, яка визначена у специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за неї ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.1 договору, загальна кількість лісопродукції зазначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.2 договору, перелік, кількість та ціна лісопродукції, яка поставляється, вказується в специфікаціях та протоколах погодження ціни, які є невід`ємною частиною договору.

Продавець видає накладну на товар згідно виписаного рахунку (пункт 4.3 договору).

Відповідно до 8.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

За умовами пункту 8.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього договору та діє до 31 грудня 2020 року. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим до кінця поточного року.

Судом встановлено, що до договору №53 від 13.05.2020 між сторонами було погоджено поставку товару згідно підписаної ними Специфікації до договору від 13.05.2020 (а.с.42-43).

Договір №53 від 13.05.2020 та укладена до нього Специфікація підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач посилаючись на неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №53 від 13.05.2020, просить стягнути з відповідача 72 962,65грн основного боргу, 8835,48грн пені та 27 971,43грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на виконання умов договору №53 від 13.05.2020, відповідно до Специфікації від 13.05.2020 до договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 625 478,46грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними про перевезення деревини автомобільним транспортом: №260404 від 26.06.2020 на суму 29 924,72грн, №260418 від 01.07.2020 на суму 28 856,29грн, №260435 від 06.07.2020 на суму 12 090,65грн, №260442 від 06.07.2020 на суму 17 985,52грн, №270545 від 07.07.2020 на суму 27 633,12грн, №260494 від 14.07.2020 на суму 30 165,11грн, №280520 від 15.07.2020 на суму 30 845,95грн, №260551 від 21.07.2020 на суму 33 182,96грн, №280541 від 22.07.2020 на суму 32 514,46грн, №280557 від 27.07.2020 на суму 30 309,29грн, №280566 від 28.07.2020 на суму 29 007,74грн, №260634 від 05.08.2020 на суму 30 107,52грн, №260656 від 07.08.2020 на суму 31 907,45грн, №260668 від 10.08.2020 на суму 32 049,60грн, №260698 від 13.08.2020 на суму 31 787,54грн, №260735 від 25.08.2020 на суму 31 705,50грн, №260796 від 28.08.2020 на суму 31 170,60грн, №260942 від 11.09.2020 на суму 31 865,34грн, №271090 від 25.09.2020 на суму 31 849,84грн, №271175 від 05.10.2020 на суму 32 852,24грн, №271250 від 12.10.2020 на суму 20 369,22грн, №271253 від 12.10.2020 на суму 17 297,80грн(а.с.51-93). Товарно-транспортні накладні підписані представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками товариств.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 4.1 договору, покупець здійснює попередню оплату за лісопродукцію з моменту підписання договору в розмірі 100% вартості згідно специфікації або 100% вартості кожної окремої партії лісопродукції.

Відповідач не виконав погоджених в даному пункті умов щодо попередньої 100% оплати лісопродукції з моменту підписання договору або 100% вартості кожної окремої партії лісопродукції. У вказаних вище товарно-транспортних накладних про перевезення деревини автомобільним транспортом сторонами відсутнє будь-яке інше погодження сторонами строку для оплати відповідачем отриманого від позивача товару.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З наданих позивачем документів вбачається, що відповідачем частково проведено оплату поставленого товару на загальну суму 538 123,17грн на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями: №199 від 22.06.2020 на суму 44 000,00грн, №205 від 06.07.2020 на суму 36 000,00грн, №206 від 07.07.2020 на суму 36 000,00грн, №216 від 13.07.2020 на суму 40 000,00грн, №217 від 15.07.2020 на суму 30 000,00грн, №222 від 24.07.2020 на суму 42 806,14грн, №228 від 07.08.2020 на суму 59 317,03грн, №238 від 18.08.2020 на суму 60 000,00грн, №240 від 25.08.2020 на суму 40 000,00грн, №246 від 03.09.2020 на суму 40 000,00грн, №253 від 17.09.2020 на суму 60 000,00грн, №259 від 24.09.2020 на суму 20 000,00грн, №272 від 16.10.2020 на суму 30 000,00грн (а.с.94-106).

Також судом прийнято до уваги пояснення представника позивача, що станом на 22.06.2020 року у відповідача була наявна переплата в сумі 14 392,64грн за попереднім договором.

Отже, за товар отриманий відповідачем за договором №53 від 13.05.2020 на загальну суму 625 478,46грн, наявну переплату відповідача у розмірі 14 392,64грн та здійснені відповідачем оплати за товар на загальну суму 538 123,17грн, неоплаченими станом на час звернення з позовом до суду залишився борг в сумі 72 962,65грн (625 478,46грн - 538 123,17грн - 14 392,64грн) за договором №53 від 13.05.2020.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач направляв на адресу відповідача претензію №176 від 23.09.2022, в якій вимагав виконати зобов`язання за договором №53 від 13.05.2020 та перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 72 962,65грн (а.с.113-116, докази надіслання та вручення - а.с.117-120).

За умовами договору, укладеного між сторонами, адресою місцезнаходження відповідача вказані наступні реквізити: 12482, Житомирська область, Житомирський район, село Криничка, вулиця Лісова, 1. Водночас, акт звірки за вихідним №109 від 23.06.2022 року, письмова претензія за вихідним №176 від 23.09.2022 року та позовна заява про стягнення заборгованості за вихідним №198 від 25.10.2022 року позивачем були направлені відповідачу за адресою: 12482, Житомирська область, Житомирський район, село Буймир, вулиця Лісова, 1, що було обумовлено перейменуванням села Кринички Житомирського району Житомирської області в село Буймир згідно з Постановою Верховної Ради України від 03.03.2021 року №1315-ІХ "Про перейменування села Кринички Житомирського району Житомирської області" (а.с.180).

Відповідач відповіді на зазначену претензію позивача не надав, розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар не виконав, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 72 962,65грн.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 72 962,65грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 8 835,48грн пені та 27 971,43грн інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі не надходження коштів за товар на розрахунковий рахунок продавця у термін, обговорений в п.3.2 договору, покупець, за вимогою продавця, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення оплати.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 8 835,48грн за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 (розрахунок а.с.123).

Згідно з приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, відповідно до положень п.7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено та триває на даний час.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 232 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Враховуючи те, що сторонами укладено договір №53 від 13.05.2020, тобто вже після внесення змін до чинного законодавства, сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування пені не буде обмежений нормами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, суд вважає їх обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення пені в сумі 8 835,48грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 27 971,43грн інфляційних втрат (розрахунок а.с. 128).

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок проведених позивачем нарахування інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 27 971,43грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 72 962,65грн основного боргу, 27 971,43грн інфляційних втрат, 8 835,48грн пені є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Енд Тімбер Експорт" (12482, Житомирська область, Житомирський район, с. Кринички, вул. Лісова, буд. 1; ідентифікаційний код 40524162) на користь Дочірнього підприємства "Радомишльський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Старокиївська, буд. 22; ідентифікаційний код 31124589):

- 72 962,65грн основного боргу;

- 27 971,43грн інфляційних втрат,

- 8 835,48грн пені,

- 2 481,00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.02.23

(з урахуванням перебування судді на лікарняному та у відпустці)

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.)

та на електронні адреси сторін: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1