Рішення

від 13.02.2023 по справі 910/10378/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2023Справа № 910/10378/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Акціонерного товариства "ЕЛМІЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуна Україна"

про стягнення 147 826,13 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "ЕЛМІЗ" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуна Україна" (далі - відповідач) про стягнення 147 826,13 грн (97 123,83 грн основного боргу, 5 657,11 грн 3% річних, 32 071, 00 грн інфляційних втрат, 12 974,19 грн пені).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами № 66/2/714 від 01.06.2016, № 66/3/714 від 01.06.2016 та № 67/2/714 від 01.11.2020 в частині внесення орендних платежів у встановлений договорами строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10378/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 17.10.2022 була отримана позивачем 01.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Вказана ухвала також була направлена відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, згідно з відправленням № 0105472135992, проте була повернута 01.12.2022 підприємством поштового зв`язку з довідкою від 28.11.2022, в якій причиною невручення поштового відправлення вказано «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, ухвала суду від 17.10.2022 про відкриття провадження була оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.10.2022 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106773562.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

07.11.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на правничу допомогу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.06.2016 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди № 66/2/714 (далі - договір № 66/2/714), за умовами якого позивачем взято на себе зобов`язання передати, а відповідачем прийняти в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, визначене в п. 1.2 договору.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору характеристики приміщення: нежитлове приміщення загальною площею 82,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, літера « 57», 3 поверх. Приміщення надається для використання під складські приміщення орендаря (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендар не пізніше 20 числа поточного місяця сплачує орендодавцю на підставі відповідного рахунку-фактури орендодавця плату за користування приміщенням в розмірі 3 296,00 грн.

Як погоджено в п. 9.1, вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за умови наявності підпису і печатки на кожній сторінці договору) та діє до 30.04.2019, що становить 35 календарних місяців.

Також сторонами у договорі № 66/2/714 від 01.06.2016 погоджено розрахунок експлуатаційних витрат, протокол погодження договірної ціни на оренду приміщення.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.06.2016 позивачем передано, а відповідачем прийнято приміщення, обумовлене договором № 66/2/714.

Крім того, додатковою угодою № 2 від 28.04.2019 сторонами внесено зміни до п. 3.1 та п. 9.1 договору, зокрема, збільшено розмір орендної плати до 5 768,00 грн, продовжено строк дії договору до 30.03.2022, також вказаною додатковою угодою внесено зміни до протоколу узгодження договірної ціни.

Між сторонами укладено договір оренди № 66/3/714 від 01.06.2016, за умовами якого позивачем взято на себе зобов`язання передати, а відповідачем прийняти в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, визначене в п. 1.2 договору.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору характеристики приміщення: нежитлове приміщення загальною площею 42,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, літера « 57», 3 поверх. Приміщення надається для використання під складські приміщення орендаря (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендар не пізніше 20 числа поточного місяця сплачує орендодавцю на підставі відповідного рахунку-фактури орендодавця плату за користування приміщенням в розмірі 1 688,00 грн.

Як погоджено в п. 9.1, вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за умови наявності підпису і печатки на кожній сторінці договору) та діє до 30.04.2019, що становить 35 календарних місяців.

Сторонами у договорі № 66/3/714 від 01.06.2016 погоджено розрахунок експлуатаційних витрат, протокол погодження договірної ціни на оренду приміщення.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.06.2016 позивачем передано, а відповідачем прийнято приміщення, обумовлене договором № 66/3/714.

Крім того, додатковою угодою № 2 від 28.04.2019 сторонами внесено зміни до п. 3.1 та п. 9.1 договору, зокрема, збільшено розмір орендної плати до 2 954,00 грн, продовжено строк дії договору до 30.03.2022, також вказаною додатковою угодою внесено зміни до протоколу узгодження договірної ціни.

Крім того, між сторонами укладено договір оренди № 67/2/714 від 01.11.2020, за умовами якого позивачем взято на себе зобов`язання передати, а відповідачем прийняти в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, визначене в п. 1.2 договору.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору характеристики приміщення: нежитлове приміщення загальною площею 299,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, літера « 57», 3 поверх. Приміщення надається для використання під складські приміщення орендаря (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендар не пізніше 20 числа поточного місяця сплачує орендодавцю на підставі відповідного рахунку-фактури орендодавця плату за користування приміщенням у розмірі 20 930,00 грн.

Як погоджено в п. 9.1, вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за умови наявності підпису і печатки на кожній сторінці договору) та діє до 31.12.2021.

Також сторонами у договорі № 67/2/714 від 01.11.2020 погоджено розрахунок експлуатаційних витрат, протокол погодження договірної ціни на оренду приміщення.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.11.2020 позивачем передано, а відповідачем прийнято приміщення, обумовлене договором № 67/3/714.

06.06.2022 позивач звертався до відповідача з листом, в якому надсилав акти та рахунки за період вересень-грудень 2021 року, проте вказане відправлення не отримано відповідачем та повернуто позивачу «за закінченням терміну зберігання».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідачем у період з вересня 2021 року по грудень 2021 року не вносилась плата за оренду майна згідно з договорами № 66/2/714 та № 66/3/714 від 01.06.2016 та № 67/3/14 від 01.11.2020, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З розрахунку розміру заборгованості з орендної плати вбачається, що позивач нарахував відповідачу орендну плату за період вересень-грудень 2021 року в розмірі 97 123,83 грн, а саме за договором № 66/2/714 - 19 563,83 грн, за договором № 66/3/714 - 14 770,00 грн та за договором № 67/2/714 - 62 790,00 грн, яку відповідач не сплатив та доказів протилежного суду не надав.

Під час розгляду даної справи сторонами не надано доказів внесення відповідачем грошових коштів в рахунок оплати заборгованості з орендної плати.

Так само в матеріалах справи не міститься доказів того, що в період з вересня по грудень 2021 року відповідачем не орендувались приміщення, обумовлені умовами вищевказаних договорів.

За вказаних обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 97 123,83 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 32 071,00 грн втрат від інфляції, нарахованих за період жовтень 2021 року - травень 2022 року та 5 657,11 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.10.2021 по 29.09.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що такі розрахунки виконані позивачем арифметично вірно, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 071,00 грн втрат від інфляції та 5 657,11 грн 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12 974,19 грн пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 договорів № 66/2/714 № 66/3/714 від 01.06.2016, № 67/2/714 від 01.11.2020 зміст, яких є ідентичними, у випадку прострочення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд зазначає, що такі розрахунки здійснено відповідно до вимог законодавства та укладеного договору, відтак вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 12 974,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати зі сплати судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Також позивачем у позовній заяві вказувалось про понесення ним витрат на правничу допомогу, в орієнтованому розрахунку такий розмір визначено в сумі 17 000,00 грн.

Проте, в клопотанні про долучення доказів, позивачем розмір витрат на правничу визначено в сумі 11 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано:

- договір про надання правничої допомоги № 17/02/21/К від 17.12.2021, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвокатський центр»;

- додаток до вказаного договору № 1 від 17.12.2021;

- рахунок-фактура № 17122021 від 17.12.2021 на суму 11 000,00 грн;

- платіжне доручення № 1871344 від 23.12.2021;

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2022 на суму 11 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вказано вище, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до п. 1.1 договору № 12/12-21/К від 17.12.2021 виконавець (адвокатське об`єднання) надає клієнту (позивачу) правничу допомогу з представництва інтересів клієнта при розгляді господарського спору за позовом до ТОВ «ГУНА УКРАЇНА» у всіх судових інстанціях.

Згідно з п. 1.2 договору виконавець надає клієнту правничу допомогу в обсягах та по змісту, зазначеному в додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору.

Додатком № 1 від 17.12.2021 сторонами погоджено надання правничої допомоги на суму 11 000,00 грн.

Адвокатським об`єднання «Адвокатський центр» 17.12.2021 виставлено рахунок на оплату, який був оплачений позивачем 23.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 1871344.

Крім того, після звернення до суду з даним позовом та відкриття провадження у даній справі між виконавцем та клієнтом підписано акт виконаних робіт від 31.10.2022 на суму 11 000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання позивачу послуг з надання правової допомоги на суму 11 000,00 грн, які оплачені позивачем в повному розмірі.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем під час розгляду справи не подано заперечень щодо витрат позивача на правничу допомогу.

Таким чином, вимога позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн є обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуна Україна (03039, м. Київ, вул. М. Грінченка, 18, код 37413782) на користь Акціонерного товариства "ЕЛМІЗ" (02096, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код 24102142) заборгованість з орендної плати в розмірі 97 123,83 грн (дев`яносто сім тисяч сто двадцять три грн 83 коп.), 3% річних в розмірі 5 657,11 грн (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім грн 11 коп.), інфляційні втрати в розмірі 32 071,00 грн (тридцять дві тисячі сімдесят одну грн 00 коп.), пеню в розмірі 12 974,19 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири грн 19 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн (одинадцять тисяч грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 13.02.2023.

Суддя О.Г. Удалова