Рішення

від 13.02.2023 по справі 910/11298/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2023Справа № 910/11298/22

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико

санітарної допомоги м. Павлограда" Павлоградської міської ради

вул. Соборна, 115, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна"

вул. Солом`янська буд.11, м. Київ, 03110

про стягнення 77 802,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда" Павлоградської міської ради (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" (далі-відповідач) про стягнення 77 802,89 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/11298/22 від 31.10.2022 позовну заяву залишено без руху.

21.11.22 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11298/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення отримано відповідачем 05.12.2022.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/11298/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда» Павлоградської міської ради , ( надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА», яке 18.07.2022 змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕНЕРГО- КАРТ УКРАЇНА», ( надалі - Постачальник), укладено договір № 401 від 16 грудня ,2021 (надалі -Договір).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов`язувався передати у власність Замовника пальне А-92 Євро5 (в талонах)- 6390 л , та Дизельне паливо ( в талонах) - 450 л згідно зі Специфікацією , на загальну суму 192 907,80 гривень ( надалі - Товар).

Згідно до пі.3.2.,3.3 Договору, Замовник зобов`язується оплатити в безготівковій формі отриманий Товар на підставі видаткової накладної, протягом 10 банківських днів з моменту поставки Товару. Постачальник видає видаткові накладні на Товар на довірчі документи (талони) представнику Замовника лише за умови надання представником довіреності, що скріплена підписом та печаткою (за умови її наявності у сторони) Покупця.

За твердженням позивача, котре належними та допустимими доказами не спростоване відповідачем, на виконання умов Договору, Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда» Павлоградської міської ради , відповідно до платіжного доручення № 439 від 17 грудня 2021 року, видаткової накладної № Т -14737 від 16.12.2021, Замовником було сплачено та отримано довірчі документи (талони на відпуск дизельного палива на загальну суму 192 907,80 гривень.

Строк дії карток, виданих відповідно до вищезазначених накладних: до 16.12.2022 року.

Відповідно до п.2.2. Договору , відпуск Товару здійснюється за талонами/скретч-карт Постачальника, безпосередньо на автомобільних заправних станціях, що обслуговують талони Постачальника, окремими партіями згідно потреб Замовника шляхом обміну талону на Товар в кількості та асортименті, зазначених в талоні/ скетч-карт.

Згідно п. 4.4. Договору, право власності на Товар, ризик його випадкової загибелі та/або пошкодження переходить від Постачальника до Замовника з моменту фактичного отримання Товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору Постачальник зобов`язується забезпечувати безперебійну і цілодобову роботу своїх АЗС, за винятком технологічних перерв, відпускати нафтопродукти на всю кількість , зазначену в талонах, що будуть пред`явлені.

Звертаючись до суду із позовом, позивач стверджує, що з 17.05.2022 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА» не здійснюється відпуск палива за отриманими комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда» Павлоградської міської ради талонами.

У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань Відповідачем, Позивачем було надіслано претензію №272 від 17.05.2022 року.

Станом на день подання позовної заяви , залишок недоотриманого від Постачальника бензину А-92 складає 1760 л, на суму: 49315,20 гривень, дизельного палива - 450 л, на суму : 12474,00 гривень, що разом складає 61 789,20 грн.

Виконати вимоги претензії Позивача Відповідач відмовився, посилаючись на форс - мажорні обставини, про що свідчить відповідь на претензію №74 від 07.06.2022 року.

За твердженням Позивача, сума простроченої заборгованості Відповідача станом на 25.10. 2022 року складає 61 789,20 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив оплату товару загалом на суму 192 907,80 грн.

Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив відпуск палива за отриманими талонами. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 61 789,20 грн.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з відпуску оплаченого товару на загальну суму 61 789,20 грн. відповідачем не виконано.

Доказів відпуску оплаченого товару на загальну суму 61 789,20 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 61 789,20 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 782,01 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 3 067,05 грн.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 782,01 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 3 067,05 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 171,63 грн. - пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами Договору поставки №401 від 16.12.2021 відповідальності відповідача у вигляді нарахування пені за порушення строків сплати заборгованості не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 наголосила, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 171,63 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" (вул. Солом`янська буд.11, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код 32489155) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда" Павлоградської міської ради (вул. Соборна, 115, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код 37735597) 61 789,20 грн. - основного боргу, 782,01 грн. - 3% річних, 3 067,05 грн. - інфляційних нарахувань та 2092,97 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов