Ухвала

від 13.02.2023 по справі 910/1746/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.02.2023Справа № 910/1746/23

Суддя Привалов А.І., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика»

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартбудсервіс» 11 370,80 грн заборгованості

УСТАНОВИВ:

02.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартбудсервіс» 11 370,80 грн заборгованості, яка виникла за надані послуги технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження (частини 1, 2, 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.

Так, статтею 147 ГПК України унормовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, а також інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Разом з тим, вимоги частини третьої статті 150 ГПК України щодо додавання до заяви про видачу судового наказу копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, мають імперативний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наразі, як встановлено судом, в обґрунтування заяви про видачу судового наказу заявник зазначає про не оплату боржником наданих ТОВ «Автотранслогістика» послуг, що підтверджується відповідним актом виконаних робіт № 000354 від 31.01.2022. При цьому, заявник у поданій заяві зазначив, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір про надання послуг.

Отже, як вбачається із матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявник звернувся із вимогою про стягнення грошової заборгованості, не надавши суду укладеного між сторонами письмового договору, в тому числі в електронній формі.

Частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи неподання заявником в обґрунтування своїх вимог договору, укладеного у письмовій формі, та відсутність у ч.1 ст. 148 ГПК України вказівки про можливість видачі судового наказу про стягнення коштів за договором, укладеним у спрощений спосіб, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст. 148 ГПК України, до заяви не додано копії письмового договору, укладеного між сторонами, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартбудсервіс» 11 370,80 грн заборгованості на підставі п. 3 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартбудсервіс» 11 370,80 грн та 268,40 грн. судового збору.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 13.02.2023.

Суддя А.І. Привалов