Рішення

від 01.02.2023 по справі 916/1739/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1739/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не вдалося з`єднатись в системі «ВКЗ»;

Від відповідача: Іванова Т.О. /директор/;

Від третьої особи: не з`явилась;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до товариства з обмеженою відповідальністю «Танган», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про стягнення 8 600,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (далі по тексту ТОВ «Вердикт капітал») звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Танган» (далі по тексту ТОВ «Танган») про стягнення збитків у розмірі 8 600,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , яка є працівником відповідача.

Ухвалою суду від 22.08.2022р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 ).

ТОВ «Танган» повністю заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на належне виконання судового рішення про стягнення грошових коштів із третьої особи до моменту перебування останньої у трудових відносинах з відповідачем після надходження відповідної постанови державного виконавця. При цьому, відповідачем наголошено, що будь-яка постанова приватного виконавця про стягнення грошових коштів з третьої особи на його адресу не надходила.

ОСОБА_1 не скористалась наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі, письмові пояснення на позовну заяву до суду від третьої особи також не надходили. При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд судом даного спору шляхом направлення ухвал на адресу її проживання, повідомлену позивачем. Проте, ухвали суду, якими третя особа була повідомлена про розгляд судом даного спору були повернуті у зв`язку з відсутністю адресата, що згідно з приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення третьої особи про розгляд судом даного спору.

Звертаючись до суду із даним позовом ТОВ «Вердикт капітал» було заявлено клопотання про витребування у ТОВ «Танган» та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області інформації про суми доходів третьої особи за період з 01.07.2021р. по 31.01.2022р., у задоволенні якого судом було відмовлено з підстав, які будуть наведені по тексту рішення нижче.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення відповідача, господарський суд встановив наступне.

22.02.2013р. Суворовським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист по справі №1527/17669/12 про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Платинум Банк» грошових коштів у загальному розмірі 219 811,70 грн.

18.07.2016р. державним виконавцем Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області при примусовому виконанні виконавчого листа №1527/17669/12 від 22.02.2013р. про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Платинум Банк» у розмірі 219 811,70 грн. було винесено постанову №В-30/121 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 .

Супровідним листом від 19.07.2016р. Суворовським відділом Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області було направлено на адресу ТОВ «Танган» постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, винесену під час примусового виконання виконавчого листа №1527/17669/12 від 22.02.2013р.

Листом №36954 від 05.09.2017р. Суворовським відділом Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області було повідомлено ТОВ «Танган» про зміну реквізитів рахунків для перерахування коштів, які відраховуються із заробітної плати ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №1527/17669/12 від 22.02.2013р.

24.06.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. було винесено постанову № 63684647 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з якої вбачається, що на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває виконавчий лист №1527/17669/12 від 22.02.2013р., виданий Суворовським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Платинум Банк» грошових коштів у загальному розмірі 219 811,70 грн. При цьому, стягувачем в даній постанові вказано ТОВ «Вердикт капітал».

Так, постановою №63684647 від 24.06.2021р. приватним виконавцем було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яка перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Танган».

Супровідним листом від 24.06.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. було направлено на адресу ТОВ «Вердикт капітал», ОСОБА_1 та ТОВ «Танган» копію постанови №63684647 від 24.06.2021р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

18.11.2021р. ТОВ «Танган» було видано наказ №6, згідно якого ОСОБА_1 була звільнена з посади продавця продовольчих товарів за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ «Вердикт капітал» було наголошено, що відповідачем не було розпочато відрахування із заробітної плати третьої особи після винесення та направлення приватним виконавцем відповідної постанови на адресу ТОВ «Танган», у зв`язку з чим, позивач, припустивши, що розмір заробітної плати третьої особи не може бути меншим, ніж мінімальний розмір, встановлений законом, розрахував відповідну суму збитків за період з 01.07.2021р. по 31.01.2022р. При цьому, розрахована сума у розмірі 8 600,00 грн., за твердженням позивача, є збитками, які були завдані відповідачем у зв`язку з невиконанням законної вимоги приватного виконавця.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статей 224, 225 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Господарський суд зазначає, що для настання цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 22.02.2013р. Суворовським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист по справі №1527/17669/12 про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Платинум Банк» грошових коштів у загальному розмірі 219 811,70 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначалось вище по тексту рішення, 18.07.2016р. державним виконавцем Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області при примусовому виконанні виконавчого листа №1527/17669/12 від 22.02.2013р. про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Платинум Банк» у розмірі 219 811,70 грн. було винесено постанову №В-30/121 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 .

При цьому, листом №36954 від 05.09.2017р. Суворовським відділом Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління Міністерства юстиції в Одеській області було повідомлено ТОВ «Танган» про зміну реквізитів рахунків для перерахування коштів.

Господарський суд зазначає, що ТОВ «Вердикт капітал» не було спростовано обставин перебування на виконанні відділу ДВС виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №1527/17669/12 від 22.02.2013р. про стягнення грошових коштів із третьої особи на користь ПАТ «Платинум Банк», у межах якого ТОВ «Танган» здійснювало відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 .

Разом з тим, судом також встановлено, що на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 63684647, відкрите для примусового виконання виконавчого листа №1527/17669/12 від 22.02.2013р. При цьому, стягувачем у межах вказаного виконавчого провадження зазначено ТОВ «Вердикт капітал».

Проте, ТОВ «Вердикт капітал» взагалі не було надано суду жодного доказу переходу до нього прав та обов`язків стягувача за виконавчим листом №1527/17669/12 від 22.02.2013р., які, в даному випадку, мають бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, якими врегульовані питання правонаступництва.

Таким чином, з наданих ТОВ «Вердикт капітал» доказів, а це, фактично, лише постанова приватного виконавця та докази її направлення відповідачу, взагалі не вбачається за можливе встановити наявність у позивача будь-якого права вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, за заявою стягувача зобов`язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень статті 70 цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Суд зазначає, що порядок відрахування із заробітної плати боржника, у випадку наявності у ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги до ОСОБА_1 , визначений Законом України «Про виконавче провадження». Так, вказаним Законом встановлено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо роботодавцю боржника або може бути пред`явлений до примусового виконання. У випадку примусового виконання виконавчого документа на виконавця покладено обов`язок винести постанову та направити її роботодавцю. При цьому, невиконання законних вимог виконавця є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене суд зазначає про відсутність юридичного взаємозв`язку між можливим невиконанням роботодавцем судового рішення про стягнення періодичних платежів та правом стягувача вимагати у роботодавця стягнення збитків, оскільки наслідки невиконання роботодавцем законних вимог виконавця врегульовані вищенаведеною законодавчою нормою. Таким чином, всі питання примусового виконання судового рішення №1527/17669/12 мають вирішуватись у межах виконавчого провадження №63684647. При цьому, рішення та бездіяльність приватного виконавця у межах відповідного провадження можуть бути оскаржені до суду.

Слід зазначити, що приватним виконавцем під час винесення постанови №63684647 від 24.06.2021р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника було враховано довідку ДФС, що третя особа перебуває у трудових відносинах із ТОВ «Танган». Проте, позивач, звертаючись до суду із клопотанням про витребування доказів, в порушення вимог ст. 81 ГПК України, не надав суду докази неможливості отримати доказ самостійно шляхом, наприклад, ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Вердикт капітал» не було надано суду жодних доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем станом на 31.01.2022р., що у своїй сукупності дозволяє суду дійти висновку про неналежне виконання позивачем процесуального обов`язку щодо збирання та подання доказів до суду. При цьому, в процесі розгляду даного спору судом було встановлено, що трудові відносини між відповідачем та третьою особою припинились 18.11.2021р.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги відсутність причинно-наслідкового зв`язку між заявленими до стягнення збитками та поведінкою ТОВ «Танган», господарський суд доходить висновку про недоведеність ТОВ «Вердикт капітал» існування передбачених законом підстав для присудження до стягнення із відповідача збитків у розмірі 8 600,00 грн. Наведене має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених ТОВ «Вердикт капітал» позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до товариства з обмеженою відповідальністю «Танган» позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 8 600,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна