Рішення

від 02.02.2023 по справі 916/2431/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2431/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд.35; Адреса для листування: 03191, м. Київ, а/с 67; код ЄДРПОУ - 43106699, електронна адреса: office@eridon.ua)

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Нива+» (66352, Одеська обл., Подільський р-н., с. Липецьке, вул. Одеська, буд. 67- Д1, код ЄДРПОУ - 38443027, електронна адреса: agrofirmanyva@gmail.com)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Нерода В.Ю. - на підставі ордера серії ВК №1053666 від 13.09.2022р.

Від відповідача: Бурдега Р.В. - на підставі ордера серії АР № 1107304 від 12.12.2022р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФІРМА ЕРІДОН», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) Агрофірми «Нива+» про стягнення заборгованості у сумі 692 637 грн 23 коп., 48% річних в розмірі 12 752 грн 11 коп., процентів за користування товарним кредитом в розмірі 9 564 грн 09 коп., пені у розмірі 13 283 грн 45 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.09.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2431/22, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2022р.

06 жовтня 2022р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 48% річних в розмірі 12 752 грн 11 коп., проценти за користування товарним кредитом в розмірі 9 564 грн 09 коп., пеню у розмірі 13 283 грн 45 коп.

Судове засідання, призначене судом на 20.10.2022р. не відбулося у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 20.10.2022р. відкладено підготовче засідання на 08.11.2022р.

Ухвалою суду від 08.11.2022р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.11.2022р. Судове засідання, призначене судом на 24.11.2022р. не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання у приміщенні Господарського суду Одеської області. Ухвалою суду від 28.11.2022р. відкладено судове засідання на 13.12.2022р. у зв`язку з відсутністю електропостачання з 24.11.2022р. по 28.11.2022р.

Протокольною ухвалою суду від 13.12.2022р. відкладено судове засідання на 20.12.2022р. о 13:00 в режимі відеоконференції з поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (https://easycon.com.ua/) та забезпечити участь у ньому представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН».

Ухвалою суду від 20.12.2022р. відкладено розгляд справи на 19.01.2023р.

19 січня 2023р. до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №916/2431/22 у зв`язку із відсутністю предмету спору

Протокольною ухвалою від 19.01.2023р. відкладено розгляд справи на 02.02.2023р.

Позивач - ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН», підтримує позовні вимоги в розмірі, заявленому у заяві про зменшення позовних вимог, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, поясненнях, що надійшли до суду 18.01.2023р.

Відповідач - СТОВ Агрофірми «Нива+», відзив на позовну заяву до суду не надав.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч.4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, обставини, які перешкоджали проведенню судових засідань, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що на підставі Договору поставки №235/22/130 від 26.08.2021р. та додатків до нього, ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» передало, а СТОВ «Нива +» отримало товар, а саме:

- на підставі додатку №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р. на суму 295 738 грн 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №102804 від 10.09.2021р. Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати до 30.08.2022р.

Як зазначає позивач, 06.06.2022р. було укладено договір №2 про переведення боргу, внаслідок якого здійснено переведення частини боргу на нового боржника - ПП «Луг-2011» та відповідно до п.7 якого переведення боргового зобов`язання за Договором поставки №235/22/130 від 26.08.2021р. здійснюється за ціною 717 824 грн 11 коп., які підлягають оплаті Первісним боржником Новому боржнику у строк не пізніше 30 банківських днів з дати укладення цього договору. За вказаним додатком здійснена оплата у сумі 194 579 грн 17 коп., у зв`язку із чим сума заборгованості за додатком №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р. становить 101 159 грн 63 коп.

- на підставі додатку №235/22/130/2-ВН від 26.08.2021р. на суму 295 738 грн 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №102807 від 09.09.2021р. Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати до 30.08.2022р. Але, даний товар оплачено не було.

- на підставі додатку №235/22/130/3-ВН від 01.09.2021р. на суму 295 738 грн 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №104681 від 13.09.2021р.Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати до 30.08.2022р. Але, даний товар оплачено не було.

- на підставі додатку №235/22/130/10-ЗЗР від 22.06.2022р. на суму 109 079 грн 70 коп., що підтверджується видатковою накладною №63101 від 23.06.2022р. Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах оплати у строк до 24.06.2022р. Даний товар оплачено згідно платіжного доручення №139 від 22.06.2022р..

- на підставі додатку №235/22/130/11-ЗЗР від 27.06.2022р. на суму 227 850 грн 29 коп., що підтверджується видатковою накладною №64226 від 28.06.2022р. на суму 203 555 грн 09 коп. та видатковою накладною №64414 від 29.06.2022р. на суму 24 295 грн 20 коп. Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати до 30.06.2022р. Даний товар оплачено згідно платіжного доручення №33 від 27.06.2022р. та №38 від 28.06.2022р.

- на підставі додатку №235/22/130/12-ЗЗР від 18.07.2022р. на суму 87 183 грн 36 коп., що підтверджується видатковою накладною №66778 від 18.07.2022р.Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах оплати до 18.07.2022р. Даний товар оплачено згідно платіжного доручення №40 від 18.07.2022р..

- на підставі додатку №235/22/130/9-МД/П від 09.06.2022р. на суму 46 003 грн 20 коп., що підтверджується видатковою накладною №59854 від 13.06.2022р.Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах оплати до 09.06.2022р. Даний товар оплачено згідно платіжного доручення №19 від 10.06.2022р..

- на підставі додатку №235/22/130/7-МД/О від 26.01.2022р. на суму 5 650560 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №3660 від 07.02.2022р.Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах кредит оплати до 25.02.2022р. Даний товар оплачено не було.

Як зазначає позивач, 28.04.2022р. було укладено договір №1 про переведення боргу, внаслідок якого здійснено переведення частини боргу на нового боржника - ПП «Луг-2011» та відповідно до п.7 якого переведення боргового зобов`язання за Договором поставки №235/22/130 від 26.08.2021р. здійснюється за ціною 5 127 315 грн 06 коп., які підлягають оплаті Первісним боржником Новому боржнику у строк не пізніше 30 банківських днів з дати укладення цього договору. За вказаним додатком здійснена оплата у сумі 5 127 315 грн 06 коп.

Залишок заборгованості у розмірі 523 244 грн 94 коп. було оплачено на виконання Договору №2 про переведення боргу, внаслідок якого здійснено переведення частини боргу на нового боржника - ПП «Луг-2011». Таким чином, за розрахунком позивача, товар поставлений на підставі додатку №235/22/130/7-МД/О від 26.01.2022р. на суму 5 650 560 грн 00 коп. оплачено повністю.

- на підставі додатку №235/22/130/8-МД/О від 09.06.2022р. на суму 392 000 грн 04 коп., що підтверджується видатковою накладною №59853 від 13.06.2022р.Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах оплати до 09.06.2022р. Даний товар оплачено згідно платіжного доручення №132 від 10.06.2022р. та №17 від 10.06.2022р.

Таким чином, за розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду з позовом за СТОВ «Нива +» рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 692 637 грн 23 коп.

Позивач зазначає, що згідно п.6.2 Договору поставки Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6.8 Договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України продовжується до 3-х років.

Враховуючи зазначені положення Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 31.08.2022р. по 13.09.2022р. (14 днів) за додатками №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р., №235/22/130/2-ВН від 26.08.2021р.,№235/22/130/3-ВН від 01.09.2021р. загальний розмір якої становить 13 283 грн 45 коп., яку просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.7 Договору у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48%. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки ( штрафу чи пені).

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу 48% річних у розмірі 12 752 грн 11 коп. за додатками №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р., №235/22/130/2-ВН від 26.08.2021р.,№235/22/130/3-ВН від 01.09.2021р. за період прострочення з 31.08.2022р. по 13.09.2022р. (14 днів).

Також позивач зазначив, що відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати.

За умовами п.4 та п.5 додатків до Договору сторони встановили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст,694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого Покупцем товару.

Виходячи з зазначених положень законодавства та умов Договору позивач нарахував відповідачу у якості плати за користування товарним кредитом 9 564 грн 09 коп. за додатками №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р., №235/22/130/2-ВН від 26.08.2021р.,№235/22/130/3-ВН від 01.09.2021р. за період прострочення з 31.08.2022р. по 13.09.2022р. (14 днів), яку також просить суд стягнути з відповідача.

В ході розгляду справи, у зв`язку із оплатою відповідачем основної суми заборгованості у розмірі 692 8637 грн 23 коп. згідно платіжного доручення №102 від 15.09.2022р. на суму 500 000 грн та №157 від 27.09.2022р. на суму 192 637 грн 23 коп., позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 48% річних в розмірі 12 752 грн 11 коп., проценти за користування товарним кредитом в розмірі 9 564 грн 09 коп., пеню у розмірі 13 283 грн 45 коп.

При цьому, позивач заперечує проти закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору та зазначає, що відповідно до мов Договору та згідно рахунку №76150 від 04.10.2022р. Покупець мав сплатити курсову різницю у розмірі 277 184 грн (з ПДВ) та плату за користування товарним кредитом у розмірі 315 727 грн 48 коп. (з ПДВ).

Таким чином, сплативши 300 000 грн платіжним дорученням №108 від 04.102022р. у призначенні платежу у якому зазначено сплата заборгованості згідно договору №235/22/130 від 26.08.2021р. та рахунку №76150 від 04.10.2022р., на думку позивача, відповідач виконав своє зобов`язання щодо сплати «плати за користування товарним кредитом» у розмірі 300 000 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

У клопотанні про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору відповідач зазначає, що ним оплачено у повному обсязі заборгованість у розмірі 692 8637 грн 23 коп. згідно платіжного доручення №102 від 15.09.2022р. на суму 500 000 грн та №157 від 27.09.2022р. на суму 192 637 грн 23 коп., у зв`язку із чим станом на 27.09.2022р. заборгованість за Договором поставки була відсутня.

04 жовтня 2022р. ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» виставила СТОВ «Нива +» для оплати рахунок №76150,за яким останній сплатив 300 000 грн, що на думку відповідача, повністю погашає всю заборгованість за Договором поставки №235/22/130 від 26.08.2021р. та перевищує розмір позовних вимог. Факт оплати рахунку підтверджується платіжним дорученням №108 від 04.102022р. у призначенні платежу у якому зазначено сплата заборгованості згідно договору №235/22/130 від 26.08.2021р. та рахунку №76150 від 04.10.2022р.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 26.08.2021р. між ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» (Постачальник) та СТОВ «Нива +» (Покупець) був укладений Договір поставки №235/22/130, відповідно до якого в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар),, а Покупець - прийняти цей товар та оплатити вартість цього товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначається у додатках до цього Договору (п.1.2). Ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті зазначається у додатках до Договору (а.1.3).

Згідно п.9.2 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022р., а в частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №235/22/130 між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами 3.1 Договору оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів та банківський рахунок Постачальника у порядку, на умовах та у строки, визначені цим Договором та додатками до нього. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п.3.7 Договору здійснюючи оплату товару Покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього Договору та/або рахунком на оплату та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується представником відповідача, на виконання умов Договору поставки №235/22/130,сторонами за цим Договором укладалися додатки, які є невід`ємною частиною Договору, та якими визначалися асортимент, кількість, ціна та вартість товару; вид упаковки, інформац3ія про якісні показники товару, порядок та строки оплати товару; місце передачі товару, а також розмір плати за користування товарним кредитом у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та додатків до нього Постачальником здійснювалася поставка товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Зокрема, на підставі додатку №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р. на суму 295 738 грн 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №102804 від 10.09.2021р. Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати до 30.08.2022р.

За вказаним додатком - ПП «Луг-2011» на підставі договору №2 про переведення боргу здійснено оплату у сумі 194 579 грн 17 коп., у зв`язку із чим сума заборгованості за додатком №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р. становить 101 159 грн 63 коп.

На підставі додатку №235/22/130/2-ВН від 26.08.2021р. на суму 295 738 грн 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №102807 від 09.09.2021р. Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати до 30.08.2022р.

На підставі додатку №235/22/130/3-ВН від 01.09.2021р. на суму 295 738 грн 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №104681 від 13.09.2021р.Згідно п.3 цього додатку товар підлягав оплаті 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати до 30.08.2022р.

Заборгованість за цими додатками на момент звернення позивача до суду ( вх.2520/22 від 21.09.2022р.) становила 692 637 грн 23 коп., та була оплачена відповідачем лише в ході розгляду справи, що підтверджується платіжними дорученнями №102 від 15.09.2022р. на суму 500 000 грн та №157 від 27.09.2022р. на суму 192 637 грн 23 коп.

Таким чином, Покупцем допущено порушення умов Договору поставки №235/22/130 та додатків до нього у частині строків оплати за отриманий товар.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.6.2 Договору поставки Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6.8 Договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється вдень виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України продовжується до 3-х років.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок розміру пені, враховуючи положення Договору, суд погоджується з визначеним позивачем позивач розміром пені, загальний розмір якої становить 13 283 грн 45 коп., та яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.7 Договору у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48%. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки ( штрафу чи пені).

На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу 48% річних у розмірі 12 752 грн 11 коп. за додатками №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р., №235/22/130/2-ВН від 26.08.2021р.,№235/22/130/3-ВН від 01.09.2021р. за період прострочення з 31.08.2022р. по 13.09.2022р. (14 днів).

Що стосується стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом.

Дійсно, відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати.

За умовами п.4 та п.5 додатків до Договору сторони встановили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст,694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого Покупцем товару.

Виходячи з зазначених положень законодавства та умов Договору позивач нарахував відповідачу у якості плати за користування товарним кредитом 9 564 грн 09 коп. за додатками №235/22/130/1-ВН від 26.08.2021р., №235/22/130/2-ВН від 26.08.2021р.,№235/22/130/3-ВН від 01.09.2021р. за період прострочення з 31.08.2022р. по 13.09.2022р. (14 днів).

Але, як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2022р. ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» виставила СТОВ «Нива +» для оплати рахунок №76150, за яким останній сплатив 300 000 грн. Факт оплати рахунку підтверджується платіжним дорученням №108 від 04.102022р. у призначенні платежу у якому зазначено сплата заборгованості згідно договору №235/22/130 від 26.08.2021р. та рахунку №76150 від 04.10.2022р.

При цьому, згідно рахунку №76150 від 04.10.2022р. Покупець мав сплатити курсову різницю у розмірі 277 184 грн ( з ПДВ) та плату за користування товарним кредитом у розмірі 315 727 грн 48 коп. (з ПДВ).

Позивачем до матеріалів справи не надано розрахунку періоду, за який розраховано плату за користування товарним кредитом у розмірі 315 727 грн 48 коп. (з ПДВ), у зв`язку із суд вважає, що нараховані позивачем 9564 грн 09 коп. увійшли до суми 300 000 грн, сплаченої відповідачем.

За таких обставин, у цій частині позовних вимог провадження у справі має бути закрито у зв`язку із відсутністю предмету спору..

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задавленим позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/2431/22 в частині позовних вимог щодо стягнення процентів за користування товарним кредитом в розмірі 9 564 грн 09 коп. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Нива+» про стягнення 48% річних в розмірі 12 752 грн 11 коп., пені у розмірі 13 283 грн 45 коп. - задовольнити.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Нива+» (66352, Одеська обл., Подільський р-н., с. Липецьке, вул. Одеська, буд. 67- Д1, код ЄДРПОУ - 38443027, електронна адреса: agrofirmanyva@gmail.com) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд.35; Адреса для листування: 03191, м. Київ, а/с 67; код ЄДРПОУ - 43106699, електронна адреса: office@eridon.ua) 48% річних в розмірі 12 752 грн 11 коп., пеню у розмірі 13 283 грн 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 067 грн 02 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 13.02.2023р.

Суддя Н.В. Рога