Рішення

від 10.02.2023 по справі 916/3339/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3339/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за вх. №3452/22 за позовом Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"; (Контрактова площа, 10а,Київ 135,04070) в особі, якою є Чорноморська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (вул.Праці 6,Чорноморськ,Одеська область,68001) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" (просп. Миру, 2/71-Н,Чорноморськ,Одеська область,68000)про стягнення 27765,07 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" 27765,07 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про забезпечення доступу Портового оператора до причплу(ів) №15-П-АМПУ-20 від 23.03.2020р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3339/22, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була вручена, що підтверджується поштовим повідомленням.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач надав відзив на позов в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що до звернення Позивача до Суду з цією позовною заявою, ТОВ «СЗТЧ» частково визнало претензію ЧФ ДП «Адміністрація морських портів України» № 1258/15-02-04/Вих від 30.08.2022 про сплату пені та 3 % за прострочення оплати вищезазначеного рахунку за період з 16.02.2022 по 23.02.2022 у розмірі 453, 79 грн.

Щодо сплати інфляційних, пені та 3 % річних у заявленому розмірі 27 765,07 грн за прострочення оплати рахунку № ПО/Ю11 від 18.01.2022 відповідач зазначає, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, ТОВ «СЗТЧ» було повідомлено Позивача про настання форс-мажорних обставин та надано ЧФ ДП «Адміністрація морських портів України» документи підтверджуючи дію форс-мажорних обставин: лист (довідка) Торгово- промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., Сертифікат Одеської регіональної Торгово-промислової палати від 11.10.2022 № 5100-22-1086. Оскільки саме форс-мажорні обставини призвели до неможливості вчасної сплати грошового зобов`язання за Договором № 15-П-АМПУ-20 від 23.03.2020 тому вимоги Позивача про сплату інфляційних, пені та 3 % річних у розмірі 27 765,07 грн не підлягають задоволенню.

Позивач надав відповідь на відзив відповідно якої вважає, що доводи Відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини є необгрунтованими та наголошує, що оголошений воєнний стан не перешкоджав ТОВ «СЗТЧ» здійснити платіж (банківська система працювала належним чином), а ТОВ «СЗТЧ» мало своєчасно здійснити платіж до його оголошення. Таким чином, є правомірною вимога про стягнення з Відповідача 13 144,95 грн. пені, трьох відсотків річних, які складають 1228,18 грн., інфляційні в сумі 13 391,94 грн.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (надалі Позивач, ДП «АМПУ», Адміністрація) та товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ "ЧОРНОМОРСЬК» (далі - Портовий оператор/ТОВ «СЗТЧ»/Відповідач) було укладено Договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) № 15-П-АМПУ-20 від 23.03.2020 (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ Портового оператора до причалів № 3/4, 5, 6 Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Чорноморськ), що перебуває у господарському віданні Адміністрації, для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язується здійснювати оплату за забезпечення доступу до причалу(ів) в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України (п. 2.3.15).

За умовами Договору (п.3.1.) нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 «Про затвердження тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053.

Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату послуг (п. 3.4. Договору).

Для оплати вартості наданих послуг по доступу до причалів. Адміністрацією було виставлено ТОВ «СЗТЧ» рахунок №ПО/1011 від 18.01.2022 на суму 90017,04грн (сплачено 08.08.2022)

В порушення умов Договору вищезазначений рахунок Відповідачем сплачено несвоєчасно.

Таким чином, позивачем нараховано 13144,95грн. пені, 1228,18грн. - 3% річних та 13391,94грн. інфляційних витрат.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 13144,95грн. пені, 1228,18грн. - 3% річних та 13391,94грн. інфляційних витрат та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ "ЧОРНОМОРСЬК» було укладено Договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-20 від 23.03.2020

Для оплати вартості наданих послуг по доступу до причалів. Адміністрацією було виставлено ТОВ «СЗТЧ» рахунок №ПО/1011 від 18.01.2022 на суму 90017,04грн (сплачено 08.08.2022)

В порушення умов Договору вищезазначений рахунок Відповідачем сплачено несвоєчасно.

Таким чином, позивачем нараховано 13144,95грн. пені, 1228,18грн. - 3% річних та 13391,94грн. інфляційних витрат.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, відповідно до п. 6.4. Договору за порушення Портовим оператором строків оплати, передбачених договором, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день оплати.

Наданий позивачем розрахунок суми позову, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом 13144,95грн. пені, 1228,18грн. - 3% річних та 13391,94грн. інфляційних витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що підставою для несвоєчасної оплати рахунку є форс-мажорні обставин, а саме факт військової агресії країни агресора проти України.

В сертифікаті №5100-22-1086 від 11.10.2022, який виданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, дійсно підтверджуються форс-мажорні обставини в частині неможливості ТОВ «СЗТЧ» виконувати обов`язки, які визначені Договором щодо експлуатації причалу у відповідності до його функціонального призначення, відповідно до встановленого режиму експлуатації. Однак, такий документ не може підтверджувати форс- мажорні обставини щодо неможливості сплати грошових зобов`язань.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній сертифікат про настання форс-мажорних обставин в частині неможливості виконання договірного зобов`язання (яке виникло до введення воєнного стану), щодо своєчасної оплати вартості послуги .

Також відповідач зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято Рішення від 25.11.2022 № 156/15-32-04 від 25.11.2022 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (копія рішення та матеріали звернення ТОВ «СЗТЧ» з заявою про неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку додаються), що є додатковим підтвердженням того, що цей сертифікат може підтверджувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо неможливості сплати грошових коштів.

Суд звертає увагу відповідача, що рішення податкового органу теж не може прийматися як належний доказ наявності форс- мажорних обставин щодо виконання договірних зобов`язань перед ДП «АМПУ» так як вказане рішення стосується оплати земельного податку в період з 24.02.2022. По зобов`язаннях, які виникли до 24.02.2022, Відповідач має їх виконувати належним чином як перед Позивачем так перед державним бюджетом.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Наданий сертифікат не може підтверджувати неможливість Відповідача розрахуватися за рахунок наявних коштів за фактично надані послуги або отримання доходів за рахунок іншої діяльності.

З сертифікату та інших документів, наданих Відповідачем, не вбачається того, що до 23.02.2022 Відповідач мав обігові кошти для виконання грошового зобов`язання перед Позивачем, а 24.02.2022 в нього зникли всі обігові кошти для розрахунку із Позивачем.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що під час розгляду справи Відповідачем не доведено вплив форс-мажорних обставин саме на виконання грошових зобов`язань у взаємовідносинах із Позивачем за укладеним договором, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому доводи Відповідача є недоведеними документально та такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути наслідків несвоєчасного виконання грошового зобов`язання .

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, доводи Відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини є необгрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що є правомірною вимога про стягнення з Відповідача 13 144,95 грн. пені, трьох відсотків річних, які складають 1228,18 грн., інфляційні в сумі 13 391,94 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований зерновий термінал "Чорноморськ" (просп. Миру, 2/71-Н, Чорноморськ, Одеська область, 68000, код 41322529) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Чорноморська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (вул.Праці 6,Чорноморськ,Одеська область,68001, код ЄДРПОУ 38728418) 13144,95грн. пені, 1228,18грн. - 3% річних та 13391,94грн. інфляційних витрат та 2481грн. судового збору.

Повне рішення складено 10 лютого 2023 р.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов