Рішення

від 02.02.2023 по справі 917/327/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023 Справа № 917/327/22

м.Полтава

за позовною заявою Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Кашинського, 1, м.Миргород, Полтавська область, 37600 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул.Коцюбинського,6, м.Полтава, 36039

до Комунального підприємства "Лохвиця-Сервіс", вул.Преображенська, 32, м.Лохвиця, Полтавська область,37200

про стягнення 839148,90грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області звернулося до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу з позовом до Комунального підприємства "Лохвиця-Сервіс" про стягнення на користь держави збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в сумі 839148,90грн на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу

В обгрунтування позову прокурор посилається на те, що в період з 20.12.2018 по 25.05.2021 КП «Лохвиця-Сервіс» здійснено забір води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та внаслідок порушення заподіяна шкода у вигляді збитків на суму 839 148 грн. 90 коп.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.04.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.05.2022.

10.06.2022 за вхід. №3695 від Миргородської окружної прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив.

14.06.2022 за вхід. №3736 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ним вжито всіх можливих заходів для продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами. Так, відповідач зазначає, що, зважаючи на фінансові результати діяльності КП "Лохвиця-Сервіс" в означений період часу ( з грудня 2018 по травень 2021 року) відповідач не мав можливості здійснити оплату збору за продовження терміну дії спеціального дозволу на користування надрами та як наслідок не мав можливості вчасно продовжити дію цього дозволу з незалежних від нього причин. Так, вина відповідача відсутня, що в свою чергу виключає можливість притягнення його до відповідальності у відповідності до ст.1166 ЦК України. Крім цього, відповідачем укладено договір № 43/2022 від 17.08.2022 про надання послуг з підготовки пакету документів з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами.

16.06.2022 за вхід. №3856 від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, посилаючись на відсутність права у прокурора на представництво інтересів держави.

Миргородська окружна прокуратура Полтавської області проти заяви про залишення позову без розгляду заперечує (вхід. №3694 від 10.06.2022). Щодо свого представництва в суді прокурор зазначає, що Державна екологічна інспекція Центрального округу є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначених правовідносинах. Державна екологічна інспекція Центрального округу самостійно заходи і щодо стягнення завданих державі збитків не вжила.

21.06.2022 за вхід. №3980 від Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та з повідомленням про

підтримання позовних вимог.

13.07.2022 за вхід. №4643 від Миргородської окружної прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив.

02.08.2022 за вхід. №5165 від Комунального підприємства "Лохвиця-Сервіс" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.09.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 02.02.2023 представник відповідача заявив клопотання про розстрочення виконання рішення на 1 рік.

У судовому засіданні 02.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:

За змістом частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на встановлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Бездіяльність компетентного органу (суб`єкта владних повноважень) слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 виклав правовий висновок про те, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; зазначене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення відповідного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.02.2021 №59 (далі - Положення № 59), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Системний аналіз пунктів 6-10 Положення № 59 дає підстави для висновку, що Інспекція наділена повноваженнями щодо:

- звернення до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- складення протоколів про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом;

- пред`явлення претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

- досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, суд дійшов висновку про те, що Державна екологічна інспекція Центрального округу в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

09.02.2022 за вих. №54-856вих22 прокурор направив на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомлення про заподіяння державі матеріального збитку на суму 839148,90грн та просив вжити заходів господарсько-правового характеру щодо стягнення даної суми збитків.

Державна екологічна інспекція Центрального округу листом від 21.02 2022 за вих. № 07-09/921 повідомила прокурора про неможливість звернення до суду з позовом у зв"язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, а тому, з посиланням на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просила прокурора звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу.

31.03.2022 прокурор направив на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомлення за № 54-1370вих-22, в якому повідомив про намір подати позовну заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до КП "Лохвиця-Сервіс" про стягнення битків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 839148,90грн.

Отже, в цьому випадку прокурором дотримано вимоги положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокуратура, встановивши наявність порушень вимог закону, повідомила про намір звернутись до суду, а зовнішня форма поведінки Державної екологічної інспекції Центрального округу при цьому полягає у нездійсненні подання позову про відшкодування збитків на користь держави. Тобто інспекцією не вчинено дії, віднесені до її компетенції, які є необхідними.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 про те, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду Державною екологічною інспекцією з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, свідчить про те, що Державна екологічна інспекція неналежно виконує свої повноваження щодо заподіяного державі матеріального збитку, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави щодо забезпечення функціонування вищого навчального закладу та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Водночас, положеннями пункту 6) частини першої статті 92 Конституції визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.

Отже, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

З огляду на зазначене, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду

Державною екологічною інспекцією Центрального округу, 07.06.2021, на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 6,7 Закону України» Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275, Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 16.04.2020 за № 350/34633, Положенням про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 №59, наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 14.05.2021 №06-27/366 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Лохвиця-Сервіс».

За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання КП «Лохвиця-Сервіс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в період з 25.05.2021 по 07.06.2021 складено Акт № 06-28/357 та зафіксовано виявлені порушення. Примірник вказаного акту отримано директором КП «Лохвиця-Сервіс» Редька О.О. 07.06.2021.

Перевіркою встановлено, що в період з 20.12.2018 по 25.05.2021 КП «Лохвиця-Сервіс» здійснено забір води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), що є порушенням ст.ст. 16,19,21,23 Кодексу України про Надра, п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України. Обсяг самовільно використаної води становить 889 400 м3, правоустановчі документи на земельні ділянки у підприємства відсутні.

Внаслідок порушення заподіяна шкода у вигляді збитків на суму 839 148 грн. 90 коп., яка розрахована згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 657 від 13.10.2015 після його офіційного опублікування 27.11.2015.

За результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання КП «Лохвиця-Сервіс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в період з 320.12.2018 по 25.05.2021 видано обов`язковий для виконання припис №22/02/3-23 від 11.06.2021.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Здоровило Н.П. 02.06.2021 складено протокол № 01249 про адміністративне правопорушення на директора КП «Лохвиця- Сервіс» Редька О.О. щодо самовільного користування надрами, тобто без дозволу на спеціальне водокористування та винесено постанову № 90/02/3-24 від 02.06.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., який добровільно сплачено, що підтверджується квитанцією № 0.0.2160268020.1 від 14.06.2020.

Відповідач у визначений строк вимоги припису не виконав, виявлені порушення не усунув.

Прокурор в обґрунтування позову зазначає, що відповідач КП «Лохвиця-Сервіс» здійснило забір підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, на земельних ділянках, якими користується без правоустановчих документів, в обсязі що перевищує 300 куб.м на добу, що підтверджується звітами про використання води форми №2 ТП.

Згідно дозволів на спеціальне водокористування від 15.06.2016 № 0736/Пол та від 30.07.2020 №121/ПЛ/49д-20 метою водокористування є питні і санітарно гігієнічні, виробничі потреби, передача води населенню, для потреб вторинних водокористувачів.

Пунктом 1.7. наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження форми державної статистичної звітності №2-ТП (водгосп)» від 30.09.1997 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.1997 за №480/2284, показники форми № 2-ТП (водгосп) відображаються наростаючим підсумком по кварталам в межах звітнього року.

Відповідно до звітів про використання води за формою 2-тп (водгосп) за 2019 рік відповідач зробив забір з підземних свердловин 366600 мЗ, за 2020 рік

- 367400 мЗ, за І квартал 2021 року - 78500, відповідно до довідки наданої КП «Лохвиця-Сервіс» за період з 20.12.2018 по 31.12.2018 добуто підземної води з свердловин об`ємом - 15300 мЗ, а за період з 01.04.2021 по 21.05.2021 - 61600 мЗ.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі КП «Лохвиця- Сервіс» за період з 20.12.2018 по 25.05.2021 здійснено на підставі звіту про використання води за 2019 рік (форма 2ТП-водгосп (річна)), звіту про використання води за 2020 рік (форма 2ТП-водгосп (річна)), звіту про використання води за І квартал 2021 року (форма 2-квартальна), довідки КП «Лохвиця-Сервіс» та акту позапланової перевірки від 07.06.2021 №06-28/357 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, розмір збитків за здійснення забору води в кількості 889400 м3 з закільцьованих водних свердловин №1 (82-В), №2 (229-Г), №3 (844-В), №4 (227-Г), що розташовані в м. Лохвиця Полтавської області та закільцьованих артезіанських свердловин № 1Р2Ьс, №5а11-111 (с. Васильки Миргородського району) та закільцьованих свердловин №2Р2Ьс та №5 (с. Христанівка Миргородського району), складає 839 148, 90 грн.

Вказані збитки розраховані згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 657 від 13.10.2015.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу до КП «Лохвиця-Сервіс» направлено претензію від 24.09.2021 № 174/07-17/2021 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод за період з 20.12.2018 по 25.05.2021 на суму 839 148,90 грн. Підприємством відповідь на вказану претензію не надано.

Відповідач вказану суму збитків не сплатив.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Статтею 1 Кодексу України про надра визначена, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Положеннями ст. ст. 2, 3 Кодексу України про надра встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

За ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Самовільне водокористування це використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько - побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами.

Втім, як зазначає прокурор, у спірний період, під час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу КП "Лохвиця-Сервіс" не є ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок на яких розташовані свердловини. Даний факт підтверджується і інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як за суб`єктом КП "Лохвиця-Сервіс" (ЄДРПОУ 40236921)

При відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування надрами. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15.

В порушення вищезазначених вимог законодавства КП "Лохвиця-Сервіс" здійснило забір підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами на земельних ділянках, якими користується без правоустановчих документів, в обсязі, що перевищує 300 куб.м на добу, що підтверджується звітами про використання води форми №2 ТП.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 657 від 13.10.2015 (далі - Методика).

Пунктом 1.2 Методики встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Вказана Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків (п. 1.4).

Згідно з п. 1.7 Методики використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Згідно з преамбулою до Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період.

Таким чином, КП "Лохвиця-Сервіс" зобов`язано було вживати вичерпних заходів для отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) задля можливості здійснення підприємством господарської діяльності, пов`язаної із забором води.

Відповідач у відзиві посилається на відсутність його вини у спричиненні збитків. Так, підставою делікатної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв"язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Суд зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинному законодавству, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; причинний зв`язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному користуванні надрами.

Наразі збитки, заподіяні державі внаслідок порушення КП "Лохвиця-Сервіс" законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, невідшкодовані.

Суд встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення у справі шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 12 місяців.

Прокурор та представник Державної екологічної інспекції Центрального округу проти надання розстрочки виконання рішення не заперечували.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині судового рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частини перша статті 239 ГПК України).

Тобто, питання щодо розстрочення виконання судового рішення може бути ухвалено як одночасно з постановляння судового рішення, так і на стадії його виконання.

Частиною третьою статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд зазначає, що можливість розстрочення виконання судового рішення в судовому порядку в будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Відтак, суд зобов`язаний врахувати обставини об`єктивної дійсності, які склалися на момент ухвалення рішення по даній справі.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16).

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, відсутність заперечень позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, факт ведення активних бойових дій.

З огляду на викладене суд вбачає підстави для задоволення заяви відповідача та розстрочення виконання рішення господарського суду у справі №917/327/22 строком на 12 місяців відповідно до графіку.

У зв"язку із задоволення позову у повному обсязі витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Лохвиця-Сервіс" (вул.Преображенська, 32, м.Лохвиця, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 40236921) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу ( вул.Коцюбинського,6, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 42149108, р/р UA098999980333129331000016610 ГУК у Полт.обл/тг м.Лохвиця/ 24062100, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ 331 в установі банку - ГУДК України у Полтавській області) - 839148,90грн. збитків.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2023 у справі №917/327/22 про стягнення з Комунального підприємства "Лохвиця-Сервіс" на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу грошових коштів у розмірі 839148,90 грн шляхом встановлення їх сплати в наступному порядку:

- 69929,08 грн до 01.03.2023;

- 69929,08 грн до 01.04.2023;

- 69929,08 грн до 01.05.2023;

- 69929,08 грн до 01.06.2023;

- 69929,08 грн до 01.07.2023;

- 69929,08 грн до 01.08.2023;

- 69929,08 грн до 01.09.2023;

- 69929,08 грн до 01.10.2023;

- 69929,08 грн до 01.11.2023;

- 69929,08 грн до 01.12.2023;

- 69929,08 грн до 01.01.2024;

- 69929,08 грн до 01.02.2024.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Лохвиця-Сервіс" (вул.Преображенська, 32, м.Лохвиця, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 40236921) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул.1100-річчя Полтави,7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 12587,23грн.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.02.2023

Суддя Кльопов І.Г.