Рішення

від 09.02.2023 по справі 917/1414/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023 Справа № 917/1414/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Іванко Л.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле", 18028, Черкаська область, м.Черкаси, вул.Сурікова, 14А/1, ідент. код 35523434

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк", 37600, Полтавська область, м.Миргород, вул.Сорочинська, 31, ідент. код 13938506

про стягнення 12332,63 грн

без виклику представників сторін

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк" про стягнення 9564,57 грн інфляційних, 2 768,06 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Крім цього, позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача судові витрати: судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022 даний позов був переданий на розгляд судді Іванко Л.А.

Ухвалою від 14.11.2022 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/1414/22, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

08.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), відповідно до якого останній просить в задоволенні позову відмовити повністю.

26.12.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив(з додатками).

Інші заяви чи клопотання до суду від сторін не надходили.

Сторони були належним чином повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поле» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварк» заборгованості за Договором поставки № 17-02-27 від 27.02.2017 у розмірі 687 924, 72 грн. з яких, 426 176, 00 грн основного боргу, 34 909, 17 грн пені, 7 708, 23 грн інфляційних, 6 043, 32 грн 3 % річних, 213 088, 00 грн 50 % штрафу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.03.2021 року по справі №917/1527/20 позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «Поле» задоволено частково.

Не погоджуючись із частковим задоволенням позовних вимог, ТОВ «Агрофірма «Поле" подано апеляційну скаргу.

За результатами розгляду апеляційної скарги у справі №917/1527/20 рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2021 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Кварк" на користь ТОВ "Агрофірма "Поле" 40 285, 00 грн заборгованості та 604,28 грн судового збору і ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ "Кварк" на користь ТОВ "Агрофірма "Поле" 266 336, 00 грн передоплати за Договором поставки № 17-02-27 від 27.02.2017 і витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 088, 63 грн.

Рішення Господарського суду Полтавської області набрало законної сили 17.08.2021 року.

У зв`язку з невиконанням рішення, ТОВ "Агрофірма "Поле" 06.12.2021 року звернулось із заявою про примусове виконання рішення до приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича.

10.12.2021року відкрито виконавче провадження ВП №67852929 з виконання наказу про примусове виконання рішення № 917/1527/20, виданий 29.09.2021 (копія постанови про відкриття виконавчого провадження додається).

21.12.2021року виконавче провадження ВП №67852929 закінчено в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (копія постанови додається).

Отже, за даними позивача, рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1527/20 не виконувалось відповідачем у період з 18.08.2021 року по 20.12.2021 року.

На переконання позивача, внаслідок невиконання боржником грошового зобов"язання, у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення.

На підставі викладеного, керуючись ст.625 ЦК України, за прострочення виконання рішення суду, позивач, виходячи з загальної суми заборгованості - 269424,63 грн, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 2768,06 грн та інфляційні в розмірі 9564,57 грн за період: з дати набрання рішенням законної сили (18.08.2021) до моменту фактичного виконання рішення суду в примусовому порядку(20.12.2021).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути в судовому порядку з ТОВ "Кварк" 12332,63 грн як відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що вважає його безпідставним. Обгрунтовуючи заперечення відповідач у відзиві зазначив таке.

Обов`язок ТОВ «Кварк» по перерахуванню грошових коштів на рахунок ТОВ "Агрофірма «Поле» виник на підставі рішення суду (Постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 року у справі № 917/1527/20).

Однак, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції( ст. 327 ГПК України)

Наказ у справі № 917/1527/20 виданий 29.09.2021 року, але за даними відповідача, наказ до ТОВ «Кварк» не надходив на добровільне виконання. При цьому, відповідач зазначає, що вказаний судовий Наказ також не містить банківських реквізитів для зарахування грошових коштів на користь ТОВ «Агрофірма «Поле» .

Отже, на переконання відповідача, лише після отримання Постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження та повідомлення про повні банківські реквізити стягувача, ТОВ «Кварк» мав би можливість і отримав би обов`язок про сплату коштів за обов`язками що виникли із судового рішення.

10.12.2021 року Приватним виконавцем Скрипник Володимиром Леонідовичем відкрито виконавче провадження № 67852929 з виконання наказу про примусове виконання рішення № 917/1527/20 виданий 29.09.2021.

10.12.2021 року Приватним виконавцем винесена Постанова про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника.

За твердженням відповідача, ТОВ "Кварк" був позбавлений можливості виконати добровільно судове рішення про перерахування коштів на рахунок ТОВ "Агрофірма «Поле» , так як усі рахунки товариства були арештовані в день відкриття виконавчого провадження 10.12.2021 року, а до відкриття виконавчого провадження до ТОВ "Кварк" не надходили банківські реквізити для зарахування коштів.

20.12.2021 із валютного рахунку ТОВ "Кварк" були списані грошові кошти у сумі 9748,65 Євро для виконання судового рішення згідно платіжної вимоги 67852929 від 13.12.21 року, виданої Приватним виконавцем Скрипник В.Л.

За викладеного, відповідач просить відмовити у позові.

При цьому, відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір неустойки, зважаючи на обставини справи. А також, у випадку, якщо позовні вимоги будуть задоволені повністю або часково, відповідач просить зменшити розмір стягнення витрат на правничу допомогу, так як сума правових витрат визначена фактично у розмірі суми позову, що є надмірним грошовим навантаженням і не відповідає фактичним обсягам робіт.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з твердженнями відповідача.

На переконання позивача, відсутність будь-яких активних дій зі сторони ТОВ "Кварк", спрямованих на виконання зобов"язання, що виникло на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та є обов"язковим на всій території України свідчить, що відповідач свідомо ухилявся від сплати визначених судом коштів на користь позивача.

Крім того, позивач, спростовуючи заперечення відповідача щодо відсутності у тексті судового наказу реквізитів банківського рахунку ТОВ "Агрофірма "Поле", з посиланням на ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що серед обов"язкових реквізитів судового наказу відсутня вимога про зазначення банківських реквізитів для зарахування грошових коштів. При цьому, позивач інформує, що 27.02.2017ТОВ «Кварк» укладено з позивачем Договір поставки № 17-02-27. Примірник договору, із зазначенням реквізитів та місцезнаходженням ТОВ «Агрофірма «Поле», наявний у відповідача. Зазначеним позивач підтверджує факт обізнаності боржника усіх можливих реквізитів, необхідних для сплати грошових коштів за зобов`язанням на користь позивача.

Щодо зменшення розміру неустойки, позивач називає позицію відповідача такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки як правова природа так і порядок стягнення грошових коштів у вигляді інфляційних збитків/трьох відсотків річних та неустойки, є різною.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Сторонами та матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду господарського спору між ТОВ "Кварк"(відповідач) та ТОВ "Агрофірма "Поле"(позивач) Господарським судом Полтавської області ухвалено рішення № 917/1527/20 від 05.03.2021, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Кварк" на користь ТОВ "Агрофірма "Поле" 306621,00 грн. заборгованості, 4599,35 грн - судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду № 917/1527/20 від 17.08.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2021 у справі № 917/1527/20 скасовано в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ТОВ "Кварк" на користь ТОВ "Агрофірма "Поле" 40285,00 грн заборгованості та 604,28 грн судового збору і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.

Резолютивну частину рішення викладено в такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" 266336,00 грн передоплати за Договором поставки № 17-02-27 від 27.02.2017 і витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3088,63 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити".

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Отже встановлено, що Постанова Східного апеляційного господарського суду у справі № 917/1527/20 набрала законної сили 17.08.2021.

Основним визначальним принципом здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення (п. 9 ст. 129 Конституції України).

У відповідності до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст. 326 ГПК України)

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Особа може виконати рішення суду добровільно з моменту набрання рішенням суду законної сили до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

В зв"язку з невиконанням судового рішення в добровільному порядку, ТОВ "Агрофірма "Поле" звернулось із заявою до приватного виконавця про примусове виконання рішення.

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. (ВП №67852929) 10.12.2021 відкрито виконавче провадження з виконання наказу про примусове виконання рішення № 917/1527/20, виданий 29.09.2021.

21.12.2021 виконавче провадження №67852929 закінчено в зв"язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (Постанова про закінчення виконавчого провадження додається).

За період з 18.08.2021 (набрання рішенням законної сили) по 20.12.2021 року (момент фактичного виконання рішення в примусовому порядку) позивач, внаслідок невиконання боржником грошового зобов"язання, на підставі ст.625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 9564,57 грн - інфляційних та 2768,06 грн - 3% річних (розрахунок додається).

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки судом відхиляється як безпідставне, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства.

Отже, за змістом норми статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що несвоєчасне виконання грошового зобов"язання відповідачем, що виникло на підставі судового рішення є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів.

Відповідач заперечень щодо правильності розрахунків позивача суду не надав. Перевіривши розрахунки позивача, встановлено, що заявлений розмір сум 3% річних та інфляційних відповідає вимогам законодавства.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Крім того, Позивач у позові прохає стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Суд приймає до уваги наступне.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний розрахунок) судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, а саме судовий збір у розмірі 2481,00 грн та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір стягнення витрат на правничу допомогу, так як сума правових витрат визначена фактично у розмірі суми позову, що є надмірним грошовим навантаженням і не відповідає фактичним обсягам робіт.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.1 Договору про надання правничої/правової допомоги № 10/10-1 від 10.10.2022 між ТОВ "Агрофірма "Поле" (Клієнт) з адвокатським об"єднанням "Тищенко та Шимановський" встановлено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об"єднанню гонорар, який за погодженням сторін визначений наступним чином:

- за підготовку до судового розгляду та супровід господарської справи у суді першої інстанції Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн;

- окремо Клієнт сплачує додаткові послуги, які надаються Адвокатським об"єднанням.

Факт надання послуг за цим договором підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.11.2022.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West проти України).

Водночас, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що справа сторін не є складною, оскільки стосується стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Ціна позову складає 12332,63 грн.

Справа розглянута у спрощеному провадженні без участі представників сторін в судових засіданнях. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, суд приходить до висновку, що визначений представником позивача розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №917/1414/22 в сумі 10000 грн, є завищеним, таким, що не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача.

За даних обставин, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн є неспіврозмірними з критерієм розумності і обґрунтованості таких витрат, право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд дійшов висновку про те, що розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з відповідача, є 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232 - 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк" (37600, Полтавська область, м.Миргород, вул.Сорочинська, 31, ідент. код 13938506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" (18028, Черкаська область, м.Черкаси, вул.Сурікова, 14А/1, ідент. код 35523434) 9564,57 грн інфляційних, 2768,06 грн - 3% річних, 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору та 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Іванко Л.А.