Рішення

від 31.01.2023 по справі 922/5199/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2023м. ХарківСправа № 922/5199/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Шевченко" (62609, Харківська обл., с. Гнилиця, вул. Центральна, буд. 51) до Фермерського господарства "Люсс" (62651, Харківська обл., с. Шипувате, вул. Набережна, буд. 40) про стягнення 1000000,00 грн за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "Імені Шевченко" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства "Люсс", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1000000,00 грн., що складаються із: 800000,00 грн. боргу за договором позики від 14.01.2019; 181000,00 грн. процентів за користування грошовими коштами та 19000,00 грн. безпідставно переданих грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/5199/21 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.02.2022 об 11:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2022 у справі №922/5199/21 відкладено підготовче засідання на 15.03.2022 об 10:30 год.

Втім призначене підготовче засідання не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні через військову агресію Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2022 у справі № 922/5199/21 відкладено підготовче засідання без визначення дати наступного судового засідання, та запропоновано всім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі в розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2022 у справі №922/5199/21 призначено підготовче засідання на 09.08.2022 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у справі № 922/5199/21 підготовче засідання відкладено на 20.09.2022 об 11:00.

17.08.2022 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про надання інформації щодо наявних засобів зв`язку з відповідачем (вх. №8460), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі 922/5199/21 підготовче засідання відкладено на 18.10.2022 об 11:30.

27.09.2022 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про надання інформації щодо наявних засобів зв`язку з відповідачем (вх. №10683), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі № 922/5199/21 підготовче засідання відкладено на 15.11.2022 об 11:00.

15.11.2022 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №14081), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2022 у справі № 922/5199/22 клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання викладене у заяві про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №14081 від 15.11.22) задоволено та відкладено підготовче засідання на 29.11.2022 об 11:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі № 922/5199/21 підготовче засідання відкладено на 20.12.2022 об 12:30.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 у справі № 922/5199/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2023 об 11:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі № 922/5199/21 в судовому засіданні оголошено перерву до 31.01.2023 до 12:00.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 31.01.2023 не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Матеріалами справи установлено, що 14.01.2019 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Імені Шевченко" (позикодавець) та Фермерським господарством "Люсс" (позичальник) було укладено договір позики грошових коштів від 14.01.2019 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 800000,00 (вісімсот тисяч) гривень, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) у строк, передбачений п.2.1 даного договору, та сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Згідно з п.1.2. Договору, цей Договір позики є укладеним з моменту передання позичальникові грошових коштів.

Відповідно до п. 5.1. Договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Згідно з п. 2.1. Договору, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики, передбачену в п. 1.1. даного договору, у строк до 30.10.2019 року.

У відповідності до п.2.2. Договору, позика вважається повернутою в момент зарахування грошових коштів у розмірі, що передбачений п. 1.1. договору, на банківський рахунок рахунок позикодавця, вказаний у договорі.

Відповідно до п.3.1. Договору, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів у розмірі 20 відсотків суми позики.

Згідно з п. 3.2. Договору, проценти виплачуються позичальником щомісячно не пізніше 30 (тридцятого) числа кожного місяця, рівними частинами до дня повернення позики на банківський рахунок позикодавця, вказаний у договорі.

Також, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 14.01.2019, якою сторони збільшити строк позовної давності до правовідносин між сторонами, що виникають із договору позики грошових коштів від 14.01.2019 та встановити позовну давність тривалістю у 5 (п`ять) років)

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що на виконання своїх зобов`язань за Договором позики від 14.01.2019 позивачем (позикодавцем) було передано відповідачу (позичальнику) грошові кошти частинами на загальну суму 800000,00 грн., на підтвердження чого посилається на належним чином засвідчені копії платіжних доручень та видаткових касових ордерів. А саме: платіжне доручення №27 від 16.01.2019 на суму 150000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 15.01.2018"; платіжне доручення № 43 від 29.01.2019 на суму 150000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 28.01.2018"; платіжне доручення № 61 від 05.02.2019 на суму 150000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 05.02.2019"; платіжне доручення № 97 від 22.02.2019 на суму 150000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 21.02.2018"; платіжне доручення № 175 від 03.04.2019 на суму 100000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 03.04.2019"; видатковий касовий ордер №812/2 від 15.10.2019 на суму 119000,00 грн., з підставою "позичка ФГ "Люсс".

Разом з тим, позивачем у позові зауважено про те, що хоча у платіжних дорученнях і вказується призначення платежів саме як позичка і дата саме перерахування коштів (а не дата укладення договору, як це мало бути), проте це саме ті кошти, які перераховувалися за договором позики від 14.01.2019 року, на підтвердження чого позивач посилається на пояснювальну записку бухгалтера підприємства з вини якої сталися ці неточності, а також накази підприємства про видачу позики.

Крім цього, позивачем у позові наголошено про те, що відповідно до реєстру договорів між Приватним сільськогосподарським підприємством Імені Шевченка та Фермерським господарством Люсс, убачається, що будь-яких інших договорів позичок не укладалося між даними сторонами.

Також, позивачем у позові вказано про те, що за видатковим касовим ордером від 15.10.2019 на виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу 19000,00 грн., тобто більше, як було обумовлено сторонами, отже відповідач безпідставно набув грошові кошти у розмірі 19000,00 грн.

Отже, позивачем у позові наголошено про те, що останній належним чином виконав свої зобов`язання за Договором позики від 14.01.2019, оскільки позивачем (позикодавцем) було передано відповідачу (позичальнику) грошові кошти частинами на загальну суму 800000,00 грн. Разом з тим відповідач (позичальник) у порушення пунктів 2.1., 3.1. та 3.2. Договору у встановлений термін (до 30.10.2019) суму позики та проценти у розмірі 20 % від суми позики за користування грошовими коштами позивачу не сплатив. Не сплатив відповідач також безпідставно набуті кошти у розмірі 19000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні до говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором позики.

Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вже вказувалось судом, на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу (позичальнику) грошові кошти частинами на загальну суму 800000,00 грн., на підтвердження чого позивачем було надано належним чином засвідчені копії платіжних доручень та видаткових касових ордерів. А саме: платіжне доручення №27 від 16.01.2019 на суму 150000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 15.01.2018"; платіжне доручення № 43 від 29.01.2019 на суму 150000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 28.01.2018"; платіжне доручення № 61 від 05.02.2019 на суму 150000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 05.02.2019"; платіжне доручення № 97 від 22.02.2019 на суму 150000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 21.02.2018"; платіжне доручення № 175 від 03.04.2019 на суму 100000,00 грн., з призначенням платежу "Позичка згідно договору від 03.04.2019"; видатковий касовий ордер №812/2 від 15.10.2019 на суму 119000,00 грн., з підставою "позичка ФГ "Люсс".

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом враховано, що Договір позики містить чітко визначений термін для сплати процентів та повернення суми позики.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання щодо сплати процентів відповідач не виконав, що призвело до виникнення у останнього заборгованості за несплаченими процентами у розмірі 160000,00 грн, як і не виконав відповідач зобов`язання щодо повернення у строк до 30.10.2019 суми позики у розмірі 800000,00 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом перевірено розрахунок позивача процентів у розмірі 20 % від суми позики за користування грошовими коштами. Вказаний розрахунок не відповідає умовам п.3.1. Договору, згідно якого позикодавець має право на одержання від позичальника процентів у розмірі 20 відсотків суми позики.

Отже, здійснивши власний розрахунок процентів у розмірі 20 % від суми позики за користування грошовими коштами, суд дійшов висновку про те, що належною та обґрунтованою сумою процентів за користування грошовими коштами є 160000,00 грн.

Таким чином, сума процентів за користування грошовими коштами підлягає задоволенню у розмірі 160000,00 грн. В частині стягнення 21000,00 грн. процентів за користування грошовими коштами суд відмовляє у зв`язку з невірним нарахуванням.

Враховуючи вищенаведене, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів сплати відповідачем на користь позивача процентів у розмірі 160000,00 грн та доказів повернення суми позики у розмірі 800000,00 грн, суд дійшов висновку, що факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем зі свого боку не спростований, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 19000,00 грн. безпідставно набутих коштів, суд виходить з наступного.

На обґрунтування позову в цій частині позивачем вказано про те, що за видатковим касовим ордером від 15.10.2019 позивачем було передано відповідачу 19000,00 грн., тобто суму більше, ніж було обумовлено сторонами, отже відповідач безпідставно набув грошові кошти у розмірі 19000,00 грн

Вищенаведені обставини відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано.

Отже, вказані кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки між сторонами відсутні зобов`язання на суму 19000,00 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доказів повернення відповідачем одержаної суми суду не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 19000,00 грн. безпідставно набутих коштів обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем зі свого боку не спростовані, тому підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України підлягає стягненню 19000,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Шевченко" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Люсс" (62651, Харківська обл., с. Шипувате, вул. Набережна, буд. 40, код ЄДРПОУ 32497590) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Шевченко" (62609, Харківська обл., с. Гнилиця, вул. Центральна, буд. 51, код ЄДРПОУ 05270649) - 800000,00 грн. заборгованості за договором позики від 14.01.2019; 160000,00 грн. процентів за користування грошовими коштами; 19000,00 грн. безпідставно набутих коштів та 14685,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 21000,00 грн. процентів за користування грошовими коштами - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" лютого 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв