Рішення

від 13.02.2023 по справі 748/244/23

ЩОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/161/23 Єдиний унікальний № 748/244/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2023 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої - судді: Меженнікової С.П.,

при секретарі: Іващенко О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) в місті Чернігові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 доДошкільного навчальногозакладу «Веселка»Гончарівської селищноїради Чернігівськогорайону Чернігівськоїобласті,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог настороні відповідача:Гончарівська селищнарада Чернігівськогорайону Чернігівської області, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2023 року до Чернігівського районного суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до Дошкільного навчальногозакладу «Веселка»Гончарівської селищноїради Чернігівськогорайону Чернігівськоїобласті (далі -Закладу), в якій просить суд визнати дії Закладу щодо припинення виплати з 19 липня 2022 року середньомісячної заробітної плати за посадою вихователя, незаконними; зобов`язати Відповідача нарахувати та виплачувати Позивачу середньомісячну заробітну плату за посадою вихователя, з 19 липня 2022 року до закінчення особливого періоду або до дня звільнення позивача з військової служби.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 19.01.2023 провадження у справі було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Гончарівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

В липні 2022 року позивачу, як зазначає остання, з невідомих для неї причин, відповідачем було припинено виплату середньомісячної заробітної плати.

12 грудня 2022 року позивач письмово звернулася до відповідача з вимогою повідомити про причини припинення виплати середньомісячної заробітної плати, та просила поновити виплату.

Позивач зазначає, що листом від 30.12.2022 за вих.№27 відповідач повідомив, що виплата середньомісячної заробітної плати була припинена з 19.07.2022 у зв"язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносив».

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх неправомірними, та з метою відновлення своїх порушених законних прав і інтересів, звернулася з даним позовом до суду.

Судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 1 ст. 274 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом Серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Наказом від 26 травня 2017 року за №26 позивача - ОСОБА_1 ,вихователя комунальногодошкільного навчальногозакладу «Веселка»Гончарівської селищноїради, увільнено від роботи з 26.05.2017 на час проходження військової служби за контрактом зі збереженням місця роботи, посади та середньомісячної заробітної плати.

12 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 письмово звернулася до Дошкільного навчальногозакладу «Веселка» Гончарівської селищної ради з вимогою повідомити останню про причини та підстави припинення виплати середнього заробітку, встановленого ст.119 К3пП України та просила поновити їй виплату середнього заробітку.

Листом №27 від 30.12.2022 Комунальний ДНЗ "Веселка" Гончарівської селищної ради повідомило позивача ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати середнього заробітку, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносив» у ч.3 ст. 119 КЗпП України внесено зміни, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Зазначено, що вказані зміни набрали чинності 19 липня 2022 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею55 Конституції Українивизначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Приписами ч. 1ст. 4 ЦПК України визначено, щокожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу «встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Глава VII цього Закону врегульовує особливості призову під час мобілізації. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3, 4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Так, ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції від 26.05.2017 р.- станом на дату наказу про увільнення позивача від виконання службових обов`язків на час проходження військової служби) визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни у частині третій статті 119: слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» прийнятий Верховною Радою України 01.07.2022 р., набрав чинності 19.07.2022 р., отже саме з 19.07.2022 р. ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що припинивши нарахування позивачу середнього заробітку, відповідач діяв правомірно, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року не містить приписів щодо його застосування лише до осіб, які призвані після набрання ним чинності.

Щодо доводів позивача ОСОБА_1 про порушення існуючого права в частині збереження та виплати середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ був прийнятий Верховною Радою України відповідно до конституційних повноважень.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у п. 2. 3. Рішення від 22 травня 2018 року №5-р/2018 сформулював юридичну позицію, відповідно до якої держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово - економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.»

У п. 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

Аргументи позивача стосовно порушення принципу зворотної дії закону в часі, а саме ст. 58 Конституції України суд вважає помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».

Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Таким чином, при припиненні з 19.07.2022 нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 на період проходження військової служби відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 141, 259, 264, 265 , 274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доДошкільного навчальногозакладу «Веселка»Гончарівської селищноїради Чернігівськогорайону Чернігівськоїобласті,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог настороні відповідача:Гончарівська селищнарада Чернігівськогорайону Чернігівської області, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Дошкільний навчальний заклад «Веселка» Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, юридична адреса: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Смолин, вул. Нова, 15-А, ЄДРПОУ36805998.

Третя особа: Гончарівська селищнарада Чернігівськогорайону Чернігівської області, ЄДРПОУ03081565, Чернігівська область, Чернігівський район, смт Гончарівське, вул. Танкістів, буд. 11.

Суддя: С.П.Меженнікова