Постанова

від 08.02.2023 по справі 368/1200/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 368/1200/19

провадження № 51-3713км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 22 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у цьому ж населеному пункті, раніше не судимого,

визнаного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК) та виправданого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 22 вересня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався увчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Він, будучи головою сільської ради с. Липовець Кагарлицького району Київської області, тобто службовою особою, неналежним чином виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, усупереч положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у невстановлений досудовим розслідуванням день та час у період з січня по 01 червня 2010 року у приміщенні службового кабінету Липовецької сільської ради Кагарлицького району вул. Леніна, 7 (на даний час Миру), не передбачаючи можливості того, що внаслідок неналежного виконання ним своїх службових обов`язків можуть бути спричинені тяжкі наслідки державним інтересам, хоча повинен був і міг це передбачити, підписав виписки з рішення сесії вказаного органу місцевого самоврядування 15 сесії 21 скликання від 16 грудня 1993 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність громадянину» не перевіривши, чи звертались ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із відповідними заявами до сільської ради та чи приймалися відповідні рішення сесією цієї ради.

Унаслідок зазначених дій ОСОБА_7 із земель державної власності незаконно вибуло 1,6986 га земель загальною вартістю 316 000 грн, що станом на 2010 рік, відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК, є тяжкими наслідками для охоронюваних законом державних інтересів, які в 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Київський апеляційний суд ухвалою від 31 серпня 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що ОСОБА_7 не набув статусу обвинуваченого, а отже, проведення щодо нього судового розгляду суперечить вимогами КПК.

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду виправданий ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу прокурор у яких наводить аргументи законності рішень судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, вважаючи її обґрунтованою.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Так, розглянувши це кримінальне провадження, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов переконання про необхідність ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК і навів відповідні мотиви прийнятого рішення.

Не погоджуючись із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій прокурор звернувся із касаційною скаргою у якій просить скасувати виправдувальний вирок та ухвалу, за якою цей вирок залишено без змін, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, адже обвинувальний акт у кримінальному провадженні направлений із порушенням строків, визначених ст. 219 цього Кодексу.

Аргументуючи свою позицію, прокурор із посиланням на ст. 2 КПК, зазначає, що ОСОБА_7 не набув процесуального статусу обвинуваченого з наведених вище причин.

Тобто прокурор фактично зазначає про істотне порушення прав виправдного, оскільки щодо особи, яка не мала відповідного процесуального статусу відбувався судовий розгляд (застосована неналежна правова процедура).

Проте такі доводи, за обставин конкретного кримінального провадження, колегія суддів уважає неприйнятними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже, враховуючи, що у касаційній скарзі прокурора єдиною підставою для скасування судових рішень є істотне порушення прав виправданого, скасування судових рішень на цій підставі суперечитиме наведеним вище приписам КПК.

Більше того, колегія суддів бере до уваги заперечення виправданого у яких він зазначає про законність і обґрунтованість судових рішень, ухвалених щодо нього.

Посилання прокурора на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 15 грудня 2021 року по справі № 483/911/20 не є релевантним обставинам кримінального провадження, яке є предметом розгляду.

Так, у вказаній постанові йшлося про оскарження судових рішень представником потерпілого та прокурором з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та незаконності виправдувального вироку суду першої інстанції, а також невідповідності ухвали апеляційного суду ст. 419 КПК, зокрема, висувалися вимоги про погіршення становища виправданого.

У проваджені, що розглядається, прокурором ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій лише через істотні порушення прав виправданого, що не вправі зробити суд касаційної інстанції з огляду на ч. 3 ст. 438 КПК.

Таким чином, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 22 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3