Рішення

від 13.02.2023 по справі 120/8541/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 лютого 2023 р. Справа № 120/8541/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Меридіан" до Вінницького обласного центру зайнятості; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницький міський центр зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося комунальне підприємство "Меридіан" (далі КП "Меридіан", позивач) з адміністративним позовом до Вінницького обласного центру зайнятості (далі Вінницький ОЦЗ, відповідач); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницький міський центр зайнятості (далі Вінницький МЦЗ, третя особа). За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Вінницького ОЦЗ від 26.07.2022 № 168 "Про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення""; зобов`язати Вінницький ОЦЗ повторно розглянути заяву КП "Меридіан" про надання допомоги по частковому безробіттю та прийняти рішення щодо надання позивачу допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення", з урахуванням права на дану допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний наказ від 26.07.2022 № 168 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки КП "Меридіан" дотримано всі необхідні вимоги статті 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 702 (далі Порядок № 702). Позивач вважає, що відмова Вінницького ОЦЗ у наданні допомоги по частковому безробіттю, викладена у формі наказу, є необґрунтованою та безпідставною, відповідачем не враховано вимоги Закону України "Про зайнятість населення", якими прямо передбачено право працівників на соціальний захист від безробіття в період воєнного стану. Повідомляє, що в КП "Меридіан" протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання послуг), що призвело до втрати ними частини заробітної плати (доходу), сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутня заборгованість із заробітної плати.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.11.2022, у встановлений судом строк, представник Вінницького ОЦЗ подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову. В обґрунтування своєї позиції з посиланням на ч.ч. 1, 4 ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення", п.п. 2, 4, 6 Порядку № 702 зазначив, що факт повного скорочення тривалості робочого дня для 78 % працівників КП "Меридіан" та втрати ними заробітної плати у повному обсязі за період з 01.04.2022 по 30.06.2022, а також відсутність сплати єдиного внеску за кожного працівника, вказаного у відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення" за квітень 2022 року унеможливлює надання позивачу допомоги по частковому безробіттю.

Додатково відповідач повідомив, що станом на 09.11.2022, згідно з відомостями, наявними у ЄIAC(.NET) та отриманими в результаті електронного обміну даними з Пенсійним фондом України (на день прийняття рішення про відмову така інформація була відсутня), в період з 01.04.2022 по 30.06.2022 підтверджено, що частині працівників, зазначених у відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", (58 осіб) дійсно не нараховувалась заробітна плата (дохід) та, відповідно не сплачено єдиний внесок, а саме, у відповідних колонках, в місяцях зазначеного періоду, зазначено "0,00". Причини відсутності нарахування заробітної плати не вказано (відпустка без збереження заробітної плати, простій, призупинення трудового договору).

Отримана інформація, на переконання відповідача, підтверджує правомірність прийнятого Вінницьким ОЦЗ рішення про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю: допомога по частковому безробіттю не надається у разі повного скорочення тривалості робочого часу та повної втрати (100 %) заробітної плати.

Щодо інших 25 осіб, які зазначені у відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", то відповідно до інформації, яка міститься у ЄIAC(.NET) та отриманою в результаті електронного обміну даними з Пенсійним фондом України, як зазначає відповідач, в період з 01.04.2022 по 30.06.2022 частині працівників нараховувалась заробітна плата (дохід) та сплачено єдиний внесок, а саме, у відповідних колонках, в місяцях зазначеного періоду, зазначено певні суми нарахованої заробітної плати та сплаченого єдиного внеску.

На переконання відповідача, це суперечить інформації, вказаній позивачем у заяві та доданій до неї відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", в якій зазначено, що в період з 01.04.2022 по 30.06.2022 рівень скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати частини зазначених у ній працівників становить 100 відсотків на місяць, в той час, як мав місце факт нарахування заробітної плати (дохід) та сплати єдиного внеску цим працівникам в цей же період.

10.11.2022 від Вінницького МЦЗ до суду надійшли пояснення щодо позову, за змістом яких третя особа вимоги позивача заперечила та просила в задоволенні позову відмовити в задоволенні позову повністю. Так, з посиланням на ч.ч. 1, 4 ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення", абз. 5 п. 2, абз. 1 п. 4 Порядку № 702 зазначив, що відповідно до відомості від 21.07.2022 № 51 про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 4 ст. 4 Закону за квітень 2022 року мало місце зупинення (скорочення) діяльності КП "Меридіан" з причин введення воєнного стану з 01.04.2022, що призвело до повного скорочення тривалості робочого часу у 78 відсотків працівників та втрати ними 100 відсотків заробітної плати. Враховуючи викладене третя особа вважає, що рішення Вінницького ОЦЗ про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю КП "Меридіан" прийнято обґрунтовано та з урахуванням вимог чинного законодавства.

Інших заяв по суті справи до суду подано не було.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до статуту КП "Меридіан" останнє створено Вінницькою міською радою, підприємство є самосійним господарюючим суб`єктом комунального підприємства з дня його державної реєстрації (п. 1.1 та п. 2.1).

Підприємство створено з метою здійснення виробничої, торгової та іншої господарської діяльності, виконання робіт, надання послуг у сфері виробництва і реалізації продукції та громадського харчування з одержання прибутку порядку та засобами, які не суперечать законодавству (п. 3.1).

Основним видом економічної діяльності КП "Меридіан" відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 56.29 Постачання інших готових страв.

01.07.2022 КП "Меридіан" подало до Вінницького МЦЗ заяву для виділення коштів для виплати допомоги по частковому безробіттю у зв`язку з настанням обставин, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва (виконання робіт, надання послуг), причиною якого є введення воєнного стану в Україні, відповідно до ч. 1 от. 47 Закону України "Про зайнятість населення", починаючи з 01.04.2022 по 30.06.2022. До заяви були долучені відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення" (Додаток 1 до Порядку № 702), від 21.07.2022 вих. №51.

Наказом Вінницького ОЦЗ від 26.07.2022 № 168 "Про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення" відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю КП "Меридіан". Відповідно до п. 2 цього наказу директору Вінницького МЦЗ Лутохіній О.М. наказано протягом трьох робочих днів з дня підписання цього наказу інформувати КП "Меридіан" про прийняте рішення з обґрунтуванням причини відмови.

Листом від 27.07.2022 № 04-19/1497-22 Вінницький МЦЗ повідомив позивача про відмову у надані допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення".

Позивач не погоджується із наказом відповідача від 26.07.2022 № 168, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (далі також Закон № 5067-VI).

Питання надання допомоги по частковому безробіттю врегульовано статтею 47 Закону України "Про зайнятість населення".

07.05.2022 набула чинності нова редакція статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", зміни до якого були внесені Законом України від 21.04.2022 № 2220-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану" (Закон № 2220-ІХ).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 47 Закону № 5067-VI допомога по частковому безробіттю - це вид державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб - підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв`язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину.

Допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

За змістом ч. 3 цієї статті допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо:

1) зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;

2) працівник відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу у роботодавця з повним робочим днем (тижнем) або працює у роботодавця за сумісництвом, або проходить альтернативну (невійськову) службу;

3) протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), у роботодавця, фізичної особи - підприємця наявна заборгованість з виплати заробітної плати та/або із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та/або із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

4) роботодавець, фізична особа - підприємець перебуває у процесі припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності, визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство, перебуває у процесі санації.

Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, зазначені у частині першій цієї статті, за яких (які) протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), сплачено (сплатили) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У разі якщо протягом останніх шести місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам - підприємцям не сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду (ч. 4 ст. 47).

Частина 6 статті 47 Закону № 5067-V визначає, що порядок, строки, розмір та критерії надання допомоги по частковому безробіттю, порядок повернення коштів такої допомоги до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цієї норми Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 702.

До цього часу механізм надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону про зайнятість населення визначав Порядок надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 74. Однак, він не враховував особливостей надання допомоги працівникам, які втратили заробіток або його частину через введення воєнного стану.

Порядок № 702 у свою чергу визначає умови, механізм виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю, строки, розмір та критерії її надання, а також механізм повернення коштів, спрямованих на фінансування такої допомоги.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 702 допомога по частковому безробіттю (далі - допомога) - вид державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб - підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв`язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину;

зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) - тимчасове зупинення (скорочення) господарської діяльності роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину, що призвело до часткового скорочення тривалості робочого часу його працівників або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, та втрати ними частини заробітної плати (доходу).

Критеріями для надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до пункту 6 Порядку № 702 є:

зупинення (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників роботодавця, в яких рівень скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати становить 30 і більше відсотків на місяць;

рівень скорочення тривалості робочого часу та доходу фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, становить 30 і більше відсотків на місяць;

відсутність у роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, заборгованості із виплати заробітної плати та/або сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та/або сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг);

сплата роботодавцем за кожного працівника або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), а в разі, коли протягом останніх шести місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, не сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду;

роботодавець не є фондом соціального страхування.

Умови, за якими не надається допомога по частковому безробіттю, визначено пунктом 7 Порядку № 702.

Так, допомога по частковому безробіттю не надається в разі, коли:

- зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;

- працівник відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу в роботодавця з повним робочим днем (тижнем) або працює в роботодавця за сумісництвом, або проходить альтернативну (невійськову) службу;

- протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), у роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, наявна заборгованість із виплати заробітної плати та/або сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та/або сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- роботодавець або фізична особа - підприємець, яка є застрахованою особою, перебуває у процесі припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності, визнаний (визнана) в установленому порядку банкрутом або стосовно нього (неї) порушено справу про банкрутство, перебуває у процесі санації;

- роботодавець є органом державної влади, органом місцевого самоврядування або закладом, установою, організацією, що утворені зазначеними органами в установленому порядку та які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету.

За нормами п. 8 Порядку № 702 допомога по частковому безробіттю надається центром зайнятості за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, яка є застрахованою особою та яка не отримує допомогу по частковому безробіттю як працівник.

Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за сумісництвом).

Виплата допомоги по частковому безробіттю не здійснюється за період отримання працівником оплати простою, перебування у відпустці без збереження заробітної плати, призупинення трудових відносин.

Згідно з п. 12 Порядку № 702 роботодавець або фізична особа - підприємець, яка є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).

У разі коли зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) відбулося після введення воєнного стану в Україні до набрання чинності Закону України від 21 квітня 2022 р. № 2220-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану" роботодавець або фізична особа - підприємець, яка є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 13 Порядку № 702 для отримання допомоги по частковому безробіттю роботодавець або фізична особа - підприємець, яка є застрахованою особою, подає до центру зайнятості заяву про надання допомоги по частковому безробіттю (далі - заява):

в електронній формі з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, - на адресу офіційної електронної пошти відповідного центру зайнятості;

у паперовій формі - особисто до центру зайнятості.

Заява подається роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, до центру зайнятості за місцем провадження його (її) господарської діяльності.

Форма заяви затверджується Державним центром зайнятості.

До заяви, поданої до центру зайнятості в паперовій або електронній формі, роботодавець додає відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно з цим Порядком, за формою згідно з додатком 1 (п. 14 Порядку № 704).

Згідно з нормами п. 17 Порядку № 702 рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю приймається регіональним центром зайнятості протягом п`яти робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, документів, передбачених пунктами 13 і 14 цього Порядку.

Рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю оформляється наказом регіонального центру зайнятості.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що роботодавці можуть скористатися державною підтримкою при виплаті коштів працівникам у разі, якщо ті втратили частину зарплати через зупинення чи скорочення виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг у період воєнного стану. Для цього Уряд затвердив Порядок № 702.

Допомога по частковому безробіттю - це своєрідна компенсація доходу, якщо сталося скорочення або зупинення виробництва продукції, виконання робіт надання послуг. Компенсація можлива для доходів у вигляді: зарплати працівника; підприємницького доходу фізичної особи-підприємця (ФОП).

Причинами скорочення або зупинки виробництва, які дають підстави для отримання допомоги, можуть бути причини, які призвели до скорочення робочого часу та, як наслідок, втрати частини заробітку. Серед таких причин: економічні; технологічні; надзвичайна ситуація; воєнний стан; карантин.

Водночас для отримання допомоги по частковому безробіттю має бути дотриманий причинно-наслідковий зв`язок.

Також Порядком № 702 визначено чіткий перелік критеріїв, які повинні бути дотримані, щоб застрахована особа мала право отримати зазначений вид допомоги:

1) зупинення (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) охопило не менш як 20% чисельності працівників роботодавця, в яких рівень скорочення тривалості робочого часу та зарплати становить 30 і більше відсотків на місяць;

2) рівень скорочення тривалості робочого часу та доходу ФОП, яка є застрахованою особою, становить 30 і більше відсотків на місяць;

3) відсутність у роботодавця або ФОП, яка є застрахованою особою, заборгованості по зарплаті та/або зі сплати ЄСВ, та/або сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протягом 6 місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг);

4) сплата роботодавцем за кожного працівника або ФОП, що є застрахованою особою, ЄСВ протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), а в разі, коли протягом останніх 6 місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або ФОП, які є застрахованими особами, не сплачувати ЄСВ, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду;

5) роботодавець не є фондом соціального страхування

Не вважаються причинами для надання допомоги: скорочення або зупинка виробництва через організаційно-виробничі причини; скорочення виробництва внаслідок сезонного характеру робіт; оплачуваний простій; перебування у відпустці без збереження заробітної плати; призупинення трудових відносин під час воєнного стану.

Крім того, допомогу по частковому безробіттю не можна отримати, якщо: працівнику запропонували підходящу роботу в роботодавця з повним робочим часом, а він відмовився; працівник працює у даного роботодавця за сумісництвом; працівник проходить альтернативну (невійськову) службу; заборгованість з виплати зарплати або сплати ЄСВ у роботодавця або ФОП впродовж 6 місяців, які передують дню скорочення виробництва. Навіть якщо така заборгованість сталася через активні бойові дії у Порядку № 702 винятків немає; розпочаті процеси припинення юридичної особи, підприємницької діяльності, банкрутства або санації у роботодавця або ФОП. роботодавець - це орган державної влади або місцевого самоврядування, або бюджетна установа.

Отримати допомогу можуть застраховані особи, тобто: працівники за основним місцем роботи. ФОП. При цьому документи за працівників подають самі роботодавці.

Отримати допомогу по частковому безробіттю можна впродовж 90 календарних днів після дати скорочення (зупинення) виробництва. Щодо воєнного стану, то у Порядку №702 є уточнення - якщо дата скорочення або зупинення виробництва припала на період воєнного стану, тобто після 24.02.2022, то допомогу по частковому безробіттю отримати можна, але датою початку відліку права на неї тоді є 07.05.2022, тобто дата оновлення ст. 47 Закону № 5067-V. Відтак. останнім днем подачі заявки до Центру зайнятості тоді стає 04.08.2022.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що на виконання п. 14 Порядку № 702 КП "Меридіан" до заяви про отримання допомоги по частковому безробіттю додано відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", з переліком 83 особи. У поданих відомостях зазначено, що зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) охопило 78 відсотків чисельності працівників, в яких рівень скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати становить 100 відсотків на місяць; дата зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) 01.04.2022. Крім того, у відомостях заперечено, що зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) має сезонний характер або виникло виключно з організаційно-виробничих причин, підтверджено відсутність заборгованості із виплати заробітної плати та/або сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та/або сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг); підтверджено сплату за кожного зазначеного працівника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) (а в разі коли протягом останніх шести місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право роботодавцю не сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду); заперечено перебування роботодавця у процесі припинення юридичної особи, визнаний в установленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство, перебування у процесі санації; заперечено, що роботодавець є органом державної влади, органом місцевого самоврядування або закладом, установою, організацією, що утворені зазначеними органами в установленому порядку та які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та заперечено, що роботодавець є фондом соціального страхування, шляхом поставлення відповідних відміток "так", "ні".

Спірний наказ від 26.07.2022 № 168, яким КП "Меридіан" відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю, прийнятий з посиланням на ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення", абз. 4, 5 п. 2, абз. 1 п. 4, абз. 5 п. 6, абз. 3 п. 8 Порядку та не містить обґрунтувань щодо такої відмови. Водночас у листі Вінницького МЦЗ від 27.07.2022 № 04-19/1497-22, яким на виконання п. 2 спірного наказу інформовано КП "Меридіан" про прийняте рішення з обґрунтуванням причини відмови, зазначено, що при прийнятті рішення Вінницький ОЦЗ керувався ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення", абзацами 4, 5 п. 2, абзацом 1 п. 4, абзацом 5 п. 6 та абзацом 3 п. 8 Порядку №702, яким зокрема визначено:

зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) - тимчасове зупинення (скорочення) господарської діяльності роботодавця або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину, що призвело до часткового скорочення тривалості робочого часу його працівників або фізичної особи - підприємця, яка є застрахованою особою, та втрати ними частини заробітної плати (доходу);

допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам (працівникам та фізичним особам - підприємцям) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв`язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину;

сплата роботодавцем за кожного працівника або фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, не сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхувати застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду;

виплата допомоги по частковому безробіттю не здійснюється за період отримання працівником оплати простою, перебування у відпустці без збереження заробітної плати, призупинення трудових відносин.

Також вказано, що додатково при прийняті рішення враховувалось, що у відомостях про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини четвертої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення" у графі "Рівень скорочення тривалості робочого часу становить (значення) відсотків на місяць" зазначено "100", а також основний КВЕД підприємства "1,56.29, Постачання інших готових страв".

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що допомога по частковому безробіттю не надається у разі повного скорочення тривалості робочого часу та повної втрати (100 %) заробітної плати, суд зазначає, що критеріями для надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до п. 6 Порядку № 702 є, зокрема зупинення (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників роботодавця, в яких рівень скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати становить 30 і більше відсотків на місяць. Тобто, Прядок № 702 визначає критерій щодо мінімальної межі чисельності працівників роботодавця, яких охопило зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) у відсотках (не менш як 20 відсотків) та мінімальної межі рівня скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати на місяць у відсотках (30 і більше відсотків).

Суд зазначає, що наведені умови мають бути дотримані одночасно. Тобто, якщо через війну відбулося скорочення обсягів діяльності, то допомогу можна оформити на працівників лише у разі, якщо відбулося скорочення розміру зарплати, яку вони отримують. І дані факти мають бути між собою пов`язані.

Водночас жодних застережень щодо максимальної межі чисельності працівників роботодавця, яких охопило зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) у відсотках та максимальної межі рівня скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати на місяць у відсотках Порядок № 702 не наводить.

Частиною 3 ст. 47 Закону № 5067-VI та пунктом 7 Порядку № 702 визначено перелік умов, за якими не надається допомога по частковому безробіттю, підстав для відмови позивачу у виплаті допомоги по частковому безробіттю, які вказані відповідачем, такі норми не містять.

Разом із тим суд зазначає, що відповідно до п. 8 Порядку виплата допомоги по частковому безробіттю не здійснюється за період отримання працівником оплати простою, перебування у відпустці без збереження заробітної плати, призупинення трудових відносин.

На вказані норми у листі Вінницького МЦЗ від 27.07.2022 № 04-19/1497-22 міститься посилання, однак обґрунтувань щодо її застосування під час вирішення питання про надання позивачу допомоги по частковому безробіттю відповідачем не наведено.

Щодо врахування відповідачем при прийнятті спірного рішення того, що основний КВЕД підприємства "1,56.29, Постачання інших готових страв", то також жодних обґрунтувань причинно-наслідкового зв`язку між цим та неможливістю наданню позивачу допомоги по частковому безробіттю відповідачем не наведено.

Щодо посилань відповідача на відсутність сплати позивачем єдиного внеску за кожного вказаного відомостях працівника та додаткових мотивів прийняття спірного наказу, наведених відповідачем у відзиві, то суд наголошує, що всі обставини, які враховуються при ухваленні рішення суб`єктом владних повноважень, мотиви його прийняття, мають зазначатися в самому рішенні.

Такий висновок узгоджується також із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Суд враховує, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Як установлено судом, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного наказу дотримано не було, оскільки спірний наказ лише базується на посиланнях на норми ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку № 702, однак не містить оцінки відповідності позивача критеріям визначеним, нормами ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку № 702, та висновку щодо наявності або відсутності у нього права на отримання допомоги по частковому безробіттю за період з 01.04.2022 по 30.06.2022, що свідчить про необґрунтованість такого рішення.

Таким чином, наказ Вінницького ОЦЗ від 26.07.2022 № 168 "Про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення"" є таким, що прийнятий протиправно. Відтак, позовні вимоги про визнання цього наказу протиправним та його скасування підлягають задоволенню.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказані вимоги відповідають повноваженням суду при вирішенні справи.

Так, відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (абзац 1 ч. 4 ст. 245 КАС України).

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із обставин цієї справи, суд встановив, що оскаржене рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення". Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку №702 умов для прийняття рішення про надання такої допомоги.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про зайнятість населення". А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача щодо надання такої допомоги, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для її надання, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

Таким чином, зважаючи на обставини справи та враховуючи, що наказ Вінницького ОЦЗ від 27.07.2022 № 04-191497-2 не містить оцінки відповідності позивача критеріям визначеним, нормами ст. 47 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку №702, та висновку щодо наявності або відсутності у нього права на отримання допомоги по частковому безробіттю за період з 01.04.2022 по 30.06.2022, а у суду відсутні повноваження для надання такої оцінки поза межами відповідної адміністративної процедури, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву КП "Меридіан" від 21.07.2022 про надання допомоги по частковому безробіттю з 01.04.2022 по 30.06.2022, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Всі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Так, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати КП "Меридіан" зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн підлягають відшкодуванню в сумі 1654 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог (2/3 задоволених вимог), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Вінницького обласного центру зайнятості від 26.07.2022 № 168 "Про відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення"".

Зобов`язати Вінницький обласний центр зайнятості повторно розглянути заяву комунального підприємства "Меридіан" від 21.07.2022 про надання допомоги по частковому безробіттю з 01.04.2022 по 30.06.2022, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь комунального підприємства "Меридіан" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького обласного центру зайнятості судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1654 грн (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство "Меридіан" (21018, м. Вінниця, вул. Кішки матроса, 30, код ЄДРПОУ 13306232)

Відповідач: Вінницький обласний центр зайнятості (21009, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 3а, код ЄДРПОУ 05392714)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вінницький міський центр зайнятості (21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 28, код ЄДРПОУ 4233672)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович