Постанова

від 30.01.2023 по справі 442/3546/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/3546/22 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/811/2232/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Іванової О.

з участю: представників Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області Скоропада В.В., Ільницького В.М., Шемеляка М.С., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, щоз 2004 року працює на посаді директора Грушівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дрогобицького району Львівської області, а з 10 лютого 2021 року на посаді директора Грушівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, оскільки Грушівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Дрогобицького району Львівської області перейменована в Грушівський заклад загальної середньої освіти I-III ступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області.

У відповідності до наказу № 36-к від 25 травня 2022 року начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Куцика Я. «Про звільнення ОСОБА_1 » його 27 травня 2022 року звільнено з посади директора Грушівського ЗЗСО I-III ступенів за систематичне невиконання своїх посадових обов`язків згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Письмове повідомлення про його звільнення за вих. № 168 від 25 травня 2022 року за підписом начальника відділу Куцика Я. з вищевказаним наказом №36-к від 25 травня 2022 року про його звільнення, було скеровано йому поштою 26 травня 2022 року та отримано поштовим відправленням 28 травня 2022 року.

Зазначає, що відповідно до змісту наказу № 36-к від 25 травня 2022 року « Про звільнення ОСОБА_1 » підставою такого рішення було «...систематично порушував трудову дисципліну, а саме з 29 квітня 2022 року не перебував на своєму робочому місці, відсутність попередньої тарифікації, відповідно до наказів відділи освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради №25-к від 12 травня 2022 року «Про оголошення догани директору Грушівського ЗЗСО І-ІІІ ст. ОСОБА_1 », № 27-к від 16 травня 2022р.«Про оголошеннядогани директоруГрушівського ЗЗСО-І-ІІІст. ОСОБА_1 »,акт №9від 24травня 2022року «Пропроведення комплексноїперевірки діяльностіГрушівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області».

З наказом №36-к від 25 травня 2022 року про його звільнення з посади директора Грушівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів він категорично не погоджується, вважає його безпідставним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він винесений всупереч вимогам ст. 147 КЗпП України. Обставини та підстави звільнення, які зазначено в наказі №36-к від 25 травня 2022р., повністю не відповідають дійсності, оскількиосвітній процес у Грушівському ЗЗСО І-Ш ступенів здійснювався в дистанційній формі, а робоче місце кожного педагогічного працівника не обмежувалось виключно будь - яким конкретним місцем приміщення навчального закладу, відсутність попередньої тарафікації, яка доводиться до відома педагогічних працівників в кінці навчального року не є дисциплінарним проступком. Крім того жодних листів про надання пояснень чи наказів № 25-к від 12 травня 2022 року та № 27-к від 16 травня 2022р.про оголошення йому догани, він не отримував ні за місцем його реєстрації с. Грушів Дрогобицйкього району Львівської області, ні за його фактичним місцем проживання с. Волоща Дрогобицького району Львівської області. Також, зазначив, що акт № 9 від 24 травня 2022 року " Про проведення комплексної перевірки діяльності Грушівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, який слугував його звільненню, не має жодного відношення до нього, оскільки на той час він був незаконно усунений з посади директора внаслідок видання керівником відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області Куциком Я.М. наказу № 28-к від 17 травня 2022 р. " Про покладення обов"язків директора Грушівського ЗЗСО на ОСОБА_3 .

З врахуванням зазначених обставин, просив скасувати наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Куцика Я. № 36-к від 25 травня 2022 року Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити його, ОСОБА_1 , на посаді директора Грушівського закладу загальної середньої освітиІ-ІІІступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області з 27 травня 2022 року. Стягнути в його користь заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення ( 27 травня 2022 року) по день постановления судового рішення у справі, стягнути моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Куцика Я. № 36-к від 25 травня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 , на посаді директора Грушівського закладу загальної середньої освіти І-1ІI ступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області з 27 травня 2022 року.

Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області ( ЄРДПОУ 44086506) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ), заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення з 27 травня 2022 року по день постановлення судового рішення у справі 31776 ( тридцять одну тисячу сімсот сімдесят шість) грн.80 грн.

Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області ( ЄРДПОУ 44086506) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ), 2500 (дві тисячі п"ятсот) гривень компенсації моральної шкоди за незаконне звільнення.

В решті вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 13136.64 грн. звернуто до негайного виконання.

Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області ( ЄРДПОУ 44086506) в дохід держави 4962 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив Відділ освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги його твердження стосовно відсутності встановлення дистанційної форми роботи для позивача та порушення процедури запровадження дистанційного навчання в Грушівському ЗЗСО І-ІІІ ст.

Зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження запровадження дистанційної роботи для себе.

Звертає увагу на те, що позивача було звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України на підставі декількох доган, а не за прогул.

Стверджує, що в наказі № 25-К від 12 травня 2022 року «Про оголошення догани директору Грушівського ЗЗСО І-ІІІ ст. ОСОБА_1 », оголошено догану за прогул та є відповідне посилання на акти про відсутність письмових пояснень позивача, а відповідно відсутність поважних причин.

Звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві вказав, що отримав наказ про звільнення 28 травня 2022 року, тому висновок суду першої інстанції про порушення вимог законодавства про працю є помилковим.

Посилається на те, що акт № 9 від 24 травня 2022 року «Про проведення комплексної перевірки діяльності Грушівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області» не є дисциплінарним стягненням, а лише фіксував факти численних порушень ОСОБА_1 законів та підзаконних нормативних актів у сфері освіти, що в свою чергу стало однією з підстав застосування дисциплінарного стягнення, а саме звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання своїх посадових обов`язків).

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області Скоропада В.В., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, позивача - ОСОБА_1 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції,позивач ОСОБА_1 з 2004 року працював на посаді директора Грушівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дрогобицького району Львівської області, а з 10 лютого 2021 року на посаді директора Грушівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, оскільки Грушівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Дрогобицького району Львівської області перейменована в Грушівський заклад загальної середньої освіти I-III ступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області.

У відповідності до наказу № 36-к від 25 травня 2022 року начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Куцика Я. «Про звільнення ОСОБА_1 » останнього 27 травня 2022 року звільнено з посади директора Грушівського ЗЗСО I-III ступенів за систематичне невиконання своїх посадових обов`язків згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до змісту наказу № 36-к від 25 травня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » підставою такого рішення було «...систематичне порушення трудової дисципліни, а саме з 29 квітня 2022 року не перебував на своєму робочому місці, відсутність попередньої тарифікації, відповідно до наказів відділи освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради №25-к від 12 травня 2022 року «Про оголошення догани директору Грушівського ЗЗСО І-ІІІ ст. ОСОБА_1 », № 27-к від 16 травня 2022р.«Про оголошення догани директору Грушівського ЗЗСО - І-ІІІ ст. ОСОБА_1 », акт №9 від 24 травня 2022 року «Про проведення комплексної перевірки діяльностіГрушівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області».

З долучених представником відповідача до відзиву на позовну заяву, актів № 1 від 29 квітня 2022 року " Про відсутність на робочому місці директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", № 2 від 02 травня 2022 року " Про відсутність на робочому місці директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", № 3 від 03 травня 2022 року " Про відсутність на робочому місці директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", № 4 від 09 травня 2022 року "Про відсутність письмових пояснень директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", № 5 від 09 травня 2022 року "Про відсутність на робочому місці директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", № 6 від 10 травня 2022 року "Про відсутність на робочому місці директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", № 7 від 11травня 2022 року "Про відсутність на робочому місці директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст Меденицької селищної ради", № 8 від 11травня 2022 року "Про відсутність письмових пояснень директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст Меденицької селищної ради", № 10 від 16травня 2022 року "Про відсутність на робочому місці директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", № 11 від 17 травня 2022 року "Про відсутність на робочому місці директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", вбачається, що головними спеціалістами відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Ільницьким В.М., ОСОБА_6 та завідувачем юридичного сектору Меденицької селищної Ради - ОСОБА_7 , у присутності старости с. Грушів ОСОБА_8 , складено вище вказані акти про те, що директор Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", ОСОБА_1 був відсутній на роботі у дні вказані у актах та не надав письмові пояснення на вище вказані акти про відсутність на робочому місці.

Згідно акту №8 від 11 травня 2022 року"Про відсутність письмових пояснень директора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", вбачається, щоголовними спеціалістами відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Ільницьким В.М., ОСОБА_6 та завідувачем юридичного сектору Меденицької селищної Ради -Скоропада В.В., у присутності директора Волощанської гімназії Меденицької селищної ради Луцик О.М . складено акт про те, щодиректор Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", ОСОБА_1 не надав письмове пояснення на акти. Письмове повідомлення про надання письмового пояснення на акти було відправлено ОСОБА_1 на домашню адресу укрпоштою, яке потрібно було надати до 06 травня 2022 року та прибувши в АДРЕСА_1 за якою фактично проживає директорГрушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. ОСОБА_1 , зв"язатися з останнім не змогли, телефонний зв"язок був відсутній. А зі слів дружини чоловік у дома відстуній, оскільки перебуває у лікаря.

Згідно акту № 1 від 13 травня 2022 року "Про засідання членів комісії для проведення попередньої тарифікації закласів освіти Меденицької смелищної ради" вбачається, що членами комісії для проведення попередньої тарифікації педагогічних працівників закладів освіти Меденицької ТГ: головою комісії - начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Куциком Я.М. та членами комісії: першим заступником Меденицького селищного голови Новаковською М.С., головними спеціалістами відділу освіти , культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Ільницьким В., ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та у присутності головного економіста відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Данилів О.З. складено акт про те, щодиректор Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", ОСОБА_1 не надав попередню тарифікацію педагогічними працівниками на 2022-2023 н.р. Таким чином, адміністрація вищевказаного закладу освіти не виконала наказ відділу освіти, культури , молоді та спорту Меденицької селищної ради № 38 від 03 травня 2022 року "Про попередню тарифікацію попередніми кадрами на 2022-2023 н.р.

Згідно акту про відкриття службового приміщення с. Грушів від 24травня 2022 року вбачається, що було відкрито службовий кабінетдиректора Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", ОСОБА_1 та було встановлено, що у кабінеті і у сейфі відсутні печатка і штамп Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", книги наказів з основної діяльності по кадровим питаннях (короткострокові та довгострокові), руху учнів, інструкція з ведення діловодства, номенклатура справ, інструкція та журнал зберігання та видачі печаток та штампів.

Згідно наказу № 25-к від 12 травня 2022 року "Про оголошення догани директору Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", ОСОБА_1 " вбачається, що останньому оголошено догану за порушення трудової дисципліни ( прогул).

Згідно наказу № 27-к від 16 травня 2022 року "Про оголошення догани директору Грушівського ЗЗСОІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради", ОСОБА_1 "вбачається, що останньому оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідностатті 43 Конституції України, право на працю визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Частиною шостою статті 43 Основного Закону громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідност. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника визначені у статтях40,41 КЗпП України.

У пункті третьому частини першоїстатті 40 КЗпП Українивказано, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

На підставіст. 149 КЗпП України, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень, згідно ч. 1ст. 147 КЗпП України, належать догана та звільнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Згідно положеньст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Більше того, при оспоренні до суду наказу про звільнення за ч. 3ст. 40 КЗпП України, суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України (правова позиція, сформована у постановах ВС у справах №417/395/17, № 461/3277/15-а та інших.)

Як вбачається з наказу №36-К «Про звільнення ОСОБА_1 » від 25 травня 2022, у систему для звільнення увійшов наказ №25-К від 12 травня 2022 року «Про оголошення догани» наказ № 27-К від 16 травня 2022 року "Про оголошення догани" та акт № 9 від 24 травня 2022 року "Про проведення комплексної перевірки діяльності Грушівського закладу загальної середньої освітиІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області".

При звільненні працівника, відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України, у наказі про звільнення повинні наводитися конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, та необхідне зазначення, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Однак, відповідно до Закону України № 1213-ІХ від 04 лютого 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» Кодекс законів про працю України доповнений статтею 60-2 (дистанційна робота).

Згідно ч.1 ст.60-2 КЗпП України визначено, що дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому ( ч.4 ст. 60-2 КЗпП України).

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором ( ч.5 ст. 60-2 КЗпП України).

Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року (з послідуючими змінами та доповненнями) передбачено, що держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

Керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти та в межах наданих йому повноважень організовує діяльність закладу освіти (ч.ч. 1,3 ст. 26 Закону України «Про освіту»).

У відповідності до ч. з ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року визначено, що керівник закладу загальної середньої освіти має право: діяти від імені закладу без довіреності та представляти заклад у відносинах з іншими особами; підписувати документи з питань освітньої, фінансово - господарської та іншої діяльності закладу; приймати рішення щодо діяльності закладу в межах повноважень, визначених законодавством та строковим трудовим договором, у тому числі розпоряджатися в установленому порядку майном закладу та його коштами; призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу освіти, визначати їхні посадові обов`язки, заохочувати та притягати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання, пов`язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства; визначати режим роботи закладу; ініціювати перед засновником або уповноваженим ним органом питання щодо створення або ліквідації структурних підрозділів; видавати відповідно до своєї компетенції накази і контролювати їх виконання; укладати угоди (договори, контракти) з фізичними та/або юридичними особами відповідно до своєї компетенції; звертатися до центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти із заявою щодо проведення позапланового інституційного аудиту, зовнішнього моніторингу якості освіти та/або громадської акредитації закладу; приймати рішення з інших питань діяльності закладу освіти.

Окрім цього, у відповідності до 4.5 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що керівник закладу загальної середньої освіти мав права та обов`язки педагогічного працівника, визначені Законом України "Про освіту", та несе відповідальність за виконання обов`язків, визначених законодавством, установчими документами закладу освіти і строковим трудовим договором.

З врахуванням вищевказаних положень та норм чинного законодавства, а також враховуючи рекомендації Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації згідно листа від 10 березня 2022 року № 02.02/08/586 позивачем, як директором Грушівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, 10 березня 2022 року видано наказ №13 «Про відновлення освітнього процесу у дистанційній формі роботи (а.с.14).

Кожен працівник закладу освіти, тобто Грушівського ЗЗСО І-III ступенів був вправі самостійно визначати своє робоче місце для забезпечення освітнього процесу у закладі освіти.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він належним чином виконував свої посадові обов`язки у період з 29 квітня 2022 року і до того часу поки не був відсторонений від обов`язків директора згідно наказу відповідача №28-К від 17 травня 2022 року.

Зокрема, у школі навчальний процес відбувався у дистанційному режимі і не був зупинений, ним подавалися відповідачу відповідні відомості для нарахування заробітної плати вчителям та технічним працівникам школи і така виплачувалась. Про акти «комісії» щодо відсутності його на роботі у цей період йому нічого не було відомо до часу його звільнення з посади.

Наказ №38 від 03 травня 2022 року про попередню тарифікацію закладів освіти педагогічними кадрами на 2022-2023 роки школі не було доведено.

Така тарифікація була здана ним у відділ освіти на початку вересня 2022 року, як зазвичай це робилось упродовж всіх років.

Щодо «порушень», які були виявлені при відкритті його службового кабінету та сейфу 24 травня 2022 року, то позивач пояснив, що такі дії були проведені без його відома і в той час, коли його було усунуто з посади директора з метою дискредитації та майбутнього звільнення з посади.

З врахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладене в наказі № 36-к від 25 травня 2022 року твердження про те, що позивач ОСОБА_1 не перебував на своєму робочому місці з 29 квітня 2022 року без поважних причин, не знайшло свого підтвердження.

Крім того, вказане не підтверджено жодними допустимими доказами, оскільки, освітній процес у Грушівському ЗЗСО І-Ш ступенів здійснювався в дистанційній формі, а робоче місце кожного педагогічного працівника не обмежувалось виключно будь - яким конкретним місцем приміщення навчального закладу.

Окрім цього, в наказі про звільнення ОСОБА_1 нічого не вказано з приводу поважності причин такої відсутності на робочому місці, хоча це є обов`язковою законодавчо встановленою нормою. Адже правовою підставою звільнення за п.3 ст.40 КЗпП є систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин. І при відсутності цієї складової відсутні підстави звільнення. Не встановивши поважності причин невиконання трудових обов`язків, уповноважений орган не вправі був виносити наказ про припинення трудового договору, тобто про звільнення ОСОБА_1 .

Щодо покликання в наказі № 36-к від 25 травня 2022 року на накази №25- к від 12 травня 2022 року та №27-к від 16 травня 2022 року «Про оголошення догани директору Грушівського ЗЗСО I-ІII ступенів Крупачу А.М.» суд дійшов висновків, що статтею 149 КЗпП України визначено, що наказ про дисциплінарне стягнення працівникові повинен бути повідомлений під розписку, а також до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. Ця норма закону є необхідною правильного визначення наявності як самого проступку так і відсутності поважних причин, оскільки саме відсутність поважних причин невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків, відповідно до п.3 ст.40 КЗпП є обов`язкою складовою правової підстави для звільнення за цією статтею.

Аналогічна вимога закону викладена також в п.37 Наказу Міністерства освіти України «Про типові правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників навчально-виховних закладів Міністерства освіти України» де зазначено, дисциплінарне стягнення оголошується у наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Проте, вищезазначені норми законодавства про працю відділом освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району не були дотримані.

Крім того, зазначена в наказі №36-к " Про звільнення ОСОБА_1 " підстава «відсутність попередньої тарифікації» не ґрунтується на положеннях закону, оскільки не є дисциплінарним проступком та відповідно не може слугувати підставою для дисциплінарного стягнення.

Як зазначено вище, така тарифікація була здана ОСОБА_1 у вересні 2022 року, а навчальний процес у вересні 2022 року в Мединецькій ЗСШ розпочався своєчасно.

Щодо покладення акту № 9 від 24 травня 2022 року "Про проведення комплексної перевікри діяльності Грушівського закладу загальної середньої освітиІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області"в систему для звільнення ОСОБА_1 , то таке є також безпідставним, адже положеннями ст.147 КЗпП Україничітко визначено види дисциплінарних стягнень і ст.149КЗпП Українипередбачено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Крім того, такий акт складено в період покладення виконання обов"язків директора Грушівського закладу загальної середньої освітиІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області на заступника директопа з навчально-виховної роботи ОСОБА_10 із правом підпису всіх фінансових документів бухгалтерської та податкової вілмості на період відсутності директора.

Таким чином, акт № 9 від 24 травня 2022 року " Про проведення комплексної перевікри діяльності Грушівського закладу загальної середньої освітиІ-ІІІ ст. Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської областіне є стягненням і не може бути підставою для звільнення позивача за п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Крім того, оскаржуваний наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 не містить посилань на пункти посадової інструкції, які порушив останній, не містить посилань на будь-які інші обов`язкові складові до виконання трудових обов`язків.

Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові № 336/3679/17 від 21 березня 2018р., не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020р. № 554/9493/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що роботодавець підчас винесення наказу про застосування дисциплінарного стягненняу виді звільнення від 25 травня 2022 не з`ясував всіх обставин справи, що стало причиною для хибного висновку щодо вказаного порушення ОСОБА_1 , не було враховано попередньої роботи позивача, його пояснення, не було доведено його вину, що призвелодо невиправданого формалізму та присутності суб`єктивного фактору при вирішенні питання притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, що, у свою чергу, встановлює його невідповідність вимогамст. 147-149 КЗпП України, та безпідставність врахування його в систему для звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

З довідки виданою головним бухгалтеромвідділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області№ 56 від 27.06.2022р. встановлено, що посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді директора навчально -виховного закладу становить 13136.64грн. Фактично відпрацьованих позивачем днів у березні 2022 року становить 31 дн., у квітні 2022 року - 30 дн.

Отже, середньоденна заробітна плата становить 397 грн. 21 коп.

Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу (з 25.05.2022р. по 12.08.2022р. включно) становить 80 днів.

Таким чином середній заробіток становить: 397.21 грн. х 80 дні = 31 776.80 грн.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення статті 23 ЦК України якими визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно пункту 9 даної Постанови зазначено, що суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Ґрунтуючись на природно-правових засадах розумності й добросовісності, суд бере до уваги вразливість становища позивачів, ступінь важливості для їх предмета спору та, відповідно, необхідність вияву суб`єктами правозастосування особливої сумлінності при розгляді справи цієї особи.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Також, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

З врахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2500 гривень моральної шкоди. В цій частині рішення суду самим ОСОБА_1 не оспорюється.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколоти Т.І.