Рішення

від 10.02.2023 по справі 260/4681/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2023 рокум. Ужгород№ 260/4681/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Воловецької районної філії про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Воловецької районної філії, в якому просить: 1) визнати протиправним та внести зміни до наказу Воловецької філії Закарпатського обласного центру зайнятості №НТ220513/22 від 13.05.2022 «Про прийняття рішення службою зайнятості по ОСОБА_1 », а саме: в п. 2 наказу слова «без урахування стажу» змінити на «з урахуванням стажу», «відповідно до ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону» змінити на «відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону»; 2) зобов`язати Воловецьку філію Закарпатського обласного центру зайнятості здійснити перерахунок допомоги по безробіттю, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (зі змінами та доповненнями, які діяли на той час), та виплатити недоотриману різницю.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку зі звільненням з роботи він звернувся до Воловецької філії Закарпатського обласного центру зайнятості про надання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю, однак таку було призначено у мінімальному розмірі. Вважає, що має право на отримання допомоги по безробіттю у розмірі 70%, оскільки його страховий стаж, що передував його реєстрації, як безробітного, становив більше 6 місяців.

20 січня 2023 року відповідач надіслав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує. Так, зазначає, що розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та залежить від страхового стажу особи. Так, станом на момент звернення позивача до фонду згідно з відомостями реєстру страховий стаж такого за останні 12 місяців, що передували реєстрації, становив 4 місяці. З огляду на що вважає, що допомога по безробіттю була призначена ОСОБА_1 у передбаченому законодавчими нормами розмірі.

07 лютого 2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій доводи відповідача вважає безпідставними, оскільки наданою роботодавцем довідкою підтверджується факт нарахування йому заробітної плати та відрахування з такої страхових внесків за період з листопада 2021 року по травень 2022 року, що становить мінімально передбачені законом 6 місяців.

09 лютого 2023 року відповідач подав до суду заперечення №240-05 від 08.02.2023, в яких наголосив на тому, що страховий стаж обчислюється Пенсійним фондом за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. В свою чергу розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей такого реєстру.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) у період з 08 листопада 2021 року по 09 травня 2022 року працював на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів на час опалювального сезону 2021 2022 роки, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 03.10.1984.

У зв`язку зі звільненням з роботи 13 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Воловецької районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості (далі Воловецька РФ ЗОЦЗ) із заявами, в яких просив надати йому статус безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю.

За результатами розгляду поданих заяв наказом Воловецької РФ ЗОЦЗ №НТ220513 від 13.05.2022 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 13.05.2022 по 07.05.2023.

Приймаючи вказане рішення Воловецька РФ ЗОЦЗ виходила з наявного у ОСОБА_1 страхового стажу за останні 12 місяців, що передували зверненню, 4 місяці.

Так, як вбачається з довідки Воловецької РФ ЗОЦЗ №77 від 30.09.2022 щомісячний розмір виплачуваної ОСОБА_1 допомоги по безробіттю становить 1000,00 грн.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених п.п. 3, 4, 7 і 8 ст. 40, ст.ст. 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у ч. 2 ст. 6 цього Закону, особи, зазначені в абз. 3 ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», працівники та гіг-спеціалісти юридичних осіб, що перебувають у статусі резидента Дія Сіті згідно із Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», після звільнення чи припинення гіг-контракту мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

При цьому, страховий стаж, в розумінні положень ч. 1 ст. 21 Закону, - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше ( ч. 2 ст. 21 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Визначення розміру допомоги по безробіттю регламентується нормами ч. 1 ст. 23 Закону.

Так, ч. 1 зазначеної статті встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:

-до 2 років - 50 відсотків;

-від 2 до 6 років - 55 відсотків;

-від 6 до 10 років - 60 відсотків;

-понад 10 років - 70 відсотків.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Порядок надання допомоги по безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 23 Закону).

Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону, наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 квітня 2020 року №624 було затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності (далі Порядок №624).

Цим Порядком визначено процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, механізм обчислення регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості.

Так, п. 1 розділу ІІ Порядку №624 передбачено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих відомостей - довідок про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), виданих особі роботодавцем, військовим комісаріатом, де така особа перебувала на обліку, військовою частиною, органом, де особа проходила службу.

При цьому порядок визначення розміру виплачуваної допомоги по безробіттю кореспондується зі встановленим ст. 23 Закону.

Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу III Порядку №624, страховий стаж обчислюється центрами зайнятості за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2011 року, з урахуванням за період з 01 січня 2011 року - страхового стажу, обчисленого центрами зайнятості за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Страховий стаж у календарному місяці зараховується як повний місяць страхового стажу, якщо за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків не менша, ніж мінімальний страховий внесок, незалежно від фактично відпрацьованих днів;

Отже, страховий стаж для обчислення розміру допомоги по безробіттю прямо залежить від періоду, протягом якого особа (роботодавець) сплачувала страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Отже, обов`язок повноти та своєчасності сплати страхових внесків за робітників законодавством покладено саме на роботодавців.

Водночас у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №2464, адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті, незалежно від фінансового стану платника, і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Водночас особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.

Таким чином, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08 листопада 2021 року по 09 травня 2022 року працював на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів на час опалювального сезону 2021 2022 роки, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 03.10.1984.

Окрім того, як вбачається з довідки №2 від 25.01.2023, виданої Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради, за період роботи на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів йому було нараховано заробітну плату у розмірі 44200,69 грн. та сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 9724,16 грн. Вказана довідка завірена печаткою установи та підписами посадових осіб.

З відомостей такої довідки вбачається, що єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі був сплачений роботодавцем тільки за 4 календарні місяці грудень 2021 року березень 2022 року.

Проте суд вважає, що несплата роботодавцем обов`язкових страхових внесків в мінімально встановленому розмірі не є підставою для позбавлення застрахованої особи права на отримання соціальних гарантій у випадку настання страхового випадку.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № №242/2088/17, від 29.01.2020 у справі №266/970/16-а та від 22.04.2021 у справі №752/20612/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи, як безробітного, становить більш ніж шість місяців. Відповідно нарахування йому допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону є неправомірним.

Поряд з цим, враховуючи положення ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язати Воловецьку РФ ЗОЦЗ здійснити перерахунок допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з урахуванням страхового стажу на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 08 листопада 2021 по 09 травня 2022 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

При цьому не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання внести зміни до наказу, оскільки спосіб виконання рішення суду з урахуванням його висновків визначається суб`єктом владних повноважень самостійно.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Закарпатського обласного центру зайнятості (місцезнаходження: вул. Новака, буд. 45, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 02771546) в особі Воловецької районної філії (місцезнаходження: вул. Пушкіна, буд. 12, смт. Воловець, Закарпатська область, 89100) про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту, задовольнити частково.

2. Зобов`язати Воловецьку районну філію Закарпатського обласного центру зайнятості здійснити перерахунок допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з урахуванням страхового стажу на посаді кочегара котельні Нижньоворітського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 08 листопада 2021 по 09 травня 2022 року, та з урахуванням раніше проведених виплат.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути із Закарпатського обласного центру зайнятості (місцезнаходження: вул. Новака, буд. 45, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 02771546) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 496,20 грн. (Чотириста дев`яносто шість гривень 20 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін