Рішення

від 13.02.2023 по справі 420/17895/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17895/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р., прийняте Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН під час здійснення митного оформлення товару, були подані всі необхідні та наявні в нього документи, що передбачені статтею 53 МК України, при цьому, вказані документи не містили жодних розбіжностей, які б могли вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р., Одеською митницею всупереч прийняте всупереч вимогам ч.6 статті 54 МК України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач - Одеська митниця Держмитслужби з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 27.12.2022 р. вхід.№ЕС/6440/22), наголошуючи, зокрема, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500370/2022/006032 від 02.11.2022 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею спірного рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/17895/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 03 червня 2022 року між Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН (Покупець) та Компанією «SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI» (Продавець), укладено контракт купівлі-продажі № 4, за умовами котрого Продавець зобов`язується поставити на умовах контракту, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити сіль ( в подальшому «Товар»).

Так, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН у м/п "Ізмаїл" п/п "Ізмаїльський МТП" Одеської митниці за митною декларацією №UA500370/2022/00632 здійснювалось митне оформлення частини партії товару, що надійшла згідно інвойсу ST2022000000972 від 26.07.2022 р., а саме 67 500 кг харчової солі йодованої торгової марки SALTECH (код УКТЗЕД 2501.00.9100), а також 135 000 кг солі харчової вакуумної, виварної гатунок «Екстра» Saltech Chef (код УКТЗЕД 2501.00.9100), що була поставлена згідно Контракту №4 від 03.06.2022 р., укладеного між SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI та ТОВ «САЛТЕХ ЮКРЕЙН».

Судом встановлено, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: 1. Контракт №4 від 03.06.2022 р., укладений між SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI та ТОВ «САЛТЕХ ЮКРЕЙН»; 2. Інвойс ST2022000000972 від 26.07.2022 р.; 3. Митна декларація країни відправлення від 27.07.2022№ 22411500EX00001189; 4. Висновок Державного підприємства ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 27.10.2022 р. №121/117 5. Коносамент №1 від 29.07.2022 р. 6. Виписка із системи SWIFT щодо здійснення декларантом 100% попередньої оплати товару згідно інвойсу ST2022000000972 від 26.07.2022 р.; 7. Сертифікат про походження товару № V 0584728 від 27.07.2022 р. 8. Пакувальний лист до Інвойсу ST2022000000972 від 26.07.2022 р. 9. Вантажна відомість (Cargo Manifest) від 29.07.2022 р. 10. Договір перевезення (чартер партія) №10 від 21.07.2022 р. та інвойс. 11. Платіжний документ про оплату послуг з перевезення. На запит митного органу (ідентифікатор повідомлення fc94fa49-4ded-41f9-b237- 014e828c6c62) від 02.11.2022 р. декларантом додатково було надано наступні документи: 1. Лист із поясненнями щодо предмету запиту №46 від 03.11.2022 р.; 2. Лист продавця від 02.11.2022 р; 3. E-Fatura ЕТТN 9e4f1253-e067-4995-b4c3-a626821f1d90 (електронний інвойс).; 4. Прайс-лист Продавця щодо ціни товару; 5. Проформа інвойс від 03.06.2022 р. №EX22-079/2 (комерційна пропозиція).

За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було ініційовано процедуру консультацiй iз декларантом, оскільки на думку митного органу, пакет документiв, який був поданий декларантом, не давав митному органу можливості здійснити оцінювання задекларованого товару за методом, який було обрано декларантом.

Декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою,

контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі

платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням

умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Так, як встановлено судом, та, у тому числі, зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р., декларантом додатково до Одеської митниці були надані наступні документи: e-Fatura; довідка; прайс-лист; лист одержувача; листування з митницею; проформа інвойсу; акт звірки; лист відправника; виправлений інвойс.

Проте, за результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці було прийняте Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р.

Зокрема, у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, зокрема, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) згідно п. 2.5 Контакту № 4 від 13.06.2022, вартість пакування включена у вартість товарів. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контрактах, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах FOB Eregli, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваного товару під час його перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) до митного оформлення надано інвойс від 26.07.2022 №ST12022000000972 з посиланням на контракт №2, що відрізняється за номером від контракту, наданому до митного оформлення, а саме договору купівлі-продажу товарів від 13.06.2022 № 4;

4) у копії митної декларації країни відправлення від 27.07.2022№ 22411500EX00001189 зазначений рахунок із номером, відмінним від номера рахунку наданому до митного оформлення;

5) відповідно до п.4.4 та 4.5 контракту від 13.06.2022 № 4 продавець повинен надіслати з кожною партією товару прайс-лист, комерційну пропозицію чи калькуляцію ціни, сертифікат про походження форми А, проте ці документи відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим Одеською митницею рішенням, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З`явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Так, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2022 р., обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, в їх сукупності, суд акцентує на наступному.

Зокрема, як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2022 р., останнє, серед іншого, обґрунтоване наступним: - «згідно п. 2.5 Контакту № 4 від 13.06.2022, вартість пакування включена у вартість товарів. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контрактах, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».

Так, судом з`ясовано, та зазначено вище, що 03 червня 2022 року між Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН (Покупець) та Компанією «SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI» (Продавець), був укладений контракт купівлі-продажі № 4 за умовами якого, Продавець зобов`язується поставити на умовах контракту, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити соль, в подальшому «Товар».

Згідно умов контракту купівлі-продажу товарів №4 від 03 червня 2022 року, укладеного з компанією «SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI», ціна за даним контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах. Згідно п. 2.5 Контакту № 4 від 03.06.2022, вартість пакування включена у вартість товарів.

Відсутність додаткових витрат на упаковку товару або робіт по пакуванню підтверджено, у тому числі, Продавцем у Листі від 02.11.2022 р., який був наданий декларантом під час здійснення митного оформлення.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18, щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховним судом акцентовано, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Стосовно доводів відповідача, що відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах FOB Eregli, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваного товару під час його перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Зокрема, згідно з правилами А.3 та Б.3 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції від 01.01.2011 року, за умовами перевезення FOB у продавця та покупця відсутні будь-які зобов`язання щодо страхування товару.

Окрім того, судом з`ясовано, та декларантом у Довідці №44 від 02.11.2022 р., зазначено, що страхування товару не здійснювалось, при цьому, протилежного митним органом не доведено.

Щодо посилань контролюючого органу, що до митного оформлення надано інвойс від 26.07.2022 №ST12022000000972 з посиланням на контракт №2, що відрізняється за номером від контракту, наданому до митного оформлення, а саме договору купівлі-продажу товарів від 13.06.2022 № 4, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН до позовної заяви було надано Контракт купівлі-продажу № 4 від 03 червня 2022 року, укладений між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН (Покупець) та Компанією «SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI» (Продавець), за умовами якого, Продавець зобов`язується поставити на умовах контракту, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити соль ( в подальшому «Товар»).

Так, судом встановлено, що відповідно до Листа, наявного у матеріалах справи, від 02.11.2022 р., Продавцем (Компанією «SAFIR TUZ GIDA MADEN PAZARLAMA NAKLIYAT INSAAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI») товару було допущено помилку, та разом з Листом направлено скорегований інвойс, а дані документи були подані декларантом митному органу у відповідь на його запит в процесі митного оформлення товару. При цьому, Продавцем підтверджено, що інших контрактів між ним та Позивачем укладено не було.

До того ж, зазначення номеру контракту - №2, на думку суду, жодним чином не впливає та не унеможливлює визначення митної вартості товару за заявленою декларантом.

Суто формальним також є зауваження відповідача, що у копії митної декларації країни відправлення від 27.07.2022№ 22411500EX00001189 зазначений рахунок із номером, відмінним від номера рахунку, наданому до митного оформлення, адже декларація країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Не заслуговують також на увагу суду доводи відповідача щодо не надання декларантом прайс-листа, комерційної пропозиції чи калькуляції ціни, сертифіката про походження форми А, оскільки, як вбачається із Листа директора ТОВ САЛТЕХ ЮКРЕЙН на ім`я інспектора митного органу Ольги Блащук, із поясненнями щодо запиту, №46 від 03.11.2022 р., наявного у матеріалах справи, такі документи були подані декларантом.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, не знаходять свого підтвердження. Натомість, суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд звертає увагу, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховним Судом наголошено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Між тим, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару не є обґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації, є протиправним, адже як встановлено судом, декларантом до митного органу були надані документи, котрі жодних розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару, не містили, водночас, були достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Вищевикладене спростовує твердження Одеської митниці Держмитслужби, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р., є правомірними, документально підтвердженими, а отже підлягають задоволенню, з вищеокреслених підстав.

Відносно заяви повноважного представника позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн., - суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зокрема, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18 000,00 грн. до заяви додано копії наступних документів: договір № 2811/2022-01 про надання правової допомоги від 28.11.2022 року; додаток №1 до договору № 2811/2022-01 від 28.11.2022 року.; Акт прийому-передачі юридичних послуг адвокатом Філатова Т.М. клієнту ТОВ САЛТЕХ ЮКРЕЙН; платіжна інструкція №214 від 09.12.2022 року на суму 18 000 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з чим, суд з урахуванням відповідних обставин, у тому числі, ціни позову, може обмежити такий розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат, застосовно до предмета публічно правового спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, з урахуванням наведеного, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного суду від 08.04.2020 р. по справі №922/2685/19.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 18 000,00 грн., не є співмірними зі складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному описі робіт (наданих послуг), а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, обсягом наданих послуг, ціною позову, та значенням справи для сторони, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р., - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р., прийняте Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН (01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5, код ЄДРПОУ 44806430) сплачений судовий збір у розмірі 3 869,90 (три тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 90 коп., а також суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі ) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю САЛТЕХ ЮКРЕЙН до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2022/000010/2 вiд 04.11.2012 р., - задовольнити.

13.02.23.