Постанова

від 08.02.2023 по справі 480/12611/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 р.Справа № 480/12611/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2022, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 07.02.22 по справі № 480/12611/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМБУД-АГРО"

до Головного управління ДПС у Сумській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сумбуд-Агро" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України, в якому просить суд :

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Сумській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08 жовтня 2021 року № 3224258/39306890 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро" в реєстрації податкової накладної № 1 від 01 вересня 2021 року та податкової накладної № 2 від 02 вересня 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством обмеженою відповідальністю "СУМБУД-АГРО" № 1 від 01 вересня 2021 року та № 2 від 02 вересня 2021 року датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Сумській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08 жовтня 2021 року № 3224258/39306890 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро" в реєстрації податкової накладної № 1 від 01 вересня 2021 року та податкової накладної № 2 від 02 вересня 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро" № 1 від 01 вересня 2021 року та № 2 від 02 вересня 2021 року датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро" судові витрати в загальній сумі 8599 грн 92 коп., із них витрати по сплаті судового збору в сумі 2599,92 грн та 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Сумській області подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зазначає , що позивачем надано первинні документи до суду першої інстанції і досліджувались вони в межах судового провадження, а не Комісією з питаньзупинення реєстраціїподаткової накладної/розрахунку.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписівст.229 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до даних Єдиного державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ "Сумбуд-Агро" є 01.11.18 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. З 01.11.18 позивач зареєстрований платником ПДВ.

За договором поставки від 31 серпня 2021 року № АЗТ-ЗЮ8-СБА позивач у 2021 році взяв на себе зобов`язання реалізувати TOB "АВІС- ЗЕРНОТРЕЙД" пшеницю.

Згідно видаткової накладеної № 3 від 03 вересня 2021 року позивачем було відвантажено 193,34 т. пшениці м`якої 4 класу врожаю 2021 року загальною вартістю 1411382,27 грн, у т.ч. ПДВ 173327,65 грн.

Згідно довіреності № 281 від 01.09.2021 продукцію пшениці згідно товарно-транспортних накладних № 1, 2, 3, 4, 5 від 02.09.2021.

Копією виписки по банківському рахунку позивача від 01.09.2021 підтверджується факт оплати авансу за товар на суму 125560,24 грн. Решту - 14 % ТОВ "АВІС-ЗЕРНОТРЕЙД", відповідно до умов Договору, повинно сплатити після реєстрації податкових накладних.

01.09.2021 позивачем було складено податкову накладну № 1 на суму 1255600,24 грн, в тому числі ПДВ 154196,52 грн, яку позивачем направлено через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв`язку ДПС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

02.09.2021 позивачем було складено податкову накладну № 2 на суму 155782,03 грн, в тому числі ПДВ 19131,13 грн, яку позивачем направлено через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв`язку ДПС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами обробки вказаних податкових накладних контролюючим органом позивачу надіслані квитанції № 1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, якими зупинено реєстрацію податкових накладних від 01.09.2021 №1, від 02.09.2021 № 2 відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. КодиУКТЗЕД/ДКППтовару/послуг 1001, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

05.10.2021 позивачем було направлено в електронному вигляді до ГУ ДПС у Сумській області повідомлення № 1, № 2 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. У поясненнях було зазначено про те, що

01 вересня 2021 року покупцем (TOB "ABIC ЗЗЕРНОТРЕЙД") були перераховані кошти в сумі 1255600,24 грн, (виписка ПАТ АБ "Укргазбанк" від 01 вересня 2021 року) на умовах попередньої оплати в розмірі 86 % на підставі рахунку Постачальника (Рахунок на оплату № 3 від 31 серпня 2021 року) згідно договору поставки № АЗТ-3108 СБА від 31 серпня 2021 року, на підставі оплати. ТОВ "Сумбуд-Агро" виписало податкову накладну № 1 від 01 вересня 2021 року на суму 1255600,24 грн на різницю між попередньою оплатою в сумі 1255600,24 грн, (виписка ПАТ АБ "Укргазбанк" від 01 вересня 2021року), і реалізації на суму 1411382,27 грн. ТОВ "Сумбуд-Агро" виписало податкову накладну № 2 від 02 вересня 2021 року на суму 155782,03 грн. Основним постачальником мінеральних добрив та матеріалу для посіву є, ТОВ "Украгроком", код ЄДРПОУ 30530159. Постачальником дизельного палива є, ПП "Атендер", код ЄДРПОУ 32603307. Для збирання врожаю підприємство орендує комбайн у Фермерського господарства "Фоменко В.І.", код ЄДРПОУ 34878535.

При цьому, позивачем разом із поясненням було надіслано копії документів щодо підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій податковій накладній, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

08.10.2021 Комісією ГУ ДПС у Сумській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН було прийнято рішення № 3224258/39306890 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021, № 3224260/39306890 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 02.09.2021 з підстав не наданням платником копії документів, а саме аналізної катки зерна.

16.10.2021 позивач подав скарги на вказані рішення комісії ГУ ДПС у Сумській області до яких додав аналізну картку зерна, однак, рішеннями за результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.10.2021 залишено скарги без задоволення та рішення комісії ГУ ДПС у Сумській області без змін.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем копіями документів належним чином підтверджено обґрунтованість складення спірних податкових накладних, а відтак, контролюючий орган мав достатні підстави для їх реєстрації в ЄРПН. Обставин, які б перешкоджали реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН судом не встановлено, тому податковий орган не мав достатніх правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Частиною 2ст.19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюютьсяПодатковим кодексом України(далі -ПК України).

За змістом п.185.1 ст.185 ПК Україниоб`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом187.1 статті 187 ПК Українивизначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту201.10 статті 201 ПК Українивизначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом- ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246(далі за текстом - Порядок №1246).

Зокрема, п.12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.201.16ст.201 ПК Україниреєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкових накладних або відмову у реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165(далі за текстом - Порядок №1165).

За визначенням п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до п.п.3-5 Порядку № 1165 податкова накладна, яка не відповідає критеріям (ознакам) безумовної реєстрації, підлягає перевірці на предмет ризиковості господарських операцій в аспекті наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання податкового обов`язку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

В силу приписів п.7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у випадку прийняття комісією регіонального рівня рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та включенням його до відповідного переліку, реєстрація всіх надісланих ним податкових накладних буде зупинена.

Пунктом 11 Порядку № 1165 регламентовано, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік інформації, обов`язкової для фіксації у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою.

За визначенням п.6 Порядку № 1165 документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Аналогічний перелік документів визначено пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від12 грудня 2019 року № 520(далі по текстуПорядок № 520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно допункту201.16статті 201 Податкового кодексу Українизупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем за наслідками фактичного виконання умов зазначеного договору складено та направлено до ЄРПН податкові накладні № 1 від 01.09.2021 та № 2 від 02.09.2021.

Проте, позивачем було отримано квитанції з повідомленням про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних, з підстав: до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, кодиУКТЗЕД/ДКППтовару/послуг 1001, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Колегія суддів зазначає, що конкретного переліку документів, які, на думку податкового органу, є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних та які позивач мав надати, квитанції немістять.

Разом з тим, надіслані позивачу квитанції про зупинення реєстраціїспірних податкових накладних не містять жодних доводів щодо наявності податкової інформації, що була підставою для віднесення позивачадо критеріїв ризиковості платника податку. Відповідачем не надано достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що господарські операції, за результатами яких позивачем складено податкові накладні носять характер ризикових.

Вирішуючи питання щодо законності рішенняпро відмову у реєстрації податкових накладних, суд вказує, що зупинення її реєстраціїза своїм змістом є передумовою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної / розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, які позивач має надати, без наведення такого переліку рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 27.01.2022 у справі № 380/2365/21, від 18.05.2022 у справі № 500/3703/20.

Квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містять обґрунтованих причин зупинення їх реєстрації та конкретного переліку документів, які позивач мав надати контролюючому органу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні доводи про відсутність будь якого конкретного документа, на який посилається позивач та суд першої інстанції.

Що стосується посилання у квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних на те, щокоди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 12 Порядку № 1165, передбачено право, а не обов`язок платника податку подати до ДПС таблицю даних платника податку, а тому висновок відповідача про те, щоКод УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, є безпідставним, та за умови надання платником достатнього пакету документів на підтвердження вчинення правочину та наявності підстав для реєстрації податкової накладної, не може слугувати підставою для зупинення її реєстрації.

Крім того, вищевказані квитанції також не містять і розрахунків щодо обсягів постачання товарів/послуг, обсяг яких дорівнює або перевищує величину придбання такого товару/послуги, що саме і стало підставою зупинення спірних податкових накладних.

Натомість, у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Оскільки у текстах квитанцій про зупинення реєстрації не було точно зазначено, які саме документи вимагаються від платника податку, позивач діяв на власний розсуд і підготував пояснення щодо господарської операції із копіями документів, керуючись нормами ПК України, Порядками № 520 та № 1165.

Отже, зупинення реєстрації спірних податкових накладних відбулося незаконно.

За матеріалами справи, позивачем після отримання квитанційпро зупинення реєстрації спірних податкових накладних, на виконання норм діючогозаконодавства, було направлено на адресу відповідача пояснення та документи, що підтверджують здійснення спірних господарських операцій, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами розгляду вищевказаних документів, відповідач дійшов висновку про наявність підстав для відмови у реєстрації податкових накладних позивача через неподання первинних документів : договори, зокрема зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них; договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг , зберігання , транспортування.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем контролюючому органу разом із письмовими поясненнями копій усіх необхідних документів на підтвердження правомірності формування спірних податкових накладних, тому вищенаведені доводи податкового органу спростовані матеріалами справи.

З наявних матеріалів справи вбачається, що первинні документи, оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань.

Доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагента позивача, нікчемності або недійсності угод укладених позивачем з вказаним контрагентом або відсутності реального характеру цієї операції матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів до суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи підтверджували фактичне здійснення операції з постачання товару на адресу контрагента, кількісні та вартісні показники цих операцій і були достатніми для реєстрації податкової накладної.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин, їх реальність тощо. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов`язків.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Колегія суддів зауважує, що в силу ч.2ст.2 КАС Українибудь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 та від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Натомість, оспорювані у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткого визначення підстав та мотивів для їх прийняття, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість таких рішень.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають вимогам умотивованості, адже містять лише загальне твердження про ненадання платником податку документів : договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них; договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг , зберігання , транспортування.

При цьому , не конкретизовано у рішеннях, яких саме документів, що надавалися платником до контролюючого органу, не було надано для реєстрації спірних податковихнакладних.

Колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19, від 21 травня 2019 року по справі № 0940/1240/18, від 03.06.2021 по справі № 2040/7098/18.

В межах спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрації податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормамиПодаткового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18.

Отже, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість платника податку та ризиковість здійснених операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Головним управлінням ДПС у Сумській області у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних, складених позивачем, у ЄРПН.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що контролюючим органом не доведено наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних № 1 від 01.09.2021 і № 2 від 02.09.2021 року у ЄРПН.

Колегія суддів зауважує, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законними.

Враховуючи безпідставність зупинення реєстраціїспірних податкових накладних, колегія суддів зазначає, що прийняття протиправних рішень про зупинення реєстрації податкових накладних є передумовою прийняття відповідних рішень Комісії про відмову у їх реєстрації, а отже, оскаржувані рішення відповідача про відмову у реєстрації спірних податкових накладних є незаконними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку, що відповідач мав правові підстави для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро" № 1 від 01 вересня 2021 року та № 2 від 02 вересня 2021 року датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію, колегія суддів зазначає, що зазначена вимога є похідною та також підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні датою їх фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20.

Таким чином, оскільки рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню, з метою відновлення порушеного права та ефективного захисту суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро" № 1 від 01 вересня 2021 року та № 2 від 02 вересня 2021 року датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження відповідача є помилковими з огляду на наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень він не обрав, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, відповідач у спірних правовідносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, прийнявши рішення від 08 жовтня 2021 року № 3224258/39306890 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро" в реєстрації податкової накладної № 1 від 01 вересня 2021 року та податкової накладної № 2 від 02 вересня 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із фактичних обставин справи та враховуючи нормативно-правове обґрунтування, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку повноваження відповідача не є дискреційними та у Державної податкової служби України є лише один варіант поведінкизареєструвати податкові накладні, складені Товариством обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро" № 1 від 01 вересня 2021 року та № 2 від 02 вересня 2021 року датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду, то колегія суддів зауважує, що в межах спірних правовідносин по даній справі підлягають врахуванню наведені вище судом апеляційної інстанції рішення вказаного суду.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першоїстатті 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зістаттею 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положеннястатті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Доводів щодо незгоди з розміром судових витрат в загальній сумі 8599 грн 92 коп., із яких витрати по сплаті судового збору в сумі 2599,92 грн та 6000 грн витрат на правничу допомогу, які рішенням суду стягнені за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумбуд-Агро", апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 по справі № 480/12611/21 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 13.02.2023 року