Постанова

від 13.02.2023 по справі 400/3667/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/3667/21Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Дата і місце ухвалення: 19.07.2022р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фермерського господарства «Полянка» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2021 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фермерського господарства «Полянка» про стягнення заборгованості в сумі 42331,33 грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік в сумі 42028,57 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 302,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2020 році ФГ «Полянка» не виконало нормативу у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Враховуючи показники середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу у ФГ «Полянка» обов`язок виділення та створення одного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та своєчасного інформування про робоче місце центру зайнятості виник у відповідача з квітня 2020 року. Однак, до державної служби зайнятості звітність за формою №3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ФГ «Полянка» подало лише наприкінці травня 2020 року, а не не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії, як це передбачено Порядком подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2013р. №316. Зазначене, за твердженнями позивача, свідчить про невжиття відповідачем, як роботодавцем, заходів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, що є підставою для застосування на нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення від 19.07.2022р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не досліджено та не враховано наявну в матеріалах справи інформацію щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу підприємства та середньооблікову кількість штатних працівників, яких встановлена інвалідність, за період з січня 2020 року по квітень 2020 року. Судом не враховано, що ФГ «Полянка» протягом звітного 2020 року лише 28.05.2020р. звернулося до служби зайнятості зі звітністю за формою №3-ПН, що свідчить про те, що відповідач не виконав обов`язок своєчасного, достовірного, в повному обсязі інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення ФГ «Полянка» державної служби зайнятості про попит на робочу силу (вакансії) до 28.05.2020р. з моменту відкриття вакансії у роботодавця, тобто з 20.03.2020р.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що Порядком подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2013р. №316, передбачено обов`язок роботодавця подати звітність не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Будь-яких виключень із вказаного правила Порядок не містить. Оскільки ФГ «Полянка» вчасно не повідомило центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування осіб з інвалідністю, то застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованим.

ФГ «Полянка» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що протягом 2020 року він неодноразово направляв до Арбузинської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості звітність за формою №3-ПН із зазначенням вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю. ФГ «Полянка» жодного разу не відмовляло у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням центру зайнятості, а також самостійно, шляхом розміщення оголошень в районній газеті «Нове життя» та на дошках оголошень в с.Полянка та смт.Арбузинка, запрошувало на роботу дану категорію осіб. Відповідач вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пошуку таких осіб, які могли б працювати на створеному робочому місці.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021р. ФГ «Полянка» подало до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, згідно якого:

-середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 14 осіб;

-середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, - 0 осіб;

-кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», - 1 особа.

За результатами розгляду наданого відповідачем звіту та копій документів, позивачем встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідачем мало бути працевлаштовано у 2020 році 1 особу з інвалідністю. Проте, починаючи з квітня 2020 року ФГ «Полянка» не виконало нормативу у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю, встановленого ст.19 Закону, у зв`язку з чим відповідач повинен сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 42028,57 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 302,76 грн.

Враховуючи несплату ФГ «Полянка» вказаної суми адміністративно-господарських санкцій та пені, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком щодо їх працевлаштування. За висновками суду першої інстанції, відповідач, як роботодавець, вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв`язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991р. (далі Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За наведеного правового регулювання, у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Верховний Суд у постанові від 11.08.2021р. у справі №825/1790/18 дійшов висновку про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Тобто, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього та передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов`язок підприємств щомісяця подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю був встановлений Законом України від 01.03.1991р. №803-XII «Про зайнятість населення», який втратив чинність 01.01.2013р.

З огляду на це, з 01.01.2013р. періодичність подання звітів №3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2013р. №316.

Пунктами 3-5 вказаного Порядку передбачено, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Тобто, на час спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Проте, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що ФГ «Полянка» не виконало належним чином свого обов`язку стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю і в установлені законодавством строки не виконало свого обов`язку стосовно інформування центру зайнятості про попит на робочу силу (вакансії) за формою звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Такі доводи апелянт аргументує тим, що особа з інвалідністю, яка перебувала у 2020 році в трудових відносинах з ФГ «Полянка», звільнилася 20.03.2020р. і протягом встановленого законодавством трьохденного терміну відповідач, шляхом подачі звітності за формою №3-ПН, не проінформував центр зайнятості про наявність вакантного місця для особи з інвалідністю.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вперше звітність за формою №3-ПН ФГ «Полянка» подало до Арбузинської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості 28.05.2020р., в якій підприємство зазначило про вакансію для 1 особи з інвалідністю (підсобний робітник) та визначило кваліфікаційні вимоги до посади.

Після цього відповідну звітність відповідач подавав щомісяця, а саме: 15.06.2020р., 01.07.2020р., 17.07.2020р., 03.08.2020р., 19.08.2020р., 04.09.2020р., 21.09.2020р., 07.10.2020р., 21.10.2020р., 06.11.2020р., 23.11.2020р., 09.12.2020р., 28.12.2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів та листом Арбузинської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 06.04.2021р. №156/2-21.

До того ж, у листі від 06.04.2021р. №156/2-21 Арбузинська районна філія Миколаївського обласного центру зайнятості підтвердила, що протягом 2020 року видано три направлення для працевлаштування на підприємство осіб з інвалідністю, яких не було працевлаштовано. При цьому, фактів відмови роботодавця у працевлаштуванні осіб з інвалідністю протягом 2020 року не було. Відмова осіб від працевлаштування була з різних причин, основною з яких є транспортна недоступність.

За таких обставин, враховуючи подання ФГ «Полянка» починаючи з травня 2020 року до Арбузинської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості двічі на місяць звітності за формою №3-ПН з відображенням в ній вакансії для особи з інвалідністю, колегія суддів вважає, що сам факт недотримання відповідачем встановленого пунктом 5 Порядку №316 трьохденного терміну подання відповідної звітності з дня відкриття вакансії, не може бути підставою для висновку про невжиття підприємством активних дій щодо сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю, за що ст.20 Закону передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій і пені.

Як стверджує ФГ «Полянка», в квітні 2020 року ним вчинялися дії щодо самостійного пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування їх на підприємство, шляхом розміщення оголошення в газеті «Нове життя».

В підтвердження вчинення таких дій відповідачем надано копію газети «Нове життя» за 01.04.2020р. в якій міститься оголошення наступного змісту: «ФГ «Полянка» запрошує на роботу особу з обмеженими можливостями (інваліда) на посаду підсобний робітник. Звертатися до адміністрації ФГ».

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації. У даному випадку протягом січня-березня 2020 року у ФГ «Полянка» була працевлаштована особа з інвалідністю, а починаючи з травня 2020 року підприємство звітувало щомісяця за формою №3-ПН про наявність вакантного місця для особи з інвалідністю. Невиконання обов`язку щодо подання такої звітності в квітні 2020 року, з урахуванням вчинення ФГ «Полянка» активних дій в цей період щодо самостійного пошуку осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, на думку колегії суддів, не є достатнім для накладення на відповідача санкцій у визначеному ст.20 Закону №875-ХІІ розмірі. Такі дії позивача не відповідають принципу пропорційності, дотримання якого суб`єктом владних повноважень адміністративний суд перевіряє при вирішенні спору в силу вимог ч.2 ст.2 КАС України.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вживав протягом 2020 року заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Доводи апеляційної скарги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 19.07.2022р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2023 року.

Головуючий суддя Ступакова І.Г.Судді Бітов А.І. Лук`янчук О.В.