Постанова

від 08.02.2023 по справі 320/8131/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8131/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Аліменка В.О.,

Мельничука В.П.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Фастівтепломережа» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Фастівтепломережа» із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0019635704 від 14.04.2020 Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Позов мотивовано протиправністю податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано штраф за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, з огляду на 1) недотримання контролюючим органом п`ятнадцятиденного строку прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення з дня, наступного за днем вручення позивачу акта перевірки, на підставі якого його прийнято; 2) безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем терміну сплати самостійного визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, згідно рішення про розстрочку податкового боргу від 24.04.2015, оскільки судове рішення про розстрочку податкового боргу не породжує грошового зобов`язання з податку на додану вартість; 3) наголошено на застосуванні контролюючим органом спірної суми штрафу без дотримання строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано 14.04.2020 штраф за несвоєчасну сплату податку на додану вартість відповідно до рішення суду про розстрочку податкового боргу від 24.06.2015, строк сплати якого настав з 31.07.2012 по 31.08.2013, а також наголошено на повній сплаті позивачем податкового боргу згідно ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення, яким з позивача стягнуто податковий борг за період з лютого 2012 року по вересень 2014 року; 4) позивачем зазначено про оскарження ним спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, шляхом направлення відповідної скарги, щодо якої ним не отримано вмотивованого рішення за результатами її розгляду або рішення про продовження строків розгляду скарги, що в силу положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, свідчить про задоволення такої скарги на користь платника податків КП «Фастівтепломережа».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0019635704 від 14.04.2020 Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

21.07.2022, під № 28285 до суду від Комунального підприємства «Фастівтепломережа» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2022 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на "14" грудня 2022 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 01.02.2023. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 01.02.2023 оголошено перерву до 08.02.2023, продовжено строк розгляду справи.

У судовому засіданні 08.02.2023 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

08.02.2023 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Фастівтепломережа» щодо податкової звітності з податку на додану вартість, про що складено акт від 12.03.2020 № 369/10-36-57-04/05387624.

На підставі зазначеного акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0019635704 від 14.04.2020, яким до КП «Фастівтепломережа», за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 137075,61 грн.

Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення від 27.05.2020 № 10-07/204, копію якої направлено до Головного управління, та яку отримано ДПС України 09.06.2020, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з розпискою про отримання.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- спірне податкове повідомлення-рішення №0019635704 фактично прийнято контролюючим органом 14.04.2020, тобто поза межами встановленого для цього законодавством строку;

- станом на час судового розгляду справи, у матеріалах справи відсутні докази прийняття Державною податковою службою України рішення за результатами розгляду скарги КП «Фастівтепломережа» на податкове повідомлення-рішення № 0019635704 від 14.04.2020, відтак, скарга позивача від 27.05.2020 № 10-07/204 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0019635704 від 14.04.2020, вважається задоволеною, а податкове повідомлення-рішення скасованим;

- розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, не є тотожним процедурі розстрочення податкового боргу в порядку, визначеному податковим законодавством, та не передбачає покладення на боржника, якому розстрочено виконання судового рішення, додаткових зобов`язань у вигляді процентів за розстрочення чи накладення на боржника штрафних санкцій. Таким чином, зазначені в акті перевірки від 12.03.2020 № 369/10-36-57-04/05387624, висновки контролюючого органу про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, адже за результатами проведеної камеральної перевірки позивача, контролюючим органом встановлено порушення позивачем строків слати сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, джерелом виникнення яких є податкова декларація з податку на додану вартість від 14.04.2020 № 0019635704, за що статтею 126 Податкового кодексу України, передбачено відповідальність у вигляді застосування до платника податків штрафу. Апелянт наголошує на тому, що перевірку було проведено в межах строків та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем згідно вимог чинного законодавства.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до норм статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1). Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абзац другий підпункт 75.1.1 пункту 75.1).

За статтею 76 Податкового кодексу України, встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3).

Під час розгляду данного спору в суді першої інстанції було досліджено, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку КП «Фастівтепломережа» щодо податкової звітності з податку на додану вартість, про що складено акт від 12.03.2020 № 369/10-36-57-04/05387624.

Суд першої інстанції врахував, що, згідно змісту пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Судом першої інстанції було встановлено відсутність факту подання КП «Фастівтепломережа» заперечень на акт перевірки від 12.03.2020, тому, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган був зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення за результатами зазначеної перевірки у строк до 07.04.2020 включно, втім, спірне податкове повідомлення-рішення № 0019635704 прийнято контролюючим органом 14.04.2020, тобто поза межами встановленого для цього законодавством строку, що за висновками суду, свідчить про його прийняття з порушенням закону та про протиправність такого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції правильними та обґрунтованими, та такими, що не спростовані апелянтом, втім, варто зазначити, що не може бути скасоване правильне по суті рішення лише задля правового пуризму, тому, не применшуючи значення необхідності дотримання процедурних норм, колегія суддів вважає, що їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. За даних обставин, порушення контролюючим органом термінів прийняття оскаржуваного рішення, не впливає на його зміст, не порушує прав позивача та є процедурним порушенням, яке не може тягнути за собою скасування такого рішення, тож, суд має надати оцінку законності такого рішення по суті. Колегія суддів вважає, що мотивування рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає виключенню, як таке, що не має за собою наслідком визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність (неприйняття) рішення за результатами скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020, колегія суддів зазначає, що, дійсно, за приписами ст. 56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Так, позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу від 27.05.2020 № 10-07/204 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0019635704 від 14.04.2020, яку отримано ДПС України 09.06.2020.

Суд першої інстанції констатував, що станом на час судового розгляду справи, у матеріалах справи відсутні докази прийняття Державною податковою службою України рішення за результатами розгляду скарги КП «Фастівтепломережа» на податкове повідомлення-рішення №0019635704 від 14.04.2020, а про прийняття такого рішення відповідачем суду не повідомлялось, жодних клопотань з цього приводу до суду не заявлялось, тому, скарга позивача від 27.05.2020 № 10-07/204 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0019635704 від 14.04.2020 вважається задоволеною, а податкове повідомлення-рішення скасованим.

Втім, колегія суддів звертає увагу на те, що до апеляційної скарги додано рішення ДПС України від 29.07.2020 № 21080/6/99-00-06-02-05-06 про результати розгляду скарги (а.с. 112-115 т. 2), при цьому, дійсно, стороною відповідача не було надано до суду першої інстанції рішення про результати розгляду скарги, однак, наведене унеможливлює висновок про застосування норм ст. 56 ПК України, тому, колегія суддів вважає, що дана підстава не може вказувати на те, що скарга позивача вважається повністю задоволеною, а податкове повідомлення-рішення скасованим, що підлягає вилученню з мотивувальної частини рішення суду в даній справі.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, не є тотожним процедурі розстрочення податкового боргу в порядку, визначеному податковим законодавством, та не передбачає покладення на боржника, якому розстрочено виконання судового рішення, додаткових зобов`язань у вигляді процентів за розстрочення чи накладення на боржника штрафних санкцій, а отже, зазначені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, колегія суддів зазначає таке.

За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 в адміністративній справі № 810/5991/14 задоволено позов Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до комунального підприємства «Фастівтепломережа» та вирішено стягнути з комунального підприємства «Фастівтепломережа» на користь Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 3761203,50 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 в адміністративній справі № 810/5991/14 задоволено заяву комунального підприємства «Фастівтепломережа» про розстрочення вказаного судового рішення та встановлено розстрочення виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 в адміністративній справі № 810/5991/14 за позовом Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Комунального підприємства «Фастівтепломережа» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 3761203,50 грн., шляхом сплати вказаної суми по 104477,88 грн. щомісячно, впродовж тридцяти шести місяців, починаючи з місяця, в якому ухвала набере законної сили.

З приводу висновків суду в цій частині, колегія суддів зазначає, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання, а несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків. За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки. Норми визначені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, поширюються також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбувається і в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, чи ухваленого на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який регулював аналогічні правовідносини до 01.01.2011. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (колегією суддів враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а).

Тож, висновки суду в цій частині є помилковими та підлягають вилученню з мотивувальної частини рішення суду, як підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що за нормами ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. (12.10. пункт 102.1 статті 102 ПК України)

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. (12.11. пункт 114.1 статті 114 ПК України)

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. (12.12. пункт 126.1 статті 126 ПК України)

Необхідно зазначити, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового доргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Проте, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, тобто штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів.

Крім того, на думку колегії суддів, перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Отже, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Тобто контролюючий орган цілком правомірно застосував штраф до позивача за несвоєчасну сплату податкового боргу за самостійно задекларованими позивачем грошовими зобов`язаннями, проте щодо строку застосування штрафних санкцій в 1095 днів, положенням статті 102 Податкового кодексу, чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Таким чином, враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то, відповідно, штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Колегія суддів вважає, що контролюючим органом нараховано суму штрафу без дотримання строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано 14.04.2020 штраф за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, відповідно до рішення суду про розстрочку податкового боргу від 24.06.2015, строк сплати якого настав з 31.07.2012 по 31.08.2013, що вбачається з розрахунку до оскаржуваного рішення, в якому штрафні санкції нараховуються за період, починаючи з 31.05.2013 (сплачено 30.01.2020), тобто, поза межами 1095 денного строку давності (а.с. 16 т. 1), що визначений ст. 102 Податкового кодексу України, з урахуванням чого, оскаржуване податкового повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, через неправильно розраховану суму штрафної санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, проте, з підстав та відповідно до мотивування, наведеного в цій постанові.

За наслідком розгляду матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що, у даному випадку, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 р. - зміні у мотивувальній частині, без зміни результатів розгляду даного спору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 р. - змінити у мотивувальній частині.

У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді Аліменко В.О.

Мельничук В.П.

Повний текст постанови складено 10.02.2023.