Рішення

від 13.02.2023 по справі 290/1178/22

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1178/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2023 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Романів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Прогонний Євген Михайлович, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2022 року публічне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" (далі ПАТ "ЧБРР") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому зазначено, що відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 16 лютого 2007 року укладеного між АКБ "ЧБРР" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Романівського районного нотаріального округу Житомирської області Прогонним Євгеном Михайловичем та зареєстрованого в реєстрі за № 139, ПАТ "ЧБРР" являється власником нерухомого майна: магазину-кафе, загальною площею 235,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1063 га, кадастровий номер 1821455100:05:015:0062, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що позивач, будучи фактичним власником вказаної земельної ділянки, позбавленний можливості зареєструвати своє речове право, у встановленому законом порядку, просить суд визнати за ПАТ "ЧБРР" право власності на спірну земельну ділянку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Відповідачі, які були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, правом подати відзив не скористалися.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явилася, заявила клопотання про розгляд справи без його участі та зазначив, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, про задоволення позову ПАТ "ЧБРР" з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 серпня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», правонаступником якого є ПАТ "ЧБРР" та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір від 30.08.2006 № 141/182/110, згідно з яким надано останній грошові кошти. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором з ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно якого банку передано в іпотеку магазин-кафе та земельну ділянку, кадастровий номер 1821455100:05:015:0062, на якій розміщений цей магазин-кафе, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначений магазин-кафе та земельну ділянку на якій він розташований ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу від 30 серпня 2006 року у ОСОБА_2 , але не оформила належним чином право власності на земельну ділянку. Земельна ділянка залишилась зареєстрованої за попереднім власником ( ОСОБА_2 ).

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 між банком та останньою було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 16 лютого 2007 року. На підставі цього договору було здійснено реєстрацію права власності ПАТ "ЧБРР" на магазин-кафе. Водночас, реєстрація прав на земельну ділянку проведена не була.

Витяг з Державного земельного кадастру містить інформацію про те, що власником земельної ділянки, площею 0,1063 га, кадастровий номер 1821455100:05:015:0062, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Русецького І. В. від 17 грудня 2019 року ПАТ «ЧБРР» відмовлено у державній реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, оскільки відповідно до отриманих відомостей з Державного земельного кадастру від 11 грудня 2019 року № 15899145 право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за іншою особою на підставі державного акта від 19 липня 2004 року ЖТ №164790.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Загальними положеннями Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із частиною першою статті 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України) у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Указані положення кореспондуються з положеннями частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно якої до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.

В оцінці положень статті 120 ЗК України Верховний Суд України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 дійшов висновку про те, що зазначена норма визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Стаття 120 ЗК України визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруди, які розміщені на ній, і закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок про те, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, яка була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику».

Згідно висновкам зробленим Великою Палатою Верховного Суду про те, що оскільки перехід права власності на житловий будинок та інше нерухоме майно до ПАТ "ЧБРР" відбувся у встановленому законом порядку, до останнього, як набувача, перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи із цих положень ЗК України новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства. Тобто, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «ЧБРР» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статі 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" (адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 17, 2 поверх, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 20929956) задовольнити.

Визнати за публічним акціонерним товариством "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" (адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 17, 2 поверх м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 20929956) право власності на земельну ділянку площею 0,1063 га, кадастровий номер 1821455100:05:015:0062, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль та споруд.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання вказана в заяві: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (адреса місця проживання вказана в заяві: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь публічного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" (адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 17, 2 поверх м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 20929956) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1240,50 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук