Постанова

від 31.01.2023 по справі 260/1623/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/1623/21 пров. № А/857/15117/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засіданняРибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (головуючий суддя Гаврилко С.Є., м. Ужгород, повний текст складено 05.10.2022) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Континент» до Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Континент» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07 серпня 2020 року № 00000097719, № 00000107719, № 00000117719.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволення позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до наказу Закарпатської митниці Держмитслужди від 26.06.2020 №286 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання(отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно 80-ти митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ, за результатами якої встановлено наступне.

За митними деклараціями позивачем задекларовано до митного оформлення та здійснено митне оформлення в режимі імпорту для вільного обігу товар: - «сідельні тягачі для напівпричепів, напівпричепи для перевезення вантажів, вантажні автомобілі для перевезення вантажів», «автомобілі легкові», «контейнери з чорних металів для твердих речовин», «автонавантажувач штабелювальний, самохідний», «штукатурна машина», «візок металевий, одноосний, призначений для транспортування жниварки зернозбирального комбайна», з поданням до митного оформлення декларацій інвойсів та сертифіката з перевезення товару форми ЕUR.1, та із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-УІІ, (далі - Угода),

Так, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2015 № 1156 «Про затвердження Змін до деяких відомчих класифікаторів з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», у митних деклараціях зазначений код пільги (тарифної преференції) на товар, що ввозиться в Україну та походить з країн ЄС, для звільнень від сплати ввізного мита, та підтверджуючий документ преференційного походження товару:

-у графі 36 митної декларації - код преференції по ввізному миту « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди) - згідно Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року N 1011);

-у графі 44 митної декларації - код преференційного документу « 0954» - Сертифікат з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1- згідно Класифікатора документів, затвердженого наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року № 1011.

В якості підстави застосування преференційної ставки ввізного мита позивачем подавались відповідно декларації інвойси та сертифікати перевезення із: експортерами Словаччини відповідно - Фірма - «Reрlісаnt s.r.о.», Фірма - «МІСНЕL ТRАNSРОRТ s.r.о.», Фірма -«Dаnіеl Sсhrоnk - АUТО DАN», Фірма «СОМЕХТRАNS, s.r.о.»; експортером Великобританії «АUТО ЕХРОRТ ЕАSТ LТD»; експортерами Польщі - Фірма «МАR-РОL Маrсіn Jаnucz», Фірма - «Wоl-Тrаns Аutо Наndеl Uslugi Тrаnsроrtоwе Waldemar Кrаsuskі», Фірма - «ЕURО-ТRUСК»; експортером Угорщини «КІSS-SZЕКЕRЕS ТRANS КFТ»; експортерами Німеччини - Фірма - «Galina Fuсhs Іmроrt Ехроrt Тrаnsроrtе», Фірма «АUТО-НААS/АLЕХАNDЕR НААS», Фірма «JР-ТrаnshоrtеJеrеmу Jаmеs Рhеlрs»; експортерами Словенії - Фірма - «МЕDОL d.о.о.», Фірма «NОVА ТRАNSРОRТ РRЕVОZNISТVО D.О.О.», Фірма - «GОТRАDЕ d.о.о.»; експортером Чехії - «ВІА ТRАNS s.r.о.».

Найменування товарів та інформація згідно оформлених митних декларацій вказані у Додатку № 1 до акту перевірки.

Керуючись статтею 33 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до Угоди Закарпатською митницею ДФС ініційовано направлення запитів щодо перевірки уповноваженими органами Словаччини, Великобританії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Словенії та Чехії вищевказаних декларацій інвойсів та сертифікатів з перевезення форми ЕІЖ. 1

У відповідь на запити митниці в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листами ДФС України від 08.11.2019 № 30820/7/99-99-19-04-01-17, від 08.11.2019 № 30821/7/99-99-19-04-01-17, від 10.09.2019 № 28625/7/99-99-19-04-01-17 та листами Державної митної служби України від 29.01.2020 № 16/16-01/7/1413, від 08.04.2020 № 16-3/16-1/7.7/835, від 17.02.2020 № 16-4/16-01-01/7.7/139, доведено відповіді уповноваженого органу Словацької Республіки щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами із Словацької Республіки декларацій інвойсів та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І та Доповнення І до Угоди.

У відповідь на запит митниці в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці Держмитслужби листом Державної митної служби України від 02.04.2020 № 16-3/16-01-01/7.7/662, надіслано лист уповноваженого органу Сполученого Королівства Великобританії від 07.01.2020 № Е/АUTО/29 РFА (11) щодо не підтвердження преференційного походження оформлених великобританською компанією «АUТО ЕХРОRТ ЕАSТ LТD» декларацій інвойсів на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І до Угоди. За результатами перевірки уповноваженим органом Великобританії зазначено: «За нашими запитами встановлено, що товар не відповідає умовам Угоди Україна - ЄС. Тому до товару не застосовуються вимоги пільгового режиму. Торговець ознайомлений з зазначеним і сподіваємось, що більше помилок не виникне.».

При цьому, митне оформлення імпортованих товарів від великобританської компанії «АUТО ЕХРОRТ ЕАSТ LТD» здійснено ТОВ «Євро Континент» згідно 5-ти митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ.

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листами ДФС України від 15.07.2019 № 22449/7/99-99-19-04-03-17, від 09.09.2019 № 28548/7/99-99-19-04-01-17, та листом Державної митної служби України від 12.02.2020 № 16-4/16-01-01/7.7/88, доведено відповіді уповноваженого органу Республіки Польщі щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами із Республіки Польщі декларацій інвойсів та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І до Угоди.

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листом ДФС України від 08.11.2019 № 30819/7/99-99-19-04-01-17, доведено відповідь уповноваженого органу Угорщини від 28.08.2019 № 2440616455/2019 NАV КІ (далі-лист) щодо не підтвердження достовірності й правильності складених угорською компанією «КІSS-SZЕКЕRЕS ТRANS КFТ» декларацій інвойcів не підтвердження преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І до Угоди. За результатами перевірки уповноваженим органом Угорщини в листі зазначено: «На жаль, статус походження товарів, детально описаний у декларації-інвойс № 0504932, не може бути підтверджено, оскільки експортер не представив необхідний підтверджуючий документ. Товари, на які поширюється цей документ, не можуть розглядатися як товари з походженням ЄС у розумінні відповідних положень, що стосуються продукції з походженням відповідно до Протоколу 1 до Угоди».

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листами ДФС України від 15.07.2019 № 22491/7/99-99-19-04-01-17, від 21.11.2019 № 31287/7/99-99-19-04-03-17 та листом Державної митної служби України від 18.05.2020 № 16-3/16-01/7.7/1216 доведено відповіді уповноваженого органу Федеративної республіки Німеччини щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами із Федеративної республіки Німеччини декларацій інвойсів та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І та Доповнення І до Угоди, (копії листів додані до матеріалів справи)

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листом ДФС України від 21.10.2019 № 30056/7/99-99-19-04-02-17, та листами Державної митної служби України від 14.01.2020 № 16/16-01/7/519, від 10.04.2020 № 16-3/16-01/7.7/899 доведено відповіді уповноваженого органу Республіки Словенії щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами Республіки Словенії декларацій інвойсів та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І та Доповнення І до Угоди.

У відповідь на запит Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці Держмитслужби листом Державної митної служби України від 10.04.2020 № 16-3/16-01/7.7/899, надіслано лист уповноваженого органу Чехії від 18.03.2020 № 16012-2/2020-900000-212/JS щодо не підтвердження достовірності й правильності складених чеською компанією «ВІF ТRАNS s.r.о.» декларацій інвойсів і не підтвердження преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент» товарів згідно положень Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (в рамках Угоди). За результатами перевірки уповноваженим органом Чехії зазначено: «Експортер не зміг подати достатніх підтверджуючих документів щодо преференційного походження товару. Таким чином, такі вживані вантажівки та напівпричепи: «Rеnаult» VІN код № VF624GРА000016132, «Vеltоn» VIN код №SUDNSIКТЕ7Х015280 та «Schwarzmuller» VIN код № VАVSА033842205502, зазначені у деклараціях-інвойс, повинні вважатись невизначеним походженням та доказів походження як недійсних для пільгового режиму».

У відповідь на звернення Закарпатської митниці ДФС від 05.12.2018 №1813/18/07-70-19 «Щодо перевірки документів про походження товарів» в частині перевірки сертифікату з перевезення (походження) товару форми ЕRO.1 № L 844084 від 11.10.2018 (видано та затверджено митним офісом «Wuпрреrtаl», Німеччина. Експортер - «Аutо Ехроrt Eаst LТD», Великобританія, країна відправлення - Німеччина), на адресу Закарпатської митниці Держмитслужби листом Держмитслужби України від 16.06.2020 № 16/3/16-01/7.7/1327 надіслано лист уповноваженого органу Німеччини від 21.04.2020 № Z 4215 F-1034/19-1, яким повідомлено митні органи України про результати перевірки сертифікату з перевезення товару ЕRO.1 № L 844084, а саме: «Перевірка показала, що транспортний засіб, зазначений у доданому преференційному документі, не є продуктом оригінального походження у розумінні Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, оскільки жодних документальних доказів, що підтверджують оригінальний статус походження не було надано».

Тобто, компетентними органами Словаччини, Великобританії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Словенії та Чехії листами (зазначеними в підпункті 2.6. акту перевірки), направлено результати процесу перевірок декларацій інвойс та сертифікату з перевезення товару форми ЕRO.1, і письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент», не відповідаю, вимогам положень Протоколу І та Доповнення І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди.

Копії отриманих відповідей від уповноважених органів Словаччини, Великобританії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Словенії та Чехії, додані до Примірника 1 акта перевірки.

Враховуючи зазначене, за результатами проведення документальної невиїзної перевірки прийнято рішення про неправомірність застосування підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією « 410» та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита, передбаченого Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, і задекларованого позивачем згідно митної декларації та, з врахуванням належної ставки ввізного мита розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 1 194 373,25 грн., в тому числі: - ввізне мито - 995311,04 грн.; - податок на додану вартість - 199062,21 грн. (Розрахунок заниження податкового зобов`язання наведено в додатку № 2 до акта перевірки).

Вказані результати документальної перевірки стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 29 Глави І розділу IV Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

Статтею 26 розділу IV Угоди встановлено, що положення Глави І застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

У відповідності до пункту 2 статті 26 розділу IV Угоди, термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Протоколу І, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a)сертифікату з перевезення товару ЕRO.1, зразок якого наведений у додатку III до протоколу, або

(b)у випадках, вказаних у статті 22 (1) Протоколу І, - декларації інвойс, наданої експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

При цьому, згідно підпунктом (b) пункту 1 статті 22 Протоколу І Декларація інвойс, зазначена в статті 16(1 )(b) цього Протоколу, може бути складена експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Пунктом 2 статті 32 Протоколу І передбачено, що з метою забезпечення і правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах.

Згідно положень статті 33 Протоколу І, митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог даного Протоколу І.

Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-УШ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 01 лютого 2018 року.

Згідно статті 1 Конвенції « 1. Ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами. У Доповненні І викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І».

Відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21 листопада 2018 року № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Вказані зміни почали діяти з 1 січня 2019 року.

У статті 1 заміненого Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення І, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a)сертифікат з перевезення товару ЕRO.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b)сертифікат з перевезення товару ЕRO-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c)у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження ЕRO-МЕD»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

При цьому, згідно з підпунктом (b) пункту 1 статті 21 Доповнення І декларація про походження або декларація про походження ЕRO-МЕD, зазначена в статті 15(1)(с), може бути складена експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Пунктом 2 статті 31 Доповнення І передбачено, що з метою належно, застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару ЕRO.1 та ЕRO-МЕD, декларацій про походження і декларацій Про походження ЕRO-МЕD та правильності інформації, що міститься в цих документах.

Відповідно до статті 32 Доповнення І, митні органи Договірної сторони імпортера мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Таким чином, Угода передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.

Відповідно до часу (дати) здійснення зовнішньоекономічних операцій, положення Протоколу І застосовуються до декларацій інвойсів, складених експортерами країн Європейського Союзу на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000 Євро, та виданих уповноваженими органами сертифікатів з перевезення товару форми ЕRO.1 при оформленні експорту товарів з країн Європейського Союзу до 31.12.2018, а з 01.01.2019 до складених експортерами «декларацій походження» або «декларацій походження ЕRO-МЕD» на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро та виданих уповноваженими органами сертифікатів з перевезення товару форми ЕRO.1 при оформленні експорту товарів з країн Європейського Союзу, застосовуються вимоги положень Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (в рамках Угоди).

На запит митниці, компетентними органами іноземних держав за результатом процесу перевірки декларацій інвойсів та сертифікатів з перевезення, повідомлено митні органи України, що вказані документи не відповідають вимогам преференційного режиму в рамках Угоди.

Пунктом 2 статті 32 Протоколу І передбачено, що з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення (походження) товару ЕRO.1 або декларацій інвойсів та правильності інформації, що міститься в документах.

Пунктами 3 та 5 статті 33 Протоколу 1 визначено, що перевірка здійснюється митними органами країни експорту. Для виконання цього митні органи країни експорту мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Повідомлення про результати перевірки надсилається якомога раніше, результати чітко вказують на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу і відповідають іншим вимогам Протоколу 1.

Пунктом 3 статті 21 «Умови складання декларації про походження або декларації про походження ЕRO-МЕD» Доповнення І Регіональної Конвенції, згідно з відповідною Угодою, встановлено, що декларація про походження ЕRO-МЕD може бути складена, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція та виконуються вимоги цієї Конвенції.

Згідно положень пункту 5 статті 21 Доповнення І «Експортер, який складає декларацію про походження або декларацію про походження ЕRO-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони- експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції».

Пунктами 3 та 5 статті 32 Доповнення І визначено, що перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Згідно частини 7 статті 36 Митного кодексу України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу 1 встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Таким чином, згідно надісланої відповіді уповноважених іноземних митних органів щодо не підтвердження преференційного походження товарів, до задекларованого позивачем спірного товару, не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди та відповідно відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Статтею 352 Митного кодексу України передбачено, що отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, можуть використовуватись як матеріали для підготовки висновків за результатами перевірок.

Враховуючи вищевикладене та положення пунктів 2, 3 статті 22, статей 32 і 33 Протоколу 1, перевіркою встановлено порушення позивачем:

-пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди та пункту 1 ст.15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середньоморські преференційні правила походження (в рамках Угоди) в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів ввезених за деклараціями-інвойсами та сертифікатом з перевезення (походження) товару форми ЕІЖ.1, наведеними вище, як таких, що походять з певної країни в розумінні цього Протоколу І і Доповнення І та підпадають під дію цієї Угоди;

-частини 7 статті 36 Митного кодексу України, яка передбачає, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;

-частини 1 статті 257 Митного кодексу, згідно з якою декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

-частини 1 статті 270 Митного кодексу, згідно з якою правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

-частини 1 статті 281 Митного кодексу України, якою допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Позивачем в митних деклараціях задекларовано країну походження імпортованого товару - Європейський Союз (EU).

Частиною 1 статті 43 Митного кодексу України визначено: документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Тому, відповідно до встановленого контролюючим органом документального не підтвердження преференційного походження товару (в рамках Протоколу І), оформленого позивачем в митному режимі імпорту за митними деклараціями, до товару застосовується пільгова ставка ввізного мита, яка застосовується у рамках режиму найбільшого сприяння, встановленого Законом України від 19.09.2013 № 584-VII «Про Митний тариф України».

Відповідно пп. в) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з ввезення товарів на митну територію Україну.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими на день подання митних декларацій до митного оформлення товарів), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті , на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Таким чином, обґрунтованим та правомірним є висновок відповідача, що за результатами перевірки встановлено порушення пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за декларацією інвойсом, як таким, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, частини 7 статті 36 та частини 1 статті 257, частини 1 статті 270, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що діяли на день подання до митного оформлення товару, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань позивача.

Крім того, апелянт зазначає, що на правомірність використання інформації отриманої від іноземних митних органів для підтвердження преференційного походження товару та відповідно преференційного оподаткування відповідно до Угоди, вказує правова позиція Верховного Суду, яка наведена у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 (К/9901/1715/20) (яка подібна із даною справою), щодо застосування приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди, у разі надходження від іноземних митних органів інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, що має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування.

Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у справі №240/7093/19 дійшла до висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Тотожна правова позиція щодо правомірності ППР, винесених митними органами у зв`язку із не підтвердженням іноземними митними органами достовірності, в контексті норм Угоди документів, що були підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита, міститься в постановах Верховного Суду від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, та від 11.08.2022 у справі №460/8509/21.

При цьому, не відповідає дійсності посилання суду 1-ї інстанції щодо нетотожності спорів в яких були винесені вищевказані постанови Верховного суду із даною справою. Дана справа є типовою, а її визначальні фактичні обставини нічим не відрізняються від фактичних обставин даної справи (ППР були винесені у зв`язку із надходженням інформації від іноземних митних органів щодо не підтвердження можливості застосування поданих до митного оформлення документів для застосування преференційної ставки ввізного мита відповідно до норм Угоди).

Також, апелянт зазначає, що позивач невірно застосовує терміни «країна походження товару» та «преференційне походження товару» як умову для тарифних преференцій, застосування та скасування яких регламентовано спеціальними нормами як національного законодавством так і нормами Угоди.

В порушення норм матеріального права, позивач не врахував, що пільгова ставка ввізного мита та преференційна ставка ввізного мита не є тотожними. Застосування цих ставок регламентовано різними нормами матеріального права.

Так, пільгова ставка ввізного мита передбачена ч.5 ст.280 МК України та Митним тарифом України. Натомість преференційна ставка ввізного мита в спірних правовідносинах регламентується ст.281 МК України та нормами Угоди.

В даному випадку, саме спеціальним нормами Угоди передбачено порядок підтвердження та скасування підстав для преференційного оподаткування товару. Так, спеціальними нормами Угоди (Пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу 1) передбачено підстави для скасування преференційного режиму оподаткування, в тому числі і щодо товарів, походження яких з ЄС підтверджено належними документами (що є підставою для застосування тільки пільгової ставки ввізного мита)

В спірних правовідносинах оскаржувані ППР виносились з врахуванням пільгової ставки ввізного мита. При цьому відсутність підстав для застосування преференційної ставки мита було встановлено в порядку встановленими спеціальними нормами Угоди.

Посилання суду першої інстанції, що відповіді іноземних митних органів щодо непідтвердження преференційного походження товарів є підставою для позбавлення права на застосування преференційної ставки ввізного мита виключно у випадку, якщо таке право надано не було, вказує на грубе порушення норм матеріального права стосовно можливості проводити митний аудит, з відповідним нарахуванням податкових зобов`язань та суперечить правовій позиції Верховного Суду.

Так, право митних органів проводити документальні невиїзні перевірки в даному випадку передбачено п.2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, а право нарахування відповідних податкових зобовґязань - нормами пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.336 МК України, проведення документальних перевірок віднесено до форм митного контролю.

Водночас, норми ч.2 ст.351 МК України, прямо вказують, що документальні перевірки проводяться у випадках завершення митного оформлення товарів.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, яка наведена у постановах від 01.03.2021 у справі №240/7093/19, від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, та від 11.08.2022 у справі №460/8509/21 (щодо застосування приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди) надходження від іноземних митних органів інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування, в тому числі у формі винесення після закінчення митного оформлення податкових повідомлень рішень

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

До початку апеляційного розгляду справи представник апелянта просив справу розглядати у його відсутності. Представник позивача у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

21 липня 2021 року Закарпатською митницею Держмитслужби складено Акт № 0026/20/7.7-19/237968542 «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB «Євро Континент» (код ЄДРПОУ 37968542) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за період з 08.072017 по 21.03.2019 згідно 80-ти митних декларацій типу IM 40 ДЕ».

У висновках акту перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, та пункту 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середньоморські преференційні правила проходження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187- VIIІ, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів ввезених за деклараціями інвойс та сертифікатом з перевезення (походження) товару EUR.l, як такими, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підлягає під дію цієї Угоди, статті 36 частини 7, статті 257 частини 1, статті 270, частини 1 статті 281 частини 1 Митного кодексу України від 13 березня № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита, згідно 80-ти митних декларацій типу IM 40 ДЕ наведених в Додатку № 2 до акту перевірки, на загальну суму 995311,04 грн; 2) статті 190 пункту 190.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість, згідно 80-ти митних декларацій типу IM 40 ДЕ наведених в Додатку № 2 до акту перевірки, на загальну суму 995311,04 грн згідно 80-ти митних декларацій типу IM 40 ДЕ наведених в Додатку № 2 до акту перевірки, на загальну суму 199062,21 грн.

На підставі акта перевірки Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 00000097719 від 07 серпня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суду 1015989,53 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 677326,35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 338663,18 грн;

- № 00000107719 від 07 серпня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 397480,86 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 317984,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 79496,17 грн;

- № 00000117719 від 07 серпня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 298593,32 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 199062,21 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 99531,11 грн;

У акті перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою здійснено аналіз електронної копії митної декларації з використанням програмно-інформаційного комплексу АСМО «Інспектор» та встановлено, що в зоні діяльності Закарпатської митниці Держмитслужби відповідачем здійснено митне оформлення імпортованого товару «сідельні тягачі для напівпричепів, напівпричепи для перевезення вантаж: і в, вантажні автомобілі для перевезення вантажів», «автомобілі легкові», «контейнери з чорних металів для твердих речовин», «автонавантажувач штабелювальний, самохідний», «штукатурна машина», «візок металевий, одноосний, призначений для транспортування жниварки зернозбирального комбайна», з поданням до митного оформлення декларацій інвойсів та сертифіката з перевезення товару форми EUR.1, та із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року.

Крім того в акті перевірки зазначено, що керуючись статтею 33 Протоколу І та статтею 32 Доповнення І, у порядку визначеному наказом Держмитслужби України від 13 вересня 2010 року № 1050 «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів», Закарпатською митницею, листом вказаним у підпункті 2.6. акту перевірки, направлено запити для проведення перевірки уповноваженими органами Словацької Республіки, Великобританії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Словенії та Чехії відповідних декларацій інвойсів, складених імпортерами .

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листами ДФС України від 08 листопада 2019 року № 30820/7/99-99-19-04-01-17, від 08 листопада 2019 року № 30821/7/99-99-19-04-01-17, від 10 вересня 2019 року № 28625/7/99-99-19-04-01-17 та листами Державної митної служби України від 29 січня 2020 року № 16/16-01/7/1413, від № 16-3/16-1/7.7/835, від 17 лютого 2020 року № 16-4/16-01-01/7.7/139, доведено відповіді уповноваженого органу Словацької Республіки щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами декларацій інвойсів та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства TOB «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І та Доповнення І до Угоди.

Так, зокрема, листами від 03 вересня 2019 № 490351/2019-2000102/33Не, (т. 2 а.с. 49, т. 3 а.с.а.с. 144, 145), від 06 вересня 2019 року № 499200/2019-2000102/27Не (т. 2 а.с. 60, т. 3 а.с.а.с. 142, 143), від 05 грудня 2019 року № 662862/2019-2000102/117Не (т. 2 а.с. 63, т. 3 а.с.а.с. 136, 137), від 21 лютого 2020 року № 102146/2020-200010-2/160Не (т. 2 а.с. 67, т. 3 а.с.а.с. 138,139), від 20 серпня 2019 року № 471195/2019-2000102/32Не ( т. 2 а.с. 71, т. 3 а.с.а.с. 134, 135), від 10 грудня 2019 року № 671000/2019-2000102/172Не (т. 23 а.с. 76, т. 3 а.с.а.с. 140, 141) уповноваженим органом Словацької Республіки письмово повідомлено про результати перевірки запитуваних декларацій інвойсів, та повідомлено, що перевірка декларацій-інвойсів проведена та зазначено, що транспортні засоби не можуть вважатися походженням з ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди оскільки експортери не підтвердили їх походження.

У відповідь на запит Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці Держмитслужби листом Державної митної служби України від 02 квітня 2020 № 16-3/16- 01-01/7.7/662, надіслано лист уповноваженого органу Сполученого Королівства Великобританії від 07 січня 2020 року № E/AUTO/29 PFA (11) щодо не підтвердження преференційного походження оформлених великобританською компанією «AUTO EXPORT EAST LTD» декларацій інвойсів на адресу українського підприємства TOB «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І до Угоди. За результатами перевірки уповноваженим органом Великобританії зазначено: «За нашими запитами встановлено, що товар не відповідає умовам Угоди Україна - ЄС. Тому до товару не застосовуються вимоги пільгового режиму. Торговець ознайомлений з зазначеним і сподіваємось, що більше помилок не виникне.» (т. 2 а.с. 78).

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листами ДФС України від 15 липня 2019 року № 22449/7/99-99-19-04-03-17, від 09 вересня 2019 року № 28548/7/99-99-19-04-01-17, та листом Державної митної служби України від 12 лютого 2020 року № 16-4/16-01-01/7.7/88, доведено відповіді уповноваженого органу Республіки Польщі щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами декларацій інвойсів та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТОВ «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І до Угоди (Т. 2 а.с.а.с. 93, 96, 99).

Зокрема у листах від 25 червня 2019 року № 1401-ЮС.4331.25.2019.1 (т. 2 а.с. 94, т. 3 а.с.а.с. 106, 107), від 20 серпня 2019 року № 2201-ІОС.4331.2.2019.MS (т. 2 а.с. 97, т. 3 а.с.а.с. 108, 109), від 26 листопада 2019 року № 1401 -ІОС.4331.100.2019 (т. 2 а.с. 100, т. 3 а.с.а.с. 110, 111)уповноваженим органом Республіки Польщі письмово повідомлено про результати перевірки запитуваних декларацій інвойсів, та поінформовано про результат перевірки декларації експортерів і зазначено, що під час процедури перевірки зґясовано, що товари, охоплені деклараціями-інвойсами, не мають пільгового походження з ЄС відповідно до положень Протоколу 1 до Угоди.

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листом ДФС України від 08 листопада 2019 № 30819/7/99-99-19-04-01-17, доведено відповідь уповноваженого органу Угорщини від 28 серпня 2019 року № 2440616455/2019 NAV К1 (далі-лист) щодо не підтвердження достовірності й правильності складених угорською компанією «KISS-SZEKERES TRANS KFT» декларацій інвойсі не підтвердження преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства TOB «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І до Угоди. За результатами перевірки уповноваженим органом Угорщини в листі зазначено: «На жаль, статус походження товарів, детально описаний у декларації- інвойс № 0504932, не може бути підтверджено, оскільки експортер не представив необхідний підтверджуючий документ. Товари, на які поширюється цей документ, не можуть розглядатися як товари з походженням ЄС у розумінні відповідних положень, що стосуються продукції з походженням відповідно до Протоколу І до Угоди» (т. 2 а.с.а.с. 102, 103, т. 3 а.с.а.с. 132, 133).

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листами ДФС України від 15 липня 2019 № 22491/7/99-99-19-04-01-17, від 21 листопада 2019 року № 31287/7/99-99-19-04-03-17 та листом Державної митної служби України від 18 травня 2020 № 16-3/16-01/7.7/1216 доведено відповіді уповноваженого органу Федеративної республіки Німеччини щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами декларацій інвойсів та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства TOB «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І та Доповнення І до Угоди (т. 2 а.с.а.с. 106, 112, 119).

Зокрема, у листах від 16 травня 2019 року № Z4215 F-111/19-1 (з результатами процесу проведення перевірки від 30 квітня 2019 року № Z4215 F-111/2019-B 120101) (т. 3 а.с.а.с. 114, 115), від 15 жовтня 2019 року № Z4215F-704/19-1 (з результатами проведення перевірки від 25 жовтня 2019 року № Z4215B-В1320/20-19) (т. 3 а.с.а.с. 122, 123), від 25 березня 2020 року № Z 4215 F - 757/19-1 (з результатами проведення перевірки від 15 січня 2020 року № Z 4215 В - 44/19-В 120702) (т. 3 а.с.а.с. 116, 117) уповноваженим органом Німеччини повідомлено про результати перевірки декларацій інвойсів та вказано, що перевірка показала, що товари, не є оригінальним продуктом з походженням у розумінні Угоди між Європейським Союзом та Україною про застосування Регіональної угоди про загальноєвропейські-середземноморські преференційні правила походження.

У відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листом ДФС України від 21 жовтня 2019 року № 30056/7/99-99-19-04-02-17, та листами Державної митної служби України від 14 січня 2020 № 16/16-01/7/519, від 10 квітня 2020 року№ 16-3/16-01/7.7/899 доведено відповіді уповноваженого органу Республіки Словенії щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами декларацій інвойсів та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства TOB «Євро Континент» товарів в рамках Протоколу І та Доповнення І до Угоди (т. 2 а.с.а.с. 125, 130, 135).

Зокрема, у листах від 18 вересня 2019 року № 4246-427/2019-12 (т . 3 а.с.а.с. 128, 129), від 25 листопада 2019 № 4246-427/2019-18 (т. 3 а.с.а.с. 130, 131), від 24 лютого 2020 року № 4246-531/2019-7 (т. 3 а.с.а.с. 126, 127) уповноваженим органом Республіки Словенії письмово повідомлено про результати перевірки запитуваних декларацій інвойсів про походження, та вказано, експортери не подали відповідних документів, що підтверджують статус походження товарів відповідної продукції, відтак такі було оформлено невиправдано.

У відповідь на запит Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці Держмитслужби листом Державної митної служби України від 10 квітня 2020 року № 16-3/16- 01/7.7/899, надіслано лист уповноваженого органу Чехії від 18 березня 2020 року № 16012- 2/2020-900000-212/JS щодо не підтвердження достовірності й правильності складених чеською компанією «BIF TRANS s.r.o.» декларацій інвойсів і не підтвердження преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства TOB "Євро Континент" товарів згідно положень Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (в рамках Угоди). За результатами перевірки уповноваженим органом Чехії зазначено: «Експортер не зміг подати достатніх підтверджуючих документів щодо преференційного походження товару. Таким чином, такі вживані вантажівки та напівпричепи: «Renault» VIN код № НОМЕР_1 , «Velton» VIN код № НОМЕР_2 та «Schwarzmuller» VIN код № НОМЕР_3 , зазначені у деклараціях-інвойс, повинні вважатись невизначеним походженням та доказів походження як недійсних для пільгового режиму» (т. 2 а.с. 135 т. 3 а.с.а.с. 124, 125).

У відповідь на звернення Закарпатської митниці ДФС від 05 грудня 2018 року № 1813/18/07-70-19 «Щодо перевірки документів про походження товарів» в частині перевірки сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № L 844084 від 11.10.2018 (видано та затверджено митним офісом «Wuppertal», Німеччина. Експортер «Auto Export East LTD», Великобританія, країна відправлення - Німеччина), на адресу Закарпатської митниці Держмитслужби листом Держмитслужби України від 16 вересня 2020 року № 16/3/16-01/7.7/1327 надіслано лист уповноваженого органу Німеччини від 21 квітня 2020 року № Z 4215 F-1034/19-1, яким повідомлено митні органи України про результати перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 № L 844084, а саме: «Перевірка показала, що транспортний засіб, зазначений у доданому преференційному документі, не є продуктом оригінального походження у розумінні Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, оскільки жодних документальних доказів, що підтверджують оригінальний статус походження не було надано» (т. 2 а.с. 151, т. 3 а.с.а.с. 118, 120).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи з того, що статтею 16 частиною 1 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року, яка в свою чергу ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, (далі по тесту Протокол 1, Угода) унормовано, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку до цього Протоколу.

У відповідності до статті 22 частини 2 Протоколу 1, Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 частиною 2 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У відповідності до статті 33 частини 5 Протоколу 1, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Тобто цією нормою встановлено, що результати перевірки повинні чітко вказувати на достовірність чи недостовірність документів.

У відповідності до статті 33 частини 6 Протоколу 1, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на це, суд першої інстанції вважав, що у відповідності до цієї норми відмова у наданні права на преференції можлива лише у тому випадку, коли така преференція не була надана. У спірному ж випадку преференція позивачеві була надана, та відповідно ним використана, ще заздалегідь до здійснення відповідної перевірки відповідно до Угоди та Протоколу 1.

Крім того, суд відзначив, що митні органи країни імпорту можуть вирішити призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки (частина 4 статті 33 Протоколу 1). При цьому якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість митного органу відмовити у наданні права на преференцію, однак лише тоді, коли така преференція ще не була надана платнику та, відповідно, ним не використана. При цьому, як свідчать обставини справи, позивачу було надано преференцію при митному оформленні товарів для їх випуску у вільний обіг на території України. Імпортуючи товари на територію України позивач для митного оформлення подав передбачені Угодою належні документи на підтвердження походження товарів з Європейського Союзу.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

У даній спірній ситуації, слід врахувати те, що застосуванню підлягає, згадувана вище Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (надалі також - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 29 Глави І розділу ІУ Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

Статтею 26 розділу IV Угоди встановлено, що положення Глави 1 застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

У відповідності до пункту 2 статті 26 розділу IV Угоди, термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до цієї Угоди.

01 лютого 2018 року Україна набула статусу учасниці Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (Закон України від 08.11.2017 № 2187-УШ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан- євро-середземноморські преференційні правила походження»).

Згідно статті 1 Конвенції «Ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами. У Доповненні І викладено загальні правила для Концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва. У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І».

Відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21 листопада 2018 року № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Вказані зміни почали діяти з 1 січня 2019 року.

У статті 1 заміненого Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення І, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(с) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-МЕD»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Пунктом 2 статті 31 Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1та EUR-МЕD, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-МЕD та правильності інформації, що міститься в цих документах.

Відповідно до статті 32 Доповнення І, митні органи Договірної сторони імпортера мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Угода передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.

Пунктом 1 статті 16 «Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD» Доповнення І Регіональної Конвенції, встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником».

Згідно положень пункту 3 статті 16 Доповнення І: «Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції».

Пунктами 3 та 5 статті 32 Доповнення І визначено, що перевірка здійснюється митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними, Повідомлення про результати перевірки надсилається якомога раніше, результати повинні чітко на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Пунктом 6 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення І встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Згідно частини 7 статті 36 Митного кодексу України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень частини 1 статті 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Статтею 352 Митного кодексу України передбачено, що отриманні від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення , можуть використовуватись як матеріали для підготовки висновків за результатами перевірок.

Частиною 1 статті 43 Митного кодексу України визначено: документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

З урахуванням встановленого вище документального не підтвердження преференційного походження товарів (в рамках Протоколу І та Доповнення І), оформлених на адресу імпортера (покупця) - ТОВ «Євро Континент» в митному режимі імпорту колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок відповідача, що за результатами перевірки встановлено порушення норми Угоди, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, що призвело до несплати митник платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань позивача, оскільки відповідно пп. в) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з ввезення товарів на митну територію Україну. Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до Податкового кодексу України податок на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, становить 20% бази оподаткування.

Згідно положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими на день подання митних декларацій до митного оформлення товарів), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті , на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Отже, у даній спірній ситуації формальна наявність поданих до митного оформлення Закарпатській митниці сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 та декларацій інвойсів, за видачу яких несуть відповідальність експортери, не є достатньою підставою для висновку про вчинення ТОВ «Євро Континент» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезених товарів та отримання пільги - тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію по сплаті ввізного мита за знижену рівнем ставки ввізного мита, суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами «преференційного по відповідно до положень вищезазначеної Угоди, а не покладатися відповідальність експортера за видачу відповідного сертифіката EUR.1.

У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з декларування та визначення і сплати мита та податків, згідно вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, має саме ТОВ «Євро Континент», а тому саме імпортер, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Таким чином, платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема здійснити декларування з застосуванням пільгової ставки ввізного мита у рамках режиму найбільшого сприяння та дотримання зазначених, вище вимог законодавства, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності з метою зменшення бази оподаткування.

Згідно пункту 109.1. статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

При цьому, слід зауважити, що на правомірність використання інформації отриманої від іноземних митних органів для підтвердження преференційного походження товару та відповідно преференційного оподаткування відповідно до Угоди, вказує правова позиція Верховного Суду, яка наведена у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 (К/9901/1715/20) (яка подібна із даною справою), щодо застосування приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди, у разі надходження від іноземні митних органів інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, що має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування.

Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у справі №240/7093/19 дійшла до висновку, що: міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Крім того, слід врахувати і правову позицію Верховного Суду у справі № 460/8509/21, викладену у постанові від 11.08.22 року згідно якої у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Континент» до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної митної служби України задовольнити, скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року по справі №260/1623/21.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Континент» до Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Ніколін

О.М. Гінда

повний текст складено 13.02.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гінди О.М. у відпустці