Ухвала

від 13.02.2023 по справі 817/803/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа №817/803/16

адміністративне провадження №К/9901/19470/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Комунального підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Комунального підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради до Головного управління ДФС у Рівненській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради (далі - КП "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" РМР, підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) податкових повідомлень-рішень від 21.03.2016 №0000672201, №0000682201, якими підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 711' 003,00 грн (в тому числі: 568' 802,00 грн - за основним платежем, 142' 201,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 3' 095' 690,00 грн та за 2014 рік на 2' 211' 584,00 грн.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, у задоволенні позову відмовив.

Верховний Суд постановою від 29.09.2022 скасував постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 про відмову в позові і ухвалив нове рішення, яким позов товариства задовольнив і скасував податкові повідомлення-рішення від 21.03.2016 №0000672201, №0000682201.

Позивач звернувся до Верховного Суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким вирішити питання щодо відшкодування витрат, понесених підприємством на правничу допомогу та на сплату судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарг на рішення суду у справі.

На підтвердження понесених судових втрат на професійну правничу допомогу у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій позивачем подано копію договору від 01.06.2016 б/н, копії актів здачі-прийняття виконаних робіт від 05.08.2016 б/н на суму 10' 000,00 грн та від 04.10.2022 б/н на суму 83' 316,00 грн, копії платіжних доручень від 05.08.2016 №1969 на суму 10' 000,00 грн та від 05.10.2022 №1971 на суму 83' 316,00 грн.

Також у заяві позивач просить здійснити процесуальну заміну відповідача в порядку, передбаченого статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.

Від відповідача надійшли заперечення на заяву підприємства, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Зокрема, відповідач вказав на те, що представником у суді може бути лише адвокат, натомість представник позивача Данилюк Інна Григорівна - фізична особа - підприємець. Також відповідач звертав увагу на те, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та неспівмірні з ціною позову.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню зважаючи на таке.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).

Питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина третя статті 143 КАС України).

У випадку, передбаченому частиною третьою статті 143 КАС України, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, ухвалення додаткового рішення суду в адміністративному процесі передбачено нормою статті 252 КАС України та покликано вирішити, зокрема питання про відшкодування судових витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 252 КАС України).

Види судових витрат, порядок їх сплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини друга, третя статті 132 КАС України).

За правилами частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведені положення процесуального закону, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, доказів розміру таких витрат (договорів, рахунків тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) підтвердила вже запроваджену Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №817/1889/17 (адміністративне провадження №К/9901/54324/18) правову позицію, що вимоги процесуального закону щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 постанови).

Як встановлено матеріалами справи, прохальна частина позовної заяви поряд з вимогами про визнання протиправними та скасування прийнятих ГУ ДФС податкових повідомлень-рішень від 21.03.2016 №0000672201, №0000682201 містить вимоги лише про відшкодування судових витрат.

Водночас, до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій не було подано відповідного договору, заяви тощо, зі змісту яких можливо було б зробити висновок про те, що сторонами було погоджено оплату послуг за надання правової допомоги в суді та суму "гонорару успіху", які позивач має намір відшкодувати. Натомість, копії документів (договір від 01.06.2016 б/н, акти здачі-прийняття виконаних робіт від 05.08.2016 б/н на суму 10' 000,00 грн та від 04.10.2022 б/н на суму 83' 316,00 грн, платіжні доручення від 05.08.2016 №1969 на суму 10' 000,00 грн та від 05.10.2022 №1971 на суму 83' 316,00 грн) позивач подав засобами поштового зв`язку 02.11.2022 після того, як Верховний Суд ухвалив постанову (29.09.2022).

Оскільки позивач до закінчення судових дебатів у справі не подав до суду доказів про розмір судових витрат на правничу допомогу, які мав сплатити у зв`язку з розглядом справи, не заявив клопотання про відсутню можливість з поважних причин подати такі докази, і сума "гонорару успіху" передбачалась пунктом 5.3 договору від 01.06.2016 б/н, тобто позивач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на "гонорар успіху" в судах попередніх інстанцій та касаційному суді, тому заяву в цій частині слід залишити без розгляду.

Згідно з платіжними дорученнями від 31.05.2016 №1263 на суму 1378,00 грн, від 09.06.2016 №1385 на суму 1378,00 грн, від 23.09.2016 №2496 на суму 87' 242,55 грн, від 30.08.2016 №2256 на суму 3031,60 грн, від 03.10.2016 №2618 на суму 9027,42 грн, від 29.11.2016 №3257 на суму 3307,20 грн, від 16.12.2016 №3467 на суму 103' 221,79 грн, які містяться в матеріалах справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову, апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та касаційної скарги на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій на загальну суму 208' 586,56 грн (т.І, а.с. 2, 64, 158, 219, 226; т.ІІ, а.с. 28, 49).

Суми судового збору, визначені ухвалами судів до сплати (ухвала суду першої про залишення позову без руху від 06.06.2016, ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 09.09.2016, від 28.09.2016, ухвала суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху від 02.12.2016) сторони не оскаржували. Ці ухвали є чинними.

Інші заяви та документи, що стосуються судових витрат, зокрема пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладене, позивач має право на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в сумі 208' 586,56 грн.

У зв`язку з реформуванням і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для здійснення заміни відповідача відповідно до статті 52 КАС України.

Керуючись статтями 52, 132, 139, 143, 252, 345, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Комунального підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Замінити відповідача у справі з Головного управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області.

Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути на користь Комунального підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 03362844) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 44070166) судові витрати в сумі 208' 586,56 грн (двісті вісім тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 56 копійок).

В іншій частині заяву Комунального підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради залишити без розгляду.

Додаткова постанова є невід`ємною частиною постанови Верховного Суду від 29.09.2022, набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

Т.А. Чумаченко

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду