Рішення

від 10.02.2023 по справі 569/16309/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16309/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності звернулась ОСОБА_1 .

У своєму позові позивач просить суд виділити їй, ОСОБА_1 , в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , що становить цілу ідеальну частку і складається з наступних приміщень: 1-1 - передня (13,7 кв.м.), 1-2 - підсобна (19,0 кв.м.), 1-3 - кухня (10,7 кв.м.), 1-4 - житлова кімната (13,2 кв.м.), 1-5 - житлова кімната (20,3 кв.м.), 1-6 - санвузол (4,5 кв.м.), 1-7 - комора (1,9 кв.м.), житловою площею 33,5 кв.м., загальною площею 83,3 кв.м. Пг/а1 - погріб, а3 - вхідний ганок, Б - сарай, б - навіс, д - вбиральня, частина огорожі №1, частина огорожі № 2, № 3 - огорожа, І - замощення. Припинити право спільної часткової власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач не з`явилась, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву підтримує та просить суд її задоволити, на вирішення питання щодо розподілу судових витрат вона не претендує та просить їх віднести на її рахунок.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та без участі її представника, з приводу задоволення позову не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 повторно не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Рева Л.Л., державним нотаріусом Другою рівненської державної нотаріальної контори від 12 лютого 2015 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-108, спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1922 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з: земельної ділянки, площею 0,0501 га, в межах згідно з планом (кадастровий номер 5610100000:01:028:0598), наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в АДРЕСА_1 , що належить померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії РВ №00337 виданого Рівненською міськрадою 27.11.1997 р. на підставі рішення Рівненської міськради від 25.10.1994 р. за №10, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №333. Право власності на зазначене в свідоцтві майно підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2014 року по цивільній справі №569/6931/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на спадкове майно - частину жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається з: 2-1 - передньої площею 13,7 кв.м.; 2-2 - підсобної площею 19,0 кв.м.; 2-3 - кухня площею 10,7 кв.м.; 2-4 - жилої кімнати площею 13,2 кв.м.; 2-5 - жилої кімнати площею 20,3 кв.м.; 2-6 - санвузла площею 4,5 кв.м.; 2-7 - комори площею 1,9 кв.м.; а3 - вхідного ганку; Б - сарая; б - навіса; д - вбиральні; частина огорожі №1; частина огорожі № 2; огорожі №3; І - замощення, жилою площею 33,5 кв.м., загальною площею 83,3 кв.м.

Інша половина житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 належить відповідачам по справі в рівних частках, а саме по кожному.

Належна позивачу частина житлового будинку відокремлена від частини будинку відповідачів стіною, має окремий вихід, облаштована лічильниками обліку води та газу з окремими особовими рахунками на її ім`я та використовується, як окремий самостійний об`єкт нерухомого майна. Відповідно, частина житлового будинку, яка належить відповідачам також має окремий вихід, для оплати комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки та використовується ними, як самостійний об`єкт нерухомого майна.

З дослідженого в судовому засіданні висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 08 серпня 2022 року №85 виконаного ФОП ОСОБА_5 (суб`єкт господарювання) вбачається, що за технічними показниками об`єкт - частка житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 - може бути поділено.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як регламентує стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч.2 ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З Постанови Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі №б-12цс13 вбачається, що установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожною з них. Виходячи з аналізу норм ст.ст.183,358,364,379,380,382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п.14 Постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» об`єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в так. У протилежному випадку, може бути встановлено порядок користування приміщеннями, якщо про це заявлено позов.

Судом встановлено, що майно, яке належить сторонам по справі на праві спільної часткової власності фактично поділене, ніхто з них не має один до одного претензій стосовно такого, протягом тривалого часу сторони користуються належною їм часткою, однак частини нерухомого майна в окрему одиницю не виділені. Можливість поділу житлового будинку підтверджується технічним паспортом на житловий будинок.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,18,12,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.15,16,316,317,319,321,356,358,364 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності - задоволити.

Виділити ОСОБА_1 , в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , що становить цілу ідеальну частку і складається з наступних приміщень: 1-1 - передня (13,7 кв.м.), 1-2 - підсобна (19,0 кв.м.), 1-3 - кухня (10,7 кв.м.), 1-4 - житлова кімната (13,2 кв.м.), 1-5 - житлова кімната (20,3 кв.м.), 1-6 - санвузол (4,5 кв.м.), 1-7 - комора (1,9 кв.м.), житловою площею 33,5 кв.м., загальною площею 83,3 кв.м. Пг/а1 - погріб, а3 - вхідний ганок, Б - сарай, б - навіс, д - вбиральня, частина огорожі №1, частина огорожі № 2, № 3 - огорожа, І - замощення.

Право спільної часткової власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 - припинити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов