Вирок

від 13.02.2023 по справі 183/1274/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1274/23

№ 1-кп/183/1009/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12023041350000075 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20 листопада 2015 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі; звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням строком на два роки; 24 липня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області скасовано відбування покарання з випробуванням строком на два роки та направлено у виправну колонію строком на три роки позбавлення волі. 30 квітня 2021 року звільнений з Синельниківської ВК № 94 умовно-достроково; не відбутий строк покарання 9 місяців 2 дні,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 по всій території України введено військовий стан.

Водночас, 17 жовтня 2022 року приблизно о 09 годин 00 хвилин ОСОБА_4 проходив повз склад, який розташований неподалік ділянки з кадастровим номером 1223281500:02:008:0001 в с. Хащеве Новомосковського району Дніпропетровської області, та в цей момент у ОСОБА_4 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, яке може знаходитись у вищевказаному складі, а саме майно, що належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій прямий умисел ОСОБА_4 , знаходячись у вищевказаний час та місці, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, відкрив незачинені на замок металеві двері сірого кольору та проник до складу, звідки здійснив крадіжку зварювального апарату, марки «VITA», моделі «ВХ6-250АС», вартість якого 1266 гривень 67 копійок.

Після чого ОСОБА_4 із вказаним майном місце вчинення злочину залишив, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1266 гривень 67 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Своїми показаннями підтвердив вищевказані обставини вчинення кримінального правопорушення. У скоєному щиро кається, зробив для себе відповідні висновки.

В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_4 скоєно кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували, і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо розміру процесуальних витрат, обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України.

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, доходить однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому в умовах воєнного стану, доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 4 ст. 185 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за аналогічний злочин, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Однак, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Крім того, суд бере доувагидані про особу обвинуваченого, який вину свою визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, має на утриманні неповнолітню дитину, а також те, що завдана шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі шляхом повернення майна.

Тому,з урахуваннямособливостей даногокримінального правопорушеннята обставинйого вчинення,особи обвинуваченогота йогоставлення доскоєного,за наявностіпом`якшуючої покарання обставини, та відсутності обставин, які обтяжують його, а також думки потерпілого, який у своїй заяві не наполягав на призначенні ОСОБА_4 суворого покарання, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на певний строк на рівні мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням з мінімальним іспитовим строком, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 170,00 грн. (звіт про фактичні затрати на проведення експертизи № 10 від 17.01.2023).

На підставівикладеного,враховуючи ступіньтяжкості скоєногокримінального правопорушення,особу обвинуваченого,а такожусі обставинипо справі,керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ зварювальний апарат, марки «VITA», моделі «ВХ6-250АС», який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 залишити за належністю потерпілому.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 170 гривень 00 копійки.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1