Ухвала

від 01.02.2023 по справі 761/24001/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року,

за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Шевченківського окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти на загальну суму 30 000 доларів США; на загальну суму 1 800 доларів США; на загальну суму 8 100 грн; транспортний засіб: автомобіль марки «Volkswagen», модель «Touareg», в кузові чорного кольору, 2008 року випуску, VIN (номер кузова): НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, врахувавши наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та те, що за вказане діяння визначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого частково, відмовивши в накладенні арешту на грошові кошти, а саме купюри номіналом 100 доларів США в кількості 300 купюр, на загальну суму 30 000 доларів США; купюри номіналом 100 доларів США в кількості 18 купюр, на загальну суму 1 800 доларів США; купюри номіналом 1000 гривень в кількості 8 купюр та купюра номіналом 100 гривень в кількості 1 купюра, на загальну суму 8 100 грн.

Представник вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.

Зокрема, зазначає, що грошові кошти, на які слідчим суддею накладено арешт, були вилучені 01 листопада 2022 року під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_9 у приміщенні Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського. Згідно матеріалів досудового розслідування, на момент проведення обшуку ОСОБА_6 не затримувався, підозра йому не оголошувалася. Вказаний обшук проводився слідчим на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України як невідкладний, а тому вилучені під час його проведення грошові кошти є тимчасово вилученим майном.

Однак рішення слідчого, прокурора про проведення вказаного обшуку, яке відповідно до ст. 110 КПК України приймається у формі постанови, суду не надано і в судовому засіданні не досліджувалося. Також не надано суду та не досліджено у судовому засіданні і клопотання слідчого до слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_9 у приміщенні Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського та вилучення речей, документів, грошових коштів, а також ухвала слідчого судді про результати розгляду такого клопотання.

У той же час, зазначає, що після ознайомлення з матеріалами провадження стало відомо, що 03 листопада 2022 року слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського та вилучення наступних речей: грошових коштів, а саме купюр номіналом 100 доларів США з наступними серіями та номерами ЦВ72646580І, РВ12707399С, в загальній кількості 2 купюри та імітаційних грошових коштів, а саме купюр номіналом 100 доларів США з серією та номером МВ07247983С, в загальній кількості 18 купюр; мобільного телефону марки «Хіаоті», ІМЕІ НОМЕР_3 , із сім-картами мобільних операторів з наступними номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; мобільного телефону марки «Ірhоnе 12 РгоМах», ІМЕІ НОМЕР_6 , із сім-картою мобільного оператора з номером телефону НОМЕР_7 . Разом з тим, враховуючи, що слідчим не доведено, що вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти, а саме купюри номіналом 100 доларів США в кількості 300 купюр, на загальну суму 30 000 доларів США; грошові кошти, а саме купюри номіналом 100 доларів США в кількості 18 купюр, на загальну суму 1 800 доларів США; грошові кошти, а саме купюри номіналом 1000 гривень в кількості 8 купюр та грошові кошти, а саме купюра номіналом 100 гривень в кількості 1 купюра, на загальну суму 8 100 грн., мають значення для досудового розслідування та відомості, які містяться у вищезазначених речах та документах можуть бути доказами під час судового розгляду з урахуванням кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання щодо надання дозволу на відшукання та вилучення вказаних грошових коштів.

Також, звертає увагу на те, що в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні про арешт майна не зазначено та не надано суду документи, які підтверджують право власності на майно (грошові кошти), що належить арештувати. При цьому, наголошує, що на даний час ОСОБА_6 перебуває у шлюбі, автомобіль та грошові кошти є спільно нажитим майном та збереженнями подружжя.

Окрім того, при зверненні до слідчого судді з клопотання про накладення арешту на майно, слідчим порушено строк звернення з відповідним клопотанням.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді оскаржена, в частині накладення арешту на грошові кошти, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді лише в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 11 жовтня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022102100000181 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

01 листопада 2022 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та наступного дня повідомлено про підозру в одержані службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Санкція вказаного кримінального правопорушення визначає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.

01 листопада 2022 року в період часу з 12 год. 09 хв. до 17 год. 28 хв. в рамках здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, враховуючи невідкладний випадок, проведено обшук у приміщенні будівлі Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11, якою користується в якості робочого місця проректор з адміністративно-господарської роботи Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського - ОСОБА_6 , а саме у приміщенні розташованому на першому поверсі (комора без номеру), приміщенні кабінету №24 та приміщенні кабінету «Дирекції оперної студії», з метою врятуванням майна та безпосереднього переслідування особи, яка підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. В ході обшуку окрім іншого, виявлено та вилучено: грошові кошти, а саме купюри номіналом 100 доларів США в кількості 300 купюр, на загальну суму 30 000 доларів США; грошові кошти, а саме купюри номіналом 100 доларів США в кількості 18 купюр, на загальну суму 1 800 доларів США; грошові кошти, а саме купюри номіналом 1000 гривень в кількості 8 купюр та грошові кошти, а саме купюра номіналом 100 гривень в кількості 1 купюра, на загальну суму 8 100 грн., які на праві власності належать ОСОБА_6 .

Крім того, в ході розслідування вказаного кримінального провадження органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 , є власником автомобіля марки «Volkswagen», модель «Touareg», в кузові чорного кольору, 2008 року випуску, VIN (номер кузова): НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

07 листопада 2022 року слідчий слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Шевченківського окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказані грошові кошти та транспортний засіб, які належать підозрюваному ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року клопотання слідчого задоволено.

Таке рішення слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дотримався вищевказаних вимог закону, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як убачається з матеріалів провадження, зазначені у клопотанні слідчого обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні згаданого кримінального правопорушення.

Крім того, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказані грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано вимоги ст.ст. 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведено обставини, передбачені ст.ст. 132, 170 КПК України, а тому доводи представника щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для втілення якого слідчий звернувся із клопотанням.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням раніше наведеного, та враховуючи мету накладення арешту, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Залишаючи без змін ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Шевченківського окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 42022102100000181 на майно, яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 761/24001/22 Справа №11-сс/824/537/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1