Ухвала

від 08.02.2023 по справі 199/76/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/76/23

(2-з/199/42/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2023 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна О.В. про забезпечення позову керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна О.В., що діє в інтересах держави, до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації речових прав,-

В С Т А Н О В И В:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна О.В., що діє в інтересах держави, до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації речових прав.

08.02.2023 року керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршун О.В. надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0988 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0148), яка розташована в районі АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1664276412101);

- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки площею 0,0988 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0148), що розташована в районі АДРЕСА_1 , відомості щодо якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1664276412101, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви №199/76/23 (провадження №2/199/970/23) позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку площею 0,0988 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0148), яка розташована в районі АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1664276412101).

Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно ст.150 ЦПК України різновидами забезпечення позову є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами позову, питання забезпечення якого вирішується, дійсно існує цивільно-правовий спір, обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору (земельної ділянки), спрямовані на її відчуження, реалізацію, передачу іншим особам тощо спірної земельної ділянки, а державному реєстратору вчиняти будь-які дії з державної реєстрації/перереєстрації речових прав на спірну земельну ділянку, є співмірним із заявленими позовними вимогами, передбачений чинним ЦПК України та є доцільним в рамках даної справи, а заявлене позивачем забезпечення позову та означений його вид не охоплюються визначеними ч.ч.4-10 ст.150 ЦПК України випадками, коли забезпечення позову не допускається. Необхідність застосування обраного позивачем вищевказаного виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що не застосування такого забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що ускладнить визначення складу відповідачів у справі, а отже ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом. За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а викладені в ній в її обґрунтування обставини доведеними, а отже така заява підлягає задоволенню, однак частково шляхом застосування лише одного вищевказаного виду забезпечення позову.

У свою чергу, у застосуванні другого обраного позивачем виду забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно слід відмовити, оскільки згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Тобто арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню. Отже, в цій вимозі позивача суд відмовляє внаслідок її неспівмірності позовним вимогам, а також з огляду на те, що у заяві позивача щодо накладення арешту на нерухоме майно не зазначено обґрунтування необхідності застосування одночасно і такого заходу забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, згідно п.43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, враховуючи, що застосування обраного позивачем виду забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо предмета спору не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам та/або тертім особам, а також приймаючи до уваги відсутність передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України обставин для обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення, суд приходить до висновку про відсутність потреби у застосуванні зустрічного забезпечення позову.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.149-154,258,260,261,353,354ЦПК України,суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна О.В. про забезпечення позову керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна О.В., що діє в інтересах держави, до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації речових прав, задовольнити частково.

Із метою забезпечення позову керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна О.В., що діє в інтересах держави, до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації речових прав:

-заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки площею 0,0988 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0148), що розташована в районі АДРЕСА_1 , відомості щодо якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1664276412101, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

В іншій частині клопотання про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає чинності з дня постановлення 08.02.2023 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Суддя