Рішення

від 02.02.2023 по справі 709/822/22

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/822/22

2/709/30/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садового товариства "Моноліт", ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до Садового товариства "Моноліт" (далі - відповідач-1),

ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1165 га і садового будинку з надвірними спорудами в садовому товаристві АДРЕСА_1. Позивач успадкувала вказане нерухоме майно після смерті її чоловіка, який при житті був членом даного кооперативу. Після оформлення спадкових прав на вказане нерухоме майно, вона не подавала заяву про прийняття її у члени садового товариства «Моноліт» і тому членом цього товариства не являється. ЇЇ садовий будинок знаходиться першим при в`їзді на територію садового товариства, але вона не може ним користуватися належним чином, так як голова правління СТ «Моноліт» ОСОБА_2 і члени правління цього товариства умисно чинять їй перешкоди в користуванні майном, а саме в серпні 2021 року встановили перед її воротами та воротами гаража бетонні конструкції, які перешкоджають їй відкрити ворота в гараж та двір, а також на її огорожі без її дозволу встановили протипожежний щит, який повинен бути розміщений біля офісу садового товариства, розташованого навпроти її двору.

Голова правління СТ «Моноліт» в судовому засіданні по справі про адміністративне правопорушення визнав незаконність дій по встановленні перед її гаражем та воротами зазначених бетонних виробів та визнав, що метою цього є позбавлення позивача можливості користуватися своїм будинком за призначенням для того, щоб примусити її вступити у члени товариства або укласти договір на право користування дорогою товариства.

З даного приводу позивач зверталася в органи прокуратури та поліції, але звернення виявилися безрезультатними, тому вона змушена звернутися до суду.

В зв`язку з викладеним позивач просить усунути перешкоди в користуванні належним їй нерухомим майном, а саме зобов`язати відповідача прибрати встановлені перед воротами двору її садового будинку три бетонні конструкції, а перед воротами гаража одну бетонну конструкцію, зняти з огорожі протипожежний щит та стягнути на її користь судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягненя боргу на користь СТ «Моноліт» в сумі 1835 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, у прийнятті зустрічного позову СТ «Моноліт» до ОСОБА_1 про стягненя боргу відмовлено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала, просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Пояснила, що встановлені перед її гаражем та воротами бетонні конструкції перешкоджають їй вільно користуватися своїм майном, вона не може відчинити ворота в гараж та у двір. Щодо встановленого біля її огорожі протипожежного щита, то ОСОБА_1 не змогла в судовому засіданні пояснити які саме перешкоди в користуванні нерухомим майном становить даний щит, зазначивши, що з його допомогою сторонні особи потрапляють на територію її подвір`я.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що він є готовою правління СТ "Моноліт" ОСОБА_1 не сплачує членські внески до товариства, які вона повинна сплачувати згідно статуту товариства. На засіданні правління товариства було прийнято рішення про блокування воріт огорожі та гаража ОСОБА_1 . Також пояснив, що 06 січня 2023 року перешкоди у вигляді бетонних конструкцій були усунуті, про що ним подані відповідні фото. Таким чином, на даний час перешкод у користуванні ОСОБА_1 своїм нерухомим майном немає.

Суд, заслухавши позивача, відповідача-2, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею

0,1165 га, для ведення садівництва, розташована на території Крутьківської сільської ради

СТ "Моноліт", що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 31 жовтня 2011 року (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на праві власності належить садовий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Із протоколу №4 засідання правління СТ "Моноліт" від 06 вересня 2021 року вбачається, що на засіданні правління вирішено не пропускати до ділянки № НОМЕР_1 власника

ОСОБА_1 особистого та інших транспортів, не охороняти будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та іншим особам з її оточення забороняється в`їзд на територію СТ "Моноліт" з 07 вересня 2021 року (а.с. 60-62).

На засіданні правління СТ "Моноліт" 30 вересня 2021 року вирішено заблокувати ворота огорожі та ворота гаража ОСОБА_1 , чим унеможливити користування майном садового товариства до вирішення питання згідно Статуту СТ "Моноліт" громадянами, які не є членами садового товариства (протокол засідання правління СТ "Моноліт", а.с. 65-66).

В акті від 31 вересня 2021 року зазначено, що на виконання рішення правління від

30 вересня 2021 року встановлено залізобетонні конструкції біля воріт в гараж та біля воріт огорожі ОСОБА_1 з метою тимчасового блокування до вирішення питання про дозвіл на користування дорогою транспортним засобом ОСОБА_1 (а.с. 67).

Відповідно до копії акта від 08 жовтня 2021 року складеного членами комісії в складі голови правління Любіча В. П., членів правління: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 та членів СТ ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на виконання рішення правління СТ «Моноліт» виконанні роботи по блокуванню огорожі ділянки №1 ОСОБА_1 залізобетонними конструкціями. Блокування воріт виконано для того, щоб ОСОБА_1 не мала можливості користуватися майном товариства відповідно до Статуту (а.с. 69).

З постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2022 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні при розгляді справи про адміністративне правопорушення в своїх поясненнях вказав, що оскільки ОСОБА_1 не є членом СТ, тому не має права користуватися майном та послугами СТ, у зв`язку з чим їй заборонено в`їжджати автомобілем на територію СТ. Пояснив, що бетонні конструкції встановили перед гаражем та воротами двору ОСОБА_1 , щоб остання не мала змоги заїжджати у свій двір з метою вирішення питання оплати нею за користування дорогою в СТ (а.с. 8-9).

Згідно поданого до суду клопотання про закриття провадження у справі від 11 січня 2023 року та доданих до нього фото вбачається, що 06 січня 2023 року перешкоди у вигляді бетонних конструкцій були демонтовані (а.с. 105-107).

У статті 41 Конституції України закріплено норму, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від

17 липня 1997 року № 475/97 - ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частинами 2, 3, 4 статті 13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Так, відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 391 цього Кодексу визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 33. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Згідно із ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Таким чином із зібраних у справі письмових доказів вбачається, що встановлені відповідачем СТ "Мотоліт" бетонні конструкції унеможливлювали безперешкодний доступ ОСОБА_1 до її садового будинку та порушували її право власності, оскільки таким чином обмежувалося її право володіння та користування майном на власний розсуд.

До суду подано клопотання відповідача ОСОБА_2 , в якому останній вказує, що 06 січня 2023 року перешкоди (елементи блокування) воріт до двору та гаража на ділянці

ОСОБА_1 демонтовані, перешкод в користуванні майном не існує, в зв`язку з чим просив справу закрити.

Разом з тим, клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).

Разом з цим, позов ОСОБА_1 в частині усунення перешкод в користуванні належним їй нерухомим майном, а саме зобов`язати відповідача прибрати встановлені перед воротами двору її садового будинку три бетонні конструкції, а перед воротами гаража одну бетонну конструкцію, враховуючи ту обставину, що предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, а позивач не відмовилася від свого позову, до задоволення не підлягає у зв`язку з відсутністю на момент розгляду справи предмета спору.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме зобов`язання прибрати протипожежний щит, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як установлено вище, позивачу на праві власності належить садовий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

В позові позивач вказує, що вона не може користуватися вищевказаним садовим будинком, оскільки на її огорожі відповідачем без її дозволу було встановлено протипожежний щит, який повинен бути розміщений біля офісу садового товариства.

Жодних доказів, якими підтверджено факт створення відповідачем СТ "Моноліт" перешкод у користуванні садовим будинком, позивачем не надано та у справі вони відсутні. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 також не змогла пояснити, як протипожежний щит перешкоджає їй користуватися своїм майном.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не довела належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами те, що відповідач створив встановленим протипожежним щитом, перешкоди у користуванні належному їй на праві власності садовим будинком, а тому в частині вимог позивача про усунення перешкод у користуванні належним їй нерухомим майном шляхом зобов`язання прибрати протипожежний щит слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При подачі позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, а в іншій частині позову матеріалами справи доведено порушення прав ОСОБА_1 саме СТ "Мотоліт", яке й є належним відповідачем у даній справі та спір виник внаслідок неправильних дій СТ "Моноліт", а тому з СТ "Моноліт" на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 496,20 гривень.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 141, 142, 259, 263-265, 279 ЦПК України,

суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Садового товариства "Моноліт", ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим

майном - відмовити.

Стягнути з Садового товариства "Моноліт" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 гривень.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Садове товариства "Моноліт", місцезнаходження, с. Чехівка, Золотоніський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 21368276.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 13 лютого 2023 року.

Суддя В. В. Левченко